Підручні засоби при переломах
ПЛАН _ КОНСПЕКТ
уроку з основ медико-санітарної підготовки
Тема4. НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ КРОВОТЕЧАХ, ПОРАНЕННЯХ, ПЕРЕЛОМАХ ТА ВИВИХАХ.
Урок 2. Поняття про переломи кісток і їх ознаки. Види переломів. Табельні та підручні засоби іммобілізації. Накладання шин з підручного маеріалу при переломах плеча, передпліччя, стегна, гомілки. Правила користування шприц-тюбиком. Правила транспортування потерпілих при різноманітних ушкодженнях та пораненнях.
Мета
• Навчальна:
– вивчити поняття про переломи і їх ознаки.
• Виховна
– виховувати відношення до здоров.я людини як до найвищої цінності людства.
• Розвивальна:
-розвиток почуття необхідності здорового способу життя..
• Практично-корисна:
-засвоєння обов’язку щодо необхідності міцного здоров’я для захисту Вітчизни.
Настанови, посібники :
Я. Коденко, Основи медичних знань. М. Стеблюк, Цивільна оборона
ХІД УРОКУ
1. Вступна частина
. Огляд зовн. вигляду, перевірка учнів на заняттях . Оголошення теми, мети уроку, навч. питань
11. Основна частина
Відпрацювання навчальних питань.
1. Поняття про переломи кісток і їх ознаки. Види переломів. Іммобілізація. Переломом називають порушення цілісності кістки.
Ознаками перелому є різкий біль, особливо під час руху, припухлість, зміна форми і порушення функції органів. Під час руху іноді чути рух кісток. Види переломів: якщо перелом супроводжується порушенням шкіри або слизової оболонки, він називається відкритим, а без пошкодження зовнішніх покривів – закритим. Іммобілізація – створення нерухомості ( покою ) якої-небудь частини тіла при переломах, вивихах і різних захворюваннях накладанням отвердіваючих пов’язок, шин і другими способами. Іммобілізацію проводять шляхом накладання шини для забезпечення нерухомості, наприклад, кінцівки 2.Табельні та підручні засоби іммобілізації.
. Подаючи першу медичну допомогу, користуються табельними і підручними засобами. До табельних засобів належать гумові джгути, бинти, серветки, вата, а при переломах -фанерні, драбинчасті й сітчасті шини.
Як підручні засоби для накладання пов’язок використовують чисті рушники, шматки тканини (краще не кольорової ), для зупинки кровотечі – пояс чи закрутку з тканини, а при переломах – смужки твердого картону, уламки фанери, палички тощо. Матеріалом для шини може бути будь-який предмет, що є поблизу (дошки, палки, парасолька, лижі, гілки)
3.Накладання шин з підручного маеріалу при переломах плеча, передпліччя, стегна, гомілки.
Приступаючи до надання допомоги у разі уражень і поранень, потрібно визначити послідовність окремих прийомів. Спочатку проводять ті заходи, від яких залежить життя потерпілого, або ті, без яких неможливе подальше подання допомоги. Наприклад, у разі відкритого перелому кісток стегна, що супроводжується артеріальною кровотечею, спочатку знімають одяг із пошкодженої ноги, зупиняється кровотеча накладанням джгута, потім накладається стерильна пов’язка і проводиться іммобілізація шляхом накладання шини для забезпечення нерухомості кінцівки. Для іммобілізації кінцівок необхідно фіксувати два суглоби, розміщені вище і нижче перелому. Щоб запобігти тиску на м’які тканини, на шину збоку, прилеглого до пошкодженої еінцівки, підкладають вату, м’які тканини або мох, траву, сіно та інші підручні матеріали.
Надання допомоги при переломах різних кісток має свої особливості. При переломах плеча (плечової кістки ) один помічник фіксує плече потерпілого, а другий потягує зламану руку за зігнутий ліктьовий суглоб ( під прямим кутом ). Шини можна накладати дві, трохи більші від довжини плеча, або одну, зовнішню, а роль другої шини виконує бокова поверхня грудної клітки, до якої разом із шиною прибинтовують зламану руку.
При переломі передпліччя руку потрібно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, долоню повернути до тулуба. Одну шину накладають по розгинальній поверхні передпліччя від п’ясних кісток до середньої третини плеча із загином біля ліктьового суглоба, другу по згинальній поверхні передпліччя, від п’ясних кісток до ліктьового згину. Потім обидві шини прибинтовують і підвішують руку на косинку або на пояс.
При переломах стегна шини накладають із зовнішнього боку – від паху до п’ятки. Один помічник тримає потерпілого під пахви, а другий – за стопу, злегка витягуючи зламану ногу. Третій накладає шини. Шини закріплюють бинтами, рушничками, хусточками або косинками.
При переломах гомілки шини накладають від середини стегна до стопи. Помічники тримають випрямлену пошкоджену ногу: один за стегно, другий за стопу. 4.Правила користування шприц-тюбиком.
5.Правила транспортування потерпілих при різноманітних ушкодженнях та пораненнях
Транспортування – один із важливих елементів надання першої допомоги. Для перенесення потерпілого у будинок, на транспорт, у медпункт використовують стандартні медичні ноші або їхню імпровізацію з підручних матеріалів (щит, намет, плащ, ковдра). Перенесення має бути проведене обережно, уміло, щоб не завдати шкоди потерпілому і можливе тільки у разі крайньої необхідності.
Перенесення здійснюється на руках одним носієм, двома носіями у різні способи, з використанням носилочної лямки або спеціально виготовленої лямки. Перенесення на руках розраховане на коротку відстань, оскільки це важко для носіїв. Значно легше перенесення на ношах, що дає можливість робити зупинки для відпочинку, не турбуючи потерпілого. Складні стандартні ноші – брезентове або парусинове полотнище, натягнуте на два дерев’яних бруси, які закінчуються чотирма ручками. Імпровізовані ноші можна зробити з підручного матеріалу, наприклад, прив’язавши до жердини будь-яку матерію (шіащ-палатку, одіяло, полотнище ). Якщо ноші зробити нема з чого, то потрібно знайти, що може їх замінити: драбину, двері, широку дошку, на яку потрібно накласти підстилку із сіна, соломи, одягу.
переломах гомілки шини накладають від середини стегна до стопи. Помічники тримають випрямлену пошкоджену ногу: один за стегно, другий за стопу. При переломі кісток стопи шина має бути трошки більшою, ніж довжина стопи. Закріплюють шину при положенні стопи відносно гомілки під прямим кутом. При переломі передпліччя руку згибають у ліктьовому суглобі під прямим кутом, долоню повернути до тулуба. Одну шину накладають по розгинальній поверхні передпліччя від п’ясних кісток до середньої третини плеча із загином біля ліктьового суглоба, другу по згинальній поверхні передпліччя, від п’ясних кісток до ліктьового згину. Потім обидві шини прибинтовують і підвішують руку на косинку або на пояс.
Перенесення і транспортування потерпілого. Для перенесення потерпшого використовують стандартні медичні ноші або їхню імпровізацію з підручних матеріалів (щит, намет, плащ). Перенесення потерпілих у будинок, на транспорт, у медпункт має велике значення для надання медичної допомоги. Перенесення має бути здійснено обережно, уміло, щоб не завдати шкоди потерпшому.
Перенесення на руках одним носієм. Якщо потерпілий може пересуватися сам, йому може допомогти товариш обнімаючи потерпілого за талію однією рукою, а другою придержувати за руку, перекинувши її через своє плече. Якщо потерпілий не може йти сам, можна посадити його на спину або обхопити однією рукою тулуб, а другою – стегна. Легше переносити потерпілого носилочною лямкою, яку надівають на ноги потерпшого з упором у сідниці. Ставши спиною до потерпілого і нагнувшись, носильник просовує свої руки у петлі лямки, кладе руки потерпшого до себе на груди і, тримаючи їх своїми руками, піднімається для перенесення.
Перенесення на руках двома носіями. Найпростіше перенесення на руках носіями, які йдуть один за одним. Поширене перенесення на руках методом ” замка “. для утворення сидіння -” замка ” – кожний з носіїв береться лівою рукою за своє праве передпліччя, а правою кистю – за ліве передплеччя товариша. Але при цьому обидві руки зайняті і немає опори для спини потерпілого. Тому роблять замок з трьох рук, вільна кисть лівої (правої) руки одного з товаришів підтримує потерпілого за спину. Можна переносити потерпілого на руках двома носіями на замку з двох рук. Кожний береться пальцями за передпліччя другого біля кисті і на ці з’єднані руки садять потерпшого. З’єднуючи вільні руки за спиною потерпшого, носії підтримують його, а він тримається за їхні плечі. Можна нести потерпшого на лямках.
Перенесення на ношах. Значно легше переносити на складних стандартних ношах-ьрезентове полотнище, натягнуте на два дерев’яних бруси, які закінчуються чотирма ручками. Для перенесення потерпшого можна обладнати прості ноші, прв’язавши до жердини будь-яку матерію, а кінці жердини при перенесенні потерпшого носії кладуть собі на плече. Як ноші можна використати пальто, через рукава чкого просовують жердини, або два мішки – обрізавши гузирі ( кути) і прсунувши в утворені дірки жердини. Можна використати як ноші двері, драбину, широку дошку. Правила укладання і перенесення потерпілих:
ноші встановлюють двоє з тієї сторони потерпшого, де пошкодження (рана, опіки,
перелом); – троє за командою ” Берись ” стають на одне або обидва коліна зі здорової сторони
потерпілого і підкладають під нього руки: перший підтримує однією рукою голову
потерпшого, а другою спину в області лопаток; другий підтримує однією рукою
поперек, а другою сідничну область; третій підводить одну руку під стегна, а другу під
гомілку;
за командою ” Піднімай ” вони обережно піднімають потерпшого, намагаючись як
надалі підвести під нього руки і трохи відхиляючи його на себе, а четвертий підсовує до
них ноші;
за командою ” Опускай ” вони опускають потерпшого на ноші.
Після укладання потерпшого враховують місце пошкодження і характер цього пошкодження. Якщо ноші без узголов’я, то необхідно покласти що-небудь під голову потерпілого (одяг чи солому), при блювоті подушка не потрібна, а голова повертається на бік і притримується в такому
положенні (щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи). При пораненні в груди з переломами необхідно підняти верхню половину тіла. При пораненнях у живіт потерпілого укладають на спину, піднявши йому тулуб і зігнувши ноги в колінах (для розслаблення м’язів живота, зменшення болі і поліпшення дихання). При пошкодженнях хребта не можна допускати згинання тіла при укладанні на ноші, без потреби не садити і не перекладати. Потерпшого обережно укладають на ноші, на які покладена дошка, що накрита м’якою підстилкою. Під коліна, щоб ноги були в зігнутому положенні, підкладають який-небуть валик. При переломах і пораненні щелепи у потерпілого в роті збирається кров, слина, слиз і западає язик, тому потерпілого, якщо можна, переносять на ношах у напівсидячому положенні або укладають на живіт, а голову повертають в сторону. При перенесенні на ношах лбдей з пошкодженими кінцівками роблять так: – поламану руку прибинтовують до грудей, а при травмі ноги під коліна кладуть валик з
одягу.
Переносячи потерпілого, носії повинні намагатися зберегти горизонтальне положення нош на спусках, при подоланні перепон.
Законом України ” Про захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру ” громадяни України зобов’язані:
дотримуватися заходів безпеки, не допускати порушень виробничої дисципліни, вимог
екологічної безпеки;
вивчати основні способи захисту населення і територій від наслідків НС техногенного та
природного характеру, надання першої допомоги потерпілим, правила користування
засобами захисту;
при виникненні НС дотримуватись відповідних вимог.
111. Заключна частина (5 хв).
І.Закріплення вивченого матеріалу (3 хв): – назвати види переломів
2. Підбиття підсумків заняття (1 хв).
3.Завдання додому (1 хв): стор. 6-11 підр. “Допризовна підготовка”
Источник
Практичнезаняття
ТЕМА 11: Перша медична допомога при переломах кісток. Транспортна іммобілізація.
Мета: — дати поняття про різні види переломів, їх класифікацію;
— визначити характерні ознаки перелому;
— навчити вибирати спосіб транспортування потерпілих.
Навчальні питання:
1. Поняття про перелом. Класифікація переломів.
2. Ознаки перелому.
3. ПМД при переломах. Транспортна іммобілізація.
Студенти мають знати:
— види переломів;
— класифікація травматичних переломів;
— ознаки перелому;
— принципи транспортної іммобілізації.
Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:
— перелом, транспортна іммобілізація.
Місце заняття: клас захисту Вітчизни.
Час: 80 хв.
Метод проведення заняття: практичне заняття
Обладнання: медична сумка.
Структура заняття
I. Організаційний момент — 2 хв.
II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів — 8 хв.
III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.
IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.
V. Підсумок заняття – 5 хв.
VI. Домашнє завдання – 5 хв.
Хід заняття
I. Організаційний момент – 2 хв.
Шикування групи в одну (дві) шеренги черговим групи, перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладачу (тренування декілька раз – в разі потреби ).
II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв.
1. Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання.
2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.
III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.
1. Поняття про перелом. Класифікація переломів.
Переломомназивається порушення цілості кістки. Розрізняють переломи травматичні і патологічні. Виникнення останніх обумовлене наявністю патологічного процесу в кістці (туберкульоз, остеомієліт, пухлини), при яких на певному етапі лікування хвороби звичайне навантаження на кістки призводить до перелому. Травматичні переломи діляться на:
Переломи без зміщення — це переломи, під час яких не виникає зміщення відламків кісток один відносно одного.
Тріщини — це переломи, в результаті яких порушується яка-небудь частина поперечника кістки. Найчастіше виникає поздовжня щілина.
Переломи зі зміщенням — це переломи, коли зміщуються поверхні відламків.
Переломи одиничні — це переломи, внаслідок яких утворюються тільки два відламки.
Переломи множинні — це переломи з утворенням трьох або більше відламків чи осколків кісток.
Переломи закриті — це переломи, під час яких не розривається шкірний покрив.
Переломи відкриті — це переломи, під час яких у місці травми утворюється рана. Такий перелом завжди супроводжується кровотечею.
Переломи кісток: а — закритий одиничний; б — закритий множинний; в — відкритий.
Переломи бувають найрізноманітнішої форми: поперечні, косі, спіральні, поздовжні. Часто спостерігаються уламчасті переломи, коли кістка розбита на окремі уламки. Перелом, що виникає від стиснення або сплющення, називається компресійним.
Більшість переломів супроводжується зміщенням уламків, що обумовлено, з одного боку, напрямком механічної сили, яка викликала перелом, з іншого боку — тягою м’язів, які прикріплюються до кістки, внаслідок їхнього скорочення після травми. Залежно від характеру травми, локалізації перелому та сили м’язів зміщення кісткових уламків можуть бути різних видів: зміщення по довжині, під кутом, бічні. Нерідко трапляються вбиті переломи — коли один з уламків впроваджується в іншій.
2. Ознаки перелому.
Для перелому характерні:
— різкий біль, що підсилюється при будь-якому русі і навантаженні на кістку,
— зміна положення і форми кінцівки,
— порушення її функції,
— поява набряклості і синця в зоні перелому,
— укорочення кінцівки,
— патологічна (ненормальна) рухливість.
При обмацуванні місця перелому виникає різкий біль, при цьому вдається визначити нерівність кістки, гострі краї уламків і хрускіт (крепітацію) при легкому натисненні. Проводити обмацування кінцівки, особливо при визначенні патологічної рухливості, треба обережно, двома руками, не заподіюючи додаткового болю, намагаючись не викликати розвитку ускладнення (ушкодження уламками кістки кровоносних судин, нервів, м’язів, слизових оболонок і шкіри).
При відкритому переломі нерідко в рані виступає уламок кістки, що прямо вказує на перелом. У цьому випадку додатково проводити обмацування і дослідження області перелому не треба.
Переломи кісток таза та хребта часто спричинюють розлади сечовиділення і порушення функцій нижніх кінцівок. Переломи кісток черепа супроводжуються кровотечею з вух. Під час тяжких переломів нерідко настає шоковий стан, особливо у випадках відкритих переломів, що супроводжуються артеріальною кровотечею.
Переломи не завжди легко розпізнати, тому в сумнівних випадках допомогу слід подавати як при переломах, з метою уникнення можливих ускладнень.
3. ПМД при переломах. Транспортна іммобілізація.
Перша медична допомогаполягає в проведенні заходів, спрямованих на зменшення болю: холод на ушкоджений суглоб, застосування знеболюючих, іммобілізація кінцівки в тому положенні, якого вона набула після травми. Руку підвішують на косинці або пов’язці з бинта, ногу — іммобілізують за допомогою шин або підручних засобів. Свіжі вивихи вправляти значно легше, ніж застарілі. Уже через 3-4 години після травми в області ушкодженого суглоба розвивається набряк тканин, який утрудняє вправляння. Вправляння вивиху — лікарська маніпуляція, тому постраждалий повинен бути направлений в лікувальну установу. При вивихах верхніх кінцівок постраждалий сам може дійти до лікарні або його доставляють на будь-якому транспорті у положенні сидячи. Постраждалого з вивихом нижніх кінцівок транспортують у положенні лежачи.
Не слід намагатися вправити вивих, самотужки, тому що іноді буває важко встановити, вивих це чи перелом, тим більше, що часто вивихи супроводжуються тріщинами і переломами кісток.
Правильна та своєчасна допомога при переломах є одним з найважливіших моментів їх лікування. Швидко надана перша медична допомога багато в чому обумовлює швидке зрощення переломів, дозволяє попередити розвиток багатьох ускладнень (кровотеча, зміщення уламків, ушкодження нервових стовбурів тощо).
Транспортна іммобілізація— заходи щодо забезпечення нерухомості кісток у місці перелому. Здійснюється накладанням відповідних шин, виготовлених з табельних чи підручних матеріалів, фіксацією двох розміщених поряд суглобів тощо. Такі заходи зменшують біль, що попереджає розвиток шоку.
Будь яка транспортна іммобілізаційна пов’язка складається з трьох частин:
— шини;
— прокладки;
— фіксу вальної пов’язки.
Основними заходами першої медичної допомоги при переломах кісток є:
— створення нерухомості кісток в області перелому (іммобілізація);
— проведення заходів, які спрямовані на боротьбу із шоком або його попередженням;
— організація найшвидшого транспортування постраждалого в лікувальну установу.
Основну масу переломів становлять переломи кінцівок. Правильно проведена іммобілізація попереджає зміщення уламків, зменшує загрозу можливого поранення магістральних судин і нервів гострими краями кісток і виключає можливість ушкодження уламками кісток шкіри (перехід закритого перелому у відкритий) під час транспортування постраждалого. Іммобілізація кінцівки проводиться за допомогою транспортних шин або підручного матеріалу.
Загальні принципи транспортної іммобілізації:
• транспортну іммобілізацію треба проводити в найбільш ранні строки;
• одяг і взуття з травмованого, зазвичай, не знімають;
• при ушкодженні будь-якого сегмента кінцівки знерухомлюють два сусідні суглоби, а при травмах плечової кістки та плечового суглоба, стегнової кістки й кульшового суглоба — усі основні суглоби верхньої (плечовий, ліктьовий, променево-зап’ястковий) або нижньої (кульшовий, колінний і гомілковостопний) кінцівок;
• транспортну шину перед накладенням моделюють відповідно до форми та положення основних сегментів кінцівки, накладають шину поверх ватно-марлевої прокладки.
Надаючи допомогу, дотримуйтеся таких правил:
• ушкоджену кінцівку потрібно обкласти ватою чи будь-якою тканиною;
• фіксувальні засоби закріплюють на ушкодженій кінцівці за допомогою бинта, хустини, косинки, мотузки, ременя тощо;
• шину слід кріпити надійно, добре фіксуючи ділянку перелому;
• при переломі стегна фіксуються всі суглоби ушкодженої кінцівки (кульшовий, колінний, гомілковостопний);
• за відсутності іммобілізаційних засобів зламану руку можна фіксувати до тулуба, зламану ногу — до здорової ноги за допомогою косинок, одягу, бинта;
• при відкритому переломі слід обов’язково обробити рану та накласти стерильну пов’язку, а потім іммобілізувати кінцівку;
• слід дати постраждалому знеболювальні засоби.
Для транспортної іммобілізації використовують табельні та підручні засоби:
— іммобілізаційні шини (металеві драбинчаті, сітчаті, фанерні, спеціальні (наприклад, шина Дітеріхса));
— транспортні пов’язки;
— підручні засоби іммобілізації (фанера, палки, тонкі дошки та ін.).
Промисловість випускає кілька видів табельних шин:
• драбинчаста шина Крамера — виготовляється з гнучких металевих дротів і використовується для іммобілізації верхніх кінцівок;
• сітчаста металева шина — застосовується для іммобілізації верхніх кінцівок, під час переломів у ділянці гомілкового суглоба, їй легко надати необхідну форму;
• фанерна шина — виготовляється різної довжини, не піддається моделюванню, у випадку використання обгортається ватно-марлевими серветками;
• транспортна шина Дитеріхса — виготовляється з деревини; складається з двох розсувних планок різної довжини, рухомої підошви і палички-закрутки для витягування кінцівки. Використовується для іммобілізації нижніх кінцівок.
Транспортна іммобілізація залежно від локалізації перелому
При переломах кісток черепа потерпілого вкладають на ноші животом донизу, під обличчя підкладають ватно-марлеве коло.
При ушкодженні щелеп накладають пращеподібну пов’язку, голову повертають набік, щоб уникнути западання язика.
При переломах ключиці на ділянку плечей накладають два ватно-марлевих кільця, котрі зв’язують на спині. Руку підвішують на косинці.
При переломах ребер грудну клітку в стані видиху туго перев’язують або стягують її бинтами, простирадлом чи рушником і зашивають їх. Транспортують постраждалого в положенні сидячи.
При переломах кісток кисті та пальці. у долоню вкладають щільну купку вати, обмотану марлею, щоб надати пальцям напівзігнутого положення. На передпліччя, кисть і пальці накладають шину, руку підвішують на косинці. Шина повинна бути накладена щільно, але не дуже туго, щоб не порушувати кровообігу в кисті. Якщо пальці посиніли та холодні на дотик або постраждалий відчуває поколювання в кінчиках пальців, потрібно послабити пов’язку.
При переломі кісток передпліччя руку потрібно обережно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, повернути долонею до грудей і в такому положенні зафіксувати шиною (від основи пальців до верхньої третини плеча), щоби зробити нерухомим ліктьовий і променево-зап’ястковий суглоби.
Якщо немає матеріалу, який можна застосувати як шину, достатньо скористатися трьома косиночними пов’язками чи зафіксувати травмовану руку за допомогою підвернутої поли піджака. Для підвішування руки використовуйте косинку, бинт або ремінь.
При травмі плечового суглоба та переломі плечової кістки шину моделюють таким чином, аби вона проходила від здорової лопатки через надпліччя ушкодженої кінцівки на плече та передпліччя до пальців. Руку підвішують на косинці. Якщо немає шини для іммобілізації, руку підвішують на косинці та прибинтовують до тулуба.
При переломі кісток стопи й ушкодженні гомілково-стопного суглоба шину згинають таким чином, щоб її можна було накласти на підошву стопи й задню поверхню гомілки до її верхньої третини. Для п’яти роблять заглиблення, в яке кладуть вату, щоб не було тиску на п’яткову кістку. Стопа повинна бути зафіксована під прямим кутом до гомілки. При використанні підручних засобів їх накладають із зовнішнього та внутрішнього боків гомілки, добре фіксуючи стопу. У місцях прилягання підручного засобу до кісткових виступів підкладають вату.
При переломах кісток гомілки іммобілізацію проводять так само, як і при переломах в ділянці гомілковостопного суглоба, фіксуючи гомілковостопний і колінний суглоби. Шину накладають від стопи до верхньої третини стегна. За відсутності іммобілізаційних засобів ушкоджену кінцівку можна прибинтувати до здорової.
При переломах кісток стегна використовують спеціальні шини (Дітеріхса). Шина Дітеріхса складається з двох дерев’яних розсувних планок різної довжини, фанерної підошви та палички-закрутки. Зовнішня планка довша від внутрішньої. При використанні шини планки розсовують до необхідної довжини, щоби внутрішня впиралась у промежину, а зовнішня — в пахвову западину; вони мають на 3 см виступати за кінцівку.
До стопи прибинтовують фанерну підошву. Нижні кінці обох планок вставляють у дротові скоби підошви, після чого нижній кінець зовнішньої планки — в паз поперечної планки, з’єднаної з внутрішньою. Планки шини прибинтовують до кінцівки й тулуба. Закруткою витягають кінцівку.
При переломах кісток таза травмованого необхідно покласти на тверду рівну поверхню (фанеру, дошки) та, якщо необхідно, зафіксувати його. Ноги постраждалого повинні бути зігнуті в колінах і трохи відведеш в боки, під коліна підкладають валик. При транспортуванні ноги в колінах і ділянці гомілковостопних суглобів необхідно не туго зв’язати.
При переломі в шийному відділі хребта спостерігається сильний біль, неможливість рухати головою. При ушкодженні спинного мозку настає частковий або повний параліч рук і ніг. Маніпуляції з потерпілим виправдані в разі неможливості викликати «швидку допомогу» й зумовлені необхідністю транспортувати постраждалого до лікувального закладу. При цьому необхідно зафіксувати шийний відділ хребта. Коли ж немає порушення дихання, можна накласти ватно-марлевий комір (при цьому обкладають шию ватою та акуратно бинтують). Якщо стан постраждалого унеможливлює найменші рухи головою, декілька чоловік повинні припідняти його та покласти на щит або широку дошку й зафіксувати на ній пов’язкою за нижню щелепу чи обкласти голову травмованої людини поліетиленовими пакетами з піском, землею, водою. Піднімати потерпілого необхідно в абсолютно горизонтальному положенні, фіксуючи тіло руками в ділянці шиї, спини, таза, гомілки та стопи.
Так само акуратно необхідно надавати допомогу постраждалому з переломами в інших відділах хребта. Навіть незначне зміщення хребців може призвести до травми спинного мозку, аж до його розриву, з огляду на що категорично забороняється садити потерпілого чи ставити на ноги. За відсутності дошки переносити постраждалого можуть декілька людей на простирадлі чи ковдрі, діючи по команді одного з них. Дуже важливими при цьому є акуратність, плавність і синхронність рухів. Якщо неможливо значно підняти людину, необхідно підкласти під неї широку дошку.
При переломах у поперековому відділі хребта постраждалий може лежати животом на жорсткій поверхні з валиком під грудьми.
Закріпити навчальний матеріал практичним відпрацюванням.
IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.
— Що таке перелом?
— Види переломів?
— Класифікація травматичних переломів.
— Які ознаки перелому?
— Що таке транспортна іммобілізація?
— Розповісти принципи транспортної іммобілізації.
V. Підсумок заняття – 5 хв.
Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.
Оголошення оцінок, особисті зауваження, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.
VI. Домашнє завдання – 5 хв.
Підручник «Захист Вітчизни» ст.
, Основи медичних знань. К., 2006, ст.34-40
Источник