Закритий перелом кісток гомілки
На думку багатьох уболівальників, лідерство серед видовищно-жахливих спортивних травм впевнено утримує перелом кісток гомілки. Складність травм полягає не стільки у лікуванні чи відновленні (хоча певні складності є і у цьому), скільки у механізмі нанесення ушкодження та сам вигляд кінцівки у момент отримання травми.
Такі спортивні жахи завжди емоційно сприймаються глядачами, викликають психологічний шок у самого спортсмена, а у стрічку новин відео з нанесенням травми часто потрапляє з позначкою 18+. Я давно хотів описати усі нюанси, що пов’язані з такими травмами, але не знаходилося зручного моменту. При цьому завжди у голові виринав образ Люка Шоу, але ця трагічна історія відбулася ну надто вже давно. Проте недавно до думки написати про цю спортивну травму мене повернув Демба Ба з жахливим епізодом у китайській Суперлізі, а останньою краплею стала важка травма французького атлета у Ріо, у якого також діагностували подвійний перелом кісток гомілки.
Отож, що відбувається з ногою під час цієї жахливої травми? Які існують методи лікування? Скільки часу необхідно для відновлення після такого складного перелому? Про все це, і навіть більше, Вам розповість блог «Спортивний медик» у черговому матеріалі.
Анатомія
Перелом гомілки − це ушкодження великогомілкової або малогомілкової кісток, а інколи і їх обох, внаслідок впливу певних пошкоджуючих факторів. Ця травма є доволі поширеною, і загалом становить біля 20% від загальної кількості переломів.
Гомілка – частина скелета між стегном і стопою, що складається з двох трубчастих кісток (великої і малої гомілкових). Основне навантаження бере на себе великогомілкова кістка. Виростки (виступи у верхній частині великогомілкової кістки) з’єднуються зі стегновою кісткою, утворюючи нижню суглобову поверхню колінного суглоба. Своєю нижньою частиною великогомілкова кістка сполучається з таранною кісткою, утворюючи гомілковостопний суглоб.
Малогомілкова кістка розташовується із зовнішнього боку, збільшуючи стабільність і міцність гомілки. Обидві кістки гомілки з’єднуються між собою (вгорі – за допомогою загального зчленування, в середній частині – за допомогою міжкісткової мембрани, внизу – за допомогою зв’язок). На нижніх кінцях обох кісток гомілки є виступи (кісточки), які з двох боків охоплюють гомілковостопний суглоб і надають йому поперечну стабільність.
Як правило, причиною перелому стає зовнішній чинник. Це може бути як акцентований удар у ділянку діафізу кістки, так і значний тиск ззовні при зафіксованому положенні стопи. Також подібні переломи можуть виникати і під час серйозних системних захворювань організму, таких як саркома чи остеомієліт.
Мехаізм травми та її види
Як вже зазначалося вище, причини таких складних переломів найрізноманітніші. Так Люк Шоу та Демба Ба отримали цілеспрямований удар у ділянку діафізу великогомілкової кістки, що призвело до перелому обох анатомічних структур гомілки. А французький гімнаст Самір Аїт Саїд спровокував перелом кісток гомілки невдалим приземленням після складного стрибка, який на завершальній фазі виконання вимагав стабільності у гомілковостопному та колінному суглобах.
Залежно від локалізації травматологія розрізняє:
- переломи кісток гомілки в її верхній частині (переломи шийки і головки малогомілкової кістки, переломи горбистості і виростків великогомілкової кістки);
- переломи кісток гомілки в її середній частині (ізольовані діафізарні переломи великогомілкової та малогомілкової кістки, переломи діафізів обох кісток гомілки);
- переломи кісток гомілки в її нижній частині (переломи кісточок).
Слід зазначити, що найстрашніші для ока пересічного уболівальника переломи − діафізарні, тобто переломи обох кісток гомілки, яких і зазнали вищезгадані спортсмени.
Симптоми
Діафізарний перелом кісток гомілки супроводжується такими симптомами:
- різкий біль в області ушкодження;
- набряк та синюшність гомілки;
- значна та помітна деформація гомілки;
- відхилення стопи назовні;
- крепітація (звук хрускоту уламків кісток);
- патологічна рухливість уламків кістки;
- неможливість опори на ушкоджену ногу.
Перша допомога під час перелому гомілки
Перша допомога під час перелому гомілки полягає в її надійній фіксації, що допомагає уникнути додаткових ускладнень. За будь-яких переломів даної локалізації проводять накладання шини. Осколковий перелом гомілки вимагає особливої обережності під час транспортування до стаціонару, оскільки надмірна рухливість кісток може спровокувати відкритий перелом. За відкритого перелому пацієнту необхідно накласти джгут, оскільки в цьому місці проходять артерії, які під час пошкодження провокують сильну кровотечу.
Діагностика та лікування
Діагностування діафізарного перелому не складає значних труднощів для знаючого травматолога, адже зазвичай зовнішніх ознак вистачає, щоб зрозуміти, яка проблема трапилася зі спортсменом. Не зважаючи на це, лікарі обов’язково роблять рентгенографію дистального відділу ноги у двох проекціях задля підтвердження діагнозу та встановлення нюансів перелому, а також визначення місця розташування основних уламків.
/Рентгенографія ноги Демби Ба після отриманого перелому гомілки/
Як правило, травми, що стали темою нашої розмови, не заліковуються консервативним шляхом, адже супроводжуються утворенням уламків кісток та їхнім подальшим зміщенням, які вимагають репозиції. Таким чином, методом вибору у лікуванні таких переломів для більшості провідних травматологів-ортопедів є остеосинтез.
Остеосинтез − (грец. osteon (кістка) + synthesis (з’єднання)) — це хірургічне з’єднання уламків кісток у правильному положенні з метою стабільної фіксації аж до повної їхньої консолідації (кісткового зрощення) і досягнення відновлення цілості й функції кістки.
В свою чергу методи остеосинтезу поділяються на такі:
1. Внутрішній (занурювальний):
— внутрішньокістковий (інтрамедулярний);
— на зовнішньо кістковий;
— із застосуванням інших фіксаторів (гвинти, спиці та ін.);
— комбінований, коли застосовується декілька варіантів фіксації.
2. Зовнішній (зовнішній черезкістковий) — остеосинтез, обов’язковим елементом якого є зовнішня, розташована над шкірою, конструкція та елементи її зв’язку з кісткою (спиці, стрижні).
/Нога Люка Шоу після проведеного остеосинтезу/
Ця процедура задля успішності її проведення вимагає доволі довгого періоду часу, адже остеосинтез може проходити біля 4-6 тижнів. Після цього постраждалому накладають гіпсову лангету на період від 3 до 5 місяців. Всі терміни залежать від виду травми, особливостей розташування уламків, фізіологічних особливостей пацієнта та інших факторів.
Якщо ми говоримо про відновлення травм у спортсменів, то тут важливою є професійна реабілітація під наглядом спортивного лікаря та відновлення загальної спортивної підготовки хворого. Однак тільки після піврічного терміну лікування, розпочинається ранній етап реабілітації, що включає мобілізацію м’язів, які розташовуються поруч і відіграють важливу роль у рухах гомілки.
Після тривалого періоду реабілітації, метою якого є повернення пацієнта до нормального соціально-активного життя, розпочинається період спортивної фізичної підготовки спортсмена. Загалом відновлення після таких травм складе біля року. Тільки тоді спортсмен зможе знову набути хорошої спортивної форми, яка допоможе йому продовжити свою спортивну кар’єру.
Як підсумок хочу зазначити, що легких травм не буває. Кожна з них вимагає не стільки лікування, скільки довготривалої індивідуальної реабілітаційної програми під професійним наглядом спортивного реабілітолога, який би зміг її розробити і застосувати з опорою на передові технології у спортивній галузі.
Источник
Опис
Практично у всіх випадках перелом кісток гомілки
проявляється у вигляді одночасного ушкодження як великогомілкової, так і
малогомілкової кістки. У більш рідкісних випадках відбувається пошкодження
безпосередньо ізольованих областей.
Освіта перелому тіла саме малогомілкової кістки,
практично у всіх випадках, стає результатом отримання прямої травми,
так як в цьому випадку удар буде припадати безпосередньо на саму кістку,
яка розташовується із зовнішнього боку гомілки.
Значно частіше зустрічається саме перелом
великогомілкової кістки, при цьому даний вид травми може бути отриманий і в
результаті надання непрямого впливу.
У всіх випадках ізольованого перелому
великогомілкової кістки відбувається дуже незначне зміщення. Справа в тому, що
саме завдяки малогомілкової кістки, яка розташовується поруч,
забезпечується досить міцна фіксація відламків.
Найчастіше освіта перелому тіла великогомілкової
кістки буде супроводжуватися появою саме кутового зміщення, але також
існує ймовірність того, що відбувається зміщення строго по ширині відламків.
Однак, в цьому випадку існує ймовірність того, що подія зміщення
може бути досить різноманітним.
Практично у всіх випадках утворення подвійного
перелому кісток гомілки відбувається в результаті непрямого травматичної
впливу, однак, існує ймовірність того, що може відбуватися і
прямий механізм травмування.
В результаті того, що досить часто відбувається як
скручування, так і згинання гомілки навіть при нерухомій стопі, тоді
утворився перелом гомілки може мати гвинтоподібний або косою характер.
У разі утворення саме гвинтоподібного перелому,
практично завжди відбувається утиск між утвореними відламками
м’яких тканин. За умови того, що у разі гвинтоподібного перелому однієї
кістки відбувається пошкодження кістки безпосередньо поблизу самого нижнього кінця,
тоді друга кістка обов’язково травмується у верхній частині (це є
характерним при винтообразном переломі).
У тому випадку, якщо виявляється прямий механізм
впливу травмуючої сили, тоді найчастіше перелом кісток гомілки буде
саме многооскольчатым. Характерною особливістю є те, що в
першу чергу в даній області зміщення уламків буде відбуватися
безпосередньо в результаті отриманої травми, а не під дією сильно
напружених м’язів, що відбувається при інших видах перелому.
Як вже було написано вище перелом кісток гомілки
може виникнути не тільки в результаті прямого, але і непрямого механізму
травми. У тому випадку, якщо буде отримано прямий удар, практично завжди під
відбуватиметься перелом діафіза великогомілкової кістки, при цьому існує
ймовірність того, що може приєднатися і пошкодження діафіза малогомілкової
кістки.
При непрямому механізмі травми, що може статися в
внаслідок скручування і стиснення ноги, за умови фіксованої стопи на підлозі,
можливе утворення спірального або косого перелому кісток гомілки, до числа
яких може приєднатися і перелом діафізу малогомілкової кістки. У тому
у разі, якщо станеться зміщення відламків кістки, тоді може статися
пошкодження міжкісткової мембрани.
У разі досить різкого скорочення чотириголового
м’язи стегна, що може статися в результаті стрибка, утворюється відривний
перелом горбистою великогомілкової кістки.
В результаті падіння з висоти є ймовірність того,
що станеться перелом зовнішнього або внутрішнього виростка великогомілкової кістки.
Найчастіше у молодих людей цей вид перелому буде розщепленим, в той же час
у літніх пацієнтів він буде втиснув.
Симптоми
Характер прояву основних симптомів даної травми
визначається з урахуванням того, наскільки важка травма була отримана. Основними
ознаками утворення перелому є поява досить сильної болі в
області ушкодження, при цьому починається набряк і змінюється природне забарвлення
шкірного покриву. Існує ймовірність того, що можуть бути і відкриті рани, а
також крепітація.
В результаті отримання перелому кісток гомілки
потерпілий не може самостійно встати на ноги, при цьому значно
знижується обсяг рухів, також може відзначатися і поява патологічної
рухливості кістки. Існує ймовірність того, що візуально визначається і
освіта укорочення пошкодженої кінцівки, з’являються осколки кістки.
Існує ймовірність того, що в результаті
перелому гомілки може статися і травмування малогомілкового нерва, що
здатне спровокувати звисання стопи, при цьому стає неможливим
активне згинання пошкодженої кінцівки. Значно знижується або повністю
відсутня чутливість шкірного покриву гомілки.
В деяких випадках утворення перелому гомілки
може супроводжуватися і отриманням серйозної травми судин. Це можна буде
визначити тим, що на магістральних судинах стопи і гомілки буде відсутній
пульс, при цьому в області травмування шкірний покрив стає блідим,
синюшним.
Найчастіше у підлітків у віці від 12-ти до
17-ти років відбувається відривний перелом горбистою великогомілкової кістки, що
є характерним в разі заняття командними видами спорту. Цей вид травми
виявляється утворенням сильного набряку і болю, що локалізується в області
переднього відділу колінного суглоба.
У тому випадку, якщо відбувається утворення перелому
діафіза великогомілкової кістки, сам хворий не може спиратися на ушкоджену
кінцівку, при цьому гомілка стає набряклою, деформованою і з’являється
сильна болючість.
У тому випадку, якщо стався перелом обох кісток,
сам потерпілий починає відчувати досить різке відчуття болю, яка
виявляється безпосередньо в області пошкодження. У цьому випадку пошкоджена
гомілка буде деформована, синюшна, з’являється сильна набряклість. Буде
визначатися не тільки крепітація, але і патологічна рухливість відламків
самої кістки гомілки.
В результаті утворення перелому діафіза малогомілкової
кістки хворий не втрачає здатності опиратися на пошкоджену кінцівку, при
цьому сам набряк буде досить незначним. У разі бічного стиснення гомілки
відбувається утворення сильної болі, що не є характерним явищем для
отримання перелому діафіза великогомілкової кістки.
У тому випадку, якщо відбувається перелом внутрішнього
або зовнішнього виростка великогомілкової кістки, сам колінний суглоб
збільшуватися, так як в ньому починається скупчення крові. Відбувається
незначна деформація, а в деяких випадках вона може повністю
відсутні. За умови перелому внутрішнього виростка, тоді гомілку буде
відхилятися всередину, а якщо утворився зовнішній перелом — назовні.
Діагностика
Діагностувати наявність перелому тіла великогомілкової
кістки стає можливим в деяких випадках навіть без проведення
додаткового рентгенологічного дослідження пошкодженої кінцівки.
При наявності підозри на пошкодження малогомілкової
кістки, підтвердити діагноз стає можливим завдяки знімкам, виконуватися
які повинні в бічній і прямій проекції.
Саме завдяки правильно зробленої рентгенограмі
стає можливим максимально точно визначити характер самого перелому, а
також точно встановити чи є зміщення, після чого буде підбиратися
правильна тактика лікування.
Профілактика
Профілактикою перелому кісток гомілки є
запобігання отримання травми, яка здатна його спровокувати.
Лікування
Найлегше проводиться лікування перелому тіла
малогомілкової кістки, адже цей вид травми рідко супроводжується зсувами. Практично
у всіх випадках лікування даного виду перелому, буде накладатися на ділянку
пошкодження гіпсова лонгета, яка може лишатися на 1,5 тижні. Перелом
тіла малогомілкової кістки майже у всіх випадках буде закінчуватися повним
відновленням, при цьому не утворюється ніяких наслідків.
У тому випадку, якщо був діагностований перелом великогомілкової
кістки, а також обох кісток гомілки, тоді потрібно більш серйозне і
тривале лікування. При цьому виді перелому розрізняється декілька основних груп
хворих, саме з урахуванням тяжкості ушкодження і буде підбиратися курс лікування.
За умови перелому кісток гомілки, які не будуть
супроводжуватися утворенням зміщення, є необхідність на ушкоджену
область накладати спеціальну гіпсову лонгету, починаючи з середини стегна і
аж до кінчиків пальців на пошкодженої кінцівки. Знімається гіпсова
лонгета приблизно через 1 або 1,5 місяця.
У тому випадку, якщо при переломі кісток гомілки
відбувається зміщення уламків великогомілкової кістки, які досить легко
фіксуються на правильному місці, тоді є необхідність у проведенні закритою
репозиції, після чого здійснюється подальша фіксація пошкодженої
кінцівки за допомогою лонгет.
Бувають випадки, що при переломі зі зміщенням відламки
не фіксуються в потрібному місці і зовсім не допомагає лонгета. Тому тут
може знадобитися провести скелетне витяжіння на п’яткову кістку, завдяки
чому з’являється можливість запобігти хірургічне втручання. Однак,
при виборі даного методу лікування відбувається більш тривале зрощення кісток
гомілки, а сам хворий повинен постійно перебувати в лежачому положенні, що
може призвести до початку розвитку остеопорозу в кістках.
Якщо в результаті перелому кісток гомілки відбувається
і утиск м’яких тканин безпосередньо між відламками, тоді з’являється
гостра необхідність у проведенні негайного відкритого оперативного
лікування цього виду травми.
Источник
Перелом гомілки може мати різну тяжкість, яка визначається типом пошкодження, локалізацією травми та іншими характерними ознаками. При підозрі на перелом ноги потерпілому потрібно правильно надати допомогу, при цьому екстрені заходи можуть вимагати зупинки кровотечі, яке можливо при зміщенні зламаної кістки. Лікування та реабілітація залежать від характеру травми, але існують загальні риси для періоду відновлення.
1 Класифікація
Перелом гомілки класифікують за кількома ознаками:
- локалізація ушкодження;
- характер перелому;
- кількість кісткових уламків;
- ступінь пошкодження суглобів і м’яких тканин.
Типи травм та їх характеристики:
| Характеристика травми | Типи | Фото |
|---|---|---|
| Кількість утворених кісткових відламків | Поділяють на одиничні і множинні:
| |
| Лінія перелому і форма краю уламка | Виділяють наступні лінії перелому:
За формою краю уламка:
| |
| Наявність зсуву | Зміщення визначається розташуванням кісткових відламків:
| |
| Наявність/відсутність пошкодження м’яких тканин | При відкритих переломах, крім порушення цілісності кістки, є відкрита рана, утворена в результаті розриву м’язової тканини. Виглядає це, як стирчить відламана кістка. Виникає кровотеча, інтенсивність якого залежить від виду пошкоджених кровоносних судин. При закритих переломах шкірний покрив гомілки залишається цілісним, а м’язова структура пошкоджується мінімально | |
| Наявність/відсутність пошкодження колінного або гомілковостопного суглоба | Переломи гомілки можуть бути:
|
Переломи можуть бути однієї або обох кісток, подвійний перелом ) гомілки, зачіпати її верхню, середню або нижню третину.
Виділяють три виду перелому:
- Перелом проксимальної частини гомілки (верхня третина ). У цьому випадку можуть бути пошкоджені виростки і горбистості великої гомілкової кістки або шийки і головки малогомілкової кістки.
- Перелом середньої частини, тобто диафизов кісток — подовжені ділянки кісток між потовщеннями на кінцях.
- Перелом дистальної частини (нижня третина). Він може зачіпати щиколотки.
У першому і третьому випадку практично завжди пошкоджуються колінні і гомілковостопні суглоби. Подібні травми є вкрай тяжкими.
Ступеня тяжкості переломів:
| Ступінь тяжкості травми | Типи ушкоджень |
|---|---|
| Клас А — легкі переломи | Закриті переломи, які не викликають сильного пошкодження м’яких тканин |
Клас В — середня тяжкість | Відкриті і закриті переломи, що призводять до травматизації м’яких тканин. Однак суглоби і нерви не пошкоджені |
| Клас С — важкі травми | Переломи, що призводять до пошкодження кровоносних судин, нервів та суглобів |
виникає сильний біль, і набрякає голеностоп. Стопа може бути звернена назовні або досередини, спертися на ногу неможливо
Можна використовувати будь-які стандартні шини: пневматичні, пластмасові. Якщо їх немає, то використовують підручні засоби: дошки, хмиз, смужки заліза і т. д. Накласти шину потрібно від верхньої третини стегна до кінчиків пальців ноги, при цьому кінцівку в колінному суглобі повинна бути випрямлена, а в гомілкостопі зігнута під прямим кутом. Фіксуючі елементи примотуються до ноги і тулуба бинтами, а під ними укладають тканину, вату або поролон.
4 Лікування
В умовах стаціонару пацієнту проводять рентген. Для визначення стану та ступеня ушкодження м’яких тканин — МРТ і КТ.
Лікування залежить від тяжкості травми. Методи терапії також відрізняються залежно від локалізації пошкодження:
Переломи диафизов гомілки лікуються набагато легше. Ходити в гіпсі (лонгете) зазвичай припадає 2-3 тижні. Після його зняття пацієнт починає пересуватися на милицях, але наступати на пошкоджену ногу не можна. Тільки через 3 місяці дозволяється спиратися на ногу під час ходьби, але цей час може бути відстрочено у залежності від тяжкості травми і від того, як зростається кістка. З цього періоду починають проходити сеанси масажу і фізіотерапії.
Зазвичай, через 2-3 тижні після зняття гіпсової пов’язки, пацієнту дозволяється займатися лікувальною фізкультурою. Використовують вправи, які дозволять поступово відновити рухливість в ушкодженому суглобі.
Термін зрощення кістки та реабілітації при дистальних і проксимальних переломах може варіюватися від тяжкості травми. У цих випадках відновлення має свої характерні особливості.
5 Реабілітація
В процесі реабілітації потрібно виконувати комплекс заходів, які спрямовані на швидке зрощення кісткової тканини та відновлення функціональності пошкодженої кінцівки. Н ужно досягти наступних цілей:
- запобігти атрофію м’язів гомілки і стегна;
- нормалізувати кровообіг в м’язовій тканині і сухожиллях (так вони заживають швидше);
- тонізувати м’язи гомілки;
- усунути застійні явища;
- відновити рухливість в колінному і гомілковостопному суглобі;
- нормалізувати рухову активність ноги.
Для досягнення цих цілей рекомендується використовувати наступні методи:
- Лікувальна фізкультура. Потрібно щодня виконувати спеціальні вправи. Інтенсивність і обсяг навантаження повинен бути встановлений лікарем.
- Масаж і розтирання. Ці процедури дозволяють забезпечити нормальну рухливість в суглобах, запобігти дистрофію м’язів і утворення рубців у м’яких тканинах.
- Фізіотерапевтичні процедури. Вони роблять благотворний вплив на весь організм, покращуючи обмінні процеси, прискорюючи загоєння ран і відновлення кісток.
- Дієтичне харчування. Для успішного зрощування кісток їжа повинна заповнювати організм необхідними мікроелементами і вітамінами.
Всі ці методики використовуються в комбінації один з одним. Реабілітація зазвичай триває від 2 до 4 місяців. Її можна умовно поділити на декілька етапів:
- 2-3 тижні від моменту зняття гіпсу — в цей період використовують щадну лікувальну фізкультуру, розтирання і масажі.
- 2-3 місяці після закінчення першого етапу — починають розробляти колінні і гомілковостопні суглоби.
- 1 місяць після другого етапу — поступово відновлюють рухову активність.
5.1 Розтирання і масаж
На першому етапі реабілітації потрібно обов’язково робити легкі погладжування руками, зачіпаючи всі м’язові структури гомілки. Розтирання шкіри здійснюють із застосуванням кремів з вмістом речовин, що сприяють відновленню тканин:
- кедрова олія;
- Хондроксид;
- Колаген Плюс і т. д.
У доповненні до масажу рекомендують водні процедури для хворої ноги з морською сіллю. Корисні будуть воскові та озокеритові обгортання.
5.2 Харчування
Для успішної реабілітації в раціоні повинні бути продукти, багаті кремнієм і кальцієм. Ці мікроелементи містяться в рибі, сої, сирі, лісових горіхах, квасолі, малині і т. д.
В достатній кількості в організм повинен надходити вітаміни D, C. Без них представлені мікроелементи не зможуть повноцінно засвоюватися. Перший можна легко заповнити, частіше перебуваючи під сонячними променями.
5.3 Фізіотерапевтичні процедури
У перші 10 днів після перелому будуть корисні:
- інтерференційні струми — вони сприяють розсмоктуванню гематом, зняттю набряків і усуненню болю;
- ультрафіолетове опромінення — знищують патогенні бактерії, запобігають попадання інфекції рани;
- електрофорез з бромом — допоможе від сильного больового синдрому.
Після протягом місяця слід продовжити сеанси інтерференційних струмів і ультрафіолетового опромінення. До них додають УВЧ-терапію, яка сприяє посиленню імунітету і поліпшення кровообігу.
5.4 Вправи
На першому етапі відновлення вправи не повинні навантажувати кінцівку, оскільки вони можуть спровокувати сильну біль. Бажано починати з простих і легких — акуратне рух стопою в різні боки, піднімання-опускання ноги, згинання кінцівки в колінному суглобі, напруга-розслаблення литкових м’язів.
Лікувальна фізкультура при переломах гомілки повинна допомогти відновити нормальне функціонування ноги, силу м’язів і повний обсяг рухів. Після іммобілізаційного періоду і попереднього розроблення кінцівки можна переходити до наступних вправ:
- Стати на здорову ногу, здійснювати обертальні рухи стопою пошкодженої кінцівки.
- Сісти на стілець. Виконувати легкі коливання вгору-вниз ногою, згинаючи в колінному суглобі.
- Треба встати на обидві ноги, спертися рукою об спинку стільця. У такому положенні виконують махи пошкодженою кінцівкою вперед-назад, затримуючи на кілька секунд ногу на вазі. М ожна робити похитування в бік. Для цього потрібно підняти хвору ногу, зігнувши в коліні, і виконувати махи справа-наліво. Варто звернути увагу, що навантаження при цих вправах падає як на голеностоп, так і на коліно.
- Встати рівно, спертися обома руками об стіл або іншу стійку горизонтальну поверхню. Виконувати повільні підйоми на носки. Навантаження на пошкоджену кінцівку підвищують поступово. Роблять мінімум 30 повторів.
- Лягти на спину і виконувати махи ногами в різні сторони.
З плином часу потрібно поступово починати ходити по рівній поверхні взуття і босоніж з опорою на пошкоджену ногу. Необхідно намагатися якомога частіше прогулюватися. Через місяць лікувальну фізкультуру можна урізноманітнити щоденними вправами на велотренажері за 10 хвилин.
Источник