Транспортна іммобілізація при переломах

Транспортная иммобилизация при переломах костей представляет собой главный способ оказания доврачебной помощи потерпевшему, позволяющий обеспечить неподвижность и фиксацию травмированного участка. Каковы правила и сроки иммобилизации? Как оказать грамотную помощь при разных видах травм?

Для чего необходима?

Иммобилизация при переломе — это фиксация и обеспечение максимальной неподвижности пострадавшему, отдельному участку тела, органу, в период транспортировки больного в лечебное учреждение. При помощи транспортной иммобилизации удается достичь следующих результатов:

Предотвратить смещение фрагментов и осколков кости, снизить риски развития возможных осложнений.
Уменьшить болевой синдром.
Создать оптимальные условия, необходимые для комфортной и безопасной транспортировки потерпевшего в травмпункт.

Иммобилизация при переломах Любые движения, совершаемые человеком с переломом, доставляют ему сильную боль и могут нанести серьезный вред здоровью, усложнить лечебный процесс. Костные обломки, локализованные в области перелома, могут травмировать кровеносные сосуды, мягкие ткани, спровоцировать развитие кровотечения, процессов инфекционного характера, болевого шока.

Именно грамотная иммобилизация дает возможность минимизировать возможные риски и стабилизировать состояние больного до тех пор, пока ему будет оказана квалифицированная медицинская помощь. Перекладывать, переносить больного до проведения иммобилизации категорически запрещено. Сроки иммобилизации при переломах могут варьироваться от 2–3 часов до нескольких суток, в зависимости от состояния потерпевшего и расстояния транспортировки до больницы.

Когда нужна помощь?

На присутствие перелома, требующего проведения иммобилизации, указывает наличие следующих характерных клинических признаков:

Сильные болевые ощущения;
Нарушение двигательной активности;
Отечность поврежденного участка;
Подкожные кровоизлияния, гематомы;
Деформация поврежденной конечности, изменение формы и размеров;
Патологическая подвижность кости в области травмы.

В случае открытого перелома наблюдается кровотечение, в раневой поверхности можно увидеть фрагменты кости, костные обломки. При наличии перечисленных выше симптомов необходимо оказать потерпевшему адекватную доврачебную помощь и как можно скорее доставить его в медпункт.

Большое значение имеет скорость и оперативность проведения иммобилизации: чем быстрее будет наложена шина, тем меньше риски смещения и проще процесс восстановления. Практика показывает, что грамотная и своевременная иммобилизация в несколько раз уменьшает необходимость в хирургическом вмешательстве.

Как оказать помощь?

В первую очередь, необходимо провести обезболивание, чтобы избежать развития болевого шока — состояния крайне опасного не только для здоровья, но и для жизни пострадавшего. Для этих целей используются обезболивающие препараты, анальгетики. Причем наиболее быстрый результат дает инъекционное введение.

Прием обезболивающее

К пораженному участку можно приложить ледяной компресс, с целью уменьшения болезненных ощущений, предотвращения гематом и отеков. При открытом переломе, прежде всего, потребуется остановить кровотечение. После этого проводится иммобилизация, позволяющая уменьшить болевой синдром и предотвратить возникновении шокового состояния.

Специалисты-травматологи выделяют следующие правила иммобилизации при переломах:

Перед наложением шины больному необходимо ввести препарат-анальгетик.
Когда перелому сопутствует открытая рана, необходимо обработать ее с помощью антисептического раствора, во избежание возможного инфицирования, после чего закрыть чистой стерильной повязкой.
При наличии соответствующих показаний накладывается жгут, под который следует обязательно поместить записку с точным временем наложения, для предупреждения процессов некротического характера.
Средства для иммобилизации накладываются поверх одежды или обуви. Не нужно снимать их с пострадавшего, это может спровоцировать дополнительное травмирование. В любом случае, на тех участках, где шина соприкасается с кожными покровами, необходимо подложить мягкую ткань, марлевую повязку. Это смягчает давление на суставы, снижает риски пережатия кровеносных сосудов, следовательно, и онемения, нарушения кровообращения, кровоснабжения поврежденного участка, обескровливания.
Следует избегать слишком тугого бинтования шины, поскольку это чревато нарушением процессов кровообращения и развитием целого ряда опасных осложнений. Необходимо добиться фиксации, позволяющей обеспечить абсолютную неподвижность поврежденного костного участка и расположенных около него суставов.
В процессе иммобилизации важно действовать точно и аккуратно, чтобы не сдвинуть, не сместить костные обломки.
В случае выпячивания сломанной кости, необходимо накладывать шину с другой стороны, не предпринимая попыток исправления костной деформации, поскольку такие действия повышают риски развития шокового состояния.
При необходимости, подгонку шины человек, оказывающий первую помощь, проводит на себе. Делать подобные манипуляции на потерпевшем категорически противопоказано, поскольку они могут привести к смещению костного участка и дополнительному травмированию мягких тканей. При этом шина моделируется с ориентиром на здоровую конечность больного.
При наложении на верхние или нижние конечности шина должна захватывать суставы, локализованные выше и ниже травмированного участка.
Пальцы рук или ног должны оставаться открытыми, чтобы была возможность контролировать процессы кровообращения в области повреждения.
Необходимо стараться зафиксировать конечность в физиологическом, функциональном положении (исключение составляют травмы эпизифов, разрывы сухожилий).
При наличии костных выступов рекомендуется проложить под шину ватный или же марлевый слой, для предупреждения пролежней, натертостей и т.д.
В осенне-зимний период иммобилизованный участок нужно обязательно утеплить, чтобы предупредить возможное обморожение.

Иммобилизация при переломе бедра

Специалисты рекомендуют проводить данную процедуру вдвоем — это более удобно и позволяет действовать максимально точно. Например, в процессе перекладывания больного помощник сможет придерживать травмированную конечность.

Неправильная иммобилизация, чрезмерное или же, напротив, недостаточное фиксирование может нанести серьезный вред потерпевшему.

Как проводится процедура?

Травматологи предлагают следующий оптимальный алгоритм проведения иммобилизации, которого следует придерживаться при оказании доврачебной помощи пациенту с переломами верхних или же нижних конечностей:

Согнуть травмированную руку или ногу больного под прямым углом.
В область подмышечной впадины или подколенный участок подложить мягкий тканевой валик.
Наложить 2 шины, фиксируя одновременно локтевой, лучезапястный и плечевой сустав (голеностопный, коленный, тазобедренный). Прибинтовывать шину рекомендуется по направлению к центру.
Переломанную руку подвесить на косынку.

Если по какой-то причине нет возможности подыскать подручных средств, подходящих в качестве шины, то поврежденную конечность рекомендуется просто прибинтовать к телу, обеспечив, таким образом, необходимую фиксацию.

В случае повреждений бедренной кости, шину следует накладывать с внутренней поверхности так, чтобы голеностопный и коленный суставы были максимально зафиксированы и неподвижны. В паховую область необходимо поместить тканевый валик. Вторую шину накладывают с наружной стороны, так чтобы голеностопный, коленный и бедренный сустав были хорошо, надежно зафиксированы.

Накладывание шины

Практически аналогичная техника используется при переломах голени. Шину тоже накладывают с внутренней и наружной поверхности, таким образом, чтобы зафиксировать колено и голеностоп. Если произошел перелом стопы, используется шина Крамера. Ее накладывают вплоть до верхнего участка голеностопного сустава. Ногу можно также туго прибинтовать к неповрежденной конечности, однако такая методика, в силу своей неэффективности, используется лишь в редких случаях.

При повреждениях ключичной кости руку потерпевшего подвешивают на косынку. Если по каким-то причинам нет возможности в течении часа обратиться в травмпункт, то рекомендуется наложение повязки, напоминающей по своему виду цифру 8, позволяющей отвести предплечье и зафиксировать его в таком положении.

В случае перелома ребер, требуется наложение фиксирующей повязки на область грудной клетки пациента. Проводить бинтование рекомендуется во время выдоха. Подобная иммобилизация позволяет минимизировать болезненные ощущения, значительно уменьшать риски травмирования мягких тканей.

Оказание помощи при тяжелых переломах

Предельную осторожность следует проявлять, проводя иммобилизацию при наиболее тяжелых и опасных травмах, к которым специалисты относят переломы тазовых костей и позвоночника. В первом случае пострадавшего следует уложить на спину, полусогнув его ноги и подложив мягкие тканевые валики в подколенную область.

При переломах позвоночника потерпевшего аккуратно кладут на жесткую поверхность, очень осторожно, чтобы избежать возможного перегиба позвоночного столба, а затем фиксируют его в неподвижном положении, используя для этих целей мягкие лямки. Под шею подкладываются тканевые валики.

Перелом позвоночника

Оказывая помощь потерпевшему с переломом позвоночного столба, следует соблюдать максимальную аккуратность, действовать точно, поскольку смещение позвонков, может стать причиной разрыва спинного мозга.

Что использовать для иммобилизации?

Современные средства для проведения иммобилизации представляют собой специальные шины, которые могут отличаться по своей конструкции и размерам. Обычно их используют с целью иммобилизации поврежденных рук или ног. Для производства шин используют следующие виды материалов:

Проволоку.
Стальную сетку.
Дерево.
Плотный картон.
Пластиковые конструкции.
Фанеру.

Если пострадавшему необходима длительная транспортная иммобилизация, то рекомендуется применение лонгет, гипсовых бинтов. Данного рода шины изготавливаются по индивидуальной схеме, обеспечивая максимальную фиксацию и плотное прилегание к туловищу. В тех ситуациях, когда специальных шин нет, используются подручные средства иммобилизации, такие как доски, картон, плотные прутья, бинты, куски ткани.

Вызвать скорую медицинскую помощь

Матерчатые и тканевые повязки могут использоваться при переломах ключичной кости, лопаток, повреждениях шейного позвоночного отдела. Используется и ватно-марлевый воротник, который изготавливается из марлевой повязки, с толстым ватным слоем. Конструкция фиксируется при помощи бинтов. Данное средство обеспечивает состояние покоя шейного отдела и головы больного в процессе транспортировки.

Если под рукой отсутствуют какие-либо материалы для изготовления шины, то ткань можно применять с целью прибинтовывания травмированной конечности к здоровой или же туловищу пострадавшего, что позволяет обеспечить необходимую фиксацию в экстренных ситуациях.

Если есть возможность вызывать скорую помощь для транспортировки потерпевшего, не рекомендуется использовать самодельные шины. В данном случае, лучше дождаться приезда медиков.

Иммобилизация — необходимая мера оказания первой помощи потерпевшему в случае переломов и других видов травм. Применение шин и прочих конструкций фиксирует поврежденный участок, облегчает состояние пациента, предупреждает развитие возможных осложнений в ходе транспортировки в травматологическое отделение. Соблюдение основных правил и алгоритма иммобилизации позволяет минимизировать риски, предотвратить болевой шок и дополнительное травмирование, существенно облегчая последующий лечебный процесс и восстановление.

Источник

Практичнезаняття

ТЕМА 11: Перша медична допомога при переломах кісток. Транспортна іммобілізація.

Мета: — дати поняття про різні види переломів, їх класифікацію;

— визначити характерні ознаки перелому;

— навчити вибирати спосіб транспортування потерпілих.

Навчальні питання:

1. Поняття про перелом. Класифікація переломів.

2. Ознаки перелому.

3. ПМД при переломах. Транспортна іммобілізація.

Студенти мають знати:

— види переломів;

— класифікація травматичних переломів;

— ознаки перелому;

— принципи транспортної іммобілізації.

Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:

— перелом, транспортна іммобілізація.

Місце заняття: клас захисту Вітчизни.

Час: 80 хв.

Метод проведення заняття: практичне заняття

Обладнання: медична сумка.

Структура заняття

I. Організаційний момент — 2 хв.

II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів — 8 хв.

III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

V. Підсумок заняття – 5 хв.

VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Хід заняття

I. Організаційний момент – 2 хв.

Шикування групи в одну (дві) шеренги черговим групи, перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладачу (тренування декілька раз – в разі потреби ).

II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв.

1. Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання.

2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.

III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

1. Поняття про перелом. Класифікація переломів.

Переломомназивається порушення цілості кістки. Розрізняють переломи травматичні і патологічні. Виникнення останніх обумовлене наявністю патологічного процесу в кістці (туберкульоз, остеомієліт, пухлини), при яких на певному етапі лікування хвороби звичайне навантаження на кістки призводить до перелому. Травматичні переломи діляться на:

Переломи без зміщення — це переломи, під час яких не виникає зміщення відламків кісток один відносно одного.

Тріщини — це переломи, в результаті яких порушується яка-небудь частина поперечника кістки. Найчастіше виникає поздовжня щілина.

Переломи зі зміщенням — це переломи, коли зміщуються поверхні відламків.

Переломи одиничні — це переломи, внаслідок яких утворюються тільки два відламки.

Переломи множинні — це переломи з утворенням трьох або більше відламків чи осколків кісток.

Переломи закриті — це переломи, під час яких не розривається шкірний покрив.

Переломи відкриті — це переломи, під час яких у місці травми утворюється рана. Такий перелом завжди супроводжується кровотечею.

Транспортна іммобілізація при переломах

Переломи кісток: а — закритий одиничний; б — закритий множинний; в — відкритий.

Читайте также: Перелом костей виилма

Переломи бувають найрізноманітнішої форми: поперечні, косі, спіральні, поздовжні. Часто спостерігаються уламчасті переломи, коли кістка розбита на окремі уламки. Перелом, що виникає від стиснення або сплющення, називається компресійним.

Більшість переломів супроводжується зміщенням уламків, що обумовлено, з одного боку, напрямком механічної сили, яка викликала перелом, з іншого боку — тягою м’язів, які прикріплюються до кістки, внаслідок їхнього скорочення після травми. Залежно від характеру травми, локалізації перелому та сили м’язів зміщення кісткових уламків можуть бути різних видів: зміщення по довжині, під кутом, бічні. Нерідко трапляються вбиті переломи — коли один з уламків впроваджується в іншій.

2. Ознаки перелому.

Для перелому характерні:

— різкий біль, що підсилюється при будь-якому русі і навантаженні на кістку,

— зміна положення і форми кінцівки,

— порушення її функції,

— поява набряклості і синця в зоні перелому,

— укорочення кінцівки,

— патологічна (ненормальна) рухливість.

При обмацуванні місця перелому виникає різкий біль, при цьому вдається визначити нерівність кістки, гострі краї уламків і хрускіт (крепітацію) при легкому натисненні. Проводити обмацування кінцівки, особливо при визначенні патологічної рухливості, треба обережно, двома руками, не заподіюючи додаткового болю, намагаючись не викликати розвитку ускладнення (ушкодження уламками кістки кровоносних судин, нервів, м’язів, слизових оболонок і шкіри).

При відкритому переломі нерідко в рані виступає уламок кістки, що прямо вказує на перелом. У цьому випадку додатково проводити обмацування і дослідження області перелому не треба.

Переломи кісток таза та хребта часто спричинюють розлади сечовиділення і порушення функцій нижніх кінцівок. Переломи кісток черепа супроводжуються кровотечею з вух. Під час тяжких переломів нерідко настає шоковий стан, особливо у випадках відкритих переломів, що супроводжуються артеріальною кровотечею.

Переломи не завжди легко розпізнати, тому в сумнівних випадках допомогу слід подавати як при переломах, з метою уникнення можливих ускладнень.

3. ПМД при переломах. Транспортна іммобілізація.

Перша медична допомогаполягає в проведенні заходів, спрямованих на зменшення болю: холод на ушкоджений суглоб, застосування знеболюючих, іммобілізація кінцівки в тому положенні, якого вона набула після травми. Руку підвішують на косинці або пов’язці з бинта, ногу — іммобілізують за допомогою шин або підручних засобів. Свіжі вивихи вправляти значно легше, ніж застарілі. Уже через 3-4 години після травми в області ушкодженого суглоба розвивається набряк тканин, який утрудняє вправляння. Вправляння вивиху — лікарська маніпуляція, тому постраждалий повинен бути направлений в лікувальну установу. При вивихах верхніх кінцівок постраждалий сам може дійти до лікарні або його доставляють на будь-якому транспорті у положенні сидячи. Постраждалого з вивихом нижніх кінцівок транспортують у положенні лежачи.

Не слід намагатися вправити вивих, самотужки, тому що іноді буває важко встановити, вивих це чи перелом, тим більше, що часто вивихи супроводжуються тріщинами і переломами кісток.

Правильна та своєчасна допомога при переломах є одним з найважливіших моментів їх лікування. Швидко надана перша медична допомога багато в чому обумовлює швидке зрощення переломів, дозволяє попередити розвиток багатьох ускладнень (кровотеча, зміщення уламків, ушкодження нервових стовбурів тощо).

Транспортна іммобілізація— заходи щодо забезпечення нерухомості кісток у місці перелому. Здійснюється накладанням відповідних шин, виготовлених з табельних чи підручних матеріалів, фіксацією двох розміщених поряд суглобів тощо. Такі заходи зменшують біль, що попереджає розвиток шоку.

Будь яка транспортна іммобілізаційна пов’язка складається з трьох частин:

— шини;

— прокладки;

— фіксу вальної пов’язки.

Основними заходами першої медичної допомоги при переломах кісток є:

— створення нерухомості кісток в області перелому (іммобілізація);

— проведення заходів, які спрямовані на боротьбу із шоком або його попередженням;

— організація найшвидшого транспортування постраждалого в лікувальну установу.

Основну масу переломів становлять переломи кінцівок. Правильно проведена іммобілізація попереджає зміщення уламків, зменшує загрозу можливого поранення магістральних судин і нервів гострими краями кісток і виключає можливість ушкодження уламками кісток шкіри (перехід закритого перелому у відкритий) під час транспортування постраждалого. Іммобілізація кінцівки проводиться за допомогою транспортних шин або підручного матеріалу.

Загальні принципи транспортної іммобілізації:

• транспортну іммобілізацію треба проводити в найбільш ранні строки;

• одяг і взуття з травмованого, зазвичай, не знімають;

• при ушкодженні будь-якого сегмента кінцівки знерухомлюють два сусідні суглоби, а при травмах плечової кістки та плечового суглоба, стегнової кістки й кульшового суглоба — усі основні суглоби верхньої (плечовий, ліктьовий, променево-зап’ястковий) або нижньої (кульшовий, колінний і гомілковостопний) кінцівок;

• транспортну шину перед накладенням моделюють відповідно до форми та положення основних сегментів кінцівки, накладають шину поверх ватно-марлевої прокладки.

Надаючи допомогу, дотримуйтеся таких правил:

• ушкоджену кінцівку потрібно обкласти ватою чи будь-якою тканиною;

• фіксувальні засоби закріплюють на ушкодженій кінцівці за допомогою бинта, хустини, косинки, мотузки, ременя тощо;

• шину слід кріпити надійно, добре фіксуючи ділянку перелому;

• при переломі стегна фіксуються всі суглоби ушкодженої кінцівки (кульшовий, колінний, гомілковостопний);

• за відсутності іммобілізаційних засобів зламану руку можна фіксувати до тулуба, зламану ногу — до здорової ноги за допомогою косинок, одягу, бинта;

• при відкритому переломі слід обов’язково обробити рану та накласти стерильну пов’язку, а потім іммобілізувати кінцівку;

• слід дати постраждалому знеболювальні засоби.

Для транспортної іммобілізації використовують табельні та підручні засоби:

— іммобілізаційні шини (металеві драбинчаті, сітчаті, фанерні, спеціальні (наприклад, шина Дітеріхса));

— транспортні пов’язки;

— підручні засоби іммобілізації (фанера, палки, тонкі дошки та ін.).

Промисловість випускає кілька видів табельних шин:

• драбинчаста шина Крамера — виготовляється з гнучких металевих дротів і використовується для іммобілізації верхніх кінцівок;

• сітчаста металева шина — застосовується для іммобілізації верхніх кінцівок, під час переломів у ділянці гомілкового суглоба, їй легко надати необхідну форму;

• фанерна шина — виготовляється різної довжини, не піддається моделюванню, у випадку використання обгортається ватно-марлевими серветками;

• транспортна шина Дитеріхса — виготовляється з деревини; складається з двох розсувних планок різної довжини, рухомої підошви і палички-закрутки для витягування кінцівки. Використовується для іммобілізації нижніх кінцівок.

Транспортна іммобілізація залежно від локалізації перелому

При переломах кісток черепа потерпілого вкладають на ноші животом донизу, під обличчя підкладають ватно-марлеве коло.

При ушкодженні щелеп накладають пращеподібну пов’язку, голову повертають набік, щоб уникнути западання язика.

При переломах ключиці на ділянку плечей накладають два ватно-марлевих кільця, котрі зв’язують на спині. Руку підвішують на косинці.

При переломах ребер грудну клітку в стані видиху туго перев’язують або стягують її бинтами, простирадлом чи рушником і зашивають їх. Транспортують постраждалого в положенні сидячи.

При переломах кісток кисті та пальці. у долоню вкладають щільну купку вати, обмотану марлею, щоб надати пальцям напівзігнутого положення. На передпліччя, кисть і пальці накладають шину, руку підвішують на косинці. Шина повинна бути накладена щільно, але не дуже туго, щоб не порушувати кровообігу в кисті. Якщо пальці посиніли та холодні на дотик або постраждалий відчуває поколювання в кінчиках пальців, потрібно послабити пов’язку.

При переломі кісток передпліччя руку потрібно обережно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, повернути долонею до грудей і в такому положенні зафіксувати шиною (від основи пальців до верхньої третини плеча), щоби зробити нерухомим ліктьовий і променево-зап’ястковий суглоби.

Якщо немає матеріалу, який можна застосувати як шину, достатньо скористатися трьома косиночними пов’язками чи зафіксувати травмовану руку за допомогою підвернутої поли піджака. Для підвішування руки використовуйте косинку, бинт або ремінь.

При травмі плечового суглоба та переломі плечової кістки шину моделюють таким чином, аби вона проходила від здорової лопатки через надпліччя ушкодженої кінцівки на плече та передпліччя до пальців. Руку підвішують на косинці. Якщо немає шини для іммобілізації, руку підвішують на косинці та прибинтовують до тулуба.

При переломі кісток стопи й ушкодженні гомілково-стопного суглоба шину згинають таким чином, щоб її можна було накласти на підошву стопи й задню поверхню гомілки до її верхньої третини. Для п’яти роблять заглиблення, в яке кладуть вату, щоб не було тиску на п’яткову кістку. Стопа повинна бути зафіксована під прямим кутом до гомілки. При використанні підручних засобів їх накладають із зовнішнього та внутрішнього боків гомілки, добре фіксуючи стопу. У місцях прилягання підручного засобу до кісткових виступів підкладають вату.

При переломах кісток гомілки іммобілізацію проводять так само, як і при переломах в ділянці гомілковостопного суглоба, фіксуючи гомілковостопний і колінний суглоби. Шину накладають від стопи до верхньої третини стегна. За відсутності іммобілізаційних засобів ушкоджену кінцівку можна прибинтувати до здорової.

При переломах кісток стегна використовують спеціальні шини (Дітеріхса). Шина Дітеріхса складається з двох дерев’яних розсувних планок різної довжини, фанерної підошви та палички-закрутки. Зовнішня планка довша від внутрішньої. При використанні шини планки розсовують до необхідної довжини, щоби внутрішня впиралась у промежину, а зовнішня — в пахвову западину; вони мають на 3 см виступати за кінцівку.

До стопи прибинтовують фанерну підошву. Нижні кінці обох планок вставляють у дротові скоби підошви, після чого нижній кінець зовнішньої планки — в паз поперечної планки, з’єднаної з внутрішньою. Планки шини прибинтовують до кінцівки й тулуба. Закруткою витягають кінцівку.

При переломах кісток таза травмованого необхідно покласти на тверду рівну поверхню (фанеру, дошки) та, якщо необхідно, зафіксувати його. Ноги постраждалого повинні бути зігнуті в колінах і трохи відведеш в боки, під коліна підкладають валик. При транспортуванні ноги в колінах і ділянці гомілковостопних суглобів необхідно не туго зв’язати.

При переломі в шийному відділі хребта спостерігається сильний біль, неможливість рухати головою. При ушкодженні спинного мозку настає частковий або повний параліч рук і ніг. Маніпуляції з потерпілим виправдані в разі неможливості викликати «швидку допомогу» й зумовлені необхідністю транспортувати постраждалого до лікувального закладу. При цьому необхідно зафіксувати шийний відділ хребта. Коли ж немає порушення дихання, можна накласти ватно-марлевий комір (при цьому обкладають шию ватою та акуратно бинтують). Якщо стан постраждалого унеможливлює найменші рухи головою, декілька чоловік повинні припідняти його та покласти на щит або широку дошку й зафіксувати на ній пов’язкою за нижню щелепу чи обкласти голову травмованої людини поліетиленовими пакетами з піском, землею, водою. Піднімати потерпілого необхідно в абсолютно горизонтальному положенні, фіксуючи тіло руками в ділянці шиї, спини, таза, гомілки та стопи.

Так само акуратно необхідно надавати допомогу постраждалому з переломами в інших відділах хребта. Навіть незначне зміщення хребців може призвести до травми спинного мозку, аж до його розриву, з огляду на що категорично забороняється садити потерпілого чи ставити на ноги. За відсутності дошки переносити постраждалого можуть декілька людей на простирадлі чи ковдрі, діючи по команді одного з них. Дуже важливими при цьому є акуратність, плавність і синхронність рухів. Якщо неможливо значно підняти людину, необхідно підкласти під неї широку дошку.

При переломах у поперековому відділі хребта постраждалий може лежати животом на жорсткій поверхні з валиком під грудьми.

Закріпити навчальний матеріал практичним відпрацюванням.

IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

— Що таке перелом?

— Види переломів?

— Класифікація травматичних переломів.

— Які ознаки перелому?

— Що таке транспортна іммобілізація?

— Розповісти принципи транспортної іммобілізації.

V. Підсумок заняття – 5 хв.

Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.

Оголошення оцінок, особисті зауваження, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.

VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Підручник «Захист Вітчизни» ст.

, Основи медичних знань. К., 2006, ст.34-40

Источник