Табельні засоби при переломах
Практичнезаняття
ТЕМА 11: Перша медична допомога при переломах кісток. Транспортна іммобілізація.
Мета: — дати поняття про різні види переломів, їх класифікацію;
— визначити характерні ознаки перелому;
— навчити вибирати спосіб транспортування потерпілих.
Навчальні питання:
1. Поняття про перелом. Класифікація переломів.
2. Ознаки перелому.
3. ПМД при переломах. Транспортна іммобілізація.
Студенти мають знати:
— види переломів;
— класифікація травматичних переломів;
— ознаки перелому;
— принципи транспортної іммобілізації.
Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:
— перелом, транспортна іммобілізація.
Місце заняття: клас захисту Вітчизни.
Час: 80 хв.
Метод проведення заняття: практичне заняття
Обладнання: медична сумка.
Структура заняття
I. Організаційний момент — 2 хв.
II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів — 8 хв.
III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.
IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.
V. Підсумок заняття – 5 хв.
VI. Домашнє завдання – 5 хв.
Хід заняття
I. Організаційний момент – 2 хв.
Шикування групи в одну (дві) шеренги черговим групи, перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладачу (тренування декілька раз – в разі потреби ).
II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв.
1. Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання.
2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.
III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.
1. Поняття про перелом. Класифікація переломів.
Переломомназивається порушення цілості кістки. Розрізняють переломи травматичні і патологічні. Виникнення останніх обумовлене наявністю патологічного процесу в кістці (туберкульоз, остеомієліт, пухлини), при яких на певному етапі лікування хвороби звичайне навантаження на кістки призводить до перелому. Травматичні переломи діляться на:
Переломи без зміщення — це переломи, під час яких не виникає зміщення відламків кісток один відносно одного.
Тріщини — це переломи, в результаті яких порушується яка-небудь частина поперечника кістки. Найчастіше виникає поздовжня щілина.
Переломи зі зміщенням — це переломи, коли зміщуються поверхні відламків.
Переломи одиничні — це переломи, внаслідок яких утворюються тільки два відламки.
Переломи множинні — це переломи з утворенням трьох або більше відламків чи осколків кісток.
Переломи закриті — це переломи, під час яких не розривається шкірний покрив.
Переломи відкриті — це переломи, під час яких у місці травми утворюється рана. Такий перелом завжди супроводжується кровотечею.
Переломи кісток: а — закритий одиничний; б — закритий множинний; в — відкритий.
Переломи бувають найрізноманітнішої форми: поперечні, косі, спіральні, поздовжні. Часто спостерігаються уламчасті переломи, коли кістка розбита на окремі уламки. Перелом, що виникає від стиснення або сплющення, називається компресійним.
Більшість переломів супроводжується зміщенням уламків, що обумовлено, з одного боку, напрямком механічної сили, яка викликала перелом, з іншого боку — тягою м’язів, які прикріплюються до кістки, внаслідок їхнього скорочення після травми. Залежно від характеру травми, локалізації перелому та сили м’язів зміщення кісткових уламків можуть бути різних видів: зміщення по довжині, під кутом, бічні. Нерідко трапляються вбиті переломи — коли один з уламків впроваджується в іншій.
2. Ознаки перелому.
Для перелому характерні:
— різкий біль, що підсилюється при будь-якому русі і навантаженні на кістку,
— зміна положення і форми кінцівки,
— порушення її функції,
— поява набряклості і синця в зоні перелому,
— укорочення кінцівки,
— патологічна (ненормальна) рухливість.
При обмацуванні місця перелому виникає різкий біль, при цьому вдається визначити нерівність кістки, гострі краї уламків і хрускіт (крепітацію) при легкому натисненні. Проводити обмацування кінцівки, особливо при визначенні патологічної рухливості, треба обережно, двома руками, не заподіюючи додаткового болю, намагаючись не викликати розвитку ускладнення (ушкодження уламками кістки кровоносних судин, нервів, м’язів, слизових оболонок і шкіри).
При відкритому переломі нерідко в рані виступає уламок кістки, що прямо вказує на перелом. У цьому випадку додатково проводити обмацування і дослідження області перелому не треба.
Переломи кісток таза та хребта часто спричинюють розлади сечовиділення і порушення функцій нижніх кінцівок. Переломи кісток черепа супроводжуються кровотечею з вух. Під час тяжких переломів нерідко настає шоковий стан, особливо у випадках відкритих переломів, що супроводжуються артеріальною кровотечею.
Переломи не завжди легко розпізнати, тому в сумнівних випадках допомогу слід подавати як при переломах, з метою уникнення можливих ускладнень.
3. ПМД при переломах. Транспортна іммобілізація.
Перша медична допомогаполягає в проведенні заходів, спрямованих на зменшення болю: холод на ушкоджений суглоб, застосування знеболюючих, іммобілізація кінцівки в тому положенні, якого вона набула після травми. Руку підвішують на косинці або пов’язці з бинта, ногу — іммобілізують за допомогою шин або підручних засобів. Свіжі вивихи вправляти значно легше, ніж застарілі. Уже через 3-4 години після травми в області ушкодженого суглоба розвивається набряк тканин, який утрудняє вправляння. Вправляння вивиху — лікарська маніпуляція, тому постраждалий повинен бути направлений в лікувальну установу. При вивихах верхніх кінцівок постраждалий сам може дійти до лікарні або його доставляють на будь-якому транспорті у положенні сидячи. Постраждалого з вивихом нижніх кінцівок транспортують у положенні лежачи.
Не слід намагатися вправити вивих, самотужки, тому що іноді буває важко встановити, вивих це чи перелом, тим більше, що часто вивихи супроводжуються тріщинами і переломами кісток.
Правильна та своєчасна допомога при переломах є одним з найважливіших моментів їх лікування. Швидко надана перша медична допомога багато в чому обумовлює швидке зрощення переломів, дозволяє попередити розвиток багатьох ускладнень (кровотеча, зміщення уламків, ушкодження нервових стовбурів тощо).
Транспортна іммобілізація— заходи щодо забезпечення нерухомості кісток у місці перелому. Здійснюється накладанням відповідних шин, виготовлених з табельних чи підручних матеріалів, фіксацією двох розміщених поряд суглобів тощо. Такі заходи зменшують біль, що попереджає розвиток шоку.
Будь яка транспортна іммобілізаційна пов’язка складається з трьох частин:
— шини;
— прокладки;
— фіксу вальної пов’язки.
Основними заходами першої медичної допомоги при переломах кісток є:
— створення нерухомості кісток в області перелому (іммобілізація);
— проведення заходів, які спрямовані на боротьбу із шоком або його попередженням;
— організація найшвидшого транспортування постраждалого в лікувальну установу.
Основну масу переломів становлять переломи кінцівок. Правильно проведена іммобілізація попереджає зміщення уламків, зменшує загрозу можливого поранення магістральних судин і нервів гострими краями кісток і виключає можливість ушкодження уламками кісток шкіри (перехід закритого перелому у відкритий) під час транспортування постраждалого. Іммобілізація кінцівки проводиться за допомогою транспортних шин або підручного матеріалу.
Загальні принципи транспортної іммобілізації:
• транспортну іммобілізацію треба проводити в найбільш ранні строки;
• одяг і взуття з травмованого, зазвичай, не знімають;
• при ушкодженні будь-якого сегмента кінцівки знерухомлюють два сусідні суглоби, а при травмах плечової кістки та плечового суглоба, стегнової кістки й кульшового суглоба — усі основні суглоби верхньої (плечовий, ліктьовий, променево-зап’ястковий) або нижньої (кульшовий, колінний і гомілковостопний) кінцівок;
• транспортну шину перед накладенням моделюють відповідно до форми та положення основних сегментів кінцівки, накладають шину поверх ватно-марлевої прокладки.
Надаючи допомогу, дотримуйтеся таких правил:
• ушкоджену кінцівку потрібно обкласти ватою чи будь-якою тканиною;
• фіксувальні засоби закріплюють на ушкодженій кінцівці за допомогою бинта, хустини, косинки, мотузки, ременя тощо;
• шину слід кріпити надійно, добре фіксуючи ділянку перелому;
• при переломі стегна фіксуються всі суглоби ушкодженої кінцівки (кульшовий, колінний, гомілковостопний);
• за відсутності іммобілізаційних засобів зламану руку можна фіксувати до тулуба, зламану ногу — до здорової ноги за допомогою косинок, одягу, бинта;
• при відкритому переломі слід обов’язково обробити рану та накласти стерильну пов’язку, а потім іммобілізувати кінцівку;
• слід дати постраждалому знеболювальні засоби.
Для транспортної іммобілізації використовують табельні та підручні засоби:
— іммобілізаційні шини (металеві драбинчаті, сітчаті, фанерні, спеціальні (наприклад, шина Дітеріхса));
— транспортні пов’язки;
— підручні засоби іммобілізації (фанера, палки, тонкі дошки та ін.).
Промисловість випускає кілька видів табельних шин:
• драбинчаста шина Крамера — виготовляється з гнучких металевих дротів і використовується для іммобілізації верхніх кінцівок;
• сітчаста металева шина — застосовується для іммобілізації верхніх кінцівок, під час переломів у ділянці гомілкового суглоба, їй легко надати необхідну форму;
• фанерна шина — виготовляється різної довжини, не піддається моделюванню, у випадку використання обгортається ватно-марлевими серветками;
• транспортна шина Дитеріхса — виготовляється з деревини; складається з двох розсувних планок різної довжини, рухомої підошви і палички-закрутки для витягування кінцівки. Використовується для іммобілізації нижніх кінцівок.
Транспортна іммобілізація залежно від локалізації перелому
При переломах кісток черепа потерпілого вкладають на ноші животом донизу, під обличчя підкладають ватно-марлеве коло.
При ушкодженні щелеп накладають пращеподібну пов’язку, голову повертають набік, щоб уникнути западання язика.
При переломах ключиці на ділянку плечей накладають два ватно-марлевих кільця, котрі зв’язують на спині. Руку підвішують на косинці.
При переломах ребер грудну клітку в стані видиху туго перев’язують або стягують її бинтами, простирадлом чи рушником і зашивають їх. Транспортують постраждалого в положенні сидячи.
При переломах кісток кисті та пальці. у долоню вкладають щільну купку вати, обмотану марлею, щоб надати пальцям напівзігнутого положення. На передпліччя, кисть і пальці накладають шину, руку підвішують на косинці. Шина повинна бути накладена щільно, але не дуже туго, щоб не порушувати кровообігу в кисті. Якщо пальці посиніли та холодні на дотик або постраждалий відчуває поколювання в кінчиках пальців, потрібно послабити пов’язку.
При переломі кісток передпліччя руку потрібно обережно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, повернути долонею до грудей і в такому положенні зафіксувати шиною (від основи пальців до верхньої третини плеча), щоби зробити нерухомим ліктьовий і променево-зап’ястковий суглоби.
Якщо немає матеріалу, який можна застосувати як шину, достатньо скористатися трьома косиночними пов’язками чи зафіксувати травмовану руку за допомогою підвернутої поли піджака. Для підвішування руки використовуйте косинку, бинт або ремінь.
При травмі плечового суглоба та переломі плечової кістки шину моделюють таким чином, аби вона проходила від здорової лопатки через надпліччя ушкодженої кінцівки на плече та передпліччя до пальців. Руку підвішують на косинці. Якщо немає шини для іммобілізації, руку підвішують на косинці та прибинтовують до тулуба.
При переломі кісток стопи й ушкодженні гомілково-стопного суглоба шину згинають таким чином, щоб її можна було накласти на підошву стопи й задню поверхню гомілки до її верхньої третини. Для п’яти роблять заглиблення, в яке кладуть вату, щоб не було тиску на п’яткову кістку. Стопа повинна бути зафіксована під прямим кутом до гомілки. При використанні підручних засобів їх накладають із зовнішнього та внутрішнього боків гомілки, добре фіксуючи стопу. У місцях прилягання підручного засобу до кісткових виступів підкладають вату.
При переломах кісток гомілки іммобілізацію проводять так само, як і при переломах в ділянці гомілковостопного суглоба, фіксуючи гомілковостопний і колінний суглоби. Шину накладають від стопи до верхньої третини стегна. За відсутності іммобілізаційних засобів ушкоджену кінцівку можна прибинтувати до здорової.
При переломах кісток стегна використовують спеціальні шини (Дітеріхса). Шина Дітеріхса складається з двох дерев’яних розсувних планок різної довжини, фанерної підошви та палички-закрутки. Зовнішня планка довша від внутрішньої. При використанні шини планки розсовують до необхідної довжини, щоби внутрішня впиралась у промежину, а зовнішня — в пахвову западину; вони мають на 3 см виступати за кінцівку.
До стопи прибинтовують фанерну підошву. Нижні кінці обох планок вставляють у дротові скоби підошви, після чого нижній кінець зовнішньої планки — в паз поперечної планки, з’єднаної з внутрішньою. Планки шини прибинтовують до кінцівки й тулуба. Закруткою витягають кінцівку.
При переломах кісток таза травмованого необхідно покласти на тверду рівну поверхню (фанеру, дошки) та, якщо необхідно, зафіксувати його. Ноги постраждалого повинні бути зігнуті в колінах і трохи відведеш в боки, під коліна підкладають валик. При транспортуванні ноги в колінах і ділянці гомілковостопних суглобів необхідно не туго зв’язати.
При переломі в шийному відділі хребта спостерігається сильний біль, неможливість рухати головою. При ушкодженні спинного мозку настає частковий або повний параліч рук і ніг. Маніпуляції з потерпілим виправдані в разі неможливості викликати «швидку допомогу» й зумовлені необхідністю транспортувати постраждалого до лікувального закладу. При цьому необхідно зафіксувати шийний відділ хребта. Коли ж немає порушення дихання, можна накласти ватно-марлевий комір (при цьому обкладають шию ватою та акуратно бинтують). Якщо стан постраждалого унеможливлює найменші рухи головою, декілька чоловік повинні припідняти його та покласти на щит або широку дошку й зафіксувати на ній пов’язкою за нижню щелепу чи обкласти голову травмованої людини поліетиленовими пакетами з піском, землею, водою. Піднімати потерпілого необхідно в абсолютно горизонтальному положенні, фіксуючи тіло руками в ділянці шиї, спини, таза, гомілки та стопи.
Так само акуратно необхідно надавати допомогу постраждалому з переломами в інших відділах хребта. Навіть незначне зміщення хребців може призвести до травми спинного мозку, аж до його розриву, з огляду на що категорично забороняється садити потерпілого чи ставити на ноги. За відсутності дошки переносити постраждалого можуть декілька людей на простирадлі чи ковдрі, діючи по команді одного з них. Дуже важливими при цьому є акуратність, плавність і синхронність рухів. Якщо неможливо значно підняти людину, необхідно підкласти під неї широку дошку.
При переломах у поперековому відділі хребта постраждалий може лежати животом на жорсткій поверхні з валиком під грудьми.
Закріпити навчальний матеріал практичним відпрацюванням.
IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.
— Що таке перелом?
— Види переломів?
— Класифікація травматичних переломів.
— Які ознаки перелому?
— Що таке транспортна іммобілізація?
— Розповісти принципи транспортної іммобілізації.
V. Підсумок заняття – 5 хв.
Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.
Оголошення оцінок, особисті зауваження, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.
VI. Домашнє завдання – 5 хв.
Підручник «Захист Вітчизни» ст.
, Основи медичних знань. К., 2006, ст.34-40
Источник
Завдання першої допомоги постраждалим із переломами кісток – зменшити біль, забезпечити повний спокій і головне не допустити ушкодження шкіри та м’яких тканин (м’язів, сухожиль, судин), що оточують місце перелому. Для цього постраждалого слід покласти горизонтально, заспокоїти, дати знеболювальні засоби (наявні в аптечці) та створити нерухомість ушкодженої кінцівки (іммобілізувати кінцівку).
Надаючи допомогу при закритих переломах, не слід без особливої необхідності знімати одяг та взуття з ушкодженої кінцівки, їх лише розрізають в потрібному місці. При відкритих переломах, після зупинення кровотечі, на рану накладається стерильна пов’язка.
Зафіксувати (імобілізувати) кінцівку (для створення нерухомості) в умовах автономного існування можна за допомогою імпровізованої шини (її виготовляють з будь-яких підручних матеріалів – палиць, лозин, дошок тощо). Щоб шина виконала своє призначення, вона під час накладення повинна захоплювати два суглоби, найближчих до місця перелому, а при переломах стегна – три суглоби: гомілковостопний, колінний та кульшовий.
Накладати шину доцільно поверх одягу та з того боку, де поверхня тіла рівніша. Не можна прикладати шину до місця, де виступає зламана кістка, притягувати її пов’язкою на рівні перелому. Якщо немає жодних підручних засобів для виготовлення шини, тоді, наприклад, при переломах верхньої кінцівки для створення нерухомості можна прибинтовувати її до тулуба, зігнувши в ліктьовому суглобі під кутом 90°, а кисть повернути долонею до грудей. У крайньому разі зламану нижню кінцівку можна прибинтовувати до здорової (неушкодженої).
Найголовніше при переломах під час надання ЕМД на догоспітальному етапі – це проведення транспортної іммобілізації (фіксації) ушкодженої кінцівки. Іммобілізацію проводять за допомогою шин, що фіксують суглоби вище та нижче місця перелому. При відкритому переломі також необхідно накласти асептичну пов’язку.
Шини бувають трьох видів:
— м’які;
— жорсткі ;
— анатомічні.
Транспортна іммобілізація спрямована на:
— зменшення болю;
— запобігання додатковим травмам;
— зменшення ризику можливої кровотечі;
— зменшення імовірності порушення кровообігу в ушкодженій частині тіла;
— запобігання переходу закритого перелому у відкритий.
Правила іммобілізації:
— шина накладається на прокладку із тканини (одягу);
— шина накладається без зміни положення ушкодженої кінцівки (додаткові рухи можуть призвести до переведення закритого перелому у відкритий, пошкодити судини та нерви);
— при відкритих переломах не намагайтеся вправити кістку на місце, це може завдати додаткових ушкоджень (розриви судин, м’язів, нервів);
— фіксувати необхідно мінімум 2 суглоби (вище та нижче ділянки перелому), а при переломі стегнової кістки фіксувати необхідно 3 суглоби;
— при накладенні шини, за наявності ран спочатку необхідно провести їх обробку;
— зафіксуйте шину вище та нижче місця ушкодження;
— до та після накладання шини перевірте кровообіг в ушкодженій частині тіла:
— шина повинна бути накладена щільно, але не дуже туго, щоб не порушувати кровообігу;
— перевірте пальці: вони повинні бути теплі на дотик;
— запитайте, чи не відчуває постраждалий оніміння кінчиків пальців.
Якщо пальці або шкірні покриви мають бліде або синюшне забарвлення та холодні на дотик, або постраждалий відчуває поколювання у кінчиках пальців, ослабте пов’язку.
Якщо ви використовуєте м’яку шину, дотримуйтеся такої послідовності:
— підберіть необхідний розмір (залежить від місця перелому та необхідності фіксувати суглоби);
— надайте шині жолобоподібної форми;
— розмістіть ушкоджену кінцівку на шині;
— зафіксуйте шину за допомогою бинта.
Слід наголосити, якщо кінцівку чи її сегмент деформовано внаслідок зміщення уламків, то шині надається відповідна форма, щоб уникнути повторної травматизації. Для цього використовують шини Kramer, Дітеріхса, пневматичні шини та шини типу «SAM SPLINT».
У разі перелому ключиці, плечової кістки або кісток передпліччя руку притискають до тулуба під прямим кутом у ліктьовому суглобі, закріплюють пов’язкою, передпліччя укладають в поділ сорочки та пристібають край подолу до одягу на грудній клітці шпильками – автоіммобілізація. Верхня кінцівка повинна бути підвішеною на косинці або ремені. При переломах кісток кисті останній надають фізіологічного положення, вкладаючи в долонь валик із тканини, бинт або вату та іммобілізують картонною шиною.
У разі перелому кісток гомілки накладають дві шини із зовнішнього й внутрішнього боків кінцівки від стопи до верхньої третини стегна. За відсутності підручних засобів використовують іммобілізацію за типом «нога до ноги» (автоіммобілізація).
У разі перелому стегна одну шину розміщують уздовж зовнішнього боку від пахової западини ушкодженого боку до стопи, другу – уздовж внутрішнього боку від паху до стопи, а третю – по задній поверхні нижньої кінцівки. Шини туго фіксують до ноги бинтами або рушником у 3-4 місцях. За відсутності підручних засобів – автоіммобілізація. Стопу фіксують тугою пов’язкою від кінчиків пальців до середини гомілка.
При ушкодженні хребта постраждалого кладуть на тверду рівну основу (ноші) з валиком під спиною вздовж усього хребта. Якщо потерпілий знаходиться на животі, перевертати на спину його не слід, треба покласти його на тверду поверхню, а під голову покласти валик (при виключенні перелому шийного відділу хребта).
При переломах кісток таза постраждалого кладуть на тверду рівну основу із зігнутими в колінних та кульшових суглобах та трохи відведеними кінцівками, під колінні суглоби підкладається значної висоти валик.
При ПТ, або при підозрі на ушкодження шийного відділу хребта, необхідно обов’язково накласти шийний комір Schanz.
Після накладання шийного комірця можливе виконання необхідних маніпуляцій на передній поверхні шиї.
Для попередження травмування в грудному та поперековому відділах хребта необхідно постраждалого розмістити на твердій, рівній поверхні.
Фіксація постраждалого на довгій транспортувальній дошці:
— фіксація постраждалого на довгій транспортувальній дошці здійснюється після попереднього накладання шийного коміра;
— три особи (працівники швидкої медичної допомоги або рятувальника) розміщуються з одного боку на рівні грудної клітки, таза, нижніх кінцівок, четверта – руками фіксує голову. Транспортувальна дошка знаходиться з протилежного боку постраждалого;
— постраждалого як одне ціле повертають набік, при цьому шийний, грудний та поперековий відділи хребта розміщуються практично на одній осі, що попереджує можливість додаткових пошкоджень хребта та спинного мозку;
— утримуючи постраждалого в положенні на боку за допомогою однієї руки, другою підсувають під пацієнта довгу транспортувальну дошку;
— укладання постраждалого на довгу транспортувальну дошку – обережними та погодженими діями бригади переводять постраждалого в горизонтальне положення, при цьому не повинно бути зміщення того чи іншого відділу хребта;
— фіксація постраждалого на транспортувальній дошці – на рівні гомілок, стегон, таза та грудної клітки прив’язують постраждалого до транспортувальної дошки медичними косинками або ременями. Голова фіксується до дошки в останню чергу за допомогою лейкопластиру. Перед фіксацією навколо голови підкладається складка із підручних засобів або фіксація виконується за допомогою спеціального фіксуючого пристрою.
Виконана таким чином фіксація повинна зберігатися на весь час транспортування постраждалого, а також у процесі виконання діагностичного етапу в приймальному відділенні лікарні. Перекладання постраждалого не допускається до моменту визначення кінцевої лікувальної тактики. Постраждалий із спинномозковою травмою повинен перекладатися один раз – або на операційний стіл, або на лікарняне ліжко.
Источник