Перелом верхніх кінцівок
Причини, механізм та наслідки
Пошкодження органів руху є переважно наслідком механічної травми і значно рідше — результатом патологічних процесів у кістках (патологічні переломи). Переломи завжди супроводжуються кровотечею до оточуючих тканин. Втрата крові при переломах: ребро ≥100 мл, стегнова кістка ≤1–1,5 л, таз ≤2–2,5 л (≈500 мл на 1 ділянку перелому) може спричинити гіповолемію і навіть шок. Кровотеча може бути більшою при відкритих переломах, тобто з одночасним пошкодженням шкіри; зламану кістку не завжди видно в рані. Інші наслідки переломів: пошкодження артерій та ішемія периферичної частини кінцівки, переривання нерва (парез та порушення чутливості).
Перша допомога
1. Якщо показано, викличте допомогу (тел. 103 або 112), оцініть стан пацієнта за схемою ABCD →розд. 23.1 та підтримуйте функції життєво важливих органів.
2. Проведіть швидке травма-обстеження →розд. 23.1, попередньо переконавшись, що життю жертви нічого не загрожує, ретельніше оцініть кінцівку. Перелом можна запідозрити на підставі: болю, втрати функції або зміни контуру та набряку кінцівки. Діагноз перелому є точним тільки у випадку видимої деформації осі кістки або при відкритому переломі. В інших ситуаціях без РГ не можливо відрізнити перелом від розтягнення або розриву зв’язок, але завжди слід підозрювати гіршу можливість. Вивихи, тобто зміщення суглобових поверхонь, супроводжуються неправильною конфігурацією ураженого травмою суглобу, болем та пружним опором при спробах виконання руху; без рентгенографії не можна виключити супутнього перелому. Оцініть периферичну чутливість та кровопостачання кінцівки.
3. При відкритих переломах зупиніть кровотечу →розд. 23.4 перед іммобілізацією кінцівки.
4. Іммобілізуйте кінцівку — при переломі (або підозрі перелому) діафізу кістки також 2 сусідні до неї суглоби, а при переломах у ділянці суглобу — 2 кістки, що його утворюють. Перед іммобілізацією кінцівки, деформованої по осі, можете спробувати випрямити її після попереднього розтягування. Якщо це важко зробити, іммобілізуйте її в такій позиції, у якій вона є. Якщо надаєте першу допомогу без необхідного обладнання, використайте все, що є легко доступним. Зламане плече можна іммобілізувати, накладаючи пов’язку або прив’язуючи його до тулуба; одночасно підвішуючи передпліччя на хустці, щоб запобігти можливим ротаційним рухам. Під зламане передпліччя покладіть складену в кілька разів газету або друге передпліччя (але в такій ситуації пацієнт буде якби позбавлений рук). Нижню кінцівку можна іммобілізувати разом із здоровою, вкладаючи між ними частину одягу або складену ковдру; потім з’єднайте та зафіксуйте обидві стопи, щоб запобігти ротаційним рухам зламаної кістки. Якщо доступні шини для іммобілізації, використайте їх. Подбайте про те, щоб вони були м’яко вистелені і не спричиняли місцевого стискання. При переломі нижньої кінцівки накладіть шину по зовнішній стороні, загинаючи кінець шини навколо стопи; в разі підозри на перелом в ділянці стегна шина повинна досягати тулуба. Іммобілізація перелому зменшує біль та запобігає додатковим ушкодженням оточуючих тканин, знижуючи, таким чином, крововтрату.
Алгоритм дій в кареті швидкої допомоги та в лікарні
1. Підтримуйте функції життєво важливих органів.
2. Якщо іммобілізація не полегшує біль в достатній мірі → призначте (найкраще в/в) анальгетичний ЛЗ (при сильному болі опіоїд, при слабшому — парацетамол, але не НПЗП).
3. У разі потреби коригуйте гіповолемію (лікуйте шок) інфузією розчинів (на початку зазвичай 0,9% NaCl) в/в; не ставте внутрішньовенних катетерів на кінцівці, у якій підозрюєте перелом.
4. Призначте РГ кінцівки, в якій підозрюєте перелом, та передайте пацієнта під опіку хірурга.
Источник
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Реферат на тему: Реабілітація верхніх кінцівок
після переломів
Студента IV,
групи №42
Борисенка Д.С.
Київ, 2006
Зміст:
Вступ
1. Методи лікування переломів
2. Переломи верхніх кінцівок та реабілітація після них
Діафізарні переломи
Переломи плечової кістки
Переломи кісток передпліччя
Перелом променевої кістки
Використана література
Вступ
Переломи кісток — це порушення їх цілості. Виникають вони у будь-якій частині скелета. Переломи можуть бути наслідком травми (механічні) і патологічного процесу (пухлини, остеомієліт, туберкульоз тощо). Їх називають відкритими при порушенні цілості шкіри і закритими, коли вона збережена. Спостерігаються переломи без зміщення та зі зміщенням відламків. Близько 80% становлять переломи кінцівок. Розрізняють діафізарні (тіло кістки), епіфізарні (внутрішньосуглобові) та метафізірні (навколосуглобові) переломи трабчастих кісток.
Переломи характеризуються болем, припухлістю, деформацією, появою рузливості у місці травми, кістковим хрустом (крепітація) і порушенням функцій.
1.Методи лікування переломів
Лікування переломів зводиться до трьох основних принципів: репозиції — зістаілення відлямків кісток, іммобілізації — утримання їх в нерухомому положені до зростання перелому (консолідація), відновлення функції. Існують два основні методи лікування переломів: консервативний та оперативний. Перший застосовують у переважній більшості хворих у вигляді фіксаційного і екстенційного методів.
Фіксаційний метод — передбачає одномоментне зіставлення відламків кіток ручним способом або спеціальними апаратами і утримання їх до зрощення за допомогою фіксуючих пов`язок. Для цього використовують матеріали, що швидко твердіють, такі, як гіпс, деякі пластмаси, поліамадні смоли та ін. Найбільш поширені гіпсові пов»язки, основою яких є марлеві бинти різного розміру з гіпсовим порошком між його шарами. Гіпс (сульфат кальцію) висушують при температурі 130 градусів Цельсію і розтирають у порошок. При замочуванні нагіпсованного матеріалу він твердіє при температурі води 15 градусів за 10 хв, а при 40 градусах — за 4 хв.
Фіксаційний метод іммобілізації використовується при переломах без зміщення або тих, що легко репонуються. Залежно від виду і локалізації перелому застосовують гіпсову колову (циркулярну) пов»язку і лонгету, що охоплює кінцівку на 12 — 13 обхвату.
При накладанні гіпсових пов»язок обов»язково фіксують два суглоби — вище та нижче перелому, а при переломах плечової та стегнової кісток — три. Гіпсові лонгети застосовують при лікування деяких переломів кісток передпліччя, гомілки та стопи. Її накладають при ушкодженнях верхніх кінцівок по розгинальній стороні, на нижніх — по згинальній і фіксують мармевими бинтами. У випадках відкритих переломів кісток використовуються вікончаста і мостовинна циркулярні гіпсові по»язки, що мають отвори для лікування ран.
Гіпсові пов»язки технологічно простіші. Вони щільно прилягають до тіла і добре утримують зіставлені відламки кісток, дозволяють при переломах нижніх кінцівок покидати ліжко і ходити на милицях до утворення кісткового мозоля, легко і безболісно знімаються. Однак найближчі до перелому суглоби надовго знерухомлюються, порушується їх функція. М»язи на час іммобілізації поступово втрачають свій тонус і скорочувальну здатність.
Екстензійний метод полягвє у зіставленні і утриманні відламків до зрощення перелому за допомогою систем постійного витягання. Використовується цей метод тоді, коли не вдається зістивити відламки одномоментно. При такому лікуванні переломів спочатку поступово, протягом декількох годин або діб, за допомогою обтяження добиваються зіставлення кісток (ретенційна фаза). Застосовують витягання скелетне, липкопластерне, клеолове, цинк-желетинове і за допомогою манжетки.
Скелетне витягання використовується при лікуванні косих, гвинтоподібних і осколкових переломів довгіх трубчастих кісток, деякіх переломів таза, верхніх шейних хребців, кісток у ділянці гомілковостопного суглоба та п»яткової кістки.
При цьому способі лікування кінцівок проводять спицю через кістку у ділінці виростків стегна або бугристості виликогомілкової кістки при переломах стегна, через п»яткову кістку — при переломах гомілкиЮ через ліктьовий відросток — при переломах плеча.Спицю закріплюють у дузі, до якої підв»язують шнур, пропускають його через блоки і залежно від ступеня розвитку м»язів підвішують гирі масою 8-14 кг при переломах стегна і 4-8 кг — кісток гомілки. Хворий лежить на спеціально обладнаному ліжку, а ушкоджену кінцівку кладуть на шину Белера, Брауна, ЦІТО або Богданова, що дає можливість здійснювати тягу за дистальні відділи ушкодженої кінцівки.
Витягання знімають після того, як сформується кістковий мозоль.
Липкопластирне, клеонове, цинк-желатинове витягання використовується при переломах кісток верхньої кінцівки, при лікуванні переломів у дітей.
Скелетне витягання залишає відкритим місце перелому і дає змогу щоденно контролювати травмовану ділянку. Вона не знерухомлює найближчі до перелому суглоби, що надає можливість починати раннє функціональне лікування. Разом з цим скелетне витягання при переломах нижніх кінцівок приковує хворого до ліжка і дозволяє йому встати і ходити лише після зняття іммобілізації.
Оперативний метод лікування переломів складається із відкритого (через операційну рану) зіставлення кісткових відламків і міцного утримання їх стержнями, цвяхами, гвинтами, шурупами, дротом, металевими пластинами (металоостосинтез), кістковими штифтами, трансплантантами. Після операції накладається відповідна гіпсова пов»язка. До цього методу лікування ваються при відкритих і внутрішньосуглобових переломах, при переломах стегнової кістки, ключиці, плечової кістки, кісток передпліччя, а також якщо інші методи виявились неефективними. Після повної консолідації перелому металеві предмети видаляються.
2.Переломи верхніх кінцівок
та реабілітація після них
2.1Діафізарні переломи плеча, передпліччя трапляються дуже часто. Вони виникають у верхній, середній або нижній частині тіла кістки і можуть бути поперечні, повздовжні, косі, гвинтоподібні, осколочні, вбиті, без зміщення і зі зміщенням відламків. У дітей спостерігаються переломи за типом зеленої гілки: ламається кістка без ушкодження окістя, вони часто виникають по лінії епіфізарного хряща (епіфізіоліз). Іммобілізація проводиться шляхом гіпсових пов»язок, витягання і оперативно. Після іммобілізації, незалежно від її методу, у комплексному лікуванні призначають засоби фізмчної реабілітації.
У лікарняний період реабілітаціїї застосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, працетерапію.
Перший період — іммобілізаційний, продовжується до утворення кісткового мозоля і зняття іммобілізації. Його завдання: попередження пневмонії, тромбозу, пролежнів, трофічних розладів, атрофії м»язів, контрактур, остеопорозу, стимуляція регенеративних процесів, навчання прикладних і побутових навичок самообслуговування. Застосовують РГГ, лікувальну гімнастику по 10-15 хв, самостійні заняття 4-6 разів на день.
У комплекс лікувальної гімнастики використовують до 75% загальнорозвиваючих і близько 25% спеціальних вправ. Призначають вправи для вільних від іммобілізації суглобів, тиск по осі кінцівки, ізометричні напруження м»язів спочатку 2-3с, а у подальшому — 5-7с. Рекомендуються уявні рухи в знерухомлених суглобах з одночасним використанням активних у симетричних ділянках здорової кінцівки.
Другий період — постіммобілізаційний, починається з моменту утворення первинного кісткового мозоля і зняття чи заміна іммобілізації на часткову. У хворого можуть мати місце атрофія м»язів, тугорухливість суглобів, що підлягали іммобілізації, контрактура, послаблення м»язової сили, порушення координації рухів, зниження функції органів і систем організму.
В цей період основною метою ЛФК є відновлення функцій кінцівки і загального стану організму. Окремими завданнями є: відновлення амплітуди рухів в ушкодженій кінцівці, усуненню тугорухливості і контрактур, зміцнення м»язів, сприяння утворенню щільного кістково мозоля. Застосовують РГГ і лікувальну гімнастику 25-30 хв, самостійні заннятя через кожні 1-1,5 год, гідрокінезитерапію, спортивно-прикладні вправи:активні і пасивні, з булавами, гімнастичними палками, м»ячами, гантелями різної маси, на снарядах.
2.2.Переломи плечової кістки виникають при падінні на лікоть, кисть прямої руки, безпосередньому ударі по плечу. Інколи діафіз ушкоджується при надмірному м»язовому скороченні, що може бути у спорті при метанні диска, списа, гранати. При переломах без зміщення накладають таракобрахіальну гіпсову пов»язку, а при інших використовують скелетне розтягування за ліктьовий відросток на відвідній шині, клейове витягання, металоостеосинтез, апарат Ілізарова. Перелом зростається через 6-8тиж.
У перший період окрім загальнорозвиваючих і дихальних вправ
Застосовують такі спеціальні вправи: різноманітні рухи пальцями, спочатку вільно, а потім з гумовим кільцем, м»ячем, губкою, ізометричні напруження і т.п. Вправи виконують 6-10 разів у повільному темпі і повторюються 4-6 разів протягом дня.
У другому періоді до спеціальниз вправ попереднього періоду додають вправи на відновлення функції плечового і ліктьового суглобів. В заняттях обов»язково слід включати вправи з супінацією передпліччя. Виконують вправи за допомогою вільної руки, махові вправи, пересування рук по стіні вгору-вниз. Вправи виконують 10-15 разів у повільному темпі і повторюють 4-6 разів на день.
2.3.Переломи кісток передплічя становлять близько половини усіх переломів верхніх кінцівок. У першому періоді на фоні загальнорозвиваючих і дихальних вправ призначають вправи для вільних від іммобілізації суглобів, статичні напруження м»язів плеча, передпіччя, уявні рух и ліктоьвому суглобі. У другому періоді вправи спрямовані на відновлення рухів у ліктьовомі і променезап»ясному суглобах, не забуваючи про вправи для пальців.
2.4.Перелом променевої кістки в типовому місці виникає в нижній третині при падінні на кисть витянутої руки.При переломах зі зміщенням спостерігається характерна деформація, яка за формою нагадує багнет.
У першому періоді на 2-й день після травми хворому під час лікувальної гімнастики і самостійних занять необхідно виконувати рухи в плечовому, ліктьовому суглобах і пальцях травмованої руки, згинати активно і за допомогою здорової руки пальців в кулак до повного їх зіткнення з долонею, проводити ізометричні напруження м»язів передпліччя з одночасними рухами неушкодженою рукою. Не можна намагатися зробити пронацію чи супінацію у лонгеті, тому що такі рухи приведіть до зміщення відламків.
У другому періоді і після зняття іммобілізації спостерігається стійке обмеження рухливості в променезап»ясному суглобі і тому найбільше спеціальних вправ спрямовані на відновлення обсягу рухів у ньому.
Вправи спочатку виконують у полегшених умовах, з невеликою амплітудою. Кращім вихідним положенням є положення сидячі, рука на поверхні столу. Рекомендуються вправи у воді температурою 34-36 градусів, тому що більша температура викликає набряк. У подальшому рекомендують кидання і ловлю малого гумового м»яча, пронацію та супінацію передпліччя з використанням гімнастичної палиці, перекочування по столу медболу масою 1-2кг, прикладні рух тощо.
Використана література:
1. Дубровский В.И. Реабилитация в спорте.-М.: Физкультура и спорт, 1991, — 202с.
2. Матеев И., Банков С. Реабилитация при повреждениях руки: Пер. с болгарского. — София: Медицина и физкультура, 1987, — 255с.
3. Мухін В.М. Фізична реабілітація.-Київ, Олімпійска література, 2005,- С.136-203
Источник
голівки, шийки і вертлюгів(міжвертлюжні і черезвертлюжні); 2) переломи діа-фіза стегнової кістки(підвертлюжні, а також верхньої, середньої і нижньої тре-тини); 3) переломи дистального кінця(переломи надвиростків і виростків) стег-нової кістки(рис. 3.8.15).
Захворювання та ушкодження кінцівок
Клініка. При переломах вер-хнього кінця стегнової кістки
Хворі скаржаться на біль у
Кульшовому суглобі, порушен-ня функції кінцівки після падін-ня на бік. При цьому нога по-вернута назовні, а зовнішня
Сторона ступні торкається
Ліжка або кушетки, на якій ле-жить хворий. Він не в змозі
Підняти ногу, виникає симптом
“прилипаючої п’ятки”. При пе-реломах шийки стегнової
Кістки постукування по п’ятці
Викликає сильний біль у куль-шовому суглобі. При огляді
Відмічається припухлість, ге-матома в ділянці тазостегново-го суглоба, а при черезверт-люжних і переломах зі зміщен-ням– вкорочення кінцівки. При
Переломах зі зміщенням спосте-рігають посилену пульсацію стегнових судин під пупартовою зв’язкою. Слід
Відмітити, що при переломах верхньої частини стегнової кістки без зміщення
Відламків усі симптоми можуть бути згладжені: немає вкорочення кінцівки,
Ротації ступні, хворі можуть пересуватися самостійно.
Переломи діафіза стегнової кістки, як правило, супроводжуються зміщен-ням кісткових відламків, значним пошкодженням м’яких тканин, інколи стис-ненням або розривом судинно-нервового пучка. За рахунок зміщення відламків
Виникає деформація, вкорочення кінцівки, значний крововилив у м’які ткани-ни, а велика зона нервової патологічної імпульсації часто призводить до роз-витку тяжкого травматичного шоку. Для визначення стану судинно-нервово-го пучка досліджують пульсацію на периферичних артеріях, чутливість і ак-тивність рухів ступні.
Переломи дистального кінця стегнової кістки бувають у вигляді пошко-дження латерального або медіального виростка. При переломах обох виростків
Часто центральний відламок виступає між ними і призводить до значного
Зміщення і деформації колінного суглоба. Функція суглоба порушена.
Остаточно діагноз перелому встановлюють після рентгенографії стегна в
Двох проекціях.
Лікування. При наданні першої медичної допомоги, при переломах стег-нової кістки, для створення спокою й попередження додаткового травмування
Рис. 3.8.15. Схема переломів стегнової кістки:
А– перелом шийки стегна; б–міжвертлюжний
Перелом; в– перелом діафіза; г– перелом
Внутрішнього виростка.
г
В б
а
Спеціальна хірургія
Тканин кістковими відламками накладають транспортну шину Дітеріхса.
Транспортують цих хворих на ношах у лежачому положенні на спині. У стац-іонарі при увігнаних переломах шийки стегна накладають гіпсову циркуляр-ну пов’язку(короткий тазовий корсет до колінного суглоба). Термін іммобілі-зації– 12 тижнів. Ці хворі можуть лікуватись амбулаторно, починаючи з3-5-го дня після накладання гіпсу, їм можна ходити з милицями, поступово
Навантажуючи кінцівку.
При переломах зі зміщенням шийки стегнової кістки спочатку проводять
Витягнення за горбистість великогомілкової кістки з тягарем до12 кг. Вправ-лення відламків періодично контролюють рентгенологічно, після співставлен-ня відламків здійснюють остеосинтез за допомогою тригранного цвяха, після
чого настає зростання кістки(рис. 3.8.16).
Цвях видаляють через рік. Без операції такі переломи не зростаються і
Хворі практично не можуть користуватися кінцівкою.
Основним методом лікування вертлюжних переломів є скелетне витягнення.
Після репозиції відламків і надійної консолідації(8-9 тижнів) хворому накладають
Кокситну пов’язку на4-6 тижнів. Працездатність відновлюється через4-5 місяців.
При неможливості вправлення і утримання відламків за допомогою скелетного
Витягнення, а також, якщо хворий не в змозі перенести тривалий ліжковий режим,
Показана операція. Для фіксації відламків застосовують тригранний цвях із до-датковою бічною накладкою. Остеосинтез дозволяє рано активізувати хворих і,
Таким чином, уникнути тяжких наслідків, які виникають при тривалому ліжково-му режимі. При діафізарних переломах застосовують скелетне витягнення, якщо
Таким чином не вдається співставити відламки– виконують відкриту репозицію
З наступною фіксацією кісткових фрагментів металевими пластинками або стер-жнями Богданова. При переломах виростків стегнової кістки використовують
Апарат Новаченка, якщо не
Вдається їх вправити і відно-вити конгруєнтність сугло-бових поверхонь, здійсню-ють оперативне лікування.
Фіксацію відламків прово-дять спеціальними шурупа-ми. Досить часто для репо-зиції та фіксації кісткових
Фрагментів стегнової кістки
Використовують компресій-но-дистракційний метало-остеосинтез за допомогою
Апаратів Г.А. Єлізарова,
О.Н. Гудушаурі або О.М. Єди-нака(рис. 3.8.17).
Рис.3.8.16. Медіальний перелом шийки стегнової
Кістки: а– до операції; б– після остеосинтезу
Трилопатевим цвяхом.
А б
Захворювання та ушкодження кінцівок
Переломи кісток гомілки бувають різноманітні: переломи виростків вели-когомілкової кістки, діафізарні переломи двох кісток або ізольовані переломи
Великогомілкової та малогомілкової кісток, переломи щиколоток ізольовані і
В комбінаціях із переломами дистального відділу великогомілкової кістки.
Переломи виникають при прямій, а також при непрямій травмі. Переломи
Кісток можуть бути поперечними, косими, гвинтоподібними, осколковими.
Часто спостерігаються відкриті переломи, особливо в середній третині гоміл-ки, де передня поверхня великогомілкової кістки вкрита безпосередньо шкірою.
Клініка. Переломи виростків великогомілкової кістки можуть поєднува-тися з травмою менісків, розривом зв’язкового апарату колінного суглоба і
пошкодженням головки малогомілкової кістки(рис. 3.8.18).
У місці перелому відмічається сильний біль. Рухи кінцівки болючі, функ-ція її порушена, спостерігається набряк, гематома і деформація колінного суг-лоба. При діафізарних переломах кісток гомілки виникає її деформація, швид-ко утворюється гематома, при пальпації визначають крепітацію. Переломи
Щиколоток гомілкових кісток досить часто поєднуються з підвивихом ступні
Допереду, назад, всередину і назовні. У хворих виникає болючість, гематома,
Набряк і деформація в ділянці гомілковостопного суглоба.
Діагностичні труднощі можуть виникати при переломах малогомілкової
Кістки без зміщення, коли симптоми є стертими, а функція кінцівки збережена.
Кінцевий діагноз встановлюють після рентгенографії в двох проекціях.
Лікування. При наданні першої допомоги іммобілізацію кінцівки здійсню-ють шинами Крамера: одну шину накладають по задній поверхні гомілки, ступні,
Другу– по боковій поверхні гомілки. Шини пе-рекладають шаром вати і фіксують м’якими бин-тами. При переломах кісток гомілки без зміщен-ня накладають гіпсову пов’язку, яка захоплює
Ступню і доходить до середньої третини стегна.
Рис. 3.10.18. Варіанти переломів виростків
Великогомілкової кістки.
Рис. 3.10.17. Компресійно-дистракційний площинний апарат
Для остеосинтезу діафізарних
Переломів за О.М. Єдинаком.
Спеціальна хірургія
Тривалість іммобілізації– 6-8
Тижнів, після цього пов’язку зніма-ють, призначають масаж і лікуваль-ну фізкультуру.
При переломах зі зміщенням
Після анестезії накладають скелет-не витягнення за п’яткову кістку.
Репозицію здійснюють тягарем до
Кг. Періодично контролюють
стан відламків(рис. 3.8.19).
Після утворення мозолі накла-дають гіпсову пов’язку, в якій хво-рий ходить із милицями, потім з па-личкою. Через4-6 тижнів пов’язку
Знімають, призначають масаж,
Лікувальну фізкультуру.
При відкритих переломах,
Інтерпозиції м’яких тканин, немож-ливості утримання відламків пока-зано хірургічне лікування: інтра-медулярний остеосинтез стержнем
Або фіксація кісток металевими
Пластинками, цвяхами, шурупами
(рис. 3.8.20).
Додатково для іммобілізації
Накладають гіпсову пов’язку або
Лонгету. Хворий спочатку ходить із милицями, а потім з паличкою. Регенера-цію кістки контролюють рентгенологічно.
Источник