Перелом щелепи тілесні ушкодження
Судово-медична експертиза з метою визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження виконується експертом шляхом медичного обстеження потерпілого (опосвідчення). Виконання цієї експертизи лише за медичними документами (історія хвороби, амбулаторна карта тощо) можливе як виняток у разі наявності оригіналів цих документів із повними відомостями про клінічний перебіг патологічного процесу. Експерт пересвідчується за паспортом чи іншим документом, що на опосвідчення з’явилась саме та особа про яку йде мова в направленні.
Тілесні ушкодження – порушення анатомічної цілісності та фізіологічної функції органів та тканин, що виникає внаслідок дії чинників зовнішнього середовища, у т.ч. внаслідок травми.
Тяжкість тілесних ушкоджень – міра завданої шкоди здоров’ю людини; визначається судово-медичним експертом у відповідності до чинних «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень” та залежить від виду тілесних ушкоджень – ступеня порушення анатомічної цілісності або фізіологічної функції органів та тканин, що виникли внаслідок травми.
Згідно із КК України тілесні ушкодження бувають; тяжкі; середньої тяжкості; легкі з короткочасним розладом здоров’я або короткочасною втратою працездатності; легкі без короткочасного розладу здоров’я та без втрати працездатності.
Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень – порівняльна величина, що характеризує розмір шкоди, яка завдана здоров’ю внаслідок тілесного ушкодження. Для визначення ступеня тяжкості за характером тілесного ушкодження постановою слідчого, прокурора, дізнавача або суду призначається судово-медична експертиза. Визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень виконується відповідно до кримінального та кримінально-процесуального законодавства судово-медичним експертом за «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Ознаки тяжких тілесних ушкоджень:
- • небезпека для життя;
- • втрата певного органа або втрата органом його функції;
- • розвиток психічного захворювання;
- • розлад здоров’я зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на 30%;
- • переривання вагітності;
- • незгладне спотворення обличчя.
Ознаки ушкоджень середньої тяжкості:
- • відсутність небезпеки для життя;
- • відсутність наслідків, що визначають тілесне ушкодження як тяжке;
- • тривалий розлад здоров ‘я (більше 21-го дня);
- • стійка втрата працездатності від 10% до 30%.
Ознаки легких тілесних ушкоджень;
- • короткочасний розлад здоров’я (до 21-го дня);
- • незначна стійка втрата працездатності (до 10%);
- • відсутність ознак, що зазначені вище, за наявності тілесних ушкоджень.
Для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень досить наявності однієї із кваліфікувальних ознак.
Під час експертизи тілесних ушкоджень у висновках експерт засвідчує: характер тілесних ушкоджень із медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом тощо), зазначає локалізацію та характеристику їх; вид знаряддя або засобу, яким могли бути заподіяні ушкодження; механізм утворення ушкодження; давність заподіяння ушкодження; ступінь тяжкості тілесного ушкодження із зазначенням кваліфікувальної ознаки – небезпечність для життя, розлад здоров’я, стійка втрата працездатності тощо. За наявності в однієї особи кількох ушкоджень різних за походженням або за строком утворення кожне з них експерт характеризує окремо за наведеною схемою.
Судово-медичний експерт повинен утриматися від визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у разі: невиразної клінічної картини або недостатнього клінічного, чи лабораторного обстеження; неясності щодо того, чим закінчиться ушкодження; відмови потерпілого від додаткового обстеження; відсутності оригіналів медичних документів. У разі необхідності експертом призначається дата повторного опосвідчення. Мотивований висновок про неможливість зробити висновок про ступінь тяжкості тілесного ушкодження не звільняє експерта від необхідності відповідати на інші поставлені перед ним питання, що передбачені «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень вимагає від експерта враховувати не лише наявність певних ушкоджень, що мають місце, а й скарги на розлад здоров’я, біль, розвиток певних ускладнень, порушення функції органів тощо.
Розлад здоров’я – порушення структури або функції окремих органів, чи систем, одна з ознак легкого та середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Поняття “розлад здоров’я” не є аналогічним поняттю “тимчасова непрацездатності”. Розлад здоров’я може супроводжуватися, а може й не супроводжуватися втратою працездатності. Визначаючи ступінь тяжкості тілесних ушкоджень експерт визначає розлад здоров’я за тривалістю часу, необхідного для одужання потерпілого, наприклад, за часом зрощення кісток (табл. 57). У разі ускладненого перебігу зрощення кісток, строк наведений у таблиці збільшується в 2-2,5 рази.
Таблиця 57
Середнє значення строків неускладненого зрощення кісток скелета
(Хохлов В.В., Кузнецов Л.Е., 1998)
Назва кістки та рівень перелому | Строк зрощення (тижнів) | |
1 | 2 | |
ХРЕБЕТ | ||
Тіла шийних хребців | 14-18 | |
Відростки шийних хребців | 8-9 | |
Тіла грудних хребців | 18-22 | |
Відростки грудних хребців | 5-6 | |
Тіла поперекових хребців | 18-22 | |
Відростки поперекових хребців | 5-6 | |
Криж, куприк | 8-11 | |
ТАЗ | ||
Крайові переломи | 9-10 | |
Перелом таза без порушення безперервності тазового кільця | 14-18 | |
Перелом таза з порушенням безперервності тазового кільця | 20 | |
Перелом вертлюжної западини | 14-20 | |
ГРУДНА КЛІТКА | ||
Груднина | 3-4 | |
Ребра | 3-3,5 | |
ВЕРХНЯ КІНЦІВКА | ||
Ключиця | 6-8 | |
Лопатка | 4,5-7 | |
Плечова кістка: | ||
• головка | 4-6 | |
• шийка анатомічна | 4-6 | |
• шийка хірургічна | 6-8 | |
• діафіз (верхня та середні 1/3) | 12 | |
• діафіз (нижня 1/3) | 10 | |
• виростка зовнішнього та внутрішнього, головчастого підвищення | 4-6 | |
• надвиростковий | 8-10 | |
• черезвиростковий | 6-8 | |
Ліктьова кістка: | ||
• ліктьовий відросток | 6 | |
• вінцевий відросток | 4 | |
• діафіз | 6 | |
• шилоподібний відросток | 3 | |
Променева кістка: | ||
• головка та шийка | 4 | |
• діафіз | 8 | |
• у типовому місці | 3-4 | |
Обидві кістки передпліччя: | ||
• діафіз | 12 | |
Зап’ясток: | ||
• човноподібної | 8 | |
• півмісяцевої | 6-8 | |
• тригранної | 6 | |
• горохоподібної | 4 | |
• інших кісток | 6 | |
П’ясткові кістки | 4 | |
Фаланги пальців: | ||
• основа проксимальної фаланги 1-го пальця | 5-6 | |
• фаланги решти пальців | 3-4 | |
НИЖНЯ КІНЦІВКА | ||
Стегнова кістка: | ||
• шийка стегна | 20-24 | |
• вертлюжна ділянка | 8-12 | |
• діафіз | 12-16 | |
Надколінок: | ||
• поперечний | 6 | |
• уламковий | 8-10 | |
• крайовий | 4-6 | |
Великогомілкова кістка: | ||
• виростки зовнішній чи внутрішній | 8-12 | |
• діафіз | 10-14 | |
• внутрішня кісточка | 4-6 | |
• заднійкрай | 4-6 | |
Малогомілкова кістка | 4-6 | |
Обидві кістки гомілки (діафізи) | 14-16 | |
Двокісточковий перелом: | ||
• двокісточковий перелом | 6-10 | |
• двокісточковий перелом із переломом заднього краю великогомілкової кістки | 10-12 | |
Кістки заплесни: | ||
• таранна (надп’ясткова) | 6-8 | |
• п’яткова | 8-10 | |
• човноподібна | 6-60 | |
• кубоподібна | 6-10 | |
• клиноподібна | 4 | |
Кістки плеснові | 4-6 | |
Фаланги пальців | 3 | |
Біль – своєрідний психофізіологічний стан людини, що виникає внаслідок дії надпотужних та руйнівних подразників, які спричинюють органічні та функціональні порушення в організмі. Виникнення болю супроводжується рядом об’єктивних змін в організмі, які стосуються різних функціональних систем (дихання, кровообігу, забезпечення статики та кінетики організму тощо). Інтенсивність болю залежить від ряду чинників: типу вищої нервової діяльності людини, її психологічного настрою, емоційного фону, умов у яких перебуває людина. Можлива також уроджена відсутність болю – аналгія.
Під час патологічних процесів у внутрішніх органах біль виникає внаслідок порушення кровотоку; спазму гладкої мускулатури, розтягання стінок порожнистих органів; у разі запальних процесів у органах та тканинах. Патологічні процеси в паренхімі печінки, нирок, селезінки не викликають болю, у м’язах біль виникає внаслідок удару. У випадку пошкодження окістя та кісток біль має нестерпний характер. Об’єктивно оцінити біль у людини важко.
Заподіяння болю можна виділяти як самостійний вид ушкодження лише тоді, коли немає анатомічних ознак травми. У таких випадках експерт констатує відсутність ушкоджень та визначає, чи могло те насильство, яке доведене шляхом слідства (під час слідчого експерименту), дійсно заподіяти біль та не залишити морфологічних слідів.
Іррадіація – поширення больового відчуття за межі безпосередньо ураженої ділянки або органа; напр., біль у лівій руці під час стенокардії.
Ускладнення травми чи захворювання – вторинний відносно наявної хвороби (травми) патологічний процес, що виникає в зв’язку з особливостями патогенезу первинного (основного) захворювання в даного хворого або як непередбачений наслідок лікувальних заходів, що проводилися.
Значення ускладнення полягає в тому, що воно іноді є причиною смерті. Ускладнення поділяють на ранні та пізні. Між основним захворюванням та ускладненням завжди є причинний зв’язок (причинність). Вони виникають найчастіше через приєднання інфекції з розвитком флегмони, абсцесу, сепсису, остеомієліту тощо, а також процесів, пов’язаних із патологічною регенерацією кісток (несправжній суглоб) або неправильним співставленням уламків тощо. Незвичайний перебіг процесу через ускладнення зазначається у висновках експерта.
Самооборона – захист себе власними силами та засобами. Внаслідок самооборони, на тілі того, хто захищається, можуть виникати ушкодження, напр., рани на долоні (внаслідок хватання за клинок ножа), рани на тилі кисті (внаслідок ударів тупими або рубальними предметами під час самозахисту), дугоподібні садна та круглі або овальні синці біля рота, на шиї (у разі закривання рота нападником), садна та синці на плечах, руках, внутрішній поверхні стегон у жінок, яких ґвалтували, тощо.
Небезпечні для життя ушкодження (син. смертельне поранення) – ушкодження, що загрожують життю потерпілого в момент заподіяння або у випадку звичайного перебігу їх закінчуються смертю. Запобігання смерті шляхом надання медичної допомоги не береться до уваги в разі визначення рівня небезпеки для життя таких ушкоджень. До ушкоджень, небезпечних для життя, належать: проникні поранення черепа, у т.ч. без ушкодження мозку; вивихи шийних хребців; рани живота, які заходять у черевну порожнину тощо. Міра небезпеки визначається за відповідними «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Втрата органа та його функцій – належить до ушкоджень, які не становлять небезпеки для життя, але є тяжкими за наслідками.
Під втратою органа слід розуміти: втрату язика (мови), тобто втрату здатності висловити свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих; втрату руки, ноги, тобто відділення їх від тулуба, або втрату функцій внаслідок паралічу тощо (відділення всієї кінцівки або ампутацію на рівні не нижче ліктьового та колінного суглобів); втрату плідної спроможності. Під функцією слід розуміти специфічну діяльність певного органа чи організму.
Втрата зору – ушкодження, внаслідок якого людина стає сліпою, або не може розрізняти контури предметів із близької відстані – гострота зору 0,04 та менше. Мається на увазі невиліковна сліпота, а не тимчасова втрата зору. За цією ознакою втрата зору належить до тяжких тілесних ушкоджень не лише в разі втрати зору на обоє очей, а й на одне. Але тоді кваліфікувальною ознакою буде не втрати зору, а стійка втрата працездатності більше ніж на 1/3, бо втрати зору на одне око – це втрата працездатності на 35%.
Мова – одна з вищих психічних функцій людини, друга сигнальна система; складний умовно-рефлекторний динамічний процес, що реалізується голосовим апаратом. Мова тісно пов’язана з мисленням та свідомістю людини. Поряд із власне мовою (т.зв. зовнішньою мовою) є внутрішня мова; окремий вид мови – читання. Травма, що веде до втрати мови кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження.
Втрата слуху – повна глухота або такий незворотний стан, коли потерпілий не чує мови на відстані 3-5 см від вушної раковини. Втрата слуху належить до тяжких тілесних ушкоджень за наслідком травми. Втрата слуху на одне вухо викликає стійку втрату працездатності менше ніж на 1/3 та за цією ознакою належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Спотворення обличчя незгладне – ознака тяжкого тілесного ушкодження. Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як спотворення, бо це поняття не є медичним. Експерт визначає лише характер та ступінь тяжкості тілесного ушкодження, виходячи зі звичайних ознак, та визначає, чи є ушкодження згладним.
Під згладжуваністю ушкодження слід розуміти значне зменшення вияву патологічних змін (рубців, деформацій, порушення міміки тощо) із часом або під впливом не хірургічних засобів. Якщо для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається незгладним.
Источник
У лікарській практиці перелом щелепи зустрічається досить часто, а відновлення після нього дуже трудомістка з великою ймовірністю виникнення ускладнень. Тому вкрай важливо знати, як правильно надати допомогу потерпілому, а також вчасно звернутися до фахівця за кваліфікованою терапією. Результат залежить від великої кількості факторів — клінічної картини, правильності лікарських приписів та їх неухильного дотримання.
Що таке перелом щелепної
Перелом щелепи — це важкий патологічний стан, при якому лінійна цілісність кісток нижньої щелепи порушується в тій чи іншій мірі. Викликано це може бути одним з травматичних факторів у результаті механічного впливу, або тяжкого захворювання (остеомієліту, сифілісу кістки, пухлини). Спостерігається також порушення цілісності оточуючих тканин — лицевих м’язів, судин, нервів.
Існує ряд факторів, що провокують переломи щелеп, це:
- Вживання алкоголю. В результаті збільшується ризик отримання травми в ДТП, так і з-за падіння або участі в конфлікті з використанням фізичної сили;
- Особливості анатомії кістки, яка рухомо закріплюється в крайніх точках щелепи і утворює дугу;
- Використання таких транспортних засобів, як мотоцикл, особливо без надійного захисту;
- Особливості будови підборіддя. Саме на цю найбільш виступаючу частину нижньої щелепи найчастіше доводиться травмуючий вплив;
- Деякі статистичні дані. Перелом щелепи відзначається, насамперед, у чоловіків у віці від 21 до 40 років.
Різновиди щелепних переломів
Перед вами класифікація переломів нижньої щелепи в залежності від різних параметрів:
- По розташуванню. Виділяють ушкодження нижньої або верхньої частини щелепної кістки;
- За причинним фактором. Це перелом щелепи внаслідок травмування, а також в результаті патологічного процесу в кістці, м’яких тканинах;
- За ступенем порушення цілісності щелепи. Зустрічається як повні переломи, так і неповні, відлам або тріщина;
- За кількістю уламків. За цією класифікацією виділяють одиничний перелом нижньої щелепи, подвійний, потрійний або вже множинний;
- По лінії впливу. Відзначають наступні різновиди — поздовжня, поперечна, зигзагоподібна, пряма, коса, оскольчатая;
- За ступенем пошкодження м’яких тканин. Це може бути закритий перелом нижньої щелепи, коли зачеплена тільки кістку, і відкритий з травмуванням м’язів, судин, нервів;
- За ступенем осложненности. На тлі травми можуть виникнути дефекти, інколи цього не відбувається, зустрічаються комбіновані випадки.
Симптоматика
Розпізнати перелом нижньої щелепи з першого погляду не завжди виходить, а дати об’єктивну картину повинен фахівець. Становище ускладнюється тим, що потерпілий може бути не в свідомості або отримати додатково та черепно-мозкову травму. Тому, коли необхідно визначити перелом нижньої щелепи, симптоми повинні оцінюватися окремо — відчуваються як самою людиною, так і об’єктивні.
Больові відчуття
При даному варіанті травми біль з’являється завжди, носить сильний характер особливо в області пошкодження. Посилюється вона при будь-яких маніпуляціях — під час розмови, прийому їжі, при інших рухах. Це, швидше за все, пов’язано з розривом нервів або окістя, де також знаходиться велика кількість чутливих закінчень, що почався запальним процесом.
Іноді спостерігається так звана відображена біль, коли зміщуються кісткові відламки. Виявити це можна при натисканні на підборіддя, болюче відчуття вираженого характеру виникне якраз в місці травми.
Кровотеча
Подібні симптоми перелому щелепи виявляються при будь-якому типі травми — відкритому чи закритому. У першому разі кров потрапляє в порожнину рота, або це відбувається через шкіру — це результат пошкодження кровоносних судин, що проходять через саму кістки, окістя, м’які тканини.
Якщо ж перелом нижньої щелепи можна класифікувати по закритому типу, рідина не може вийти назовні, вона накопичується в місці розриву, утворюючи згустки.
При дуже сильній кровотечі терміново допомога потрібна негайно, це свідчить про розрив великої судини.
Набряклість обличчя
При зламаної щелепи симптоми виникають з деякою різницею в часі і по ряду причин. Наприклад, набряк формується не тільки з-за удару, але і на різних ділянках кістки внаслідок кровотечі під шкірою, в м’яких тканинах. Також з’являється потепління, пастозність, почервоніння покривів у місці пошкодження. Так відбувається за рахунок активного переносу по судинах протизапальних речовин, які стають більш сприйнятливі до рідкого компоненту крові.
Трансформація рельєфу нижньощелепної кістки
Переломи нижньої щелепи рідко обходяться без ускладнень або обтяжуючих факторів, наприклад, саме через зміщення кісткових відламків рельєф шкірного покриву в місці травми мабуть змінюється. В залежності від ступеня зміщення це можна визначити візуально, або лише при пальпації. Здійснюватися це вкрай дбайливо, починати необхідно з протилежної частини щелепної кістки, промацуючи її нижній край кінчиками пальців.
Пошкодження шкіри
При виникненні травми внаслідок зовнішнього впливу таке неминуче наслідок, страждають шкірні покриви обличчя, голови. Іноді відбуваються не тільки переломи нижньої щелепи, але й інших кісток черепної, носової, верхньощелепної), а також хребта, може бути порушено спинний мозок. При цьому садна, подряпини з’являються у великому відсотку випадків.
Інші ознаки
Нарівні з вищезазначеними симптомами можуть бути присутні інші ознаки перелому щелепи:
- Зниження чутливості в ділянці ураження або обличча внаслідок розриву нервових закінчень;
- Складності при пережовуванні, ковтанні, розмові;
- Западання язика;
- Збільшене слиновиділення;
- Запаморочення, стан шоку;
- Значна і неприродна рухливість щелепи;
- Поява щілин між зубами, їх рухливість;
- Труднощі при змиканні щелеп;
- Сильний розрив слизової ротової порожнини.
Діагностичні заходи
При переломах щелеп класифікація має велике значення для оперативного лікувального призначення. Складність збору анамнезу полягає в тому, що велика кількість подібних травм відбувається з постраждалими, які перебувають в алкогольному сп’янінні.
Крім зовнішнього огляду проводиться рентгенографія, комп’ютерна томографія, МРТ або ортопантомографія, клініко-лабораторні дослідження, розглянемо ці заходи більш детально.
Визначення клінічної картини
Будь-які травми, у тому числі переломи нижньої щелепи, оцінюються як з точки зору об’єктивних симптомів, так і за результатами опиту самого пацієнта. Суб’єктивно це відчувається появою болю в місці пошкодження і оніміння в області тканин за його кордоном.
Необхідно повідомити лікаря про наявність таких побічних явищ, що вказують на черепно-мозкову травму:
- Головний біль;
- Нудота і блювання;
- Складності з орієнтуванням у просторі;
- Загальмованість рефлексів.
Також фахівець обов’язково проводить дослідження прохідності дихальних шляхів пацієнта, визначає частоту дихальних рухів, пульсу.
Магнітно-резонансна томографія
Даний високоточний метод здатний виявляти не тільки перелом нижньої щелепи або інших кісток, але і виявляти стан судин, нервів, навколосуглобових тканин, внутрішньосуглобових дисків, ступінь пошкодження м’язів, наявність крововиливи і розриви суглобів. Це найкращий спосіб побачити наслідки травми для м’яких тканин з необхідною точністю результату, особливо його використання з контрастом.
Якщо в тілі пацієнта відсутні імпланти, або металеві елементи, протипоказань для проведення такої процедури немає.
Рентгенографія
Виявляються переломи нижньої щелепи, зазвичай, з допомогою цього простого методу, що дає точний результат визначається сам факт ушкодження, в тому числі його точна локалізація. При дослідженні проглядається не тільки нижня, але і верхня щелепа в прямій і бічній проекції, на знімку можна побачити деяку кількість шийних хребців, лицьовий скелет, основу та склепіння черепа.
Так фахівець може дізнатися, де знаходиться місце перелому і скільки їх всього, присутні осколки, є зміщення, крововилив. Мінус цього способу — опромінення організму, що в деяких випадках вкрай небажано.
Більш щадним методом, що дозволяє виявити переломи нижньої щелепи, вважається ортопантомографія. Це також рентген, що виконується при фіксації голови пацієнта і обертання навколо неї джерела рентгенівських променів і плівки. Вдається отримати панорамний знімок зубощелепної системи протягом приблизно п’яти хвилин, що показує, чи є переломи щелепи, скільки їх, чи не пошкоджені моляри і скронево-щелепний суглоб.
Комп’ютерна томографія
Чітке пошарове зображення досліджуваних областей робить цей вид дослідження найбільш вдалим, якщо пацієнтові не пощастило зламати щелепу. Комп’ютерну томографію призначають у ряді випадків:
- При підозрі на перелом знаходяться по сусідству кісток;
- Якщо належить лікування перелому щелепи за допомогою оперативного втручання;
- Якщо рентген виявив два або більше переломів і потрібна додаткова діагностика;
- При пошкодженні зубного ряду.
Завдяки методиці вдається швидко отримати чіткий і детальний знімок, виявляє також наявність черепно-мозкової травми, що при небезпеці крововиливи вкрай важливо.
Існує і недолік — це невелика доза опромінення під час проходження даної процедури, яка присутня при будь-якому радіологічному дослідженні.
Перша медична допомога
Кожному необхідно знати, що робити при підозрі на щелепових перелом, щоб у майбутньому у потерпілого виник як можна менше ускладнень. Виходячи з його стану необхідно викликати швидку допомогу, або самостійно транспортувати в медустанову. При цьому ви можете виконати наступні заходи залежно від ситуації:
| Зупинити кровотечу. | Для цього використовуйте стерильну серветку, притискаючи її до рани, якщо є можливість, прикладіть холод. |
| Зняти больові відчуття. | Переконайтеся, що в ротовій порожнині потерпілого немає сторонніх предметів, розчиніть таблетки, подрібнені в порошок, у воді і дайте випити. Підійде Анальгін, Напроксен, або Ревалгин, але вже внутрішньовенно, що не завжди можливо. |
| Иммобилизировать щелепу. | Робити це можна, тільки якщо потерпілий знаходиться у створенні. Візьміть лінійку, покладіть її під верхні або нижні зуби, зафіксуйте положення підручними засобами. |
| Серцево-легенева реанімація. | Для початку перевіряється і забезпечується прохідність дихальних шляхів, далі при необхідності роблять штучне дихання, при відсутності пульсу проводиться непрямий масаж серця. |
Можливі ускладнення
Швидке звернення до фахівців гарантує максимально сприятливий результат при даному типі травми. Але завжди існує імовірність виникнення таких ускладнень:
- Виникнення проміжків між зубами, яких раніше не було;
- Поява неправильного прикусу;
- Зміщення молярів;
- Деформація щелепно-лицьової кістки.
Якщо у потерпілого стався легкий одиничний перелом, при оперативному звернення за допомогою і дотриманні всіх приписів, курс лікування становить не більше місяця. В окремих випадках необхідно подальше оперативне втручання для відновлення уражених ділянок обличчя.
Методика лікування
Лікування перелому нижньої щелепи включає в себе наступні етапи:
- Обробка ран, дезінфекція;
- Вирівнювання носовій перегородці, якщо є необхідність;
- Сполучення кісток, уламків;
- Регулювання щелепи за допомогою шини, іноді застосовують пластинки, які фіксуються за рахунок гвинтів;
- Відновлювальні процедури.
Призначений при переломі щелепи лікування в середньому займає до півтора місяців, щоб кістка встигла зростися, далі-реабілітація. Використовуються протизапальні препарати — антибіотики, загальнозміцнюючі, протигрибкові засоби.
Також якісне лікування переломів неможливо без правильної гігієни порожнини рота в домашніх умовах. Шина і самі зуби повинні ретельно очищатися від залишків їжі, потрібно використовувати протимікробні ополіскувачі, антисептики, добре допомагає розчин соди.
Додатково вилікувати пацієнта покликана спеціальна гімнастика, яку необхідно виконувати відразу ж після зняття шини. Також показана фізіотерапія, це електромагніт, що працює на ультрависокої частоти, низькочастотне імпульсне магнітне вплив, ультрафіолет, електрофорез кальцію в місці перелому.
Источник