Перелом лівої гомілки
На думку багатьох уболівальників, лідерство серед видовищно-жахливих спортивних травм впевнено утримує перелом кісток гомілки. Складність травм полягає не стільки у лікуванні чи відновленні (хоча певні складності є і у цьому), скільки у механізмі нанесення ушкодження та сам вигляд кінцівки у момент отримання травми.
Такі спортивні жахи завжди емоційно сприймаються глядачами, викликають психологічний шок у самого спортсмена, а у стрічку новин відео з нанесенням травми часто потрапляє з позначкою 18+. Я давно хотів описати усі нюанси, що пов’язані з такими травмами, але не знаходилося зручного моменту. При цьому завжди у голові виринав образ Люка Шоу, але ця трагічна історія відбулася ну надто вже давно. Проте недавно до думки написати про цю спортивну травму мене повернув Демба Ба з жахливим епізодом у китайській Суперлізі, а останньою краплею стала важка травма французького атлета у Ріо, у якого також діагностували подвійний перелом кісток гомілки.
Отож, що відбувається з ногою під час цієї жахливої травми? Які існують методи лікування? Скільки часу необхідно для відновлення після такого складного перелому? Про все це, і навіть більше, Вам розповість блог «Спортивний медик» у черговому матеріалі.
Анатомія
Перелом гомілки − це ушкодження великогомілкової або малогомілкової кісток, а інколи і їх обох, внаслідок впливу певних пошкоджуючих факторів. Ця травма є доволі поширеною, і загалом становить біля 20% від загальної кількості переломів.
Гомілка – частина скелета між стегном і стопою, що складається з двох трубчастих кісток (великої і малої гомілкових). Основне навантаження бере на себе великогомілкова кістка. Виростки (виступи у верхній частині великогомілкової кістки) з’єднуються зі стегновою кісткою, утворюючи нижню суглобову поверхню колінного суглоба. Своєю нижньою частиною великогомілкова кістка сполучається з таранною кісткою, утворюючи гомілковостопний суглоб.
Малогомілкова кістка розташовується із зовнішнього боку, збільшуючи стабільність і міцність гомілки. Обидві кістки гомілки з’єднуються між собою (вгорі – за допомогою загального зчленування, в середній частині – за допомогою міжкісткової мембрани, внизу – за допомогою зв’язок). На нижніх кінцях обох кісток гомілки є виступи (кісточки), які з двох боків охоплюють гомілковостопний суглоб і надають йому поперечну стабільність.
Як правило, причиною перелому стає зовнішній чинник. Це може бути як акцентований удар у ділянку діафізу кістки, так і значний тиск ззовні при зафіксованому положенні стопи. Також подібні переломи можуть виникати і під час серйозних системних захворювань організму, таких як саркома чи остеомієліт.
Мехаізм травми та її види
Як вже зазначалося вище, причини таких складних переломів найрізноманітніші. Так Люк Шоу та Демба Ба отримали цілеспрямований удар у ділянку діафізу великогомілкової кістки, що призвело до перелому обох анатомічних структур гомілки. А французький гімнаст Самір Аїт Саїд спровокував перелом кісток гомілки невдалим приземленням після складного стрибка, який на завершальній фазі виконання вимагав стабільності у гомілковостопному та колінному суглобах.
Залежно від локалізації травматологія розрізняє:
- переломи кісток гомілки в її верхній частині (переломи шийки і головки малогомілкової кістки, переломи горбистості і виростків великогомілкової кістки);
- переломи кісток гомілки в її середній частині (ізольовані діафізарні переломи великогомілкової та малогомілкової кістки, переломи діафізів обох кісток гомілки);
- переломи кісток гомілки в її нижній частині (переломи кісточок).
Слід зазначити, що найстрашніші для ока пересічного уболівальника переломи − діафізарні, тобто переломи обох кісток гомілки, яких і зазнали вищезгадані спортсмени.
Симптоми
Діафізарний перелом кісток гомілки супроводжується такими симптомами:
- різкий біль в області ушкодження;
- набряк та синюшність гомілки;
- значна та помітна деформація гомілки;
- відхилення стопи назовні;
- крепітація (звук хрускоту уламків кісток);
- патологічна рухливість уламків кістки;
- неможливість опори на ушкоджену ногу.
Перша допомога під час перелому гомілки
Перша допомога під час перелому гомілки полягає в її надійній фіксації, що допомагає уникнути додаткових ускладнень. За будь-яких переломів даної локалізації проводять накладання шини. Осколковий перелом гомілки вимагає особливої обережності під час транспортування до стаціонару, оскільки надмірна рухливість кісток може спровокувати відкритий перелом. За відкритого перелому пацієнту необхідно накласти джгут, оскільки в цьому місці проходять артерії, які під час пошкодження провокують сильну кровотечу.
Діагностика та лікування
Діагностування діафізарного перелому не складає значних труднощів для знаючого травматолога, адже зазвичай зовнішніх ознак вистачає, щоб зрозуміти, яка проблема трапилася зі спортсменом. Не зважаючи на це, лікарі обов’язково роблять рентгенографію дистального відділу ноги у двох проекціях задля підтвердження діагнозу та встановлення нюансів перелому, а також визначення місця розташування основних уламків.
/Рентгенографія ноги Демби Ба після отриманого перелому гомілки/
Як правило, травми, що стали темою нашої розмови, не заліковуються консервативним шляхом, адже супроводжуються утворенням уламків кісток та їхнім подальшим зміщенням, які вимагають репозиції. Таким чином, методом вибору у лікуванні таких переломів для більшості провідних травматологів-ортопедів є остеосинтез.
Остеосинтез − (грец. osteon (кістка) + synthesis (з’єднання)) — це хірургічне з’єднання уламків кісток у правильному положенні з метою стабільної фіксації аж до повної їхньої консолідації (кісткового зрощення) і досягнення відновлення цілості й функції кістки.
В свою чергу методи остеосинтезу поділяються на такі:
1. Внутрішній (занурювальний):
— внутрішньокістковий (інтрамедулярний);
— на зовнішньо кістковий;
— із застосуванням інших фіксаторів (гвинти, спиці та ін.);
— комбінований, коли застосовується декілька варіантів фіксації.
2. Зовнішній (зовнішній черезкістковий) — остеосинтез, обов’язковим елементом якого є зовнішня, розташована над шкірою, конструкція та елементи її зв’язку з кісткою (спиці, стрижні).
/Нога Люка Шоу після проведеного остеосинтезу/
Ця процедура задля успішності її проведення вимагає доволі довгого періоду часу, адже остеосинтез може проходити біля 4-6 тижнів. Після цього постраждалому накладають гіпсову лангету на період від 3 до 5 місяців. Всі терміни залежать від виду травми, особливостей розташування уламків, фізіологічних особливостей пацієнта та інших факторів.
Якщо ми говоримо про відновлення травм у спортсменів, то тут важливою є професійна реабілітація під наглядом спортивного лікаря та відновлення загальної спортивної підготовки хворого. Однак тільки після піврічного терміну лікування, розпочинається ранній етап реабілітації, що включає мобілізацію м’язів, які розташовуються поруч і відіграють важливу роль у рухах гомілки.
Після тривалого періоду реабілітації, метою якого є повернення пацієнта до нормального соціально-активного життя, розпочинається період спортивної фізичної підготовки спортсмена. Загалом відновлення після таких травм складе біля року. Тільки тоді спортсмен зможе знову набути хорошої спортивної форми, яка допоможе йому продовжити свою спортивну кар’єру.
Як підсумок хочу зазначити, що легких травм не буває. Кожна з них вимагає не стільки лікування, скільки довготривалої індивідуальної реабілітаційної програми під професійним наглядом спортивного реабілітолога, який би зміг її розробити і застосувати з опорою на передові технології у спортивній галузі.
Источник
Опис
Практично у всіх випадках перелом кісток гомілки
проявляється у вигляді одночасного ушкодження як великогомілкової, так і
малогомілкової кістки. У більш рідкісних випадках відбувається пошкодження
безпосередньо ізольованих областей.
Освіта перелому тіла саме малогомілкової кістки,
практично у всіх випадках, стає результатом отримання прямої травми,
так як в цьому випадку удар буде припадати безпосередньо на саму кістку,
яка розташовується із зовнішнього боку гомілки.
Значно частіше зустрічається саме перелом
великогомілкової кістки, при цьому даний вид травми може бути отриманий і в
результаті надання непрямого впливу.
У всіх випадках ізольованого перелому
великогомілкової кістки відбувається дуже незначне зміщення. Справа в тому, що
саме завдяки малогомілкової кістки, яка розташовується поруч,
забезпечується досить міцна фіксація відламків.
Найчастіше освіта перелому тіла великогомілкової
кістки буде супроводжуватися появою саме кутового зміщення, але також
існує ймовірність того, що відбувається зміщення строго по ширині відламків.
Однак, в цьому випадку існує ймовірність того, що подія зміщення
може бути досить різноманітним.
Практично у всіх випадках утворення подвійного
перелому кісток гомілки відбувається в результаті непрямого травматичної
впливу, однак, існує ймовірність того, що може відбуватися і
прямий механізм травмування.
В результаті того, що досить часто відбувається як
скручування, так і згинання гомілки навіть при нерухомій стопі, тоді
утворився перелом гомілки може мати гвинтоподібний або косою характер.
У разі утворення саме гвинтоподібного перелому,
практично завжди відбувається утиск між утвореними відламками
м’яких тканин. За умови того, що у разі гвинтоподібного перелому однієї
кістки відбувається пошкодження кістки безпосередньо поблизу самого нижнього кінця,
тоді друга кістка обов’язково травмується у верхній частині (це є
характерним при винтообразном переломі).
У тому випадку, якщо виявляється прямий механізм
впливу травмуючої сили, тоді найчастіше перелом кісток гомілки буде
саме многооскольчатым. Характерною особливістю є те, що в
першу чергу в даній області зміщення уламків буде відбуватися
безпосередньо в результаті отриманої травми, а не під дією сильно
напружених м’язів, що відбувається при інших видах перелому.
Як вже було написано вище перелом кісток гомілки
може виникнути не тільки в результаті прямого, але і непрямого механізму
травми. У тому випадку, якщо буде отримано прямий удар, практично завжди під
відбуватиметься перелом діафіза великогомілкової кістки, при цьому існує
ймовірність того, що може приєднатися і пошкодження діафіза малогомілкової
кістки.
При непрямому механізмі травми, що може статися в
внаслідок скручування і стиснення ноги, за умови фіксованої стопи на підлозі,
можливе утворення спірального або косого перелому кісток гомілки, до числа
яких може приєднатися і перелом діафізу малогомілкової кістки. У тому
у разі, якщо станеться зміщення відламків кістки, тоді може статися
пошкодження міжкісткової мембрани.
У разі досить різкого скорочення чотириголового
м’язи стегна, що може статися в результаті стрибка, утворюється відривний
перелом горбистою великогомілкової кістки.
В результаті падіння з висоти є ймовірність того,
що станеться перелом зовнішнього або внутрішнього виростка великогомілкової кістки.
Найчастіше у молодих людей цей вид перелому буде розщепленим, в той же час
у літніх пацієнтів він буде втиснув.
Симптоми
Характер прояву основних симптомів даної травми
визначається з урахуванням того, наскільки важка травма була отримана. Основними
ознаками утворення перелому є поява досить сильної болі в
області ушкодження, при цьому починається набряк і змінюється природне забарвлення
шкірного покриву. Існує ймовірність того, що можуть бути і відкриті рани, а
також крепітація.
В результаті отримання перелому кісток гомілки
потерпілий не може самостійно встати на ноги, при цьому значно
знижується обсяг рухів, також може відзначатися і поява патологічної
рухливості кістки. Існує ймовірність того, що візуально визначається і
освіта укорочення пошкодженої кінцівки, з’являються осколки кістки.
Існує ймовірність того, що в результаті
перелому гомілки може статися і травмування малогомілкового нерва, що
здатне спровокувати звисання стопи, при цьому стає неможливим
активне згинання пошкодженої кінцівки. Значно знижується або повністю
відсутня чутливість шкірного покриву гомілки.
В деяких випадках утворення перелому гомілки
може супроводжуватися і отриманням серйозної травми судин. Це можна буде
визначити тим, що на магістральних судинах стопи і гомілки буде відсутній
пульс, при цьому в області травмування шкірний покрив стає блідим,
синюшним.
Найчастіше у підлітків у віці від 12-ти до
17-ти років відбувається відривний перелом горбистою великогомілкової кістки, що
є характерним в разі заняття командними видами спорту. Цей вид травми
виявляється утворенням сильного набряку і болю, що локалізується в області
переднього відділу колінного суглоба.
У тому випадку, якщо відбувається утворення перелому
діафіза великогомілкової кістки, сам хворий не може спиратися на ушкоджену
кінцівку, при цьому гомілка стає набряклою, деформованою і з’являється
сильна болючість.
У тому випадку, якщо стався перелом обох кісток,
сам потерпілий починає відчувати досить різке відчуття болю, яка
виявляється безпосередньо в області пошкодження. У цьому випадку пошкоджена
гомілка буде деформована, синюшна, з’являється сильна набряклість. Буде
визначатися не тільки крепітація, але і патологічна рухливість відламків
самої кістки гомілки.
В результаті утворення перелому діафіза малогомілкової
кістки хворий не втрачає здатності опиратися на пошкоджену кінцівку, при
цьому сам набряк буде досить незначним. У разі бічного стиснення гомілки
відбувається утворення сильної болі, що не є характерним явищем для
отримання перелому діафіза великогомілкової кістки.
У тому випадку, якщо відбувається перелом внутрішнього
або зовнішнього виростка великогомілкової кістки, сам колінний суглоб
збільшуватися, так як в ньому починається скупчення крові. Відбувається
незначна деформація, а в деяких випадках вона може повністю
відсутні. За умови перелому внутрішнього виростка, тоді гомілку буде
відхилятися всередину, а якщо утворився зовнішній перелом — назовні.
Діагностика
Діагностувати наявність перелому тіла великогомілкової
кістки стає можливим в деяких випадках навіть без проведення
додаткового рентгенологічного дослідження пошкодженої кінцівки.
При наявності підозри на пошкодження малогомілкової
кістки, підтвердити діагноз стає можливим завдяки знімкам, виконуватися
які повинні в бічній і прямій проекції.
Саме завдяки правильно зробленої рентгенограмі
стає можливим максимально точно визначити характер самого перелому, а
також точно встановити чи є зміщення, після чого буде підбиратися
правильна тактика лікування.
Профілактика
Профілактикою перелому кісток гомілки є
запобігання отримання травми, яка здатна його спровокувати.
Лікування
Найлегше проводиться лікування перелому тіла
малогомілкової кістки, адже цей вид травми рідко супроводжується зсувами. Практично
у всіх випадках лікування даного виду перелому, буде накладатися на ділянку
пошкодження гіпсова лонгета, яка може лишатися на 1,5 тижні. Перелом
тіла малогомілкової кістки майже у всіх випадках буде закінчуватися повним
відновленням, при цьому не утворюється ніяких наслідків.
У тому випадку, якщо був діагностований перелом великогомілкової
кістки, а також обох кісток гомілки, тоді потрібно більш серйозне і
тривале лікування. При цьому виді перелому розрізняється декілька основних груп
хворих, саме з урахуванням тяжкості ушкодження і буде підбиратися курс лікування.
За умови перелому кісток гомілки, які не будуть
супроводжуватися утворенням зміщення, є необхідність на ушкоджену
область накладати спеціальну гіпсову лонгету, починаючи з середини стегна і
аж до кінчиків пальців на пошкодженої кінцівки. Знімається гіпсова
лонгета приблизно через 1 або 1,5 місяця.
У тому випадку, якщо при переломі кісток гомілки
відбувається зміщення уламків великогомілкової кістки, які досить легко
фіксуються на правильному місці, тоді є необхідність у проведенні закритою
репозиції, після чого здійснюється подальша фіксація пошкодженої
кінцівки за допомогою лонгет.
Бувають випадки, що при переломі зі зміщенням відламки
не фіксуються в потрібному місці і зовсім не допомагає лонгета. Тому тут
може знадобитися провести скелетне витяжіння на п’яткову кістку, завдяки
чому з’являється можливість запобігти хірургічне втручання. Однак,
при виборі даного методу лікування відбувається більш тривале зрощення кісток
гомілки, а сам хворий повинен постійно перебувати в лежачому положенні, що
може призвести до початку розвитку остеопорозу в кістках.
Якщо в результаті перелому кісток гомілки відбувається
і утиск м’яких тканин безпосередньо між відламками, тоді з’являється
гостра необхідність у проведенні негайного відкритого оперативного
лікування цього виду травми.
Источник
- Проксимальная травма
- Переломи діафіза
- Травми нижньої третини гомілки
Перелом гомілки зустрічається в 10% випадків пошкоджень кісток скелета. Від отримання такої травми не застраховані ні дорослі, ні діти. Переломи гомілки бувають різними. Від сили і місця пошкодження залежить курс лікування.
Обов’язково потрібна тривала іммобілізація для повноцінного зрощення кісток, а потім інтенсивний курс реабілітації для відновлення функціональності кінцівки.
Загальні відомості про пошкодження
Гомілку — це ділянка скелета ноги, розташований між гомілковостопним і колінним суглобами. Кістки гомілки (велика і мала гомілкові) в результаті травми можуть пошкодитися як обидві, так і окремо, хоча випадки, коли зламана тільки мала, зустрічаються досить рідко. Ступінь тяжкості ушкодження визначається по:
- ділянці перелому кістки;
- розташуванню кісткових уламків;
- силі пошкодження м’яких тканин, судин, суглобів;
- наявністю ускладнень.
На підставі зазначених ознак пацієнтові ставиться діагноз і підбирається спосіб лікування. Не можна однозначно сказати, що такий перелом простий або складний, оцінка проводиться індивідуально в кожному випадку.
Легкою формою перелому вважається пошкодження кісток тільки в області гомілки, без травмування інших кісток скелета і м’яких тканин. Важкою формою вважаються травми, отримані в результаті серйозних аварій, падіння з висоти тощо.
Класифікація переломів
Деякі види переломів гомілки
Види каліцтв класифікуються за МКБ 10 (Міжнародна класифікація хвороб). Так блок В «Травми коліна і гомілки» включає 10 розділів за видами можливих травм, а ті в свою чергу класифікуються за типами. МКБ 10 прийнята в 1999 році. А в 2015 в планах МОЗ опублікувати 11 редакцію класифікації, поки ж в практиці охорони здоров’я застосовується МКБ 10.
Поодинокі і множинні переломи
Вид травми залежить від кількості уламків кістки. Якщо розрив відсталих тканин виявлено тільки в одному місці, тобто є два вільних кінця — то це одиничний. Множинний — порушення цілісності кістки в декількох місцях.
Прямий, косою і спіралевидні перелом
Визначення виду залежить від характеру лінії зламу:
- рівно поперек — прямий перелом кісток гомілки;
- по діагоналі — косою;
- нерівна лінія зламу — спіралевидні.
Рівний і осколковий
У першому випадку краю відламків мають однакову лінію розлому, яку можна акуратно підпиляти. З оскольчатим видом перелому складніше, так як відламки мають нерівні злами, зубчасті, різної форми і довжини.
Перелом гомілки зі зміщенням і без
Зсув визначається характером розташування уламків відносно один одного. Якщо краї кістки легко поєднуються і утворюють кістку, то це без зміщення. Зміна положення уламків відносно один одного і неможливість легкого з’єднання кінців говорить про зміщення. Щоб відновити цілісність кістки, для початку відламки слід повернути на місце, і тільки після цього краю з’єднуються. 
Закритий, відкритий і внутрішньосуглобової переломи
Відкритий і закритий перелом
Закритий перелом гомілки характеризується відсутністю ушкоджень м’яких тканин шкірного покриву, тканини м’язів пошкоджені помірно, відламки залишаються в товщі. У разі відкритої форми на місці зламу спостерігається рана, кровотеча, відламки визирають назовні.
Внутрішньосуглобове і позасуглобовий
У першому випадку спостерігається пошкодження колінного або гомілковостопного суглоба, такий вид травми вважається важким. Позасуглобовий перелом характеризується тільки зламом кісток гомілки.
Пошкодження однієї або обох гомілкових кісток, злами на верхній, середній або нижній третині
Кістки мають певну форму: на кінцях потовщення (епіфізи), довга частина — диафиз. Ділянки ближче до колінного суглобу називаються проксимальними, ближче до стопи — дистальними. У проксимальній зоні є два виросту-виростка, які утворюють колінний суглоб, до них кріпляться зв’язки.
У даній категорії є свої підкласи:
- ушкодження проксимальної частини (верхня третина гомілкових кісток);
- ушкодження діафіза (середня третина);
- ушкодження дистальної частини (нижня третина).
Перші два види вважаються важкою формою перелому, тому що пов’язані з травмою гомілковостопного або колінного суглобів.
Симптоми травми
Залежно від місця локалізації зламу симптоматика може відрізнятися. Однак можна виділити кілька проявів, властивих для таких травм. Слід зазначити:
- сильний біль;
- набряклість м’яких тканин;
- зміна кольору шкіри;
- неможливість спертися на забиту кінцівку;
- при тому, що промацує ноги чується хрускіт кісток через тертя уламків;
- втрата функціональності кінцівки;
- на нозі утворилася шишка через зміщення уламків;
- візуальне подовження або вкорочення кінцівки;
- зяюча рана з стирчать осколками;
- розрив малогомілкового нерва характеризується В «свісаніемВ» стопи;
- розрив кровоносних судин супроводжується блідістю або синюшністю.
І все ж в окремих випадках спостерігаються й інші ознаки.
- нога зігнута в колінному суглобі;
- зміщення гомілки назовні або всередину;
- пошкоджені виростків деформуються, під колінним суглобом утворюється шишка;
- при тому, що промацує відчувається локальний біль;
- шум при терті уламків;
- рухливість надколінка;
- рухливість коліна при вирівнюванні ноги;
- скутість рухів кінцівкою;
- часткова втрата функціональності.
- найсильніша біль;
- набряклість;
- посиніння шкірного покриву;
- деформування гомілки;
- відхилення стопи назовні;
- прослуховується хруст уламків;
- неможливість спертися на кінцівку при травмі великогомілкової кістки;
- надлом малогомілкової — спиратися на ногу можливо.
- нестерпний біль;
- набряклість кінцівки;
- неприродний поворот стопи;
- повна відсутність опори на ногу.
Діагностика
Наявність ознак перелому — перший крок діагностики. Поставити більш точний діагноз, визначивши характер травми, можна тільки після рентгенографії, МРТ або комп’ютерної томографії. У випадках, коли виникає підозра на пошкодження внутрішньої структури колінного суглоба, проводиться артроскопія (хірургічне дослідження стану суглоба).
Перша допомога потерпілому
Іммобілізація перелому гомілки
Найперше, що потрібно зробити, накласти шину, щоб зафіксувати місце перелому щоб уникнути можливих ускладнень. Шину потрібно використовувати в будь-якому випадку, іммобілізірующую пристосування можна зробити з підручних засобів. Транспортування потерпілого особливо з осколкової травмою повинна проводитися дуже акуратно, щоб не спровокувати відкриту форму перелому. При кровотечі слід накласти джгут.
Потерпілому можна допомогти знеболюючим. Забезпечити умови спокою хворій нозі. Обов’язково викликати швидку.
Терапевтичний вплив
Залежно від характеру отриманої травми переломи гомілки лікуються по-різному. Однак можна виділити кілька обов’язкових заходів. Головні цілі будь-якого лікування перелому гомілки — знизити біль, відновити цілісність кісток, повернути функціональність кінцівки.
Медики проводять такі процедури:
- Репозиція уламків. Проводиться вручну одномоментно під місцевим наркозом, за допомогою скелетного витягнення або хірургічним шляхом. Оперативні заходи потрібно при відкритій формі або якщо інші способи репозиції не дали результату.
- Фіксація відламків. Для цього використовуються різні пристосування: гвинтові хворі, петлі, пластини, спиці і так далі.
- Знерухомлення кінцівки. Для цього використовують шину, гіпсову лонгету, компресійно-дистракційний апарат. Іммобілізація триває кілька тижнів або навіть місяців. Знімати шину не можна до тих пір, поки не утвориться кісткова мозоль, тобто, поки кісткові тканини не відновляться.
Вибір методики і матеріалів залежить від характеристик травми. Зауважимо, що в період лікування переломів гомілки неефективні терапевтичні заходи замінюються іншими.
Особливості терапії в конкретному випадку
Пацієнту, що надійшов на лікування, в місце травми відразу вводять препарат, заспокійливий біль. Потім береться пункція суглоба і видаляється скупчилася в ньому рідина.
Проксимальная травма
Закрита без зміщення форма іммобілізірующую мінімум на 30 днів у гіпсі. Після зняття гіпсової шини призначається курс інтенсивної фізіотерапії для відновлення функціональності кінцівки. Десь через 2-25 місяця після травми ноги настане повне одужання.
Пошкодження зі зміщенням вимагає більше зусиль. Проводиться репозиція уламків, а гіпсовий лангет носиться 15-2 місяці. У разі використання методу скелетного витягування іммобілізація триває місяць-два. Тільки після цього використовується туга перев’язка або гіпсова лангету. Таке лікування триває як мінімум 90 днів.
Останнім часом частіше застосовується гвинтовий або пластинковий апарат Ілізарова. Гіпсова іммобілізація тут не потрібно.
Переломи діафіза
Доставленого в лікарню пацієнтові з травмою гомілки знімають тимчасову шину, проводять діагностику. При переломах великогомілкової або обох кісток ноги з’єднання уламків проводиться під місцевою анестезією, щоб не відчувалася біль. Гіпсовий фіксатор від середини стегна до кінчиків стопи носиться до 90 днів. Але після такої іммобілізації спостерігається значна тугоподвижность суглобів коліна і стопи. Сьогодні частіше вдаються до використання стрижневих апаратів.
Складні пошкодження однієї або обох кісток спочатку місяць лікуються методом скелетного витягування, а після цього ще два з половиною місяці носиться гіпс майже на всю ногу. В період реабілітації пересуватися пацієнт може тільки з тростиною або милицями. Повне відновлення настане не раніше, ніж через півроку.
Травми нижньої третини гомілки
Це важка форма травми нижньої кінцівки. З’єднання уламків відбувається хірургічним шляхом. Фіксуються частини спицями, пластинками або болтами. Обов’язково на місяць-півтора накладається V-подібний гіпс (від середини гомілки до пальців). Якщо присутня велика набряклість, ногу спочатку укладають на шину Белера з системою скелетного витягування, поки все не зійде, і тільки після цього гіпсують.
Усунення пошкодження головки великогомілкової кістки проводиться оперативно. Потім 30 днів скелетного витягування і ще мінімум 90 днів в гіпсовому В «чобітки». Витягування потрібно для того, щоб суміщені кісточки правильно зрослися. Одужання настає через півроку. Проте профілактики потрібно продовжувати ще кілька місяців.
Притупляти біль допомагає відповідне медикаментозне лікування. А після зняття гіпсових пов’язок у всіх без винятку випадках призначається комплекс реабілітаційних заходів:
- масаж;
- лікувальна фізкультура;
- розтирання;
- фізіотерапія;
- спеціальне дієтичне харчування.
Будь-яке каліцтво заподіює людині страждання. А якщо травмовані нижні кінцівки, то це може привести до більш серйозних наслідків — часткової або повної втрати можливості ходити. Ні в якому разі не варто займатися самолікуванням, якщо після травми ноги виникли підозри на перелом. Тільки вчасно надана кваліфікована допомога дозволить, в прямому і переносному сенсі, поставити пацієнта на
Загрузка…
Источник