Перелом кінцівки

Перелом кінцівки thumbnail

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хірургічне лікування перелому кута нижньої щелепи. Фіксація кісткових уламків пластинами. Принципи остеосинтезу — стабільність (нерухомість уламків, що створює умови для зрощення кісток) та функціональність.

Запит «Перелом» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Перело́м (лат. fractura) — часткове або повне порушення цілісності кістки, яке спричинює вплив на неї механічної сили: насильно або в результаті падіння, удару, а також внаслідок патологічного процесу, пухлини, запалення[1].

Класифікація[ред. | ред. код]

Класифікація за пошкодженням зовнішніх покривів тіла[ред. | ред. код]

  • відкритий перелом (шкіра у ділянці перелому пошкоджена)
  • закритий перелом (шкіра у ділянці перелому не пошкоджена)

Класифікація за формою кісткових уламків[ред. | ред. код]

  • поперечні
  • косі
  • гвинтоподібні
  • скалкові
  • роздроблені

Класифікація за порушенням цілісності кістки[ред. | ред. код]

  • повні
  • неповні

Класифікація за зміщенням[ред. | ред. код]

  • зміщені, зміщені з «вколоченням»
  • незміщені

Класифікація за кількістю переломів[ред. | ред. код]

  • одиночні
  • множинні

Діагностика[ред. | ред. код]

Є відносні і абсолютні ознаки перелому, відносні є орієнтовними, і дозволяють лише запідозрити травму даного типу. Абсолютні ознаки підтверджують факт перелому, і дозволяють відрізнити його від інших, схожих за клінічними ознаками травм.

На місці травми[ред. | ред. код]

Основними ознаками перелому є:

  • сильний біль
  • набряк
  • синець
  • крепітація уламків (хрускіт)
  • патологічна рухливість
  • вкорочення сегменту
  • несправжній суглоб у віддаленому періоді
  • деформація кістки (кінцівки)
  • порушення функцій кістки (кінцівки)

У стаціонарі[ред. | ред. код]

Діагноз встановлюють за допомогою рентгенологічного дослідження.

Перша допомога при переломах[ред. | ред. код]

При всіх видах переломів повинна бути проведена транспортна іммобілізація (знерухомлення).
Фіксація проводиться готовими шинами або пов’язкою з використанням підручних матеріалів (палки, дошки тощо). Фіксація створює максимальний спокій ділянки перелому, що попереджує подальшу травматизацію м’яких тканин гострими уламками кісток та вторинне зміщення уламків, а також зменшує біль та, відповідно, можливість поглиблення больового шоку.

Транспортна шина повинна фіксувати не менше двох суглобів, поєднаних з місцем перелому (вище та нижче).

При переломі плечової та стегнової кісток потрібна фіксація трьох суглобів (променевозап’ястковий суглоб при переломі плеча, гомілковий — при переломі гомілки). При транспортуванні постраждалому стараються ввести наркотичні анальгетики(наприклад: морфін).

При відкритих переломах під час транспортної іммобілізації вправлення кісток не проводять. На рану накладають стерильну пов’язку. При артеріальній кровотечі накладають джгут.

У лікувальному закладі після обстеження постраждалого приймають рішення про подальше лікування. Найчастіше проводять репозицію (співставлення та відновлення фізіологічного положення) уламків, а потім накладають відповідний тип гіпсової пов’язки (наприклад: лонгету). Для лікування переломів застосовують різні лікувальні методи: шинні та гіпсові пов’язки, скелетне витягування, оперативне лікування за допомогою різних видів імплантів швів, цвяхів, гвинтів, пластинок. Хірургічним лікуванням переломів є остеосинтез. Остеосинтез виконують за допомогою металевих пластин (металоостеосинтез), стрижнів, апаратів зовнішньої фіксації, або спиць та серкляжів (репозиційний).

При відкритому переломі проводять первинну хірургічну обробку та лікування рани. Вводять протиправцеву сироватку, антимікробні препарати.

Зростання кісток[ред. | ред. код]

Зламана кістка починає процес відновлення одразу після перелому. Зростання перелому проходить три головні стадії.

Утворення згустку[ред. | ред. код]

Спочатку кров збирається в кінцях зламаної кістки, утворюючи в’язку масу у вигляді згустку. Зі згустку утворюються волокна, які стають основою для наростання нової кісткової тканини.

Заповнення згустку[ред. | ред. код]

Незабаром клітини, які загоюють кістки — остеокласти і остеобласти, — заповнюють згусток. Остеокласти починають згладжувати зазубрені краї кістки, а остеобласти заповнюють проміжок між її кінцями. Через кілька днів з цих клітин формується гранулярний міст, який зв’язує кінці кістки.

Формування кісткового мозолю[ред. | ред. код]

Через 6-10 днів після перелому гранулярний міст з клітин стає кістковою масою, яка називається мозолем. Вона крихка і при різкому русі може зламатися. Ось чому зламана кістка під час загоєння повинна бути нерухомою. Пізніше мозоль перетворюється на тверду кістку.

Зрощення кістки[ред. | ред. код]

Через 2-9 тижні, за новими кровоносними судинами починає надходити кальцій до проблемної ділянки, що сприятливо впливає на кісткову тканину. Цей процес-окостеніння, з’єднує зламані елементи кістки. Кістка вважається загоєною, по проходженню всіх етапів, і стає міцною. Хоча пошкоджену ділянку можна звільнити від гіпсу, для остаточного одужання
необхідно близько року.

Щоб кістки швидше зрослися, необхідно точно слідувати вказівкам фахівця і дотримуватися обережності, в іншому випадку, може порушити процес загоєння. Це може сприяти неправильному зростанню кістки, поряд з погано проведеною операцією по складанню уламків і непрофесійної консультацій фахівця.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984. (С.?)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ S.T. Marshall; B.D. Browner (2012) [1st. Pub. 1956]. Chapter 20: Emergency care of musculoskeletal injuries. У Courtney M. Townsend Jr. Sabiston textbook of surgery: the biological basis of modern surgical practice. Elsevier. с. 480–520. ISBN 978-1-4377-1560-6. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Перелом не зростається 7 років: що робити?
  • Скільки зростається кістка після перелому[неавторитетне джерело]

Источник

Причини, механізм та наслідки

Пошкодження органів руху є переважно наслідком механічної травми і значно рідше — результатом патологічних процесів у кістках (патологічні переломи). Переломи завжди супроводжуються кровотечею до оточуючих тканин. Втрата крові при переломах: ребро ≥100 мл, стегнова кістка ≤1–1,5 л, таз ≤2–2,5 л (≈500 мл на 1 ділянку перелому) може спричинити гіповолемію і навіть шок. Кровотеча може бути більшою при відкритих переломах, тобто з одночасним пошкодженням шкіри; зламану кістку не завжди видно в рані. Інші наслідки переломів: пошкодження артерій та ішемія периферичної частини кінцівки, переривання нерва (парез та порушення чутливості). 

Перша допомога

1. Якщо показано, викличте допомогу (тел. 103 або 112), оцініть стан пацієнта за схемою ABCD →розд. 23.1 та підтримуйте функції життєво важливих органів.

2. Проведіть швидке травма-обстеження →розд. 23.1, попередньо переконавшись, що життю жертви нічого не загрожує, ретельніше оцініть кінцівку. Перелом можна запідозрити на підставі: болю, втрати функції або зміни контуру та набряку кінцівки. Діагноз перелому є точним тільки у випадку видимої деформації осі кістки або при відкритому переломі. В інших ситуаціях без РГ не можливо відрізнити перелом від розтягнення або розриву зв’язок, але завжди слід підозрювати гіршу можливість. Вивихи, тобто зміщення суглобових поверхонь, супроводжуються неправильною конфігурацією ураженого травмою суглобу, болем та пружним опором при спробах виконання руху; без рентгенографії не можна виключити супутнього перелому. Оцініть периферичну чутливість та кровопостачання кінцівки.

3. При відкритих переломах зупиніть кровотечу →розд. 23.4 перед іммобілізацією кінцівки.

4. Іммобілізуйте кінцівку — при переломі (або підозрі перелому) діафізу кістки також 2 сусідні до неї суглоби, а при переломах у ділянці суглобу — 2 кістки, що його утворюють. Перед іммобілізацією кінцівки, деформованої по осі, можете спробувати випрямити її після попереднього розтягування. Якщо це важко зробити, іммобілізуйте її в такій позиції, у якій вона є. Якщо надаєте першу допомогу без необхідного обладнання, використайте все, що є легко доступним. Зламане плече можна іммобілізувати, накладаючи пов’язку або прив’язуючи його до тулуба; одночасно підвішуючи передпліччя на хустці, щоб запобігти можливим ротаційним рухам. Під зламане передпліччя покладіть складену в кілька разів газету або друге передпліччя (але в такій ситуації пацієнт буде якби позбавлений рук). Нижню кінцівку можна іммобілізувати разом із здоровою, вкладаючи між ними частину одягу або складену ковдру; потім з’єднайте та зафіксуйте обидві стопи, щоб запобігти ротаційним рухам зламаної кістки. Якщо доступні шини для іммобілізації, використайте їх. Подбайте про те, щоб вони були м’яко вистелені і не спричиняли місцевого стискання. При переломі нижньої кінцівки накладіть шину по зовнішній стороні, загинаючи кінець шини навколо стопи; в разі підозри на перелом в ділянці стегна шина повинна досягати тулуба. Іммобілізація перелому зменшує біль та запобігає додатковим ушкодженням оточуючих тканин, знижуючи, таким чином, крововтрату. 

Алгоритм дій в кареті швидкої допомоги та в лікарні

1. Підтримуйте функції життєво важливих органів.

2. Якщо іммобілізація не полегшує біль в достатній мірі → призначте (найкраще в/в) анальгетичний ЛЗ (при сильному болі опіоїд, при слабшому — парацетамол, але не НПЗП).

3. У разі потреби коригуйте гіповолемію (лікуйте шок) інфузією розчинів (на початку зазвичай 0,9% NaCl) в/в; не ставте внутрішньовенних катетерів на кінцівці, у якій підозрюєте перелом.

4. Призначте РГ кінцівки, в якій підозрюєте перелом, та передайте пацієнта під опіку хірурга.

Источник

На думку багатьох уболівальників, лідерство серед видовищно-жахливих спортивних травм впевнено утримує перелом кісток гомілки. Складність травм полягає не стільки у лікуванні чи відновленні (хоча певні складності є і у цьому), скільки у механізмі нанесення ушкодження та сам вигляд кінцівки у момент отримання травми.

Такі спортивні жахи завжди емоційно сприймаються глядачами, викликають психологічний шок у самого спортсмена, а у стрічку новин відео з нанесенням травми часто потрапляє з позначкою 18+. Я давно хотів описати усі нюанси, що пов’язані з такими травмами, але не знаходилося зручного моменту. При цьому завжди у голові виринав образ Люка Шоу, але ця трагічна історія відбулася ну надто вже давно. Проте недавно до думки написати про цю спортивну травму мене повернув Демба Ба з жахливим епізодом у китайській Суперлізі, а останньою краплею стала важка травма французького атлета у Ріо, у якого також діагностували подвійний перелом кісток гомілки.

Отож, що відбувається з ногою під час цієї жахливої травми? Які існують методи лікування? Скільки часу необхідно для відновлення після такого складного перелому? Про все це, і навіть більше, Вам розповість блог «Спортивний медик» у черговому матеріалі.

Анатомія

Перелом гомілки − це ушкодження великогомілкової або малогомілкової кісток, а інколи і їх обох, внаслідок впливу певних пошкоджуючих факторів. Ця травма є доволі поширеною, і  загалом становить біля 20% від загальної кількості переломів.

Гомілка – частина скелета між стегном і стопою, що складається з двох трубчастих кісток (великої і малої гомілкових). Основне навантаження бере на себе великогомілкова кістка. Виростки (виступи у верхній частині великогомілкової кістки) з’єднуються зі стегновою кісткою, утворюючи нижню суглобову поверхню колінного суглоба. Своєю нижньою частиною великогомілкова кістка сполучається з таранною кісткою, утворюючи гомілковостопний суглоб.

Малогомілкова кістка розташовується із зовнішнього боку, збільшуючи стабільність і міцність гомілки. Обидві кістки гомілки з’єднуються між собою (вгорі – за допомогою загального зчленування, в середній частині – за допомогою міжкісткової мембрани, внизу – за допомогою зв’язок). На нижніх кінцях обох кісток гомілки є виступи (кісточки), які з двох боків охоплюють гомілковостопний суглоб і надають йому поперечну стабільність.

Як правило, причиною перелому стає зовнішній чинник. Це може бути як акцентований удар у ділянку діафізу кістки, так і значний тиск ззовні при зафіксованому положенні стопи. Також подібні переломи можуть виникати і під час серйозних системних захворювань організму, таких як саркома чи остеомієліт.

Мехаізм травми та її види

Як вже зазначалося вище, причини таких складних переломів найрізноманітніші. Так Люк Шоу та Демба Ба отримали цілеспрямований удар у ділянку діафізу великогомілкової кістки, що призвело до перелому обох анатомічних структур гомілки. А французький гімнаст Самір Аїт Саїд спровокував перелом кісток гомілки невдалим приземленням після складного стрибка, який на завершальній фазі виконання вимагав стабільності у гомілковостопному та колінному суглобах.

Залежно від локалізації травматологія розрізняє:

  • переломи кісток гомілки в її верхній частині (переломи шийки і головки малогомілкової кістки, переломи горбистості і виростків великогомілкової кістки);
  • переломи кісток гомілки в її середній частині (ізольовані діафізарні переломи великогомілкової та малогомілкової кістки, переломи діафізів обох кісток гомілки);
  • переломи кісток гомілки в її нижній частині (переломи кісточок).

Слід зазначити, що найстрашніші для ока пересічного уболівальника переломи  − діафізарні, тобто переломи обох кісток гомілки, яких і зазнали вищезгадані спортсмени.

Симптоми

Діафізарний перелом кісток гомілки супроводжується такими симптомами:

  • різкий біль в області ушкодження;
  • набряк та синюшність гомілки;
  • значна та помітна деформація гомілки;
  • відхилення стопи назовні;
  • крепітація (звук хрускоту уламків кісток);
  • патологічна рухливість уламків кістки;
  • неможливість опори на ушкоджену ногу.

Перша допомога під час перелому гомілки

Перша допомога під час перелому гомілки полягає в її надійній фіксації, що допомагає уникнути додаткових ускладнень. За будь-яких переломів даної локалізації проводять накладання шини. Осколковий перелом гомілки вимагає особливої обережності під час транспортування до стаціонару, оскільки надмірна рухливість кісток може спровокувати відкритий перелом. За відкритого перелому пацієнту необхідно накласти джгут, оскільки в цьому місці проходять артерії, які під час пошкодження  провокують сильну кровотечу.

Діагностика та лікування

Діагностування діафізарного перелому не складає значних труднощів для знаючого травматолога, адже зазвичай зовнішніх ознак вистачає, щоб зрозуміти, яка проблема трапилася зі спортсменом. Не зважаючи на це, лікарі обов’язково роблять рентгенографію дистального відділу ноги у двох проекціях задля підтвердження діагнозу та встановлення нюансів перелому, а  також визначення місця розташування основних уламків.

/Рентгенографія ноги Демби Ба після отриманого перелому гомілки/

Як правило, травми, що стали темою нашої розмови, не заліковуються консервативним шляхом, адже супроводжуються утворенням уламків кісток та їхнім подальшим зміщенням, які вимагають репозиції. Таким чином, методом вибору у лікуванні таких переломів для більшості провідних травматологів-ортопедів є остеосинтез.

Остеосинтез − (грец. osteon (кістка) + synthesis (з’єднання)) — це хірургічне з’єднання уламків кісток у правильному положенні з метою стабільної фіксації аж до повної їхньої консолідації (кісткового зрощення) і досягнення відновлення цілості й функції кістки.

В свою чергу методи остеосинтезу поділяються на такі:

1. Внутрішній (занурювальний):

внутрішньокістковий (інтрамедулярний);

— на зовнішньо кістковий;

— із застосуванням інших фіксаторів (гвинти, спиці та ін.);

— комбінований, коли застосовується декілька варіантів фіксації.

2. Зовнішній (зовнішній черезкістковий) — остеосинтез, обов’язковим елементом якого є зовнішня, розташована над шкірою, конструкція та елементи її зв’язку з кісткою (спиці, стрижні).

/Нога Люка Шоу після проведеного остеосинтезу/

Ця процедура задля успішності її проведення вимагає доволі довгого періоду часу, адже остеосинтез може проходити біля 4-6 тижнів. Після цього постраждалому накладають гіпсову лангету на період від 3 до 5 місяців. Всі терміни залежать від виду травми, особливостей розташування уламків, фізіологічних особливостей пацієнта та інших факторів.

Якщо ми говоримо про відновлення травм у спортсменів, то тут важливою є професійна реабілітація під наглядом спортивного лікаря та відновлення загальної спортивної підготовки хворого. Однак тільки після піврічного терміну лікування, розпочинається ранній етап реабілітації, що включає мобілізацію м’язів, які розташовуються поруч і відіграють важливу роль у рухах гомілки.

Після тривалого періоду реабілітації, метою якого є повернення пацієнта до нормального соціально-активного життя, розпочинається період спортивної фізичної підготовки спортсмена. Загалом відновлення після таких травм складе біля року. Тільки тоді спортсмен зможе знову набути хорошої спортивної форми, яка допоможе йому продовжити свою спортивну кар’єру.

Як підсумок хочу зазначити, що легких травм не буває. Кожна з них вимагає не стільки лікування, скільки довготривалої індивідуальної реабілітаційної програми під професійним наглядом спортивного реабілітолога, який би зміг її розробити і застосувати з опорою на передові технології у спортивній галузі. 

Источник

Перелом – це травма, при якій кістки людини деформуються. Їх анатомічна цілісність порушується з-за зовнішнього впливу. Кісткові тканини пошкоджуються, якщо їх фізична міцність нижче сили травмуючого чинника. Найчастіше від цих травм страждають діти та літні люди. Правильно діагностувати тип травми лікарям допомагає класифікація переломів.

Переломи та їх симптоматика

У деяких випадках пошкодження може спричинити тяжкі ускладнення: сепсис, кровотеча, травми внутрішніх органів кістковими осколками, травматичний шок і т. д. Тому дуже важливо надати допомогу потерпілому як можна швидше.

Залежність травми від віку

В дитячому і дитячому віці кісткові тканини ще не дуже міцні і досить еластичні. З-за цього скелет дитини більш вразливий до впливу зовнішніх факторів, ніж у дорослої людини. Крім цього, високий травматизм у дітей пов’язаний з їх рухливим способом життя і тим, що у них ще слабо розвинений інстинкт самозбереження. У дітей найчастіше зустрічаються два види пошкоджень: епіфізеоліз (в паросткової зони роз’єднуються фрагменти кістки) і поднадкостнічний перелом.

В організмі літніх людей починають відбуватися специфічні зміни. З віком солі кальцію поступово вимиваються з кісткових тканин, розвивається остеопороз кістки втрачають свою природну міцність. У похилому віці підвищується ризик падіння, так як мозковий кровообіг порушено, а, отже, можуть виникати запаморочення. Порушується і координація рухів.

Молоді люди найчастіше страждають від таких травм у зимовий сезон і при надмірних фізичних навантаженнях.

Існує міжнародна класифікація хвороб, за якою переломи віднесені до 19-му класу. Це отруєння, травми та інші ушкодження, які є наслідками фізичного впливу ззовні.

Основні симптоми

Визначити пошкодження скелета у постраждалого відразу непросто. Але існує кілька ознак переломів, за якими їх можна розпізнати:

  • Неприродна рухливість.
  • Збільшення розміру і форми кінцівки.
  • Сильні болі при русі.
  • Синець і пухлина на місці травми.
  • Неможливість здійснювати певні види рухів (при порушеннях функцій кінцівок).

Після травми кісткова тканина, порушується не повністю. Травма може призвести до появи надломів, тріщин, крайових і дірчастих зламів. Крім цього, може утворитися вколочений перелом, який відносять до повним. В основному він спостерігається в місцях розташування кісткових метафизов. При такому пошкодженні одна частина кістки щільно входить в інший.

Класифікація

Поставити правильний діагноз дозволяє поділ видів переломів за класами. Завдяки існуючій класифікації травм кістяка, можна легко підібрати оптимальний метод проведення терапії і зробити подальший прогноз. Пошкодження кісткових тканин поділяють за типом осколків кістки, зміщення її фрагментів, формі дефектів кісткових тканин, причини появи пошкодження і т. д.

Причини травми

В першу чергу лікарі виявляють етіологію перелому, який може бути патологічним або травматичним. Патологічні види:

  • Потоншення кістки після хірургічного втручання.
  • Наявність у потерпілого остеопорозу кісткової кісти і серйозних хронічних захворювань.
  • Недосконалий остеогенез.
  • Злоякісні і доброякісні пухлини.

Травматичні ушкодження поділяють на прямі і непрямі. Прямі виникають із-за сильних ударів, падінь, насильницьких дій і т. д. До них також відносять вогнепальні поранення (в цьому випадку перелом класифікується як відкритий). Якщо місце впливу зовнішнього фактора не збігається з місцем утворення перелому, то його називають непрямим.

Повідомлення відламків кістки

В залежності від того, як кісткові відламки сполучаються з навколишнім середовищем, розрізняють 2 типи переломів. Якщо на місці перелому утворюється рана, то він вважається відкритим. При відсутності ушкоджень зовнішніх тканин – закритим.

а — закритий перелом, б — відкритий

При відкритих переломах м’які тканини і шкіра ушкоджуються, у потерпілого утворюється рана, що повідомляється із зовнішнім середовищем. Це призводить до кровотеч, виникає ризик потрапляння на ранову поверхню хвороботворних мікроорганізмів. Відкриті переломи бувають первинні та вторинні.

При первинному дефект кісткової тканини рана утворюється в момент пошкодження. Вторинний може виникнути через деякий час, якщо транспортування потерпілого до медичного закладу була некоректною або, під час некваліфікованого вправлення кісткових фрагментів, їх гострі частини розірвали м’язову тканину, кровоносні судини та епідерміс.

Закритий перелом може бути:

  • Комбінованим. Крім дефектів кістки у потерпілого ушкоджені вісцеральні органи.
  • Поєднаним. Травма виникла під впливом хімічних, радіаційних та механічних факторів.
  • Множинним. Зламані відразу кілька кісток.
  • Одиничним. Зламана одна кістка.
  • Повним. Кінці травмованої кістки повністю відділяються, відбувається її зміщення.
  • Неповним. Відламки кістки залишаються на місці. До таких травм відносять надломи, тріщини, дірчасті і крайові переломи.

Часто зустрічаються види переломів кісток зі зміщенням відламків – найскладніші і небезпечні травми. Процес лікування і відновлення займає дуже багато часу. При зміщенні відламків кістки можуть розвинутися тяжкі ускладнення: знижується чутливість, настає параліч, виникають кровотечі (закриті і відкриті), порушується іннервація кінцівок. Якщо ушкоджені великі кровоносні судини і м’язова тканина, то настає геморагічний або больовий шок, що може призвести навіть до смерті потерпілого.

Місце розташування

Переломи, в залежності від місця їх локалізації, бувають такими:

  • Эпифизиолизы – травма кістки у дітей в зонах росту.
  • Эпифизарными – розташовані в порожнинах суглобів.
  • Метафизарными – в області суглоба.
  • Діафізарними – травми між кінцями трубчастих кісток.
  • Импрессионными (вколоченными) – переломи губчастих елементів скелета.
  • Окремо виділяють пошкодження трубчастих кісток.

Эпифизарная травма, по своїй суті, є не тільки переломом, але і вивихом. З-за цього лікування пацієнта проводити набагато складніше, а період відновлення триває дуже довго. Особливу увагу потрібно звернути на випадки эпифизиолиза, так як при неправильній терапії зони росту скелета передчасно закриваються. Це помітно проявляється в тому, що з часом ушкоджена кінцівка стає значно коротша від здорової.

Форма лінії перелому

Переломи поділяють і по лінії пошкодження кісткових тканин. Травма може бути:

  • Оскольчатой.
  • Гвинтовий.
  • Поздовжній.
  • Поперечної.
  • Косий.

При поперечних переломах травма вважається стабільною. Зміщення відламків кістки найчастіше не відбувається. В інших випадках кістка після травми зміщується, так як її тягне м’язова тканина.

Осколковий вид перелому характеризується відокремленням від кістки одного або кількох гострих осколків, які потрапляють у м’які тканини. При такому пошкодженні хворому знадобиться хірургічне втручання і тривалий реабілітаційний період. Така травма може бути крупно – і мелкооскольчатой.

Допомога при переломах

Надання першої допомоги при переломах – дуже важливий етап. Надавати її треба швидко і точно. Проте варто пам’ятати, що при різних видах травм необхідно проводити різні маніпуляції. Які бувають переломи і як правильно себе поводити, щоб не нашкодити потерпілому?

Закритий перелом кінцівки

Насамперед необхідно зафіксувати травмовану кінцівку за допомогою шини, яку можна виготовити самостійно. Якщо підходящих матеріалів під рукою немає, то одну нижню кінцівку можна щільно примотати до іншої, а верхню – підвісити, використовуючи хустка, шарф або хустку.

Завдяки цим діям травмована кінцівка буде знерухомлена. Це дозволить уникнути погіршення стану потерпілого під час його транспортування. Крім цього, до місця травми бажано додати кубики льоду або інший холодний предмет, щоб зняти набряклість, і дати хворому знеболюючий препарат.

Відкритий перелом кінцівки

Відкритий вид перелому дуже небезпечний. Кінцівка постраждалого сильно деформується, часто відкриваються сильні кровотечі. Ранову поверхню необхідно як можна швидше обробити антисептиком і накрити стерильною пов’язкою. Звичайно, як і при закритому переломі, кінцівку треба зафіксувати.

Ні в якому разі не можна намагатися самостійно випрямити місце пошкодження. Цю процедуру виконує тільки кваліфікований фахівець, після проведення рентгенографії. При таких пошкодженнях у хворого може наступити травматичний шок. Щоб уникнути цього людині необхідно дати лікарський препарат, який допоможе зняти больовий синдром, і як можна швидше доставити в травмпункт.

Перелом кісток щелепи

Головний ознака перелому щелепи – деформація овалу обличчя. Також людині стає важко ковтати, його мова стає невиразною.

Потерпілий повинен прийняти горизонтальне положення. У такому вигляді його потрібно доставити в лікарню. При транспортуванні можна акуратно притримувати зламану щелепу руками або заздалегідь підв’язати її.

Перелом хребетного стовпа

Самими небезпечними є пошкодження хребта. Після цієї травми у людини може розвинутися частковий або повний параліч. У деяких випадках може бути пошкоджено спинний мозок, що призводить до розвитку важких ускладнень. Перші симптоми перелому хребта – неможливість здійснення певних рухів і сильний біль.

Потерпілого необхідно максимально знерухомити і помістити на тверду поверхню в горизонтальному положенні. При відсутності нош можна використовувати дошки, двері і т. д. Тягнути його за руки або ноги не можна ні в якому разі – це може призвести до сильних пошкоджень спинного мозку. Після цього хворого потрібно максимально швидко і акуратно доставити в медичний заклад.

Переломи ребер

Один з найпоширеніших видів переломів. Якщо у людини зламане ребро, він буде відчувати біль при глибокому вдиху, покашлюванні, чханні і різких рухах. Якщо у потерпілого при диханні виділяється кров і піна, з’являються напади задухи і сильна спрага, то значить у нього травмовані внутрішні органи. Найчастіше зустрічаються ушкодження легень.

Після травми потерпілого необхідно привести в лежаче або напівсидяче положення і дати йому знеболюючий препарат. Потім хворий повинен видихнути, в цьому положенні йому перебинтовывают грудну клітку.

Источник