Діафізарний перелом

На думку багатьох уболівальників, лідерство серед видовищно-жахливих спортивних травм впевнено утримує перелом кісток гомілки. Складність травм полягає не стільки у лікуванні чи відновленні (хоча певні складності є і у цьому), скільки у механізмі нанесення ушкодження та сам вигляд кінцівки у момент отримання травми.

Такі спортивні жахи завжди емоційно сприймаються глядачами, викликають психологічний шок у самого спортсмена, а у стрічку новин відео з нанесенням травми часто потрапляє з позначкою 18+. Я давно хотів описати усі нюанси, що пов’язані з такими травмами, але не знаходилося зручного моменту. При цьому завжди у голові виринав образ Люка Шоу, але ця трагічна історія відбулася ну надто вже давно. Проте недавно до думки написати про цю спортивну травму мене повернув Демба Ба з жахливим епізодом у китайській Суперлізі, а останньою краплею стала важка травма французького атлета у Ріо, у якого також діагностували подвійний перелом кісток гомілки.

Отож, що відбувається з ногою під час цієї жахливої травми? Які існують методи лікування? Скільки часу необхідно для відновлення після такого складного перелому? Про все це, і навіть більше, Вам розповість блог «Спортивний медик» у черговому матеріалі.

Анатомія

Перелом гомілки − це ушкодження великогомілкової або малогомілкової кісток, а інколи і їх обох, внаслідок впливу певних пошкоджуючих факторів. Ця травма є доволі поширеною, і загалом становить біля 20% від загальної кількості переломів.

Гомілка – частина скелета між стегном і стопою, що складається з двох трубчастих кісток (великої і малої гомілкових). Основне навантаження бере на себе великогомілкова кістка. Виростки (виступи у верхній частині великогомілкової кістки) з’єднуються зі стегновою кісткою, утворюючи нижню суглобову поверхню колінного суглоба. Своєю нижньою частиною великогомілкова кістка сполучається з таранною кісткою, утворюючи гомілковостопний суглоб.

Малогомілкова кістка розташовується із зовнішнього боку, збільшуючи стабільність і міцність гомілки. Обидві кістки гомілки з’єднуються між собою (вгорі – за допомогою загального зчленування, в середній частині – за допомогою міжкісткової мембрани, внизу – за допомогою зв’язок). На нижніх кінцях обох кісток гомілки є виступи (кісточки), які з двох боків охоплюють гомілковостопний суглоб і надають йому поперечну стабільність.

Як правило, причиною перелому стає зовнішній чинник. Це може бути як акцентований удар у ділянку діафізу кістки, так і значний тиск ззовні при зафіксованому положенні стопи. Також подібні переломи можуть виникати і під час серйозних системних захворювань організму, таких як саркома чи остеомієліт.

Мехаізм травми та її види

Як вже зазначалося вище, причини таких складних переломів найрізноманітніші. Так Люк Шоу та Демба Ба отримали цілеспрямований удар у ділянку діафізу великогомілкової кістки, що призвело до перелому обох анатомічних структур гомілки. А французький гімнаст Самір Аїт Саїд спровокував перелом кісток гомілки невдалим приземленням після складного стрибка, який на завершальній фазі виконання вимагав стабільності у гомілковостопному та колінному суглобах.

Залежно від локалізації травматологія розрізняє:

переломи кісток гомілки в її верхній частині (переломи шийки і головки малогомілкової кістки, переломи горбистості і виростків великогомілкової кістки);
переломи кісток гомілки в її середній частині (ізольовані діафізарні переломи великогомілкової та малогомілкової кістки, переломи діафізів обох кісток гомілки);
переломи кісток гомілки в її нижній частині (переломи кісточок).

Слід зазначити, що найстрашніші для ока пересічного уболівальника переломи − діафізарні, тобто переломи обох кісток гомілки, яких і зазнали вищезгадані спортсмени.

Симптоми

Діафізарний перелом кісток гомілки супроводжується такими симптомами:

різкий біль в області ушкодження;
набряк та синюшність гомілки;
значна та помітна деформація гомілки;
відхилення стопи назовні;
крепітація (звук хрускоту уламків кісток);
патологічна рухливість уламків кістки;
неможливість опори на ушкоджену ногу.

Перша допомога під час перелому гомілки

Перша допомога під час перелому гомілки полягає в її надійній фіксації, що допомагає уникнути додаткових ускладнень. За будь-яких переломів даної локалізації проводять накладання шини. Осколковий перелом гомілки вимагає особливої обережності під час транспортування до стаціонару, оскільки надмірна рухливість кісток може спровокувати відкритий перелом. За відкритого перелому пацієнту необхідно накласти джгут, оскільки в цьому місці проходять артерії, які під час пошкодження провокують сильну кровотечу.

Діагностика та лікування

Діагностування діафізарного перелому не складає значних труднощів для знаючого травматолога, адже зазвичай зовнішніх ознак вистачає, щоб зрозуміти, яка проблема трапилася зі спортсменом. Не зважаючи на це, лікарі обов’язково роблять рентгенографію дистального відділу ноги у двох проекціях задля підтвердження діагнозу та встановлення нюансів перелому, а також визначення місця розташування основних уламків.

/Рентгенографія ноги Демби Ба після отриманого перелому гомілки/

Як правило, травми, що стали темою нашої розмови, не заліковуються консервативним шляхом, адже супроводжуються утворенням уламків кісток та їхнім подальшим зміщенням, які вимагають репозиції. Таким чином, методом вибору у лікуванні таких переломів для більшості провідних травматологів-ортопедів є остеосинтез.

Остеосинтез − (грец. osteon (кістка) + synthesis (з’єднання)) — це хірургічне з’єднання уламків кісток у правильному положенні з метою стабільної фіксації аж до повної їхньої консолідації (кісткового зрощення) і досягнення відновлення цілості й функції кістки.

В свою чергу методи остеосинтезу поділяються на такі:

1. Внутрішній (занурювальний):

— внутрішньокістковий (інтрамедулярний);

— на зовнішньо кістковий;

— із застосуванням інших фіксаторів (гвинти, спиці та ін.);

— комбінований, коли застосовується декілька варіантів фіксації.

2. Зовнішній (зовнішній черезкістковий) — остеосинтез, обов’язковим елементом якого є зовнішня, розташована над шкірою, конструкція та елементи її зв’язку з кісткою (спиці, стрижні).

/Нога Люка Шоу після проведеного остеосинтезу/

Ця процедура задля успішності її проведення вимагає доволі довгого періоду часу, адже остеосинтез може проходити біля 4-6 тижнів. Після цього постраждалому накладають гіпсову лангету на період від 3 до 5 місяців. Всі терміни залежать від виду травми, особливостей розташування уламків, фізіологічних особливостей пацієнта та інших факторів.

Якщо ми говоримо про відновлення травм у спортсменів, то тут важливою є професійна реабілітація під наглядом спортивного лікаря та відновлення загальної спортивної підготовки хворого. Однак тільки після піврічного терміну лікування, розпочинається ранній етап реабілітації, що включає мобілізацію м’язів, які розташовуються поруч і відіграють важливу роль у рухах гомілки.

Після тривалого періоду реабілітації, метою якого є повернення пацієнта до нормального соціально-активного життя, розпочинається період спортивної фізичної підготовки спортсмена. Загалом відновлення після таких травм складе біля року. Тільки тоді спортсмен зможе знову набути хорошої спортивної форми, яка допоможе йому продовжити свою спортивну кар’єру.

Як підсумок хочу зазначити, що легких травм не буває. Кожна з них вимагає не стільки лікування, скільки довготривалої індивідуальної реабілітаційної програми під професійним наглядом спортивного реабілітолога, який би зміг її розробити і застосувати з опорою на передові технології у спортивній галузі.

Источник

іммобілізація апаратом ілізарова
Рис. 29. Іммобілізація апаратом Р. А. Ілізарова

Переломи діафіза стегна відбуваються у верхній, середній і нижній третині в результаті прямої (забій, здавлення) і непрямий (перегин, перекручення) травми. Лікування проводиться трьома методами: скелетне витяжіння, оперативне втручання (накопичення цвяхом або скріплення металевою пластинкою) і фіксація апаратом Р. А. Ілізарова (рис. 29). При накладенні скелетного витягнення в I періоді лікувальну фізичну культуру призначають на 2-й день після травми. На фоні загальнорозвиваючих і дихальних вправ виконуються наступні спеціальні вправи: згинання і розгинання пальців, статична напруга м’язів стегна, піднімання таза з опорою на стопу зігнутою в колінному і тазостегновому суглобах здорової ноги і на руки. Дозволяється сідати в ліжку (за вказівкою лікаря) з допомогою сходової тяги. Особлива увага звертається на вміння максимально розслаблювати м’язи стегна. Через 5-7 днів, коли досягнуто зіставлення відламків (зменшується тяга вантажем), хворого навчають напружувати м’язи стегна, піднімати пряму ногу, що є ознакою зрощення перелому. I період лікувальної фізичної культури триває з моменту перелому до моменту зрощення, коли знімають скелетне витягування (1,5-2 місяці). Тривалість занять лікувальною гімнастикою 25-30 хв, 4-6 разів на день.
ІІ період починається з моменту зняття скелетного витягання і триває до повного зміцнення кісткової мозолі і відновлення рухів у всіх суглобах (1-1,5 місяці). У цьому періоді хворого ставлять на милиці (перші кілька днів не наступаючи на пошкоджену ногу), вчать ходити з милицями по рівній поверхні і по сходах, потім з однією милицею або палицею, а пізніше без опори. Завданнями лікувальної гімнастики II періоду є: відновлення функції пошкодженої кінцівки у всіх суглобах, м’язового тонусу і правильної опори на ноги. Для вирішення цих завдань проводяться вправи в різних вихідних положеннях (лежачи на спині, сидячи, стоячи біля гімнастичної стінки, у ходьбі), а також лікувальне плавання. Тривалість заняття 40-50 хв. Число повторень кожної вправи 6-10 разів; заняття проводяться 3-4 рази на день.
III період починається з того часу, коли хворий навчився ходити без опори, і триває до повного відновлення рухів у всіх суглобах і нормальної ходи. У заняття включаються біг, стрибки, підскоки, перешагивание або перестрибування через перешкоди, вправи на координацію, рівновагу, рухливі ігри, плавання в басейні. Люди похилого віку виконують ці вправи за вибором, з урахуванням їх можливостей. Остаточне відновлення працездатності настає через 4,5-6 місяців.
При лікуванні діафізарного перелому стегна оперативним методом в костномозговой канал вводять металевий стрижень, довжина якого дорівнює довжині стегна. Після операції ногу укладають на шину Беллера і призначають вправи: згинання і розгинання пальців, всілякі рухи стопою. На 2-й день методист, фіксуючи руками стегно і гомілку оперованої ноги, допомагає хворому згинати і розгинати її в колінному і тазостегновому суглобах. Самостійно хворий виконує напруги м’язів стегна. На 3-4-й день він піднімає випрямлену ногу в межах кроку (методист підтримує стегно і гомілка), на 4-6-й день сідає в ліжку. На 8-10-й день після зняття швів хворий самостійно піднімає і опускає випрямлену ногу, згинає і розгинає її в колінному і тазостегновому суглобах, сидить, звісивши ноги з ліжка, стоїть і ходить на милицях, злегка приступаючи на оперовану ногу. Через 3 тижні дозволяється повністю наступати на ногу. У деяких хворих в післяопераційному періоді визначаються викривлення цвяха і сповільнена консолідація (особливо при строго поперечних переломах) як наслідок раннього вставання і ходіння. У цей час при ходьбі необхідно наступати на ногу і тим самим створювати взаимосдавливание кісткових відламків, потрібне для консолідації перелому. Проведення занять фізичними вправами в лікувальному плавальному басейні рекомендується на 9-10-й день після зняття швів. Остаточне зрощення перелому, відновлення функції та працездатності наступають через 4-6 місяців після операції. Цвях видаляють через 8-10 місяців. Терміни відновлення спортивних тренувань призначає лікар індивідуально, але не раніше, ніж через рік після поперечного перелому.

Источник

Діафізарний перелом femur – складна і небезпечна травма.

Така різновид травм, як діафізарні переломи стегна (femur) зустрічаються приблизно у кожного 15-го пацієнта травматології і у кожного 5-го людини з ушкодженнями нижніх кінцівок. Вони належать до категорії небезпечних травм, так як можуть стати причиною летального результату при ненаданні своєчасної медичної допомоги. Розглянемо їх особливості та класифікацію більш детально.

Зміст статті

Локалізація і види
Причини і наслідки
Симптоми
- Характер зміщення уламків
Перша допомога
Особливості лікування
- Хірургічні методи
Реабілітація та прогноз

Локалізація і види

Переломами діафіза femur вважаються ушкодження кісткової тканини на ділянці від подвертельной зверху і до надмыщелковой зони знизу. По суті, це тіло стегна, його прямий ділянку.

Диафизальным переломомом вважається пошкодження кістки від подвертельной зони зверху і до надмыщелковой знизу.

Переломи діафіза класифікуються на такі види:

верхній, середній і нижній третині;
поперечні, косі, гвинтоподібні;
відкриті та закриті;
розтрощення;
подвійні;
клинчасті, сегментарні, мультифрагментарные;
неповні;
прості і складні;
поєднані травми;
зі зміщення і без.

Найчастіше відламки femur піддаються зсуву, що може спровокувати супутні пошкодження тканин. Визначити точне розташування і тип перелому, а також ступінь його тяжкості і стратегію подальшого лікування може тільки лікар. У будь-якому випадку необхідно якомога швидше звернутися за професійною медичною допомогою.

Причини і наслідки

Переломи діафіза стегна найчастіше зустрічаються у пацієнтів молодшої вікової категорії: діти, підлітки і молоді люди.

Причинами таких ушкоджень можуть стати:

прямий або непрямий удар;
падіння;
здавлення;
неприродна ротація кінцівки;
згинання кістки;
вогнепальне поранення;
аварія;
спортивна травма.

Подібні переломи небезпечні своїми наслідками, так як ціна багатьох з них зачіпає життя людини. В результаті пошкодження стегна можуть зачіпатися нервові пучки, великі кровоносні судини, м’язові зв’язки.

Найбільш небезпечними наслідками є:

зміна довжини і форми кінцівки, і, як результат, кульгавість;
значна втрата крові;
травматичний шок;
порушення чутливості кінцівки;
порушення рухової здібності;
жирова емболія;
застійна пневмонія.

Як бачимо, при переломах стегна не виключається настання інвалідності і навіть летального результату.

Симптоми

Для того щоб визначити наявність пошкодження стегна при подібної локалізації, людині необов’язково володіти професійними знаннями та навичками. Діагностувати діафізарний перелом досить просто завдяки прояву специфічних ознак.

Основними симптомами травми є:

сильний біль у нозі;
виражена набряклість в місці перелому;
синці;
при наявності рани – сильна кровотеча;
порушення рухової здібності;
нездатність рухати кінцівкою;
при напрузі м’язів виникає сильний біль;
аномальна рухливість стегна;
кісткова крепітація;
достатньо виражена деформація ноги, її вкорочення;
ротація кінцівки, стопа найчастіше дивиться назовні;
збліднення шкірних покривів;
порушення чутливості на ділянці, розташованим нижче пошкодженої області.

Сильні болі і інтенсивна крововтрата можуть призвести до втрати свідомості і розвитку у потерпілого травматичного шоку, що є безпосередньою загрозою для його життя.

Характер зміщення уламків

Окремо слід зазначити, що такі травми практично завжди супроводжуються вираженим зсувом кісткових фрагментів. Це обумовлено тим, що на цій ділянці ноги добре розвинені м’язи, а вони, в свою чергу, кріпляться до femur.

При утворенні перелому м’язові пучки відтягують кісткові відламки в певному напрямку. За характером зміщення певною мірою можна судити про локалізацію травми.

Розглянемо особливості зміщення кістки, в залежності від розташування точки розлому:

Верхня третина. Верхній уламок піддається впливу сідничних і клубово-поперекової м’язів, що зміщує його назовні і вперед. У свою чергу нижній кінець діафіза відтягується призводять м’язами стегна і зміщується у внутрішньому напрямку.

Середня третину. Сідничні м’язи відтягують верхній фрагмент назовні і наперед, але не настільки виразно, як при переломах верхньої третини. Нижній уламок тягнеться назад до середини. Таким чином, відбувається зміщення кісток по довжині.

Нижня третина. Приводять м’язи утримують верхню частину кістки і провокують внутрішнє зміщення. Нижній фрагмент піддається впливу литкових м’язів, що сприяє його натягу і зміщення в напрямі назад.

Перша допомога

Так як перелом діафізу стегна є небезпечною травмою, особливого значення набуває правильність і своєчасність надання першої допомоги. Грамотні дії здатні врятувати життя потерпілому.

Інструкція з надання першої долікарської допомоги представлена в таблиці нижче:

Дія і фотоКороткий описЗупинити кровотечуЩоб зупинити кровотечі вище місця травми накладається джгут або його аналог з підручних засобів.Вище місця поранення накладається джгут, обов’язково вказується точний час його накладення, рана закривається бинтом чи тканиною. Можна використовувати в якості джгута ремінь, відрізок тканини, шнур і т. д.Дати знеболюючеЩоб не було больового шоку, потерпілому дають (або колять) знеболювальне.Для запобігання больового шоку обов’язково дайте потерпілому будь знеболюючий препарат.Прикласти лідЯкщо є можливість, то до травмованої кінцівки варто прикласти холод.Холод допоможе знизити больові відчуття, набряклість і частково скоротити крововтрати за рахунок звуження судин.Допомогти зайняти зручне положенняПеред або для транспортування хворого необхідно укласти в найбільш зручне положення при травмі стегна.Краще всього укласти хворого на спину, а під коліно підкласти валик з одягу або подушку.Зафіксувати ушкоджену кінцівкуТравмовану кінцівку необхідно зафіксувати.На ногу накладається шина. Можна використовувати будь-які підручні матеріали, що забезпечують жорсткість фіксації стопи, коліна і тазостегнового суглоба. В крайньому випадку, примотати пошкоджену ногу до здорової, намагаючись не спровокувати зсув кістки.Реанімують заходиПри необхідності проводять реанімаційні заходи.Якщо людина починає втрачати свідомість, а його життєві показники погіршуються, необхідно провести реанімують заходи: звільнити дихальні шляхи і зробити штучне дихання, а також непрямий масаж серця.Викликати «швидку допомогу»До травмованого людині якомога швидше викликати «швидку».Лікарі швидкої допомоги забезпечать потерпілому необхідну транспортну іммобілізацію і доставлять його в медустанову. При необхідності медики вводять більш сильне знеболююче, роблять переливання крові і штучну вентиляцію легень.Надання психологічної підтримкиПотерпілого треба підтримувати морально.Хворого необхідно підтримувати морально, відволікати від больових відчуттів і стресової напруги, за допомогою розмови запобігати втрату свідомості.

Особливості лікування

Для запобігання негативних наслідків необхідно якомога швидше доставити потерпілого до лікарні. Діагностика проводиться травматологом допомогою огляду і промацування пошкодженої кінцівки. Для більш точного визначення типу і ступеня складності перелому призначається рентгенологічне обстеження, а в деяких випадках – і томографія.

Такі травми потребують тривалого комплексного лікування. Консервативна терапія застосовується в тих випадках, коли стан здоров’я пацієнта не дозволяє проводити хірургічні втручання або при нескладних ушкодженнях.

На перших етапах лікування при відсутності зміщення, наприклад, при неповному переломі, накладається гіпсова пов’язка. Якщо є зміщення, для відновлення правильної форми і довжини кінцівки потрібно скелетне витяжіння.

Його суть полягає у фіксації спеціальними спицями уламка стегна, частіше в області над виростків і горбистості великогомілкової кістки. Кінцівку укладають на шину Белера, а до фіксаторів підводяться обважнювачі. В середньому їх вага становить 8 — 12 кг

У міру зрощення кістки можна скорочувати силу протидії для м’язів кінцівки, зменшуючи вагу вантажу. Через кілька тижнів пацієнта переводять на шкірне витягування і надягають на ногу ортез або гіпсову пов’язку.

Також протягом курсу лікування пацієнту призначається прийом знеболюючих та протизапальних препаратів, антибіотиків і вітамінів. Точний перелік медикаментів призначається лікарем.

Хірургічні методи

Так як перелом діафізу часто супроводжується ускладненнями і зміщеннями, може знадобитися проведення операції. Метою хірургічного втручання є остеосинтез з паралельним відновленням цілісності судин і м’яких тканин.

Для з’єднання діафізарних фрагментів можуть застосовуватися кісткові фіксатори (штифт, пластини, цвяхи і гвинти), а також зовнішні пристосування. Досить часто застосовується інтрамедулярний ретроградний метод остеосинтезу з внутрикостным введенням штифта, який залишається назавжди в кінцівки пацієнта. Його вбивають у заздалегідь підготовлений отвір в костномозговой канал, а кінець з боку введення в вертельную ямку фіксується гвинтами.

Після завершення репозиції та остеосинтезу рану зашивають, з’єднуючи пошарово м’які тканини і судини. Додатково встановлюється дренаж, мінімум на 1 добу. Подальше лікування проводиться у стаціонарі, доки стан пацієнта не стабілізується.

Реабілітація та прогноз

Реабілітаційний період триває близько півроку. На початковому етапі необхідно приймати антибіотики і НПЗЗ із знеболюючими. Рана щодня обробляється антисептиками. Перебуваючи в ліжку. Хворий повинен виконувати дихальні вправи для профілактики пневмонії.

Коли скелетне витягування буде завершено, а перелом консолідується, можна приступати до простим фізичним вправам і потроху вставати з постелі. Додатково рекомендуються фізіопроцедури, масаж.

При успішному лікуванні та відновленні нога повністю відновить свої функції. Більше інформації про діафізарних переломах стегна ви можете отримати, подивившись відео в цій статті.

Источник