Відкритий перелом вікіпедія

Відкриті переломи можуть стати результатом як побутових неприємностей, так і серйозних аварій. Отримати каліцтво можуть і дорослі і діти. Відкрита травма вимагає негайного надання лікарської допомоги і часто оперативного втручання.

Що таке перелом

Відкриті і закриті переломи – це в першу чергу порушення цілісності кісткових тканин, що є результатом однойменного і сильного впливу на травмовану область.

Причиною можуть стати:

• падіння з великої висоти або анатомічно невірна угруповання в момент приземлення;
• удар об тверду поверхню, особливо якщо вона знаходиться в русі;
• тиск на кінцівку в результаті защемлення (часто трапляється на виробництві);
• аварії та ДТП.

Осібно стоять патологічні переломи, які безпосередньо пов’язані з хворобами, що спричиняють деградаційні процеси в кісткових тканинах. У такому разі для виникнення травми достатньо впливу зовнішніх чинників слабкої інтенсивності.

Найчастіше переломи локалізуються в області кісток кінцівок (61,2% випадків). Решті відсоток припадає на кістковий каркас тулуба і черепну коробку.

Особливості відкритих переломів

Закритий перелом, на відміну від відкритого, прихований від людського ока. При закритому типі шкірні покриви залишаються цілісними, а травма ізольована від зовнішніх впливів. Визначити таке пошкодження допоможуть лише вторинні симптоми перелому: набряк, больові відчуття і втрата функціональних особливостей травмованого відділу.

Відкриті переломи виникають тоді, коли відламки кістки порушують цілісність шкірних покривів. Область перелому сполучається із зовнішнім середовищем, а краї осколкових фрагментів проглядаються візуально.

Пошкодження кістки має однакову природу у закритого і відкритого перелому, а от пошкодження м’яких тканин при другому типі травми може відбутися кількома способами:

• розрив з-за надмірного натягу волокон;
• розріз предметом, який став причиною травми;
• розріз гострим краєм зламаної кістки (в окремих випадках).

До особливостей відкритого перелому слід віднести високий ризик зараження інфекціями, велику крововтрату і пошкодження і нервово-судинної системи в результаті розриву тканин.

Класифікація пошкодження

Класифікація відкритих переломів досить обширна і спирається на найважливіші показники, що визначають клінічну картину пошкодження кісткових і м’яких тканин.

За характером зламу

• поперечні (лінія розлому перпендикулярна тіла кістки, наявність осколків не спостерігається, а сам сколений шов дуже чіткий);
• поздовжні (розташовуються уздовж кісткового тіла і найчастіше представлені тріщинами);
• косі (лінія перелому знаходиться під кутом відносно осьової лінії кістки);
• гвинтоподібні (лінія перелому має спадаючий або піднімається закручений по спіралі вигляд; осколки зміщуються відповідно лінії перелому);
• розтрощення (лінія перелому не проглядається, а саме пошкодження можна охарактеризувати як роздроблення з множинними оскольчатыми фрагментами) детальніше про цей вид перелому читаємо тут;
• вколочений (кістка зміщується по центральній осі вгору або вниз, вдавлюючись в порожнину парної сколеній частини).

Представлена класифікація характерна для переломів закритого типу, але підходить також і для відкритих травм, які є ускладненою різновидом класичного перелому. Так поздовжні переломи, які виглядають як тріщини, можуть стати відкритими за умови пошкодження м’яких тканин сколеними фрагментами і об’єктом, що послужило причиною перелому.

За ступенем пошкодження

Відкриті переломи поділяються на:

• ступінь (порушення цілісності шкірних покривів незначне і локалізується в одному місці, найчастіше представляючи собою колоту рану);
• ступінь Б (м’які тканини серйозно пошкоджені, а при наявності кісткових осколків рани можуть бути неуважними, життєздатність тканин порушена);
• ступінь (м’які тканини в області відкритої травми пошкоджені настільки сильно, що не можуть регенеруватися і вимагають видалення).

Клікніть для збільшення в повний розмір

За розміром рани

• ступінь 1 (15 мм);
• ступінь 2 (нижня межа — 20 мм, верхня межа – 90 мм);
• ступінь три (від 100 мм).

За ступенем тяжкості

• легкі;
• середньої тяжкості;
• важкі.

Ступінь тяжкості визначається виходячи з площі пошкодження та наявності (або відсутності) супутніх ускладнень.

За місцем локалізації

• метафизарные;
• діафізарні.

Ознаки

Основні ознаки відкритого перелому кісток відносяться до типу візуально ідентифікованих симптомів. Але крім зовнішніх проявів є також спільні ознаки:

• сильні больові відчуття, зростаючі при спробі змінити положення;
• порушення цілісності м’яких тканин з утворенням рани, в якій присутні фрагменти кісткових уламків або краю зламаної кістки;
• набряк в області пошкодження і по периметру навколо рани;
• рясне кровотеча;
• деформація травмованої кінцівки і аномальна рухливість в нетиповій області;
• зламаний фрагмент кістки може хрустіти при русі або спробах прищепити місце травми;
• загальне погіршення стану потерпілого.

Можливі ускладнення

Ризик розвитку ускладнень при відкритій формі набагато вище, ніж при класичному переломі. Відкриті переломи, які супроводжуються розривом артерій і вен можуть призвести до серйозної крововтраті і подальшого летального результату.

Великий відсоток ускладнень припадає на інфікування різними мікроорганізмами допомогою контакту відкритої рани і агресивного зовнішнього середовища. Наслідки можуть бути різними, від сепсису і зараження крові до правця.

Долікарська допомога

Перша допомога при відкритому переломі допомагає уникнути розвитку ускладнень і притупити больові відчуття, не допустивши крововтрати і непритомності у постраждалої особи.

Обов’язково необхідно накласти джгут, щоб уникнути крововтрат

Якщо є така можливість, викличте на місце події швидку допомогу, яка транспортує людину в лікарню. Якщо викликати або чекати медичну бригаду просто неможливо, підготовка потерпілого до госпіталізації лягає на плечі очевидців, які без зволікань повинні:

• винести людини за межі місця аварії в безпечну область;
• накласти джгут вище артеріального кровотечі, якщо таке є (візуально ідентифікується як струмінь червоного кольору, під напором б’є з відкритої рани);
• у разі венозної кровотечі накласти тугу перев’язку нижче ушкодження (слабкий струмінь винного кольору);
• продезінфікувати місце пошкодження по периметру за допомогою зеленки, перекису або йоду, а також накласти стерильну пов’язку;
• не змінювати положення хворого, щоб не привести в динаміку перелом зі зміщенням;
• попередити больовий шок з допомогою знеболюючих препаратів (у формі таблеток або ін’єкцій);
• накласти шину, що фіксує кінцівку (особливо якщо в результаті події постраждала нога);
• можна прикласти до травми лід (загорнутий у тканину), щоб частково зупинити втрату крові і знеболити перелом;
• транспортувати постраждалого в пункт медичної допомоги;
• не впадати в паніку, щоб не викликати у травмованого особи шоку і істеричних припадків.

Лікування відкритих переломів

На питання «як лікувати відкритий перелом» може відповісти лише фахівець. За такої серйозної травми самолікування неприпустимо і може призвести до плачевних наслідків (від інвалідності до летального результату).

Якщо площа рани не перевищує 25 мм і не ускладнене наявністю роздроблених фрагментів кістки, лікування полягає в знезараженні тканин і фіксації пошкодженого відділу.

У випадку з середньо тяжкими і тяжкими відкритими переломами потрібне хірургічне втручання. Перш ніж приступати до оперативних методів лікування, лікар обов’язково повинен провести обстеження:

• томографію;
• рентгенографію.

Ці заходи допоможуть визначити ступінь тяжкості перелому, глибину зміщення кісткових уламків та пошкодження м’яких тканин. Далі проводиться основна частина роботи по ліквідації наслідків травми:

• очищення рани і видалення відмерлих ділянок шкіри та м’язових тканин;
• зіставлення фрагментів кістки;
• накладення швів і установка дренажних систем в порожнині поранення;
• фіксація кістки (за допомогою апарата Ілізарова).

Переломи з ушкодженням шкірного покриву передбачають використання таких апаратів зовнішньої фіксації, які не перекриють доступу до рани. Якщо лікар приймає рішення накласти гіпсову пов’язку, в області швів неодмінно залишають віконце для обробки антисептичними засобами.

Реабілітація

При відкритому переломі зі зміщенням кісток необхідно призначити повний курс реабілітації, який допоможе потерпілому повернутися до нормального життя. Фіксація при відкритій травмі має тривалий характер, чим відрізняється від закритої. За кілька місяців без навантажень м’язи деградують, а судинна система перестає забезпечувати нерухомий відділ достатньою кількістю крові.

Виправити ситуацію можуть

• масаж;
• фізкультура;
• фізіопроцедури.

Обов’язково дотримуватися всіх приписів лікаря, щоб не допустити так званого «постреабилитационного порушення функціональності», коли в зв’язку зі слабкістю м’язів організм перекладає частину навантаження на здоровий відділ, тим самим порушуючи анатомічно правильну роботу кінцівок. Головне пам’ятайте, що як тільки ви побачите у себе симптоми відкритого перелому – відразу ж викликайте бригаду швидкої, а до її приїзду надайте необхідні заходи по наданню МПМ, описані вище. Діяти потрібно негайно, щоб не отримати всілякі ускладнення.

Відкритий перелом – це травма, при якій пошкоджуються м’які тканин, які вкривають кістку, що відкриває прямий шлях для проникнення інфекції в область перелому. При вправленні уламків і закриття рани слід дотримуватися особливих правил для мінімізації ризику інфікування. Відкриті переломи, при яких уламки кістки порушують цілісність шкірних покривів, як правило, виникають в результаті важких травм і часто супроводжуються іншими ушкодженнями. Первинні лікувальні заходи спрямовані на підтримку або відновлення прохідності повітроносних шляхів потерпілого, забезпечення доступу кисню і контролю кров’яного тиску. Після того як життєво важливі функції стабілізуються, можна приступити до власне лікування перелому.

Відкритий перелом: ускладнення

Пацієнт з відкритим переломом схильний до високого ризику ускладнень в області ураження. Зокрема, можливе тривале зрощення перелому (уповільнена консолідація) або відсутність зрощення (незрощення перелому), а також інфікування тканин в області відкритого перелому. Порушення зрощення зумовлене пошкодженням м’яких тканин в місці перелому. Їх втрата призводить до недостатності місцевого кровообігу, що перешкоджає консолідації перелому. 

Відкритий перелом: інфекція

Джерелами інфікування служать шкірні покриви самого пацієнта, його одяг або різні предмети на місці події. Бактерії легко проникають у відкриту рану і область перелому. Якщо відбулося інфікування самої кістки (остеомієліт), лікування в значній мірі ускладнюється. Більшість антибіотиків не проникають в кістку. Як тільки встановлено зараження кістки, захворювання розглядається як хронічний остеомієліт. У результаті пацієнт опиняється перед лицем цілого ряду проблем, таких як:

• тривала непрацездатність;
• болі;
• набряк;
• рецидивуючі загострення інфекції;
• формування нориць (каналів, які ведуть від кістки на поверхню шкіри), що виділяють гній.

На тлі прогресуючої інфекції неможливий нормальний процес зрощення перелому. Періодичне омертвіння ділянок кістки порушує адекватну фіксацію і скріплення уламків. Принципами лікування є деконтамінація рани (очищення від бактерій), підтримання життєздатності тканин, а також застосування при необхідності технологій пластичної хірургії для стабілізації уламків кістки. Уламки кісток первинно стабілізують за допомогою зовнішнього фіксатора. Розроблено безліч зовнішніх фіксаторів різної форми і розмірів, для установки яких хірург використовує спеціальне обладнання. Особливий рентгенівський апарат – інтенсифікатор зображень – дає можливість отримання знімків, що відображаються на екрані монітора, прямо під час операції. Таким чином, хірург може переконатися, що як кісткові уламки, так і елементи зовнішнього фіксатора розташовані правильно. Щоб користуватися інтенсифікатором зображень, хірург повинен закінчити спеціальний курс з техніки безпеки та радіаційного захисту, а персонал операційної повинен в обов’язковому порядку одягати свинцеві фартухи. Відновлення цілісності шкірних покривів досягається за допомогою особливого інструменту – дерматома, який використовується для отримання шкірних трансплантатів. З’єднання найтонших анатомічних структур здійснюється під мікроскопом. Для підтвердження правильності розташування елементів зовнішнього фіксатора хірург-ортопед виконує серію рентгенівських знімків за допомогою спеціального інтенсифікатора зображень. Відкритий перелом може бути результатом мотоаварії, при якій кінцівки піддаються потужному травматичному впливу.

Читайте також:

• Трофічна виразка
• Стовбурові клітини

Коментарі:

Перелом (fractura) – порушення цілісності кістки, що спричинене механічною дією або патологічним процесо у кістці (пухлина, запалення).

Класифікація кісток

Розрізняють довгі, короткі та плоскі кістки.

Довга кістка (Рис. 3.15) має два кінці (епіфізи), тіло (діафіз) та перехідну частину між ними – метафіз. Ділянки на кістці, до яких прикріпляються сухожилки м’язів, називаються апофізами. Діафіз утворюють компактні пластини. Всередині діафізу знаходиться кістково- мозковий канал, що в дитячому віці виповнений червоним кістковим мозком, а у дорослих-жиром. У кістково-мозковому каналі знаходяться артерії, які живлять кістку. Епіфізи представлені губчастою кісткою, а зовнішня та внутрішня поверхні покриті пластинчастою кісткою. Епіфізи покриті гіаліновим хрящем і беруть участь в утворенні суглоба. У дитячому віці епіфіз розмежовується з метафізом хрящовою ростковою пластиною, за рахунок якої кістки ростуть в довжину. Зовнішня поверхня кістки покрита окістям, за рахунок якого кістки ростуть в товщину. Внутрішня поверхня покрита ендоостом (середкістя). Окістя в дитячому віці товсте і міцне, побудоване з зовнішнього фіброзного і внутрішнього клітинного шарів. З віком окістя втрачає своє первинне призначення і потоншується до плівки.

Рисунок. 3.15. Відділи довгої трубчастої кістки (1 – діафіз, 2 — метафізи, 3 – епіфізи, 4 – апофізи)

Короткі та плоскі кістки, як правило, побудовані з губчастої кістки, покриті різної товщини пластинами.

З віком кістки зазнають кількісних та якісних змін: зменшується товщина кортикального шару, зменшується кількість кісткових балок та їх товщина. У міру змін на молекулярному рівні наступає порушення міцності окремих елементів кісток і кістки в цілому.

Класифікація переломів

1. За сполученням із зовнішнім середовищем: Відкритий перелом – ділянка перелому сполучається з навколишнім середовищем. У таких випадках висока ймовірність мікробного забруднення ділянки перелому і розвитку інфекції. Тяжкий різновид відкритих переломів — вогнепальні, які часто бувають багатоуламковими з дефектом тканин, кровотечею та розвитком інфекційних ускладнень.

Закритий перелом – ділянка перелому не сполучається з навколишнім середовищем. При цьому зміщення уламків може відбуватися під час перекладання потерпілого та його транспортуванні і шкіра може ушкоджуватися із середини. Такі переломи називаються вторинно відкритими.

2. За походженням:

Вроджені – на грунті патологічних змін кісток плоду або внутрішньоутробного травмування.

Набуті – травматичні, акушерські (переломи – при проходженні плоду через родові шляхи матері), патологічні (на грунті остеомієліту, пухлини, туберкульозу, сифілісу кісток).

3. За ступенем ушкодження:

Повний перелом – порушення цілісності кістки з повним порушенням анатомічного зв’язку між відламками.

Неповний перелом (тріщина) – порушення цілісності кістки з частковим порушенням анатомічного зв’язку між відламками; надлом – підокістний перелом зі збереженням цілісності окістя (перелом у дітей за типом «зеленої гілки»),

4. За ушкодженнями внаслідок перелому та стану оточуючих органів і тканин:

Неускладнені.

Ускладнені – відкриті переломи, коли ушкоджена шкіра або слизова оболонка, що сприяє проникненню мікрофлори та розвитку інфекції, переломи, що супроводжуються ушкодженням великих судин, нервових стовбурів, внутрішніх органів (легень, органів тазу, головного та спинного мозку, суглобів).

• 5. За локалізацією – діафізарні, епіфізарні та метафізарні.
• 6. За відношенням лінії перелому до поздовжньої осі кістки – поперечні, косі та гвинтоподібні (спіральні). (Рис. 3.16).
• 7. За положенням кісткових уламків по відношенню один до одного – без зміщення та зі зміщенням (по ширині, довжині, осі, периферії) уламків. За кількістю уламків: одинарні, множинні, багатоуламкові.

Рис. 3.16. Окремі види переломів: 1. косий; 2. роздроблений; 3. гвинтоподібний; 4. підокістний (по типу «зеленої гілки»); 5. Сегментований (багатоуламковий, багатоскалковий); 6. поперечний

Механізми виникнення переломів: згинання (у т.ч. відривні переломи), скручування (ротація при фіксованій кінцівці), стискання, прямий удар (в т.ч. вогнепальне поранення). Стискання довгих трубчастих кісток в повздовжньому напрямку спричиняє вколочення тонкого та міцного діафізу в широкий і менш міцний губчастий метаепіфіз. Наприклад, при падінні на зігнутий ліктьовий суглоб виникає вколочений перелом хірургічної шийки плеча. Стискання поперекового відділу хребта за сильного згинання при обвалах або падіння на сідниці спричиняє компресійний перелом зі сплющенням тіл хребців.

Різкий поворот тіла за повздовжньою віссю при фіксованій стопі або передпліччі спричиняє гвинтоподібний гвинтоподібний перелом. Відривний перелом спостерігають в місцях прикріплення до кістки сухожилків та зв’язок. Вони виникають при раптових сильних скороченнях м’язів та рухах у незвичній для суглобу площині. Особливість переломів від зсуву (удар в стегно) – поперечне розміщення площини надлому та зміщення одного з уламків в напрямку дії травмуючого предмету. При різних комбінаціях та особливостях основних механізмів травми, залежно від будови окремих кісток, віку хворого можуть виникнути косі, Т-подібні, У-подібні, повздовжні, за типом «зеленої гілочки» (у дітей) та епіфізіоліз (у віці до 25 років).

При переломі можливе зміщення уламків. Зміщенним вважають дистальний уламок. Чинники зміщення – травмуюча сила, скорочення м’язів (реакція на біль), тяга дистальної частини кінцівки, недостатня іммобілізація. Види зміщеннь – по довжині (dislocatio ad longitudineum), по ширині (dislocatio ad latum), ротаційне (dislocatio ad rotati), кутове (dislocatio ad axin).

Важливе значення для діагностики та лікування переломів мають дані про патологічний процес у кістці, який мав місце до отримання травми (пухлини, остеомієліти, туберкульоз тощо).