Перелом у великій вітчизняній війні

Докорінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни й Другої світової війни

Поняття докорінний перелом у війні містить у собі такі стратегічні й політичні зміни в ході воєнних дій, як:
— перехід стратегічної ініціативи від однієї воюючої сторони до іншої;
— забезпечення надійної переваги оборонної промисловості й тилової економіки в цілому;
— досягнення військово-технічної переваги в постачанні діючої армії новітніми видами озброєння;
— якісні зміни в співвідношенні сил на міжнародній арені
Вирішальні події Другої світової війни, що забезпечили докорінний перелом на користь країн антигітлерівської коаліції, відбулися на радянсько-германському фронті. Це означає, що докорінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни був разом з тим переломом у ході Другої світової війни
Початок докорінному перелому було покладено наступальною операцією «Уран» під Сталінградом (другий етап Сталінградської битви; перший — оборонний — тривав з 17 липня по 18 листопада 1942р.). Воєнно-стратегічний план операції, розроблений під керівництвом генералів Г. К. Жукова й А. М. Василевського, припускав силами трьох фронтів — Південно-Західного, Сталінградського й Донського — оточити сталінградське угруповання супротивника, створити два надійних кільця оточення й або примусити його до капітуляції, або розгромити. 19 листопада в настання перейшли Південно-Західний і Донськой фронти, 20 листопада — Сталінградський фронт. Уже до 23 листопада були оточені німецькі 6-я й 4-я танкові армії. Прорвати зовнішнє й внутрішнє кільце силами групи армій «Дон» ворогові не вдалося. 2 лютого Сталінградська битва переможно завершилася, у полон були взяті в цілому 300 тис. німецьких солдатів, офіцерів і генералів
Всі ознаки корінного перелому, що почався, були наявними: стратегічна ініціатива перейшла до Червоної Армії, уперше була забезпечено військово-технічна перевага над супротивником, досягнута завдяки якісно більше високому рівню організації тилової економіки. Перемога під Сталінградом мала величезне міжнародне значення: уперше за всю війну в Німеччині був оголошений триденна жалоба, активізувався європейський рух Опору
Узимку — навесні 1943р. Червона Армія розвила успіх, прорвавши блокаду Ленінграда, розгорнувши настання на Північному Кавказі й у верхів’ях Дону
Остаточним докорінний перелом у ході війни став після битви на Курській дузі. Німецьке командування, домігшись улітку 1943 р. деяких успіхів на південно-західному напрямку, спланувало велику наступальну операцію на Курськом виступі (операція «Цитадель»). Особливі надії покладали на новітні танки «Тигр» і «Пантера», штурмові знаряддя «Фердинанд».
Радянське командування вперше застосувало тактикові навмисної оборони з наступним настанням: створило потужне угруповання військ, що перевершувала супротивника в кількісних і якісних відносинах
Битва на Курській дузі тривала з 5 липня по 23 серпня. 12 липня відбулося найбільше за роки війни танковий бій у районі села Прохо-Ровка, що закінчилося перемогою наших танкістів. У результаті битви були звільнені Бєлгород, Орел, Харків, знищені 500 тис. ворожих солдатів і офіцерів, 1,5 тис. танків, 3,7 тис. літаків. Докорінний перелом у ході Другої світової війни й Великої Вітчизняної війни завершився. Із цього часу стратегічна ініціатива навіть тимчасово не переходила в руки німецького командування
1943 р. закінчився звільненням Лівобережної України, Донбасу, Києва (6 листопада) у ході битви за Дніпро
Докорінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни супроводжувався помітними успіхами союзників СРСР по антигітлерівській коаліції. Навесні 1943 р. капітулювало германо-італійське угруповання в Північній Африці, улітку союзники висадилися на Сицилії. Уряд Б. Муссоліні було скинуто, нові влади заявили про вихід з війни. На жаль, другий фронт у Європі в 1943 р. так і не був відкритий
28 листопада — 1 грудня 1943 р. на Тегеранській конференції вперше зустрілися лідери СРСР, США й Великобританії И. В. Сталін, Ф. Рузвельт і У. Черчілль. На зустрічі обговорювалися перспективи відкриття другого фронту, а також питання післявоєнного врегулювання. Сам факт Тегеранської конференції доводить, що докорінний перелом у війні став реальністю

Основні риси, властиві сталінізму і що знайшли свій найбільш яскравий прояв під час війни, — некомпетентність, жорстокість, бюрократизм. Ще на XX з’їзді КПРС було з усією певністю сказано: «Єдиновладність Сталіна привела до особливо тяжких наслідків в ході Великої Вітчизняної війни». Проте і до цих пір деякі намагаються спростувати цю думку, стверджуючи, що Сталін, його оточення під час війни стримали свою жорстокість, пом’якшили командно-репресивну систему, що після Сталінградської битви Сталін ніби то оволодів полководницьким мистецтвом. Але Сталін не був полководцем, тим більше «великим». В умовах самовладдя він узяв на себе керівництво війною, не маючи для цього навіть задовільної професійної підготовки. Сталін посів в 1941 році всі мислимі посади в Державному Комітеті Оборони, ЦК ВКП(б), Раднаркомі СРСР, Наркоматі оборони і ін. Волею доль що став військово-політичним керівником однієї з найбільших держав світу, Сталін не володів такими необхідними якостями, як спеціальні знання, загальна культура і наукова інтуїція, глибокий і гнучкий підхід до вирішення виникаючих проблем, уміння вибрати головну з них. Некомпетентність Сталіна і багато його наближених виявлялася особливо згубній ні при чому не обмеженій владі «вождя», наджорсткій централізації, його прагненні узяти все на себе — від оборони якої-небудь висотки до конструкції пістолета-кулемета, а також із-за скутості ініціативи інших керівників, із страху перед диктатором.

Осінню 1942 року відбувся перелом в методах стратегічного керівництва. Сталін призначив своїм заступником Жукова. А Жуків в кінці 1942 року був вже іншим воєначальником, чим літом 1941-го. Він тепер не дивився на Сталіна як на втілення мудрості. Збагатившись досвідом війни і знаючи справжні військові «здібності» Сталіна, Жуків надав сильний вплив на вироблення рішень і підготовку контрнаступу під Сталінградом.

19 листопада 1942 року наші війська перевершуючими силами перейшли в контрнаступ північніше і на південь від Сталінграду, прорвали лінію фронту на ділянці румунських військ, за п’ять днів оточили 6-у армію. Командувач нею генерал Паулюс негайно ж попросив у Гітлера свободи дій, щоб пробитися зі своєю армією з казана, але той відхилив це прохання, твердо завіривши, що своєчасно деблокує її, а доти забезпечуватиме за допомогою люфтваффе; останнє ж було справою Геринга, який легковажно поручився, що забезпечить постачання оточених з’єднань по повітрю. Головним для Гітлера, як він заявляв, був перш за все «фанатичний принцип» — утримати Сталінград в що б те не стало, бо здати його означало втратити всю техніку і місто назавжди. А цього він не хотів і не міг зробити хоч би вже з міркувань власного престижу!

У післявоєнний час публіцисти неодноразово і украй різко критикували Паулюса за те, що той в перші дні листопада не зробив прориву на власну відповідальність, щоб врятувати 6-у армію. Наскільки мало вони враховують тодішнє положення: адже віра німецьких військ в свої сили ще не була загублена і доти вище командування завжди справлялося зі всіма кризами! «Мені тоді зовсім не приходила в голову революційна думка про те, щоб свідомо викликати ураження і тим самим привести до падіння Гітлера і нацистського режиму як перешкоди для закінчення війни», «Сталинград: Уроки истории. Воспоминания участников битвы». М.,1980

— визнавався пізнішим Паулюс.

Так і билася армія Паулюса, зайнявши кругову оборону і сподіваючись на деблокаду ззовні і на постачання по повітрю! Тим часом 19 і 22 грудня 1942 року теоретично ще була остання можливість для командувача 6-ою армією всупереч отриманим вказівкам зважитися на прорив. Але Паулюс, вихований у дусі німецького військового мислення і покори, не захотів діяти без наказу вищестоящого командування і продовжував триматися в казані. В кінці січня 1943 року 6-а армія була вимушена капітулювати.

Паулюс, тільки що фельдмаршалом, що став, здався в полон. З 91 тис. німецьких солдатів, що потрапили в полон, згодом повернулися лише 6 тис. Геббельс оголосив в країні траур на три дні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

• #
• #
• #
• #
• #
• #
• #
• #
• #
• #
• #

Невдачі перших місяців Великої Великої Вітчизняної війни для СРСР було обумовлені багатьма об’єктивними і суб’єктивними чинниками. Вже було написане чимало робіт, проведено численні дослідження. Аналіз бойових дій оцінка тактичного та стратегічного рішень командування Збройних сил і політичного керівництва Радянського Союзу цікаві сьогодні. У 90-х роках були розсекречені документи і оприлюднені статистичні дані, що стосуються теми Великої Великої Вітчизняної війни. Ці дані дозволяють точніше охарактеризувати ті чи інші події часів війни, причини перемог чи невдач Червоною Армією, зокрема і невдач перших, найважчих місяців війни.

У цьому роботі робиться одну спробу узагальнити матеріали, що стосуються теми початку Великої Вітчизняної війни, пояснити ніж було викликані перші невдачі нашої армії у прикордонних і оборонних боях влітку, і на початку осені 1941р. Тверезий аналіз ситуації у світі, об’єктивну оцінку можливостей Збройних Сил країни до війни дозволяють дати гідну відсіч противнику і мінімізувати втрати особового складу й техніки.

Чи все було зроблено цього партією і урядом СРСР? Спробуємо відповісти на питання з позицій сучасної людини.

Зараз, коли міжнародна обстановка у багатьох країн світу залишається напруженої, ведуться бойові дії, аналіз ходу і результатів останньої Першої світової ( зокрема і Великої Великої Вітчизняної війни), причин невдач то, можливо актуальним для сучасників, дасть можливість уникнути непотрібних жертв..

59,Обґрунтуйте наявність корінного перелому у Великій Вітчизняній війні.

Вирішальні події Другої світової війни, що забезпечили корінний перелом на користь країн антигітлерівської коаліції, відбулися на радянсько-німецькому фронті. Це означає, що докорінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни був разом з тим переломом у ході Другої світової війни.

Початок корінного перелому було покладено наступальної операції «Уран» під Сталінградом (другий етап Сталінградської битви; перший — оборонний — тривав з 17 липня по 18 листопада 1942р.). Військово-стратегічний план операції, розроблений під керівництвом генералів Г. К. Жукова і А. М. Василевського, припускав силами трьох фронтів — Південно-Західного, Сталінградського і Донського — оточити сталінградськуу угруповання противника, створити два надійних кільця оточення і або примусити його до капітуляції, або розгромити. 19 листопада в наступ перейшли Південно-Західний і Донський фронти, 20 листопада — Сталінградський фронт. Вже до 23 листопада були оточені німецькі 6-а і 4-а танкові армії. Прорвати зовнішнє і внутрішнє кільце силами групи армій «Дон» ворогові не вдалося. 2 лютого Сталінградська битва переможно завершилася, в полон було взято в цілому 300 тис. німецьких солдатів, офіцерів і генералів.

Всі ознаки що почався корінного перелому були в наявності: стратегічна ініціатива перейшла до Червоної Армії, вперше було забезпечено військово-технічну перевагу над противником, досягнуте завдяки якісно більш високому рівню організації тилової економіки. Перемога під Сталінградом мала величезне міжнародне значення: вперше за всю війну в Німеччині був оголошений триденний траур, активізувалося європейський рух Опору.

Корінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни супроводжувався помітними успіхами союзників СРСР по антигітлерівській коаліції. Навесні 1943 р. капітулювала германо-італійська угруповання в Північній Африці, влітку союзники висадилися на Сицилії. Уряд Б. Муссоліні було скинуто, нові влада заявила про вихід з війни. На жаль, другий фронт у Європі в 1943 р. так і не було відкрито.