Перелом та їх класифікація

Перелом та їх класифікація thumbnail

Перелом (fractura) – порушення цілісності кістки, що спричинене механічною дією або патологічним процесо у кістці (пухлина, запалення).

Класифікація кісток

Розрізняють довгі, короткі та плоскі кістки.

Довга кістка (Рис. 3.15) має два кінці (епіфізи), тіло (діафіз) та перехідну частину між ними – метафіз. Ділянки на кістці, до яких прикріпляються сухожилки м’язів, називаються апофізами. Діафіз утворюють компактні пластини. Всередині діафізу знаходиться кістково- мозковий канал, що в дитячому віці виповнений червоним кістковим мозком, а у дорослих-жиром. У кістково-мозковому каналі знаходяться артерії, які живлять кістку. Епіфізи представлені губчастою кісткою, а зовнішня та внутрішня поверхні покриті пластинчастою кісткою. Епіфізи покриті гіаліновим хрящем і беруть участь в утворенні суглоба. У дитячому віці епіфіз розмежовується з метафізом хрящовою ростковою пластиною, за рахунок якої кістки ростуть в довжину. Зовнішня поверхня кістки покрита окістям, за рахунок якого кістки ростуть в товщину. Внутрішня поверхня покрита ендоостом (середкістя). Окістя в дитячому віці товсте і міцне, побудоване з зовнішнього фіброзного і внутрішнього клітинного шарів. З віком окістя втрачає своє первинне призначення і потоншується до плівки.

Відділи довгої трубчастої кістки (1 – діафіз, 2 - метафізи, 3 – епіфізи, 4 – апофізи)

Рисунок. 3.15. Відділи довгої трубчастої кістки (1 – діафіз, 2 — метафізи, 3 – епіфізи, 4 – апофізи)

Короткі та плоскі кістки, як правило, побудовані з губчастої кістки, покриті різної товщини пластинами.

З віком кістки зазнають кількісних та якісних змін: зменшується товщина кортикального шару, зменшується кількість кісткових балок та їх товщина. У міру змін на молекулярному рівні наступає порушення міцності окремих елементів кісток і кістки в цілому.

Класифікація переломів

1. За сполученням із зовнішнім середовищем: Відкритий перелом – ділянка перелому сполучається з навколишнім середовищем. У таких випадках висока ймовірність мікробного забруднення ділянки перелому і розвитку інфекції. Тяжкий різновид відкритих переломів — вогнепальні, які часто бувають багатоуламковими з дефектом тканин, кровотечею та розвитком інфекційних ускладнень.

Закритий перелом – ділянка перелому не сполучається з навколишнім середовищем. При цьому зміщення уламків може відбуватися під час перекладання потерпілого та його транспортуванні і шкіра може ушкоджуватися із середини. Такі переломи називаються вторинно відкритими.

2. За походженням:

Вроджені – на грунті патологічних змін кісток плоду або внутрішньоутробного травмування.

Набуті – травматичні, акушерські (переломи – при проходженні плоду через родові шляхи матері), патологічні (на грунті остеомієліту, пухлини, туберкульозу, сифілісу кісток).

3. За ступенем ушкодження:

Повний перелом – порушення цілісності кістки з повним порушенням анатомічного зв’язку між відламками.

Неповний перелом (тріщина) – порушення цілісності кістки з частковим порушенням анатомічного зв’язку між відламками; надлом – підокістний перелом зі збереженням цілісності окістя (перелом у дітей за типом «зеленої гілки»),

4. За ушкодженнями внаслідок перелому та стану оточуючих органів і тканин:

Неускладнені.

Ускладнені – відкриті переломи, коли ушкоджена шкіра або слизова оболонка, що сприяє проникненню мікрофлори та розвитку інфекції, переломи, що супроводжуються ушкодженням великих судин, нервових стовбурів, внутрішніх органів (легень, органів тазу, головного та спинного мозку, суглобів).

  • 5. За локалізацією – діафізарні, епіфізарні та метафізарні.
  • 6. За відношенням лінії перелому до поздовжньої осі кістки – поперечні, косі та гвинтоподібні (спіральні). (Рис. 3.16).
  • 7. За положенням кісткових уламків по відношенню один до одного – без зміщення та зі зміщенням (по ширині, довжині, осі, периферії) уламків. За кількістю уламків: одинарні, множинні, багатоуламкові.

Окремі види переломів: 1. косий; 2. роздроблений; 3. гвинтоподібний; 4. підокістний (по типу

Рис. 3.16. Окремі види переломів: 1. косий; 2. роздроблений; 3. гвинтоподібний; 4. підокістний (по типу «зеленої гілки»); 5. Сегментований (багатоуламковий, багатоскалковий); 6. поперечний

Механізми виникнення переломів: згинання (у т.ч. відривні переломи), скручування (ротація при фіксованій кінцівці), стискання, прямий удар (в т.ч. вогнепальне поранення). Стискання довгих трубчастих кісток в повздовжньому напрямку спричиняє вколочення тонкого та міцного діафізу в широкий і менш міцний губчастий метаепіфіз. Наприклад, при падінні на зігнутий ліктьовий суглоб виникає вколочений перелом хірургічної шийки плеча. Стискання поперекового відділу хребта за сильного згинання при обвалах або падіння на сідниці спричиняє компресійний перелом зі сплющенням тіл хребців.

Різкий поворот тіла за повздовжньою віссю при фіксованій стопі або передпліччі спричиняє гвинтоподібний гвинтоподібний перелом. Відривний перелом спостерігають в місцях прикріплення до кістки сухожилків та зв’язок. Вони виникають при раптових сильних скороченнях м’язів та рухах у незвичній для суглобу площині. Особливість переломів від зсуву (удар в стегно) – поперечне розміщення площини надлому та зміщення одного з уламків в напрямку дії травмуючого предмету. При різних комбінаціях та особливостях основних механізмів травми, залежно від будови окремих кісток, віку хворого можуть виникнути косі, Т-подібні, У-подібні, повздовжні, за типом «зеленої гілочки» (у дітей) та епіфізіоліз (у віці до 25 років).

При переломі можливе зміщення уламків. Зміщенним вважають дистальний уламок. Чинники зміщення – травмуюча сила, скорочення м’язів (реакція на біль), тяга дистальної частини кінцівки, недостатня іммобілізація. Види зміщеннь – по довжині (dislocatio ad longitudineum), по ширині (dislocatio ad latum), ротаційне (dislocatio ad rotati), кутове (dislocatio ad axin).

Читайте также:  Консервативное лечение переломов у детей

Важливе значення для діагностики та лікування переломів мають дані про патологічний процес у кістці, який мав місце до отримання травми (пухлини, остеомієліти, туберкульоз тощо).

Источник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хірургічне лікування перелому кута нижньої щелепи. Фіксація кісткових уламків пластинами. Принципи остеосинтезу — стабільність (нерухомість уламків, що створює умови для зрощення кісток) та функціональність.

Запит «Перелом» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Перело́м (лат. fractura) — часткове або повне порушення цілісності кістки, яке спричинює вплив на неї механічної сили: насильно або в результаті падіння, удару, а також внаслідок патологічного процесу, пухлини, запалення[1].

Класифікація[ред. | ред. код]

Класифікація за пошкодженням зовнішніх покривів тіла[ред. | ред. код]

  • відкритий перелом (шкіра у ділянці перелому пошкоджена)
  • закритий перелом (шкіра у ділянці перелому не пошкоджена)

Класифікація за формою кісткових уламків[ред. | ред. код]

  • поперечні
  • косі
  • гвинтоподібні
  • скалкові
  • роздроблені

Класифікація за порушенням цілісності кістки[ред. | ред. код]

  • повні
  • неповні

Класифікація за зміщенням[ред. | ред. код]

  • зміщені, зміщені з «вколоченням»
  • незміщені

Класифікація за кількістю переломів[ред. | ред. код]

  • одиночні
  • множинні

Діагностика[ред. | ред. код]

Є відносні і абсолютні ознаки перелому, відносні є орієнтовними, і дозволяють лише запідозрити травму даного типу. Абсолютні ознаки підтверджують факт перелому, і дозволяють відрізнити його від інших, схожих за клінічними ознаками травм.

На місці травми[ред. | ред. код]

Основними ознаками перелому є:

  • сильний біль
  • набряк
  • синець
  • крепітація уламків (хрускіт)
  • патологічна рухливість
  • вкорочення сегменту
  • несправжній суглоб у віддаленому періоді
  • деформація кістки (кінцівки)
  • порушення функцій кістки (кінцівки)

У стаціонарі[ред. | ред. код]

Діагноз встановлюють за допомогою рентгенологічного дослідження.

Перша допомога при переломах[ред. | ред. код]

При всіх видах переломів повинна бути проведена транспортна іммобілізація (знерухомлення).
Фіксація проводиться готовими шинами або пов’язкою з використанням підручних матеріалів (палки, дошки тощо). Фіксація створює максимальний спокій ділянки перелому, що попереджує подальшу травматизацію м’яких тканин гострими уламками кісток та вторинне зміщення уламків, а також зменшує біль та, відповідно, можливість поглиблення больового шоку.

Транспортна шина повинна фіксувати не менше двох суглобів, поєднаних з місцем перелому (вище та нижче).

При переломі плечової та стегнової кісток потрібна фіксація трьох суглобів (променевозап’ястковий суглоб при переломі плеча, гомілковий — при переломі гомілки). При транспортуванні постраждалому стараються ввести наркотичні анальгетики(наприклад: морфін).

При відкритих переломах під час транспортної іммобілізації вправлення кісток не проводять. На рану накладають стерильну пов’язку. При артеріальній кровотечі накладають джгут.

У лікувальному закладі після обстеження постраждалого приймають рішення про подальше лікування. Найчастіше проводять репозицію (співставлення та відновлення фізіологічного положення) уламків, а потім накладають відповідний тип гіпсової пов’язки (наприклад: лонгету). Для лікування переломів застосовують різні лікувальні методи: шинні та гіпсові пов’язки, скелетне витягування, оперативне лікування за допомогою різних видів імплантів швів, цвяхів, гвинтів, пластинок. Хірургічним лікуванням переломів є остеосинтез. Остеосинтез виконують за допомогою металевих пластин (металоостеосинтез), стрижнів, апаратів зовнішньої фіксації, або спиць та серкляжів (репозиційний).

При відкритому переломі проводять первинну хірургічну обробку та лікування рани. Вводять протиправцеву сироватку, антимікробні препарати.

Зростання кісток[ред. | ред. код]

Зламана кістка починає процес відновлення одразу після перелому. Зростання перелому проходить три головні стадії.

Утворення згустку[ред. | ред. код]

Спочатку кров збирається в кінцях зламаної кістки, утворюючи в’язку масу у вигляді згустку. Зі згустку утворюються волокна, які стають основою для наростання нової кісткової тканини.

Заповнення згустку[ред. | ред. код]

Незабаром клітини, які загоюють кістки — остеокласти і остеобласти, — заповнюють згусток. Остеокласти починають згладжувати зазубрені краї кістки, а остеобласти заповнюють проміжок між її кінцями. Через кілька днів з цих клітин формується гранулярний міст, який зв’язує кінці кістки.

Формування кісткового мозолю[ред. | ред. код]

Через 6-10 днів після перелому гранулярний міст з клітин стає кістковою масою, яка називається мозолем. Вона крихка і при різкому русі може зламатися. Ось чому зламана кістка під час загоєння повинна бути нерухомою. Пізніше мозоль перетворюється на тверду кістку.

Зрощення кістки[ред. | ред. код]

Через 2-9 тижні, за новими кровоносними судинами починає надходити кальцій до проблемної ділянки, що сприятливо впливає на кісткову тканину. Цей процес-окостеніння, з’єднує зламані елементи кістки. Кістка вважається загоєною, по проходженню всіх етапів, і стає міцною. Хоча пошкоджену ділянку можна звільнити від гіпсу, для остаточного одужання
необхідно близько року.

Щоб кістки швидше зрослися, необхідно точно слідувати вказівкам фахівця і дотримуватися обережності, в іншому випадку, може порушити процес загоєння. Це може сприяти неправильному зростанню кістки, поряд з погано проведеною операцією по складанню уламків і непрофесійної консультацій фахівця.

Читайте также:  Обезболивание народными средствами при переломе

Джерела[ред. | ред. код]

  • Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984. (С.?)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ S.T. Marshall; B.D. Browner (2012) [1st. Pub. 1956]. Chapter 20: Emergency care of musculoskeletal injuries. У Courtney M. Townsend Jr. Sabiston textbook of surgery: the biological basis of modern surgical practice. Elsevier. с. 480–520. ISBN 978-1-4377-1560-6. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Перелом не зростається 7 років: що робити?
  • Скільки зростається кістка після перелому[неавторитетне джерело]

Источник

Перелом – це травма, при якій кістки людини деформуються. Їх анатомічна цілісність порушується з-за зовнішнього впливу. Кісткові тканини пошкоджуються, якщо їх фізична міцність нижче сили травмуючого чинника. Найчастіше від цих травм страждають діти та літні люди. Правильно діагностувати тип травми лікарям допомагає класифікація переломів.

Переломи та їх симптоматика

У деяких випадках пошкодження може спричинити тяжкі ускладнення: сепсис, кровотеча, травми внутрішніх органів кістковими осколками, травматичний шок і т. д. Тому дуже важливо надати допомогу потерпілому як можна швидше.

Залежність травми від віку

В дитячому і дитячому віці кісткові тканини ще не дуже міцні і досить еластичні. З-за цього скелет дитини більш вразливий до впливу зовнішніх факторів, ніж у дорослої людини. Крім цього, високий травматизм у дітей пов’язаний з їх рухливим способом життя і тим, що у них ще слабо розвинений інстинкт самозбереження. У дітей найчастіше зустрічаються два види пошкоджень: епіфізеоліз (в паросткової зони роз’єднуються фрагменти кістки) і поднадкостнічний перелом.

В організмі літніх людей починають відбуватися специфічні зміни. З віком солі кальцію поступово вимиваються з кісткових тканин, розвивається остеопороз кістки втрачають свою природну міцність. У похилому віці підвищується ризик падіння, так як мозковий кровообіг порушено, а, отже, можуть виникати запаморочення. Порушується і координація рухів.

Молоді люди найчастіше страждають від таких травм у зимовий сезон і при надмірних фізичних навантаженнях.

Існує міжнародна класифікація хвороб, за якою переломи віднесені до 19-му класу. Це отруєння, травми та інші ушкодження, які є наслідками фізичного впливу ззовні.

Основні симптоми

Визначити пошкодження скелета у постраждалого відразу непросто. Але існує кілька ознак переломів, за якими їх можна розпізнати:

  • Неприродна рухливість.
  • Збільшення розміру і форми кінцівки.
  • Сильні болі при русі.
  • Синець і пухлина на місці травми.
  • Неможливість здійснювати певні види рухів (при порушеннях функцій кінцівок).

Після травми кісткова тканина, порушується не повністю. Травма може призвести до появи надломів, тріщин, крайових і дірчастих зламів. Крім цього, може утворитися вколочений перелом, який відносять до повним. В основному він спостерігається в місцях розташування кісткових метафизов. При такому пошкодженні одна частина кістки щільно входить в інший.

Класифікація

Поставити правильний діагноз дозволяє поділ видів переломів за класами. Завдяки існуючій класифікації травм кістяка, можна легко підібрати оптимальний метод проведення терапії і зробити подальший прогноз. Пошкодження кісткових тканин поділяють за типом осколків кістки, зміщення її фрагментів, формі дефектів кісткових тканин, причини появи пошкодження і т. д.

Причини травми

В першу чергу лікарі виявляють етіологію перелому, який може бути патологічним або травматичним. Патологічні види:

  • Потоншення кістки після хірургічного втручання.
  • Наявність у потерпілого остеопорозу кісткової кісти і серйозних хронічних захворювань.
  • Недосконалий остеогенез.
  • Злоякісні і доброякісні пухлини.

Травматичні ушкодження поділяють на прямі і непрямі. Прямі виникають із-за сильних ударів, падінь, насильницьких дій і т. д. До них також відносять вогнепальні поранення (в цьому випадку перелом класифікується як відкритий). Якщо місце впливу зовнішнього фактора не збігається з місцем утворення перелому, то його називають непрямим.

Повідомлення відламків кістки

В залежності від того, як кісткові відламки сполучаються з навколишнім середовищем, розрізняють 2 типи переломів. Якщо на місці перелому утворюється рана, то він вважається відкритим. При відсутності ушкоджень зовнішніх тканин – закритим.

а — закритий перелом, б — відкритий

При відкритих переломах м’які тканини і шкіра ушкоджуються, у потерпілого утворюється рана, що повідомляється із зовнішнім середовищем. Це призводить до кровотеч, виникає ризик потрапляння на ранову поверхню хвороботворних мікроорганізмів. Відкриті переломи бувають первинні та вторинні.

При первинному дефект кісткової тканини рана утворюється в момент пошкодження. Вторинний може виникнути через деякий час, якщо транспортування потерпілого до медичного закладу була некоректною або, під час некваліфікованого вправлення кісткових фрагментів, їх гострі частини розірвали м’язову тканину, кровоносні судини та епідерміс.

Закритий перелом може бути:

  • Комбінованим. Крім дефектів кістки у потерпілого ушкоджені вісцеральні органи.
  • Поєднаним. Травма виникла під впливом хімічних, радіаційних та механічних факторів.
  • Множинним. Зламані відразу кілька кісток.
  • Одиничним. Зламана одна кістка.
  • Повним. Кінці травмованої кістки повністю відділяються, відбувається її зміщення.
  • Неповним. Відламки кістки залишаються на місці. До таких травм відносять надломи, тріщини, дірчасті і крайові переломи.
Читайте также:  Перелом вертлужной впадины гипс

Часто зустрічаються види переломів кісток зі зміщенням відламків – найскладніші і небезпечні травми. Процес лікування і відновлення займає дуже багато часу. При зміщенні відламків кістки можуть розвинутися тяжкі ускладнення: знижується чутливість, настає параліч, виникають кровотечі (закриті і відкриті), порушується іннервація кінцівок. Якщо ушкоджені великі кровоносні судини і м’язова тканина, то настає геморагічний або больовий шок, що може призвести навіть до смерті потерпілого.

Місце розташування

Переломи, в залежності від місця їх локалізації, бувають такими:

  • Эпифизиолизы – травма кістки у дітей в зонах росту.
  • Эпифизарными – розташовані в порожнинах суглобів.
  • Метафизарными – в області суглоба.
  • Діафізарними – травми між кінцями трубчастих кісток.
  • Импрессионными (вколоченными) – переломи губчастих елементів скелета.
  • Окремо виділяють пошкодження трубчастих кісток.

Эпифизарная травма, по своїй суті, є не тільки переломом, але і вивихом. З-за цього лікування пацієнта проводити набагато складніше, а період відновлення триває дуже довго. Особливу увагу потрібно звернути на випадки эпифизиолиза, так як при неправильній терапії зони росту скелета передчасно закриваються. Це помітно проявляється в тому, що з часом ушкоджена кінцівка стає значно коротша від здорової.

Форма лінії перелому

Переломи поділяють і по лінії пошкодження кісткових тканин. Травма може бути:

  • Оскольчатой.
  • Гвинтовий.
  • Поздовжній.
  • Поперечної.
  • Косий.

При поперечних переломах травма вважається стабільною. Зміщення відламків кістки найчастіше не відбувається. В інших випадках кістка після травми зміщується, так як її тягне м’язова тканина.

Осколковий вид перелому характеризується відокремленням від кістки одного або кількох гострих осколків, які потрапляють у м’які тканини. При такому пошкодженні хворому знадобиться хірургічне втручання і тривалий реабілітаційний період. Така травма може бути крупно – і мелкооскольчатой.

Допомога при переломах

Надання першої допомоги при переломах – дуже важливий етап. Надавати її треба швидко і точно. Проте варто пам’ятати, що при різних видах травм необхідно проводити різні маніпуляції. Які бувають переломи і як правильно себе поводити, щоб не нашкодити потерпілому?

Закритий перелом кінцівки

Насамперед необхідно зафіксувати травмовану кінцівку за допомогою шини, яку можна виготовити самостійно. Якщо підходящих матеріалів під рукою немає, то одну нижню кінцівку можна щільно примотати до іншої, а верхню – підвісити, використовуючи хустка, шарф або хустку.

Завдяки цим діям травмована кінцівка буде знерухомлена. Це дозволить уникнути погіршення стану потерпілого під час його транспортування. Крім цього, до місця травми бажано додати кубики льоду або інший холодний предмет, щоб зняти набряклість, і дати хворому знеболюючий препарат.

Відкритий перелом кінцівки

Відкритий вид перелому дуже небезпечний. Кінцівка постраждалого сильно деформується, часто відкриваються сильні кровотечі. Ранову поверхню необхідно як можна швидше обробити антисептиком і накрити стерильною пов’язкою. Звичайно, як і при закритому переломі, кінцівку треба зафіксувати.

Ні в якому разі не можна намагатися самостійно випрямити місце пошкодження. Цю процедуру виконує тільки кваліфікований фахівець, після проведення рентгенографії. При таких пошкодженнях у хворого може наступити травматичний шок. Щоб уникнути цього людині необхідно дати лікарський препарат, який допоможе зняти больовий синдром, і як можна швидше доставити в травмпункт.

Перелом кісток щелепи

Головний ознака перелому щелепи – деформація овалу обличчя. Також людині стає важко ковтати, його мова стає невиразною.

Потерпілий повинен прийняти горизонтальне положення. У такому вигляді його потрібно доставити в лікарню. При транспортуванні можна акуратно притримувати зламану щелепу руками або заздалегідь підв’язати її.

Перелом хребетного стовпа

Самими небезпечними є пошкодження хребта. Після цієї травми у людини може розвинутися частковий або повний параліч. У деяких випадках може бути пошкоджено спинний мозок, що призводить до розвитку важких ускладнень. Перші симптоми перелому хребта – неможливість здійснення певних рухів і сильний біль.

Потерпілого необхідно максимально знерухомити і помістити на тверду поверхню в горизонтальному положенні. При відсутності нош можна використовувати дошки, двері і т. д. Тягнути його за руки або ноги не можна ні в якому разі – це може призвести до сильних пошкоджень спинного мозку. Після цього хворого потрібно максимально швидко і акуратно доставити в медичний заклад.

Переломи ребер

Один з найпоширеніших видів переломів. Якщо у людини зламане ребро, він буде відчувати біль при глибокому вдиху, покашлюванні, чханні і різких рухах. Якщо у потерпілого при диханні виділяється кров і піна, з’являються напади задухи і сильна спрага, то значить у нього травмовані внутрішні органи. Найчастіше зустрічаються ушкодження легень.

Після травми потерпілого необхідно привести в лежаче або напівсидяче положення і дати йому знеболюючий препарат. Потім хворий повинен видихнути, в цьому положенні йому перебинтовывают грудну клітку.

Источник