Перелом кісток черепа ознаки

Перелом кісток склепіння та основи черепа, ознаки, наслідки

Серйозні травми можуть нести загрозу життю і здоров’ю людини. Але від них, на жаль, не застрахований ніхто. До одних з найбільш небезпечних травм відносяться переломи черепа. Вони можуть виникнути при падінні з висоти, особливо на голову, при безпосередньому ударі або при серйозному ДТП та ін. Такі стани вимагають до себе особливо пильної уваги, так як можуть ускладнюватися і призводити до різних порушень здоров’я. І їх своєчасна діагностика та адекватна терапія часто дозволяють уникнути виникнення таких проблем. Давайте поговоримо про те, що собою являє перелом кісток склепіння та основи черепа, обговоримо ознаки таких станів і їх можливі наслідки.

Всі переломи кісток черепу поділяються на переломи зводу черепа і основи черепа.
При переломі основи черепа відбувається порушення цілісності мозкової коробки, а при переломі основи черепа – пошкоджуються кістки, які входять у підставу мозкового відділу черепа (скронева, клиноподібна, потилична або решітчаста).

Ознаки переломів кісток склепіння черепа

При переломі кісток склепіння черепа у потерпілого можуть спостерігатися місцеві прояви отриманої травми, приміром, гематома на волосистій частині голови, рана, вдавлення, які видно неозброєним оком або помітні при пальпації.

Загальні симптоми такого стану визначаються ступенем ураження головного мозку. Вони можуть бути представлені порушеннями свідомості, починаючи від короткочасної втрати і аж до глибокої коми.

У хворого можуть вражатися черепні нерви, розвиватися дихальні розлади і паралічі.

Для визначення складності отриманої травми доктора намагаються оцінити стан потерпілого. Він може бути повністю у свідомості, але зовсім не пам’ятати, яким чином була отримана травма, і які події, що їй передували. Такий стан фахівці класифікують як ретроградну амнезію. Іноді у хворого розвивається ступор або кома. Варто відзначити, що ступінь порушення свідомості безпосередньо пов’язана з тяжкістю травми черепа. При переломі такого роду у потерпілого фіксується брадикардія.

Досить часто перелом кісток склепіння черепа виникає у людей, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння. Для постановки точного діагнозу часто доводиться дочекатися їх витвереження і тільки після цього проводити огляд нейрохірурга або невропатологом.

Досить часто переломи склепіння черепа призводять до формування внутрішньочерепних гематом. Такі стани часто розвиваються підгостро. Хворий спочатку втрачає свідомість, потім приходить в себе і настає період уявного благополуччя, після якого потерпілий знову впадає в несвідомий стан.

Перелом кісток основи черепа – ознаки стану

Прояви таких травм багато в чому залежать від місця локалізації пошкодження. Так найчастіше лікарі стикаються з переломами середньої черепної ямки. Вони дають про себе знати кровотечею з вуха, а також закінченням спинномозкової рідини через вухо з причини того, що сталася перфорація барабанної перетинки. У постраждалого знижується слух, в районі скроневої м’язи, а також соскоподібного відростка виникають синці.

При поперечному переломі слух втрачається повністю, також порушується вестибулярна функція і зникає здатність відчувати смак передньою частиною мови через травмування барабанної струни.

При стався перелом передньої черепної ямки у хворого відбувається витікання крові і спинномозкової рідини через ніс. Крім того виникають виражені синці в районі нижніх і верхніх повік, що класифікується фахівцями як симптом «окулярів».

Якщо відбувається перелом задньої черепної ямки, у хворого спостерігаються односторонні або двосторонні синці за вухами. Також відбувається одночасне ураження відвідного, слухового і лицьового нерва. Крім того може відбутися розрив каудальних нервів і виникнути бульбарні симптоми: параліч або парез м’язів неба, мови, а також гортані. Можливо порушення діяльності життєво важливих органів.

Перелом кісток склепіння, перелом кісток основи черепа — наслідки

Наслідки переломів кісток черепа залежать від їх тяжкості, індивідуальних особливостей пацієнта, правильності та своєчасності надання першої допомоги.

Так, якщо стався перелом склепіння черепа без зміщення кістки, прогноз є сприятливим.

Розвиток ускладнень інфекційного характеру може спричинити виникнення енцефалопатії і неконтрольованих стрибків артеріального тиску. Також можливі епілептичні припадки. Крім того багато хворих, у яких трапився перелом кісток черепа, стикаються з проблемою часто з’являється головний біль, мігрень.

Відсутність адекватної та своєчасної медичної допомоги може призвести до розвитку коми і летального результату.

У ряді випадків травми основи черепа призводять до викривлення хребта (різного рівня та різної локалізації).

Пошкодження головного мозку може призвести до порушення різних функцій організму (рухової, зорової, слухової, нюхової, порушення дихання та інші), також можуть порушуватися психічні функції. Іноді розвивається частковий або повний параліч тіла.

Народні засоби

Впоратися з наслідками переломів кісток черепа допоможуть засоби народної медицини. Так велика частина пацієнтів, які перенесли таку травму, стикаються з проблемою головних болів. Для їх корекції медики часто радять застосовувати ліки на рослинній основі.

Так непоганий ефект дає рослина півонія.

Настій півонії для ванни. Жменя подрібнених пелюсток цієї рослини заваріть літром окропу. Наполягайте такий засіб протягом п’ятнадцяти-тридцяти хвилин, після вилийте у підготовлену ванну. Приймайте ванну з півонією протягом п’ятнадцяти хвилин, після чого вирушайте в ліжко.

Для успішного відновлення після переломів кісток черепа знахарі радять застосовувати шипшина. Вам знадобляться плоди цієї рослини, подрібніть їх.

Відвар з плодів шипшини. Столову ложечку отриманої сировини заваріть чотириста мілілітрами окропу і проваріть на вогні мінімальної потужності протягом десяти хвилин. Такий відвар перелийте в термос і залишіть на добу. Приймайте готове проціджене ліки по сто мілілітрів двічі на день. Напій з шипшини цілком можна підсолоджувати медом.

Доцільність застосування засобів народної медицини потрібно обов’язково обговорити з лікарем.

Катерина, www.mednarodna.com.ua

Источник

Перелом черепа (перелом костей черепа) — нарушение целостности черепа. Является опасным повреждением, которое может привести к повреждению мозга. Особенно опасны вдавленные переломы, когда кости черепа вдавливаются в мозг.

Причины[править | править код]

Как правило, возникают в результате мощных ударов по голове массивными твёрдыми предметами, автомобильных аварий, падений с большой высоты, реже — пулевых ранений и других сильных воздействий на кости черепа.

Диагностика[править | править код]

У каждого пострадавшего от черепно-мозговой травмы подозревают перелом костей черепа, пока клиническая картина не убедит в обратном. Врачи собирают информацию об обстоятельствах получения травмы пострадавшим и назначают компьютерное томографическое сканирование и исследование мозга методом магнитного резонанса с целью определения места перелома и степени повреждения мозга. Для получения дополнительной информации проводится нейрологическое исследование.

Также проверяется, не было ли истечения спинномозговой жидкости из носа и ушей.

Симптомы[править | править код]

При переломе костей черепа возможна потеря сознания; если пострадавший остаётся в сознании, то испытывает постоянную локализованную боль. Может развиться отёк мозга, который препятствует нормальному прохождению импульсов в мозг, что в конечном итоге может привести к дыхательной недостаточности. Пострадавший может в первый момент плохо осознавать происходящее, в дальнейшем могут наступить потеря сознания и смерть.

Переломы костей черепа могут сопровождаться ранами в области волосистой части головы (скальпированные раны, кровоподтеки и разрывы). Если череп в результате травмирования оказывается частично скальпированным, развивается сильное кровотечение, потому что под кожей волосистой части головы находится много кровеносных сосудов. Иногда кровотечение оказывается настолько сильным, что у пострадавшего развивается шок.

Виды[править | править код]

Переломы костей черепа, как и любых других костей, бывают простыми (открытыми) и сложными (закрытыми). Делятся на линейные, оскольчатые, вдавленные и дырчатые:

Линейные — переломы в виде тонких линий, которые не вызывают смещения костных фрагментов и редко требуют принятия экстренных мер. Эти типы переломов наименее опасны. Как правило, сами они не вызывают потерю сознания. Могут вызывать повреждение оболочечных артерий и образование эпидуральных гематом.

Оскольчатые — переломы в виде нескольких осколков. Могут повреждать твёрдую мозговую оболочку, вещество мозга и его сосуды, что может приводить к образованию субдуральных и внутримозговых гематом, а также ушибам и размозжению мозга. Может наблюдаться подвижность кости. Повреждения места слияния синусов при оскольчатых переломах затылочной кости чаще всего не совместимы с жизнью.

Вдавленные — переломы с вдавлением кости внутрь черепной коробки. Вдавленные переломы, как и оскольчатые, могут повреждать твёрдую мозговую оболочку, последствия чего приведены выше. Перелом считается тяжёлым, если происходит сдавление внутричерепных структур. Так как у детей кости тонкие и эластичные, сдавление обычно не приводит к переломам.

Дырчатые — дырчатые переломы (пробоины) наблюдаются в основном при огнестрельных ранениях черепа, являются самыми тяжёлыми и зачастую смертельными, т.к. ранящий снаряд (пуля) обычно проходит глубоко в мозг или навылет со значительным его разрушением. Как правило, образуются от воздействия мощных пуль, например, автоматных или винтовочных.

Лечение[править | править код]

Линейные переломы черепа, как правило, требуют только поддерживающей терапии, заключающейся в назначении лёгких болеутоляющих и обработке ран. Если пострадавший потерял сознание, за ним наблюдают в кабинете неотложной помощи в течение, по крайней мере, 4 часов. Затем, если функции всех жизненно важных систем организма не нарушены и нейрохирург считает, что нет оснований дальше задерживать пострадавшего, последнего отправляют домой, но в течение 24-48 часов за ним ещё следует наблюдать.

При тяжёлых переломах костей черепа, особенно при вдавленных переломах, может потребоваться трепанация черепа. В ходе такой операции хирург проделывает отверстие в черепе для удаления осколков, внедрившихся в мозг, а также удаляет инородные предметы и отмершие ткани. Это снижает опасность развития инфекций и дальнейшего повреждения мозга. В целях предотвращения инфицирования назначаются антибиотики. При сильных кровотечениях делают переливание крови.

См. также[править | править код]

Проникающие ранения головы

Примечания[править | править код]

Ссылки[править | править код]

Переломы черепа
Статья о травмах черепа
Закрытые переломы костей черепа
Краткое описание перелома черепа

Источник

Перелом основи черепа – це порушення цілісності однієї або декількох кісток, що утворюють основу черепної коробки. Загальмозкова симптоматика включає головні болі, запаморочення, нудоту, блювоту. Можливі порушення слуху, вестибулярні розлади, витікання крові і ліквору з носа і вух, «симптом окулярів», ознаки ушкодження черепно-мозкових нервів. Діагноз встановлюється з урахуванням скарг, анамнезу, даних загального та неврологічного огляду, рентгенографії, КТ, ЕХО-ЕГ. Лікування – протишокові заходи, медикаментозна терапія. При важких травмах і розвитку ускладнень показані операції.

Причини

Причиною перелому основи черепа частіше стає інтенсивне непряме травмуючий вплив. Цілісність кісток порушується в результаті автодорожніх пригод, падінь з висоти, занять екстремальними видами спорту, виробничих пригод, кримінальних травм (ударів кулаком або важким предметом в нижню щелепу або в підставу носа). Типові для дитячого віку переломи піраміди скроневої кістки зазвичай спостерігаються при бічному ударі.

Кільцеподібний перелом основи черепа

Переломи супроводжуються крововиливами в навколишні тканини і забоєм мозку. Часто виявляються розриви твердої мозкової оболонки або слизової придаткових пазух, в результаті яких виникає контакт внутрішньочерепних структур із зовнішнім середовищем. Розрив оболонки може локалізуватися в області навколоносових синусів, очниці, ротової і носової порожнини або порожнини середнього вуха, стати причиною закінчення ліквору з вуха або носа, по стінці носоглотки. У зоні розриву можливе проникнення патогенних мікробів, яка обумовлює інфекційне ураження структур мозку. У разі нещасного випадку осередків гратчастої кістки спостерігається пневмоцефалія. Крім того, при порушенні цілісності твердих структур основи черепа часто виявляється пошкодження діенцефальних відділів мозку, VII і VIII, рідше інших черепних нервів.

Класифікація

За поширеністю розрізняють комбіновані і ізольовані переломи, по типу пошкодження – лінійні (поздовжні, поперечні, косі), осколкові і вдавлені. При комбінованих ураженнях лінія перелому поширюється зі склепіння черепа на його підставу, при ізольованих страждає тільки підстава, а звід залишається цілим. По розташуванню виділяють переломи задньої, середньої і передньої черепної ямки. Найчастіше страждає середня ямка (близько 70%), превалюють поздовжні пошкодження скроневої кістки. Через формування повідомлення з навколишнім середовищем все переломи даної групи розглядаються як відкриті проникаючі.

Симптоми переломів черепа

Клініка визначається локалізацією перелому і вагою ЧМТ, включає загальномозкові симптоматику, ознаки забиття мозку, оболонкові симптоми, витікання ліквору і крові з природних отворів, а також прояви, викликані поразкою черепних нервів. Стан хворих істотно варіюється. У легких випадках пацієнти контактні, скаржаться на запаморочення, головний біль, нудоту і блювоту. В анамнезі виявляється короткочасна втрата свідомості. При важкій травмі виявляється сопор або кома, можуть спостерігатися генералізовані судоми.

Пошкодження піраміди супроводжується закінченням крові з вуха, гратчастої кістки – носовою кровотечею, клиноподібної кістки – кровотечею з глотки і порожнини рота. Оскільки подібні симптоми можуть спостерігатися при різних травмах, як діагностично значущих їх розглядають при виявленні супутньої неврологічної симптоматики. Закінчення ліквору з перерахованих природних отворів є патогномонічним ознакою перелому відповідної кістки. При масивному руйнуванні мозкових тканин можливе виділення мозкового детриту.

Поряд з кровотечею і ликвореей певне діагностичне значення має локалізація синців. При пошкодженні в зоні передньої ямки визначається позитивний симптом «окулярів» – синці навколо очей, які, на відміну від звичайних гематом м’яких тканин, з’являються не протягом 1-2 годин, а через кілька годин або 1-2 дня. Про можливу травму середньої ямки свідчить наявність гематоми в скроневій області. При ураженні задньої ямки може визначатися синець в зоні соскоподібного відростка.

Перелом основи черепа завжди супроводжується появою симптому окулярів

У частини хворих виявляються симптоми, які свідчать про пошкодження стовбурових структур: псевдобульбарний або бульбарний синдром, почастішання пульсу, зниження артеріального тиску, поверхневе аритмичное дихання з неефективними дихальними рухами. При супутньої травмі лицьового нерва можливе порушення рухів мімічних м’язів. Обличчя спотворене, асиметрично, кут рота опущений, очна щілина розширена, шкірні складки згладжені, щока здувається ( «парусит») в такт диханню. При пошкодженні слухового нерва відзначаються розлади слуху, нюхового – аносмия.

Ускладнення

Переломи основи черепа супроводжуються забоєм мозку різного ступеня тяжкості, можуть стати причиною масивного субарахноїдального крововиливу, утворення гематоми головного мозку, пошкодження або здавлення стовбура мозку з розладами дихання та серцевої діяльності. При попаданні інфекції розвиваються менінгіти.

У віддаленому періоді можливе формування лікворної фістули – свища, що є причиною постійної ріноліквореі або отоліквореі. Небезпечними пізніми ускладненнями вважаються абсцес мозку і менінгіт, які можуть виникати через кілька місяців або років після травми з пошкодженням повітряного синуса. При важких переломах зі зміщенням в результаті спостерігаються косметичні деформації, при ураженні нервових стовбурів – парези відповідних нервів (частіше – лицьового).

Діагностика

Діагноз перелом основи черепа виставляється з урахуванням результатів огляду нейрохірурга і даних апаратних досліджень. Програма обстеження визначається тяжкістю стану потерпілого, необхідністю проведення невідкладних реанімаційних заходів і технічною оснащеністю стаціонару. Диференціальна діагностика здійснюється з іншими ЧМТ, іноді (при отриманні травми в стані важкої інтоксикації) додатково потрібно розрізнення симптомів, обумовлених травматичним пошкодженням і токсичним впливом наркотиків або алкоголю на головний мозок. Використовуються такі методики:

Опитування, загальний огляд. Лікар з’ясовує у хворого або супроводжуючих осіб обставини травми і особливості стану (зокрема – наявність «світлого проміжку» з подальшим різким погіршенням, що свідчить про утворення гематоми) від часу пошкодження до моменту надходження в стаціонар. Нейрохірург оцінює ступінь порушення свідомості і загальноклінічні показники (пульс, дихання, артеріальний тиск), виявляє симптоми, які вказують на наявність і локалізацію ЧМТ (кровотеча і лікворея, типові синці), виявляє супутні пошкодження, що вимагають консультативної та лікувальної допомоги інших фахівців.
Неврологічний огляд. Через порушення свідомості, розвитку жизнеугрожающих станів часто здійснюється за спрощеною методикою, передбачає вивчення всіх показників з урахуванням топографічної прив’язки (обличчя, руки, ноги, тулуб). Лікар визначає тяжкість ЧМТ за шкалою Глазго, звертає увагу на об’єктивні ознаки, що вказують на локалізацію пошкодження, в тому числі – стовбурові порушення і розлади діяльності черепних нервів.
Рентгенографія. Всім пацієнтам виконують оглядові знімки черепа в двох проекціях, при ураженні потиличної кістки додатково використовують задню полуаксіальной проекцію, при можливому пошкодженні скроневої кістки призначають рентгенограми по Шюллеру. При інтерпретації знімків враховують, що невеликі тріщини можуть не визуализироваться, непрямою ознакою травми в подібних випадках є затемнення крилоподібні-тім’яної синуса або соскоподібного відростка.
Ехоенцефалографія. Поряд з рентгенографією входить до переліку обов’язкових діагностичних маніпуляцій. Зазвичай ЕХО-ЕГ проводиться нейрохірургом в умовах приймального покою, в подальшому може проводитися в динаміці в палаті або в операційній. Є доступним неінвазивним дослідженням, що дозволяє виявляти дислокаційні симптоми, зміщення М-еха і інші ознаки, які свідчать про наявність структурних змін головного мозку.
Перелом склепіння та основи черепа
Комп’ютерна томографія. Дає можливість деталізувати дані, отримані в ході ехоенцефалографії, входить в рекомендовані сучасні програми створення «поетапного нейроізображенія». Церебральна КТ застосовується для уточнення характеру і локалізації перелому, більш точної оцінки тяжкості ушкодження внутрішньомозкових структур, виявлення набряку мозку. Іноді в якості альтернативи призначається церебральна МРТ.
Спинальная пункція. Через ризик вклинення стовбура мозку люмбальна пункція застосуються тільки при відсутності ознак дислокації і зміщення М-еха на ЕХО-ЕГ. Здійснюється для підтвердження травматичного субарахноїдального крововиливу та визначення ступеня його тяжкості. Доповнюється дослідженням ліквору. На ранньому етапі в спинномозковій рідині визначається підвищення кількості еритроцитів, зазвичай корелює з тяжкістю ЧМТ. В подальшому виявляється ксантохромия внаслідок гемолізу еритроцитів.

Лікування переломів основи черепа

Безпосередньо переломи зазвичай не вимагають проведення спеціалізованих заходів, необхідність лікування обумовлена супутньої ЧМТ. Пацієнти підлягають екстреної госпіталізації в нейрохірургічний стаціонар або відділення ОРИТ. Всім хворим рекомендований строгий постільний режим. За свідченнями виконують протишокові заходи. При закінченні ліквору накладають асептичні пов’язки. На початковому етапі вводять аналептические суміші. При внутрішньочерепної гіпотензії проводять внутрішньовенні інфузії глюкози з гідрокортизоном, підшкірні введення ефедрину. Терапевтична програма включає:

Профілактику набряку мозку. Використовують салуретики, петльові діуретики, розчин альбуміну та глюкокортикостероїдні засоби. При необхідності здійснюють ШВЛ з нормо-або гипервентиляцией для нормалізації газообміну і забезпечення адекватного венозного відтоку. Можливе проведення гіпербаричної оксигенації і краніоцеребральної гіпотермії.
Попередження інфекційних ускладнень. При надходженні призначають курс антибіотикотерапії із застосуванням засобів широкого спектра дії. При наявності ознак інфекції схему лікування коригують після визначення чутливості збудника.
Лікування геморагічного синдрому. Передбачає введення хлориду кальцію, інгібіторів протеаз, вікасолу, аскорбінової кислоти. При масивному субарахноїдальний крововилив можуть виконуватися люмбальна пункція, проте кращим варіантом є лікворному дренаж.

Для стимуляції обмінних процесів з 3-5 доби використовують глутамин, АТФ, вітаміни В6 і В12, ноотропи і ГАМК-ергічні засоби. Вводять медикаменти для регуляції тонусу судинної стінки. Проводять терапію. За свідченнями продовжують дегідратацію. Здійснюють спостереження для раннього виявлення порушень свідомості і загального стану, наростаючою осередкової симптоматики, що свідчать про розвиток ускладнень.

Операції потрібні при епідуральних гематомах в середній і задньої мозкових ямках, гострому набряку мозочка, освіті артеріовенозних аневризм синусів мозкової оболонки, що втиснули і осколкових переломах з порушенням цілісності повітроносних порожнин (соскоподібного відростка, додаткової пазухи), тривало існуючої ринорее. З урахуванням характеру патології виконують декомпресію, відновлення цілісності мозкової оболонки, видалення вмісту гематоми тощо.

Читати по темі: Перелом ноги

Источник