Перелом гомілки лікування
На думку багатьох уболівальників, лідерство серед видовищно-жахливих спортивних травм впевнено утримує перелом кісток гомілки. Складність травм полягає не стільки у лікуванні чи відновленні (хоча певні складності є і у цьому), скільки у механізмі нанесення ушкодження та сам вигляд кінцівки у момент отримання травми.
Такі спортивні жахи завжди емоційно сприймаються глядачами, викликають психологічний шок у самого спортсмена, а у стрічку новин відео з нанесенням травми часто потрапляє з позначкою 18+. Я давно хотів описати усі нюанси, що пов’язані з такими травмами, але не знаходилося зручного моменту. При цьому завжди у голові виринав образ Люка Шоу, але ця трагічна історія відбулася ну надто вже давно. Проте недавно до думки написати про цю спортивну травму мене повернув Демба Ба з жахливим епізодом у китайській Суперлізі, а останньою краплею стала важка травма французького атлета у Ріо, у якого також діагностували подвійний перелом кісток гомілки.
Отож, що відбувається з ногою під час цієї жахливої травми? Які існують методи лікування? Скільки часу необхідно для відновлення після такого складного перелому? Про все це, і навіть більше, Вам розповість блог «Спортивний медик» у черговому матеріалі.
Анатомія
Перелом гомілки − це ушкодження великогомілкової або малогомілкової кісток, а інколи і їх обох, внаслідок впливу певних пошкоджуючих факторів. Ця травма є доволі поширеною, і загалом становить біля 20% від загальної кількості переломів.
Гомілка – частина скелета між стегном і стопою, що складається з двох трубчастих кісток (великої і малої гомілкових). Основне навантаження бере на себе великогомілкова кістка. Виростки (виступи у верхній частині великогомілкової кістки) з’єднуються зі стегновою кісткою, утворюючи нижню суглобову поверхню колінного суглоба. Своєю нижньою частиною великогомілкова кістка сполучається з таранною кісткою, утворюючи гомілковостопний суглоб.
Малогомілкова кістка розташовується із зовнішнього боку, збільшуючи стабільність і міцність гомілки. Обидві кістки гомілки з’єднуються між собою (вгорі – за допомогою загального зчленування, в середній частині – за допомогою міжкісткової мембрани, внизу – за допомогою зв’язок). На нижніх кінцях обох кісток гомілки є виступи (кісточки), які з двох боків охоплюють гомілковостопний суглоб і надають йому поперечну стабільність.
Як правило, причиною перелому стає зовнішній чинник. Це може бути як акцентований удар у ділянку діафізу кістки, так і значний тиск ззовні при зафіксованому положенні стопи. Також подібні переломи можуть виникати і під час серйозних системних захворювань організму, таких як саркома чи остеомієліт.
Мехаізм травми та її види
Як вже зазначалося вище, причини таких складних переломів найрізноманітніші. Так Люк Шоу та Демба Ба отримали цілеспрямований удар у ділянку діафізу великогомілкової кістки, що призвело до перелому обох анатомічних структур гомілки. А французький гімнаст Самір Аїт Саїд спровокував перелом кісток гомілки невдалим приземленням після складного стрибка, який на завершальній фазі виконання вимагав стабільності у гомілковостопному та колінному суглобах.
Залежно від локалізації травматологія розрізняє:
- переломи кісток гомілки в її верхній частині (переломи шийки і головки малогомілкової кістки, переломи горбистості і виростків великогомілкової кістки);
- переломи кісток гомілки в її середній частині (ізольовані діафізарні переломи великогомілкової та малогомілкової кістки, переломи діафізів обох кісток гомілки);
- переломи кісток гомілки в її нижній частині (переломи кісточок).
Слід зазначити, що найстрашніші для ока пересічного уболівальника переломи − діафізарні, тобто переломи обох кісток гомілки, яких і зазнали вищезгадані спортсмени.
Симптоми
Діафізарний перелом кісток гомілки супроводжується такими симптомами:
- різкий біль в області ушкодження;
- набряк та синюшність гомілки;
- значна та помітна деформація гомілки;
- відхилення стопи назовні;
- крепітація (звук хрускоту уламків кісток);
- патологічна рухливість уламків кістки;
- неможливість опори на ушкоджену ногу.
Перша допомога під час перелому гомілки
Перша допомога під час перелому гомілки полягає в її надійній фіксації, що допомагає уникнути додаткових ускладнень. За будь-яких переломів даної локалізації проводять накладання шини. Осколковий перелом гомілки вимагає особливої обережності під час транспортування до стаціонару, оскільки надмірна рухливість кісток може спровокувати відкритий перелом. За відкритого перелому пацієнту необхідно накласти джгут, оскільки в цьому місці проходять артерії, які під час пошкодження провокують сильну кровотечу.
Діагностика та лікування
Діагностування діафізарного перелому не складає значних труднощів для знаючого травматолога, адже зазвичай зовнішніх ознак вистачає, щоб зрозуміти, яка проблема трапилася зі спортсменом. Не зважаючи на це, лікарі обов’язково роблять рентгенографію дистального відділу ноги у двох проекціях задля підтвердження діагнозу та встановлення нюансів перелому, а також визначення місця розташування основних уламків.
/Рентгенографія ноги Демби Ба після отриманого перелому гомілки/
Як правило, травми, що стали темою нашої розмови, не заліковуються консервативним шляхом, адже супроводжуються утворенням уламків кісток та їхнім подальшим зміщенням, які вимагають репозиції. Таким чином, методом вибору у лікуванні таких переломів для більшості провідних травматологів-ортопедів є остеосинтез.
Остеосинтез − (грец. osteon (кістка) + synthesis (з’єднання)) — це хірургічне з’єднання уламків кісток у правильному положенні з метою стабільної фіксації аж до повної їхньої консолідації (кісткового зрощення) і досягнення відновлення цілості й функції кістки.
В свою чергу методи остеосинтезу поділяються на такі:
1. Внутрішній (занурювальний):
— внутрішньокістковий (інтрамедулярний);
— на зовнішньо кістковий;
— із застосуванням інших фіксаторів (гвинти, спиці та ін.);
— комбінований, коли застосовується декілька варіантів фіксації.
2. Зовнішній (зовнішній черезкістковий) — остеосинтез, обов’язковим елементом якого є зовнішня, розташована над шкірою, конструкція та елементи її зв’язку з кісткою (спиці, стрижні).
/Нога Люка Шоу після проведеного остеосинтезу/
Ця процедура задля успішності її проведення вимагає доволі довгого періоду часу, адже остеосинтез може проходити біля 4-6 тижнів. Після цього постраждалому накладають гіпсову лангету на період від 3 до 5 місяців. Всі терміни залежать від виду травми, особливостей розташування уламків, фізіологічних особливостей пацієнта та інших факторів.
Якщо ми говоримо про відновлення травм у спортсменів, то тут важливою є професійна реабілітація під наглядом спортивного лікаря та відновлення загальної спортивної підготовки хворого. Однак тільки після піврічного терміну лікування, розпочинається ранній етап реабілітації, що включає мобілізацію м’язів, які розташовуються поруч і відіграють важливу роль у рухах гомілки.
Після тривалого періоду реабілітації, метою якого є повернення пацієнта до нормального соціально-активного життя, розпочинається період спортивної фізичної підготовки спортсмена. Загалом відновлення після таких травм складе біля року. Тільки тоді спортсмен зможе знову набути хорошої спортивної форми, яка допоможе йому продовжити свою спортивну кар’єру.
Як підсумок хочу зазначити, що легких травм не буває. Кожна з них вимагає не стільки лікування, скільки довготривалої індивідуальної реабілітаційної програми під професійним наглядом спортивного реабілітолога, який би зміг її розробити і застосувати з опорою на передові технології у спортивній галузі.
Источник
Перелом гомілки може мати різну тяжкість, яка визначається типом пошкодження, локалізацією травми та іншими характерними ознаками. При підозрі на перелом ноги потерпілому потрібно правильно надати допомогу, при цьому екстрені заходи можуть вимагати зупинки кровотечі, яке можливо при зміщенні зламаної кістки. Лікування та реабілітація залежать від характеру травми, але існують загальні риси для періоду відновлення.
1 Класифікація
Перелом гомілки класифікують за кількома ознаками:
- локалізація ушкодження;
- характер перелому;
- кількість кісткових уламків;
- ступінь пошкодження суглобів і м’яких тканин.
Типи травм та їх характеристики:
| Характеристика травми | Типи | Фото |
|---|---|---|
| Кількість утворених кісткових відламків | Поділяють на одиничні і множинні:
| |
| Лінія перелому і форма краю уламка | Виділяють наступні лінії перелому:
За формою краю уламка:
| |
| Наявність зсуву | Зміщення визначається розташуванням кісткових відламків:
| |
| Наявність/відсутність пошкодження м’яких тканин | При відкритих переломах, крім порушення цілісності кістки, є відкрита рана, утворена в результаті розриву м’язової тканини. Виглядає це, як стирчить відламана кістка. Виникає кровотеча, інтенсивність якого залежить від виду пошкоджених кровоносних судин. При закритих переломах шкірний покрив гомілки залишається цілісним, а м’язова структура пошкоджується мінімально | |
| Наявність/відсутність пошкодження колінного або гомілковостопного суглоба | Переломи гомілки можуть бути:
|
Переломи можуть бути однієї або обох кісток, подвійний перелом ) гомілки, зачіпати її верхню, середню або нижню третину.
Виділяють три виду перелому:
- Перелом проксимальної частини гомілки (верхня третина ). У цьому випадку можуть бути пошкоджені виростки і горбистості великої гомілкової кістки або шийки і головки малогомілкової кістки.
- Перелом середньої частини, тобто диафизов кісток — подовжені ділянки кісток між потовщеннями на кінцях.
- Перелом дистальної частини (нижня третина). Він може зачіпати щиколотки.
У першому і третьому випадку практично завжди пошкоджуються колінні і гомілковостопні суглоби. Подібні травми є вкрай тяжкими.
Ступеня тяжкості переломів:
| Ступінь тяжкості травми | Типи ушкоджень |
|---|---|
| Клас А — легкі переломи | Закриті переломи, які не викликають сильного пошкодження м’яких тканин |
Клас В — середня тяжкість | Відкриті і закриті переломи, що призводять до травматизації м’яких тканин. Однак суглоби і нерви не пошкоджені |
| Клас С — важкі травми | Переломи, що призводять до пошкодження кровоносних судин, нервів та суглобів |
виникає сильний біль, і набрякає голеностоп. Стопа може бути звернена назовні або досередини, спертися на ногу неможливо
Можна використовувати будь-які стандартні шини: пневматичні, пластмасові. Якщо їх немає, то використовують підручні засоби: дошки, хмиз, смужки заліза і т. д. Накласти шину потрібно від верхньої третини стегна до кінчиків пальців ноги, при цьому кінцівку в колінному суглобі повинна бути випрямлена, а в гомілкостопі зігнута під прямим кутом. Фіксуючі елементи примотуються до ноги і тулуба бинтами, а під ними укладають тканину, вату або поролон.
4 Лікування
В умовах стаціонару пацієнту проводять рентген. Для визначення стану та ступеня ушкодження м’яких тканин — МРТ і КТ.
Лікування залежить від тяжкості травми. Методи терапії також відрізняються залежно від локалізації пошкодження:
Переломи диафизов гомілки лікуються набагато легше. Ходити в гіпсі (лонгете) зазвичай припадає 2-3 тижні. Після його зняття пацієнт починає пересуватися на милицях, але наступати на пошкоджену ногу не можна. Тільки через 3 місяці дозволяється спиратися на ногу під час ходьби, але цей час може бути відстрочено у залежності від тяжкості травми і від того, як зростається кістка. З цього періоду починають проходити сеанси масажу і фізіотерапії.
Зазвичай, через 2-3 тижні після зняття гіпсової пов’язки, пацієнту дозволяється займатися лікувальною фізкультурою. Використовують вправи, які дозволять поступово відновити рухливість в ушкодженому суглобі.
Термін зрощення кістки та реабілітації при дистальних і проксимальних переломах може варіюватися від тяжкості травми. У цих випадках відновлення має свої характерні особливості.
5 Реабілітація
В процесі реабілітації потрібно виконувати комплекс заходів, які спрямовані на швидке зрощення кісткової тканини та відновлення функціональності пошкодженої кінцівки. Н ужно досягти наступних цілей:
- запобігти атрофію м’язів гомілки і стегна;
- нормалізувати кровообіг в м’язовій тканині і сухожиллях (так вони заживають швидше);
- тонізувати м’язи гомілки;
- усунути застійні явища;
- відновити рухливість в колінному і гомілковостопному суглобі;
- нормалізувати рухову активність ноги.
Для досягнення цих цілей рекомендується використовувати наступні методи:
- Лікувальна фізкультура. Потрібно щодня виконувати спеціальні вправи. Інтенсивність і обсяг навантаження повинен бути встановлений лікарем.
- Масаж і розтирання. Ці процедури дозволяють забезпечити нормальну рухливість в суглобах, запобігти дистрофію м’язів і утворення рубців у м’яких тканинах.
- Фізіотерапевтичні процедури. Вони роблять благотворний вплив на весь організм, покращуючи обмінні процеси, прискорюючи загоєння ран і відновлення кісток.
- Дієтичне харчування. Для успішного зрощування кісток їжа повинна заповнювати організм необхідними мікроелементами і вітамінами.
Всі ці методики використовуються в комбінації один з одним. Реабілітація зазвичай триває від 2 до 4 місяців. Її можна умовно поділити на декілька етапів:
- 2-3 тижні від моменту зняття гіпсу — в цей період використовують щадну лікувальну фізкультуру, розтирання і масажі.
- 2-3 місяці після закінчення першого етапу — починають розробляти колінні і гомілковостопні суглоби.
- 1 місяць після другого етапу — поступово відновлюють рухову активність.
5.1 Розтирання і масаж
На першому етапі реабілітації потрібно обов’язково робити легкі погладжування руками, зачіпаючи всі м’язові структури гомілки. Розтирання шкіри здійснюють із застосуванням кремів з вмістом речовин, що сприяють відновленню тканин:
- кедрова олія;
- Хондроксид;
- Колаген Плюс і т. д.
У доповненні до масажу рекомендують водні процедури для хворої ноги з морською сіллю. Корисні будуть воскові та озокеритові обгортання.
5.2 Харчування
Для успішної реабілітації в раціоні повинні бути продукти, багаті кремнієм і кальцієм. Ці мікроелементи містяться в рибі, сої, сирі, лісових горіхах, квасолі, малині і т. д.
В достатній кількості в організм повинен надходити вітаміни D, C. Без них представлені мікроелементи не зможуть повноцінно засвоюватися. Перший можна легко заповнити, частіше перебуваючи під сонячними променями.
5.3 Фізіотерапевтичні процедури
У перші 10 днів після перелому будуть корисні:
- інтерференційні струми — вони сприяють розсмоктуванню гематом, зняттю набряків і усуненню болю;
- ультрафіолетове опромінення — знищують патогенні бактерії, запобігають попадання інфекції рани;
- електрофорез з бромом — допоможе від сильного больового синдрому.
Після протягом місяця слід продовжити сеанси інтерференційних струмів і ультрафіолетового опромінення. До них додають УВЧ-терапію, яка сприяє посиленню імунітету і поліпшення кровообігу.
5.4 Вправи
На першому етапі відновлення вправи не повинні навантажувати кінцівку, оскільки вони можуть спровокувати сильну біль. Бажано починати з простих і легких — акуратне рух стопою в різні боки, піднімання-опускання ноги, згинання кінцівки в колінному суглобі, напруга-розслаблення литкових м’язів.
Лікувальна фізкультура при переломах гомілки повинна допомогти відновити нормальне функціонування ноги, силу м’язів і повний обсяг рухів. Після іммобілізаційного періоду і попереднього розроблення кінцівки можна переходити до наступних вправ:
- Стати на здорову ногу, здійснювати обертальні рухи стопою пошкодженої кінцівки.
- Сісти на стілець. Виконувати легкі коливання вгору-вниз ногою, згинаючи в колінному суглобі.
- Треба встати на обидві ноги, спертися рукою об спинку стільця. У такому положенні виконують махи пошкодженою кінцівкою вперед-назад, затримуючи на кілька секунд ногу на вазі. М ожна робити похитування в бік. Для цього потрібно підняти хвору ногу, зігнувши в коліні, і виконувати махи справа-наліво. Варто звернути увагу, що навантаження при цих вправах падає як на голеностоп, так і на коліно.
- Встати рівно, спертися обома руками об стіл або іншу стійку горизонтальну поверхню. Виконувати повільні підйоми на носки. Навантаження на пошкоджену кінцівку підвищують поступово. Роблять мінімум 30 повторів.
- Лягти на спину і виконувати махи ногами в різні сторони.
З плином часу потрібно поступово починати ходити по рівній поверхні взуття і босоніж з опорою на пошкоджену ногу. Необхідно намагатися якомога частіше прогулюватися. Через місяць лікувальну фізкультуру можна урізноманітнити щоденними вправами на велотренажері за 10 хвилин.
Источник
В даний час в травматологічної та хірургічної практиці дуже часто зустрічається така травма, як перелом гомілки без зміщення. Вся справа в тому, що незважаючи на дуже розвинений зв’язкового-м’язовий апарат даної частини скелета людини і міцність самих кісток, на дану область іноді припадають дуже великі навантаження і фізичні дії. І, таким чином, залежно від місця пошкодження розрізняють: перелом виростків, діафіза кісток гомілки і кісточок.
Перелом виростків великогомілкової кістки.
Переломи виростків великогомілкової кістки відбуваються, як правило, через різке відведення або приведення при впливі грубої сили в області колінного суглоба. Також, більшість таких переломів виникає через падіння на випрямлені ноги. Така травма часто поєднується з частковим пошкодженням і рідше повним розривом зв’язок колінного суглоба. Переломи внутрішнього виростка зустрічаються значно рідше, ніж переломи зовнішнього виростка, які часто поєднуються з переломом під головкою малогомілкової кістки. Даний вид травми відноситься до внутрішньосуглобовим переломів верхнього кінця великогомілкової кістки.
Клінічна картина і діагностика.
При переломі виростків у верхньому відділі гомілки з’являється припухлість і може розвиватися гематома. Дуже часто визначається значне або незначне крововилив у суглоб (гемартроз), при цьому контури його будуть згладжені. У колінному суглобі, особливо у верхньому завороту, відчуватиметься коливання, а надколенник буде надмірно рухливий. Візуально, в порівнянні зі здоровою стороною, на стороні поразки поперечник гомілки буде збільшений, особливо це помітно при переломі обох виростків. При натисканні на область виростків постраждалим відзначається різка хворобливість і іноді чути особливого роду тріск, видаваний отломками кістки. Функція колінного суглоба порушена і активні рухи в ньому, як правило, не можливі. При збільшенні гемартроза (крововиливи в суглоб) збільшується опір при пасивному згинанні колінного суглоба. Золотий стандарт діагностики рентгенограма в передній і бічний проекціях.
Лікування.
При переломах одного або обох виростків гомілки без зміщення проводять видалення крові з колінного суглоба з подальшим введенням в нього 20 мл 2% розчину новокаїну. Потім накладається лангетную-циркуляторна гіпсова пов’язка, що починається від сідничної складки. Ця пов’язка повинна фіксувати колінний суглоб під кутом 5, а стопу під прямим кутом. Приблизно з 2 або 3 дні показані активні рухи в тазостегновому суглобі (піднімання ноги і ритмічне скорочення м’язів). Вже на 10-15 добу дозволяється ходити, поки тільки за допомогою милиць без навантаження на пошкоджену ногу. Гіпсова пов’язка знімається на 4 тижні і після цього показано рух в колінному і гомілковостопному суглобах. Для реабілітації підходить масаж, ЛФК та парафінотерапія. Працездатність повністю відновлюється через 2,5-3 місяці після травми.
Переломи діафіза кісток гомілки.
Даний вид переломів зустрічається дуже часто. Поперечні переломи виникають внаслідок впливу прямої травми, наприклад, при ударі по гомілці важким предметом або при падінні і ударі об край тротуару. У дорослої частини населення найчастіше відзначається перелом обох кісток гомілки, рідше переломи тільки великогомілкової кістки і ще рідше переломи діафіза (середній частині) однієї малогомілкової кістки. Переломи діафіза кісток гомілки можуть бути на різних рівнях — у верхній, середній і нижній третинах. Найчастіше зустрічаються переломи в нижній і середній третинах. В окрему групу відносять переломи надлодижечной області, так як через близькість до гомілковостопного суглоба тріщини найчастіше проникають в сам суглоб. Сильний забій гомілки може мати сумні наслідки.
Поперечні переломи зростаються набагато повільніше, ніж інші переломи в цьому ж місці. Особливо довго зростаються переломи в нижній третині через те, що в цьому місці великогомілкова кістка покрита сухожиллями, а не м’язами і кровопостачання окістя досить мізерний. Пошкодження судини живлячої ту чи іншу частину окістя теж може послужити причиною уповільнення зрощення кістки. Як немає парадоксально, але іноді швидше зростається малоберцовая кістка, зберігши свою довжину, може перешкоджати зрощенню великогомілкової кістки, виконуючи роль розпірки.
Клінічна картина і діагностика.
Розпізнати перелом кісток гомілки без зміщення уламків іноді може бути не просто, так як при даному виді перелому деякі симптоми можуть бути приховані. При цілісності малогомілкової кістки потерпілий може піднімати ногу, але навантаження на неї не можлива, очевидною деформації не видно. При натисканні в області перелому відзначається помірна болючість, так само при постукуванні по п’яті біль локалізується в області середньої частини великогомілкової кістки.
Ще більш скрутна діагностика ізольованого перелому малогомілкової кістки. Через добре розвиненого м’язового апарату навколо перелому, потерпілий може не тільки піднімати ногу, але і ходити при цьому відчуваючи біль. Іноді такі переломи можуть залишитися непоміченими через не звернення до лікаря. Обмацування малогомілкової кістки може викликати досить масивні больові відчуття в області перелому. При хворобливості в області головки цієї кістки, можливе пошкодження малогомілкового нерва.
При варикозно-розширених венах, перелом гомілки може з’явитися причиною тромбофлебіту, так як характерні великі гематоми.
Основним методом діагностики даних перелом був і залишається рентгенологічний метод. Знімок в передній і бічній проекціях дозволяє виявити рівень і характер перелому кістки і підібрати правильну методику лікування.
Лікування перелому великогомілкової кістки.
При переломах у нижній третині гомілки без зміщення звичайно накладається безпідстилковий гіпсова пов’язка до середини стегна, а при переломах в середній і верхній третинах до сідничної складки. Термін накладення пов’язки приблизно 8 тижнів. При поперечних переломах через 8-10 днів потерпілому накладається стремено і дозволяється ходити з використанням милиць, виключаючи навантаження на пошкоджену ногу. При косих, гвинтових і осколкових переломах великогомілкової кістки без зміщення стремено накладають на 35 день. Для того, щоб уникнути вторинного зміщення відламків, потерпілі повинні користуватися двома милицями протягом 6 тижнів. Працездатність відновлюється через 2,5-3 місяці.
Лікування перелому малогомілкової кістки.
При ізольованому переломі малогомілкової кістки без зміщення уламків, як правило, не порушують функцію кінцівки, якщо вони не пов’язані з гомілковостопного суглоба і пошкодженням малогомілкового нерва. При переломах малогомілкової кістки в нижній третині накладається гіпсова пов’язка від середини стегна строком на 2-3 тижні. Завдання пов’язки иммобилизировать колінний і гомілковостопний суглоби. При переломах у верхній третині малогомілкової кістки накладають гіпсовий тутор на такий же термін. На 2-3 день потерпілому дозволяється ходити без палиці з повним навантаженням на ушкоджену ногу. Після зняття гіпсової пов’язки показані ЛФК та фізіотерапія. Останнім часом набирає популярність муміє при переломах. Повна працездатність відновлюється через 3-5 тижнів після перелому.
Переломи головки малогомілкової кістки можуть ускладнюватися травмою малогомілкової нерва. У таких випадках може спостерігатися крововилив та забій нерва. Лікувальна тактика полягає в накладенні гіпсової пов’язки від середини стегна з фіксацією стопи під прямим кутом. Призначається дибазол, вітаміни В1 і В12, показана фізіотерапія, масаж, ЛФК. Через 2-3 замість гіпсової пов’язки накладається лонгета. У разі повного розриву малогомілкової нерва показана хірургічна операція по зшивання нерва. Ускладненням після одужання може бути стійке відвисання стопи. В даному випадку результативна пересадка м’язів і тенодез, що фіксують стопу.
При одночасному переломі кісток гомілки без зміщення накладається гіпсова пов’язка до середини стегна, а при високих переломах до пахової складки. На 11-12 день накладається стремено. На 12-15 день потерпілому показана ходьба за допомогою двох милиць з навантаженням на ногу, а на 20 день ходьба з паличкою.
При косих, осколкових і гвинтових переломах обох кісток гомілки, особливо якщо наростає набряк найкраще застосовувати скелетневитягування на стандартній шині, так як при використанні гіпсової пов’язки високий ризик вторинного зміщення. Витягненні проводиться відразу після надходження потерпілого в стаціонар. Спицю проводять через надлодижечную область великогомілкової кістки. Через день прігіпсовивают стремено. На 27-30 день хворий починає ходити. На 45 день показана ходьба з одним милицею. Гіпсову пов’язку знімають через 2-2,5 місяці після травми. Повна працездатність відновлюється через 3-3,5 місяці.
Источник