Перелом гомілки диференційний діагноз

Переломы костей голени составляют 10% от общего числа переломов. Течение, методы и сроки лечения зависят от уровня и объема повреждения и отличаются при переломах костей голени различной локализации.

Голень – часть скелета между бедром и стопой, состоящая из двух трубчатых костей (большеберцовой и малоберцовой). Основную нагрузку несет на себе более крупная большеберцовая кость. Мыщелки (выступы в верхней части большеберцовой кости) соединяются с бедренной костью, образуя нижнюю суставную поверхность коленного сустава. Своей нижней частью большеберцовая кость сочленяется с таранной костью, образуя голеностопный сустав.

Малоберцовая кость располагается с наружной стороны, увеличивает стабильность и прочность голени. Обе кости голени соединяются между собой (вверху – при помощи общего сочленения, в средней части – посредством межкостной мембраны, внизу – при помощи связок). На нижних концах обеих костей голени имеются выступы (лодыжки), которые с двух сторон охватывают голеностопный сустав и придают ему поперечную стабильность.

Переломы мыщелков

Обычно возникают при падении с высоты. У молодых пациентов чаще бывают расщепленными, у пожилых – вдавленными. Выделяют переломы внутреннего и наружного мыщелков.

Пациент предъявляет жалобы на боли и отек в области повреждения. Коленный сустав увеличен в объеме в результате гемартроза (скопления крови). Перелом наружного мыщелка сопровождается поворотом голени кнаружи, перелом внутреннего мыщелка – отклонением голени кнутри. Движения в суставе резко болезненны, ограничены. Опора на ногу невозможна или затруднена. Для подтверждения выполняется рентгенография, МРТ коленного сустава.

Лечение:

Перелом большеберцовой кости обезболивают, при необходимости проводят пункцию сустава. При переломе мыщелков без смещения накладывают гипсовую повязку на 1 месяц. По окончании иммобилизации назначают физиолечение и лечебную физкультуру. Полную нагрузку разрешают через 2 месяца с момента травмы.

При переломах мыщелков со смещением выполняют репозицию и накладывают гипсовую лонгету на 6-7 недель. При невозможности удовлетворительного сопоставления отломков проводят скелетное вытяжение сроком до 2 месяцев. Полную нагрузку разрешают через 3 месяца с момента травмы. Возможно оперативное лечение с использованием винтов, пластин и аппарата Илизарова.

Диафизарные переломы

Перелом диафиза большеберцовой кости является результатом прямой или непрямой травмы. Если межкостная мембрана остается неповрежденной, смещения отломков по длине не возникает. Возможно угловое смещение и смещение по ширине.

Пациента беспокоит боль и отек в области повреждения. Голень деформирована. Опора на ногу невозможна. Для подтверждения делают рентгенографию в двух проекциях.

Выполняют обезболивание места перелома. При смещении отломков проводят репозицию с последующим наложением гипсовой лонгеты сроком на 2 месяца. При интерпозиции мягких тканей (вклинивании тканей между отломками) необходима операция.

Перелом диафиза малоберцовой кости развивается вследствие прямого удара по голени снаружи. Травма сопровождается болью в месте перелома и незначительным отеком. Пациент сохраняет возможность опираться на ногу. В отличие от ушиба голени, при переломе малоберцовой кости появляется болезненность при боковом сжатии голени вдали от места повреждения. Для подтверждения выполняют рентгенографию. Больному накладывают гипсовую лонгету на 3-4 недели.

Диафизарный перелом обеих костей голени возникает при ударе по голени («бамперный перелом» при дорожном происшествии) или непрямой травме (скручивание, сгибание). Прямая травма обычно становится причиной многооскольчатых переломов костей голени. При сгибании образуется треугольный осколок на внутренней стороне искривления, а при скручивании возникают винтообразные переломы костей голени.

Пациент жалуется на резкую боль в области повреждения. Голень отечна, синюшна, деформирована. Наблюдается отклонение стопы кнаружи. Определяется крепитация и патологическая подвижность отломков. Опора на поврежденную ногу невозможна. Для подтверждения выполняют рентгенографию в двух проекциях.

При переломах костей голени без смещения, возможности отрепонировать отломки и удержать их в правильном положении проводят скелетное вытяжение в течение 4 недель. Затем накладывают гипсовую лонгету сроком на 3-4 месяца. При невозможности сопоставить и удержать отломки, интерпозиции мягких тканей, а также для сокращения сроков лечения и ранней активизации больного врачи-травматологи применяют оперативное лечение. Используются винты, блокируемые стержни, винты и аппараты наружной фиксации.

КТ коленного сустава и голени. Оскольчатый перелом большеберцовой кости в верхней трети диафиза (красная стрелка), перелом головки малоберцовой кости (синяя стрелка), перелом латерального мыщелка большеберцовой кости (зеленая стрелка).

Переломы лодыжек

Составляют примерно 60% от общего числа переломов костей голени. Появляются в результате прямой (удар по лодыжке) и непрямой (форсированный поворот, подворачивание стопы кнутри или кнаружи) травмы. Возможны:

изолированные переломы внутренней и наружной лодыжки;
двухлодыжечные переломы (переломы обеих лодыжек);
двухлодыжечные переломы в сочетании с переломом переднего или заднего края большеберцовой кости (переломы Потта-Десто, другое название – «трехлодыжечные переломы»).

Любые переломы лодыжек могут сопровождаться разрывом связок, смещением отломков и подвывихом стопы (переломовывихи), однако, чаще такие повреждения наблюдаются при двух- и трехлодыжечных переломах. Для перелома наружной лодыжки характерен подвывих стопы кнутри, для перелома внутренней лодыжки – подвывих стопы кнаружи.

Голеностопный сустав отечен, резко болезненен. Опора на ногу затруднена, при переломовывихах невозможна. При переломовывихах наблюдается отклонение стопы в соответствующую сторону, при переломах Потта-Десто – сгибание стопы в подошвенную сторону. Для подтверждения диагноза выполняют рентгенографию в двух, иногда – в трех проекциях.

Лечение

Анестезия перелома, репозиция, наложение гипсовой лонгеты. При переломе одной лодыжки без смещения срок иммобилизации составляет 4 недели, при двухлодыжечных переломах (в том числе – с подвывихом стопы) – 8 недель, при переломах Потта-Десто и разрывах межберцового синдесмоза – 12 недель. Операция показана при невозможности сопоставления костных фрагментов и интерпозиции мягких тканей.

Источник

На думку багатьох уболівальників, лідерство серед видовищно-жахливих спортивних травм впевнено утримує перелом кісток гомілки. Складність травм полягає не стільки у лікуванні чи відновленні (хоча певні складності є і у цьому), скільки у механізмі нанесення ушкодження та сам вигляд кінцівки у момент отримання травми.

Такі спортивні жахи завжди емоційно сприймаються глядачами, викликають психологічний шок у самого спортсмена, а у стрічку новин відео з нанесенням травми часто потрапляє з позначкою 18+. Я давно хотів описати усі нюанси, що пов’язані з такими травмами, але не знаходилося зручного моменту. При цьому завжди у голові виринав образ Люка Шоу, але ця трагічна історія відбулася ну надто вже давно. Проте недавно до думки написати про цю спортивну травму мене повернув Демба Ба з жахливим епізодом у китайській Суперлізі, а останньою краплею стала важка травма французького атлета у Ріо, у якого також діагностували подвійний перелом кісток гомілки.

Отож, що відбувається з ногою під час цієї жахливої травми? Які існують методи лікування? Скільки часу необхідно для відновлення після такого складного перелому? Про все це, і навіть більше, Вам розповість блог «Спортивний медик» у черговому матеріалі.

Анатомія

Перелом гомілки − це ушкодження великогомілкової або малогомілкової кісток, а інколи і їх обох, внаслідок впливу певних пошкоджуючих факторів. Ця травма є доволі поширеною, і загалом становить біля 20% від загальної кількості переломів.

Гомілка – частина скелета між стегном і стопою, що складається з двох трубчастих кісток (великої і малої гомілкових). Основне навантаження бере на себе великогомілкова кістка. Виростки (виступи у верхній частині великогомілкової кістки) з’єднуються зі стегновою кісткою, утворюючи нижню суглобову поверхню колінного суглоба. Своєю нижньою частиною великогомілкова кістка сполучається з таранною кісткою, утворюючи гомілковостопний суглоб.

Малогомілкова кістка розташовується із зовнішнього боку, збільшуючи стабільність і міцність гомілки. Обидві кістки гомілки з’єднуються між собою (вгорі – за допомогою загального зчленування, в середній частині – за допомогою міжкісткової мембрани, внизу – за допомогою зв’язок). На нижніх кінцях обох кісток гомілки є виступи (кісточки), які з двох боків охоплюють гомілковостопний суглоб і надають йому поперечну стабільність.

Як правило, причиною перелому стає зовнішній чинник. Це може бути як акцентований удар у ділянку діафізу кістки, так і значний тиск ззовні при зафіксованому положенні стопи. Також подібні переломи можуть виникати і під час серйозних системних захворювань організму, таких як саркома чи остеомієліт.

Мехаізм травми та її види

Як вже зазначалося вище, причини таких складних переломів найрізноманітніші. Так Люк Шоу та Демба Ба отримали цілеспрямований удар у ділянку діафізу великогомілкової кістки, що призвело до перелому обох анатомічних структур гомілки. А французький гімнаст Самір Аїт Саїд спровокував перелом кісток гомілки невдалим приземленням після складного стрибка, який на завершальній фазі виконання вимагав стабільності у гомілковостопному та колінному суглобах.

Залежно від локалізації травматологія розрізняє:

переломи кісток гомілки в її верхній частині (переломи шийки і головки малогомілкової кістки, переломи горбистості і виростків великогомілкової кістки);
переломи кісток гомілки в її середній частині (ізольовані діафізарні переломи великогомілкової та малогомілкової кістки, переломи діафізів обох кісток гомілки);
переломи кісток гомілки в її нижній частині (переломи кісточок).

Слід зазначити, що найстрашніші для ока пересічного уболівальника переломи − діафізарні, тобто переломи обох кісток гомілки, яких і зазнали вищезгадані спортсмени.

Симптоми

Діафізарний перелом кісток гомілки супроводжується такими симптомами:

різкий біль в області ушкодження;
набряк та синюшність гомілки;
значна та помітна деформація гомілки;
відхилення стопи назовні;
крепітація (звук хрускоту уламків кісток);
патологічна рухливість уламків кістки;
неможливість опори на ушкоджену ногу.

Перша допомога під час перелому гомілки

Перша допомога під час перелому гомілки полягає в її надійній фіксації, що допомагає уникнути додаткових ускладнень. За будь-яких переломів даної локалізації проводять накладання шини. Осколковий перелом гомілки вимагає особливої обережності під час транспортування до стаціонару, оскільки надмірна рухливість кісток може спровокувати відкритий перелом. За відкритого перелому пацієнту необхідно накласти джгут, оскільки в цьому місці проходять артерії, які під час пошкодження провокують сильну кровотечу.

Діагностика та лікування

Діагностування діафізарного перелому не складає значних труднощів для знаючого травматолога, адже зазвичай зовнішніх ознак вистачає, щоб зрозуміти, яка проблема трапилася зі спортсменом. Не зважаючи на це, лікарі обов’язково роблять рентгенографію дистального відділу ноги у двох проекціях задля підтвердження діагнозу та встановлення нюансів перелому, а також визначення місця розташування основних уламків.

/Рентгенографія ноги Демби Ба після отриманого перелому гомілки/

Як правило, травми, що стали темою нашої розмови, не заліковуються консервативним шляхом, адже супроводжуються утворенням уламків кісток та їхнім подальшим зміщенням, які вимагають репозиції. Таким чином, методом вибору у лікуванні таких переломів для більшості провідних травматологів-ортопедів є остеосинтез.

Остеосинтез − (грец. osteon (кістка) + synthesis (з’єднання)) — це хірургічне з’єднання уламків кісток у правильному положенні з метою стабільної фіксації аж до повної їхньої консолідації (кісткового зрощення) і досягнення відновлення цілості й функції кістки.

В свою чергу методи остеосинтезу поділяються на такі:

1. Внутрішній (занурювальний):

— внутрішньокістковий (інтрамедулярний);

— на зовнішньо кістковий;

— із застосуванням інших фіксаторів (гвинти, спиці та ін.);

— комбінований, коли застосовується декілька варіантів фіксації.

2. Зовнішній (зовнішній черезкістковий) — остеосинтез, обов’язковим елементом якого є зовнішня, розташована над шкірою, конструкція та елементи її зв’язку з кісткою (спиці, стрижні).

/Нога Люка Шоу після проведеного остеосинтезу/

Ця процедура задля успішності її проведення вимагає доволі довгого періоду часу, адже остеосинтез може проходити біля 4-6 тижнів. Після цього постраждалому накладають гіпсову лангету на період від 3 до 5 місяців. Всі терміни залежать від виду травми, особливостей розташування уламків, фізіологічних особливостей пацієнта та інших факторів.

Якщо ми говоримо про відновлення травм у спортсменів, то тут важливою є професійна реабілітація під наглядом спортивного лікаря та відновлення загальної спортивної підготовки хворого. Однак тільки після піврічного терміну лікування, розпочинається ранній етап реабілітації, що включає мобілізацію м’язів, які розташовуються поруч і відіграють важливу роль у рухах гомілки.

Після тривалого періоду реабілітації, метою якого є повернення пацієнта до нормального соціально-активного життя, розпочинається період спортивної фізичної підготовки спортсмена. Загалом відновлення після таких травм складе біля року. Тільки тоді спортсмен зможе знову набути хорошої спортивної форми, яка допоможе йому продовжити свою спортивну кар’єру.

Як підсумок хочу зазначити, що легких травм не буває. Кожна з них вимагає не стільки лікування, скільки довготривалої індивідуальної реабілітаційної програми під професійним наглядом спортивного реабілітолога, який би зміг її розробити і застосувати з опорою на передові технології у спортивній галузі.

Источник

Перелом гомілки може мати різну тяжкість, яка визначається типом пошкодження, локалізацією травми та іншими характерними ознаками. При підозрі на перелом ноги потерпілому потрібно правильно надати допомогу, при цьому екстрені заходи можуть вимагати зупинки кровотечі, яке можливо при зміщенні зламаної кістки. Лікування та реабілітація залежать від характеру травми, але існують загальні риси для періоду відновлення.

1 Класифікація

Перелом гомілки класифікують за кількома ознаками:

локалізація ушкодження;
характер перелому;
кількість кісткових уламків;
ступінь пошкодження суглобів і м’яких тканин.

Типи травм та їх характеристики:

Характеристика травми	Типи	Фото
Кількість утворених кісткових відламків	Поділяють на одиничні і множинні: При одиночних переломах кістка має порушення цілісності тільки в одному місці, в якому є два вільних кінця зламаної кістки. При множинних переломах порушується цілісність в декількох місцях, з-за чого утворюється більше двох кісткових відламків
Лінія перелому і форма краю уламка	Виділяють наступні лінії перелому: прямі — розлам стався поперек кістки; поздовжні — кістка розтріскується по довжині; косі — порушення цілісності кістки по діагоналі; спіральні (гвинтоподібні) — форма розлому нагадує спіраль. За формою краю уламка: Рівні — лінія розлому пряма, наче акуратно підпиляли. Розтрощення — злами нерівні, утворять зазублини різних форм та розмірів
Наявність зсуву	Зміщення визначається розташуванням кісткових відламків: Якщо вони по відношенню один до одного змінили своє становище, то в такому випадку діагностується перелом зі зміщенням. При зіставленні частин вони вже не будуть утворювати нормальну кістка. Зсув може бути ротаційним, кутовим і т. д. Якщо на лінії розлому відламки зіставляються один до одного, то перелом без зміщення. Ці випадки не так складні, тому кость зрощується швидше
Наявність/відсутність пошкодження м’яких тканин	При відкритих переломах, крім порушення цілісності кістки, є відкрита рана, утворена в результаті розриву м’язової тканини. Виглядає це, як стирчить відламана кістка. Виникає кровотеча, інтенсивність якого залежить від виду пошкоджених кровоносних судин. При закритих переломах шкірний покрив гомілки залишається цілісним, а м’язова структура пошкоджується мінімально
Наявність/відсутність пошкодження колінного або гомілковостопного суглоба	Переломи гомілки можуть бути: внутрішньосуглобових — залучення до пошкодження структури суглобів; внесуставными — збереження цілісності суглобів

Переломи можуть бути однієї або обох кісток, подвійний перелом ) гомілки, зачіпати її верхню, середню або нижню третину.

Виділяють три виду перелому:

Перелом проксимальної частини гомілки (верхня третина ). У цьому випадку можуть бути пошкоджені виростки і горбистості великої гомілкової кістки або шийки і головки малогомілкової кістки.
Перелом середньої частини, тобто диафизов кісток — подовжені ділянки кісток між потовщеннями на кінцях.
Перелом дистальної частини (нижня третина). Він може зачіпати щиколотки.

У першому і третьому випадку практично завжди пошкоджуються колінні і гомілковостопні суглоби. Подібні травми є вкрай тяжкими.

Ступеня тяжкості переломів:

Ступінь тяжкості травми	Типи ушкоджень
Клас А — легкі переломи	Закриті переломи, які не викликають сильного пошкодження м’яких тканин
Клас В — середня тяжкість	Відкриті і закриті переломи, що призводять до травматизації м’яких тканин. Однак суглоби і нерви не пошкоджені
Клас С — важкі травми	Переломи, що призводять до пошкодження кровоносних судин, нервів та суглобів

виникає сильний біль, і набрякає голеностоп. Стопа може бути звернена назовні або досередини, спертися на ногу неможливо

Можна використовувати будь-які стандартні шини: пневматичні, пластмасові. Якщо їх немає, то використовують підручні засоби: дошки, хмиз, смужки заліза і т. д. Накласти шину потрібно від верхньої третини стегна до кінчиків пальців ноги, при цьому кінцівку в колінному суглобі повинна бути випрямлена, а в гомілкостопі зігнута під прямим кутом. Фіксуючі елементи примотуються до ноги і тулуба бинтами, а під ними укладають тканину, вату або поролон.

4 Лікування

В умовах стаціонару пацієнту проводять рентген. Для визначення стану та ступеня ушкодження м’яких тканин — МРТ і КТ.

Лікування залежить від тяжкості травми. Методи терапії також відрізняються залежно від локалізації пошкодження:

Переломи диафизов гомілки лікуються набагато легше. Ходити в гіпсі (лонгете) зазвичай припадає 2-3 тижні. Після його зняття пацієнт починає пересуватися на милицях, але наступати на пошкоджену ногу не можна. Тільки через 3 місяці дозволяється спиратися на ногу під час ходьби, але цей час може бути відстрочено у залежності від тяжкості травми і від того, як зростається кістка. З цього періоду починають проходити сеанси масажу і фізіотерапії.

Зазвичай, через 2-3 тижні після зняття гіпсової пов’язки, пацієнту дозволяється займатися лікувальною фізкультурою. Використовують вправи, які дозволять поступово відновити рухливість в ушкодженому суглобі.

Термін зрощення кістки та реабілітації при дистальних і проксимальних переломах може варіюватися від тяжкості травми. У цих випадках відновлення має свої характерні особливості.

5 Реабілітація

В процесі реабілітації потрібно виконувати комплекс заходів, які спрямовані на швидке зрощення кісткової тканини та відновлення функціональності пошкодженої кінцівки. Н ужно досягти наступних цілей:

запобігти атрофію м’язів гомілки і стегна;
нормалізувати кровообіг в м’язовій тканині і сухожиллях (так вони заживають швидше);
тонізувати м’язи гомілки;
усунути застійні явища;
відновити рухливість в колінному і гомілковостопному суглобі;
нормалізувати рухову активність ноги.

Для досягнення цих цілей рекомендується використовувати наступні методи:

Лікувальна фізкультура. Потрібно щодня виконувати спеціальні вправи. Інтенсивність і обсяг навантаження повинен бути встановлений лікарем.
Масаж і розтирання. Ці процедури дозволяють забезпечити нормальну рухливість в суглобах, запобігти дистрофію м’язів і утворення рубців у м’яких тканинах.
Фізіотерапевтичні процедури. Вони роблять благотворний вплив на весь організм, покращуючи обмінні процеси, прискорюючи загоєння ран і відновлення кісток.
Дієтичне харчування. Для успішного зрощування кісток їжа повинна заповнювати організм необхідними мікроелементами і вітамінами.

Всі ці методики використовуються в комбінації один з одним. Реабілітація зазвичай триває від 2 до 4 місяців. Її можна умовно поділити на декілька етапів:

2-3 тижні від моменту зняття гіпсу — в цей період використовують щадну лікувальну фізкультуру, розтирання і масажі.
2-3 місяці після закінчення першого етапу — починають розробляти колінні і гомілковостопні суглоби.
1 місяць після другого етапу — поступово відновлюють рухову активність.

5.1 Розтирання і масаж

На першому етапі реабілітації потрібно обов’язково робити легкі погладжування руками, зачіпаючи всі м’язові структури гомілки. Розтирання шкіри здійснюють із застосуванням кремів з вмістом речовин, що сприяють відновленню тканин:

кедрова олія;
Хондроксид;
Колаген Плюс і т. д.

У доповненні до масажу рекомендують водні процедури для хворої ноги з морською сіллю. Корисні будуть воскові та озокеритові обгортання.

5.2 Харчування

Для успішної реабілітації в раціоні повинні бути продукти, багаті кремнієм і кальцієм. Ці мікроелементи містяться в рибі, сої, сирі, лісових горіхах, квасолі, малині і т. д.

В достатній кількості в організм повинен надходити вітаміни D, C. Без них представлені мікроелементи не зможуть повноцінно засвоюватися. Перший можна легко заповнити, частіше перебуваючи під сонячними променями.

5.3 Фізіотерапевтичні процедури

У перші 10 днів після перелому будуть корисні:

інтерференційні струми — вони сприяють розсмоктуванню гематом, зняттю набряків і усуненню болю;
ультрафіолетове опромінення — знищують патогенні бактерії, запобігають попадання інфекції рани;
електрофорез з бромом — допоможе від сильного больового синдрому.

Після протягом місяця слід продовжити сеанси інтерференційних струмів і ультрафіолетового опромінення. До них додають УВЧ-терапію, яка сприяє посиленню імунітету і поліпшення кровообігу.

5.4 Вправи

На першому етапі відновлення вправи не повинні навантажувати кінцівку, оскільки вони можуть спровокувати сильну біль. Бажано починати з простих і легких — акуратне рух стопою в різні боки, піднімання-опускання ноги, згинання кінцівки в колінному суглобі, напруга-розслаблення литкових м’язів.

Лікувальна фізкультура при переломах гомілки повинна допомогти відновити нормальне функціонування ноги, силу м’язів і повний обсяг рухів. Після іммобілізаційного періоду і попереднього розроблення кінцівки можна переходити до наступних вправ:

Стати на здорову ногу, здійснювати обертальні рухи стопою пошкодженої кінцівки.
Сісти на стілець. Виконувати легкі коливання вгору-вниз ногою, згинаючи в колінному суглобі.
Треба встати на обидві ноги, спертися рукою об спинку стільця. У такому положенні виконують махи пошкодженою кінцівкою вперед-назад, затримуючи на кілька секунд ногу на вазі. М ожна робити похитування в бік. Для цього потрібно підняти хвору ногу, зігнувши в коліні, і виконувати махи справа-наліво. Варто звернути увагу, що навантаження при цих вправах падає як на голеностоп, так і на коліно.
Встати рівно, спертися обома руками об стіл або іншу стійку горизонтальну поверхню. Виконувати повільні підйоми на носки. Навантаження на пошкоджену кінцівку підвищують поступово. Роблять мінімум 30 повторів.
Лягти на спину і виконувати махи ногами в різні сторони.

З плином часу потрібно поступово починати ходити по рівній поверхні взуття і босоніж з опорою на пошкоджену ногу. Необхідно намагатися якомога частіше прогулюватися. Через місяць лікувальну фізкультуру можна урізноманітнити щоденними вправами на велотренажері за 10 хвилин.

Источник