Медикаментозне лікування перелому
ÐоÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÑÑÑок лÑкÑÑÑÑ ÑÑзними ÑпоÑобами
СÑаÑÑÑ ÑозповÑÐ´Ð°Ñ Ð¿Ñо види лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑеломÑв кÑÑÑок. ÐпиÑÐ°Ð½Ñ Ð²ÑÑ Ð»ÑкÑвалÑÐ½Ñ Ð¼ÐµÑоди, оÑобливо пÑи ÑÑпÑÑнÑй паÑологÑÑ. ÐоÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÑÑÑок вимагаÑÑÑ ÑÑÐ·Ð½Ð¸Ñ Ð¿ÑÐ´Ñ Ð¾Ð´Ñв до ÑеÑапÑÑ Ð² залежноÑÑÑ Ð²Ñд локалÑзаÑÑÑ Ñ ÑÑжкоÑÑÑ. ÐÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑеломÑв пÑоводиÑÑÑÑ Ð¿Ð¾ÐµÑапно â оÑновне Ñ ÑеабÑлÑÑаÑÑйне.
ÐмÑÑÑ ÑÑаÑÑÑ
- Ðиди ÑÑавми
- Ð¥ÑÑÑÑгÑÑне
- ÐонÑеÑваÑивне
- ÐедикаменÑозна ÑеÑапÑÑ
- ÐодаÑÐºÐ¾Ð²Ñ Ð¼ÐµÑоди
- ÐÑÑÑа
- ФÑзÑоÑеÑапÑÑ
- ÐаÑÐ¾Ð´Ð½Ñ Ð·Ð°Ñоби
Ðиди ÑÑавми
УÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÑÑÑкового ÑкелеÑа вÑдÑÑзнÑÑÑÑÑÑ ÑÑзноманÑÑнÑÑÑÑ.
ÐлаÑиÑÑкаÑÑÑ ÑÑавм обÑиÑна Ñ Ð±ÑдÑÑÑÑÑÑ Ð· ÑÑÐ°Ñ ÑваннÑм ÑÑÐ·Ð½Ð¸Ñ Ñ Ð°ÑакÑеÑиÑÑик.
ÐеÑеломи можÑÑÑ ÑÑпÑоводжÑваÑиÑÑ Ð²Ð¸Ð²Ð¸Ñ Ð°Ð¼Ð¸ Ñ Ð¿ÑÐ´Ð²Ð¸Ð²Ð¸Ñ Ð°Ð¼Ð¸. Ðожен вид ÑÑавми вÑдÑÑзнÑÑÑÑÑÑ Ð¾ÑобливоÑÑÑми лÑкÑваннÑ.
ÐогÑÑÑÑÑÑÑÑÑ Ð¿ÑоÑÐµÑ Ð·Ð°Ð³Ð¾ÑÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñи наÑвноÑÑÑ ÑÑпÑÑнÑÐ¾Ñ Ð¿Ð°ÑологÑÑ. ÐапÑиклад, лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð¿Ñи ÑÑкÑÐ¾Ð²Ð¾Ð¼Ñ Ð´ÑабеÑÑ Ð·Ð°Ð¹Ð¼Ð°Ñ Ð½Ð°Ð±Ð°Ð³Ð°Ñо бÑлÑÑе ÑаÑÑ Ñз-за Ð·Ð½Ð¸Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÑегенеÑаÑÑÑ Ñканин.
ÐÑдина може зламаÑи бÑдÑ-ÑÐºÑ Ð´ÑлÑÐ½ÐºÑ ÑкелеÑа
Ð¥ÑÑÑÑгÑÑне
Ðоказано пÑи Ð²Ð°Ð¶ÐºÐ¸Ñ Ñ Ð¼Ð½Ð¾Ð¶Ð¸Ð½Ð½Ð¸Ñ Ð¿Ð¾ÑкодженнÑÑ , вÑдкÑиÑÐ¸Ñ ÑÐ°Ð½Ð°Ñ . Рекомендовано пÑоводиÑи Ñаке лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð² ÑÑаÑеÑÐ¾Ð¼Ñ Ð²ÑÑÑ. ÐÐ»Ñ ÐºÐ¾Ð¶Ð½Ð¾Ð³Ð¾ вÑддÑÐ»Ñ ÑкелеÑа ÑÑнÑÑ ÑÐ²Ð¾Ñ ÑнÑÑÑÑкÑÑÑ Ð¿Ð¾ Ñ ÑÑÑÑгÑÑÐ½Ð¾Ð¼Ñ Ð²ÑÑÑÑаннÑ.
ТаблиÑÑ. ÐеÑоди Ñ ÑÑÑÑгÑÑного вÑÐ´Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÑÑÑок.
ÐÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð³Ð°Ð¹Ð¼Ð¾ÑÐ¾Ð²Ð¾Ñ Ð¿Ð°Ð·ÑÑ Ð¸ пÑоводиÑÑÑÑ Ñелепно-лиÑÑовими Ñ ÑÑÑÑгами. ЯкÑо ÑÑавÑÑ Ð¿ÐµÑелом нижнÑÐ¾Ñ ÑÑÑнки оÑниÑÑ, лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÑоводÑÑÑ Ð½ÐµÐ¹ÑÐ¾Ñ ÑÑÑÑги ÑпÑлÑно з окÑлÑÑÑами.
Ðдним з меÑодÑв Ñ ÑÑÑÑгÑÑного вÑÑÑÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ñ ÐµÐ½Ð´Ð¾Ð¿ÑоÑезÑваннÑ
ÐонÑеÑваÑивне
ÐÑоводиÑÑÑÑ Ð¿Ñи неÑÑÐºÐ»Ð°Ð´Ð½ÐµÐ½Ð¸Ñ ÑÑÐ°Ð²Ð¼Ð°Ñ , незнаÑÐ½Ð¾Ð¼Ñ Ð·Ð¼ÑÑÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÑÑÑÐºÐ¾Ð²Ð¸Ñ Ð²ÑдламкÑв. ÐдÑйÑнÑÑÑÑ ÑÑзними меÑодами залежно вÑд Ñ Ð°ÑакÑеÑиÑÑик ÑÑавми Ñ Ð¾ÑобливоÑÑей оÑганÑзмÑ.
Також пÑакÑикÑÑÑÑÑÑ ÐºÐ¾Ð½ÑеÑваÑивне лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ñ Ð´ÑÑей, оÑкÑлÑки ÑÑ ÐºÑÑÑки легко Ñ Ñвидко зÑоÑÑаÑÑÑÑÑ.
ÐÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ð½Ð¾Ð¶Ð¸Ð½Ð½Ð¸Ñ Ð¿ÐµÑеломÑв пÑоводÑÑÑ Ð¿Ð¾ÑднаннÑм ÑÑÐ·Ð½Ð¸Ñ Ð¼ÐµÑодик, залежно вÑд обÑÑÐ³Ñ Ð¿Ð¾ÑкодженÑ.
ÐонÑеÑваÑивним меÑодом ÑеÑапÑÑ Ñ Ð½Ð°ÐºÐ»Ð°Ð´ÐµÐ½Ð½Ñ Ð³ÑпÑÑ
ÐедикаменÑозна ÑеÑапÑÑ
ÐедикаменÑозне лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð·Ð°ÑÑоÑовÑÑÑÑÑÑ Ð² ÑкоÑÑÑ Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ñжного меÑÐ¾Ð´Ñ â Ð´Ð»Ñ ÑÑÑÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ ÑимпÑомаÑики, пÑиÑкоÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð°Ð³Ð¾ÑннÑ. ÐÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð¿Ñи оÑÑеопоÑÐ¾Ð·Ñ Ð¾Ð±Ð¾Ð²’Ñзково Ð²Ð¸Ð¼Ð°Ð³Ð°Ñ Ð¿ÑизнаÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð»ÑкаÑÑÑÐºÐ¸Ñ Ð¿ÑепаÑаÑÑв, Ñо пÑдвиÑÑÑÑÑ ÑÑлÑнÑÑÑÑ ÐºÑÑÑки.
ÐаÑÑоÑовÑÑÑÑ Ð½Ð°ÑÑÑÐ¿Ð½Ñ Ð¿ÑепаÑаÑи:
- пÑоÑизапалÑнÑ;
- знеболÑÑÑÑ;
- Ñ Ð¾Ð½Ð´ÑопÑоÑекÑоÑи;
- пÑепаÑаÑи калÑÑÑÑ;
- вÑÑамÑнно-мÑнеÑалÑÐ½Ñ ÐºÐ¾Ð¼Ð¿Ð»ÐµÐºÑи.
Ðажливо! ÐÑки вÑдпÑÑкаÑÑÑÑÑ Ð· апÑек за ÑеÑепÑами лÑкаÑÑ, ÑÑна може бÑÑи ÑÑÐ·Ð½Ð¾Ñ Ð² залежноÑÑÑ Ð²Ñд ÑÑÑми-виÑобника.
ÐодаÑÐºÐ¾Ð²Ñ Ð¼ÐµÑоди
ÐÑÑм оÑÐ½Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ñ ÑеÑапÑÑ, викоÑиÑÑовÑÑÑÑ Ð´Ð¾Ð´Ð°ÑÐºÐ¾Ð²Ñ Ð¿Ñийоми, ÑÐºÑ Ð·Ð°Ð±ÐµÐ·Ð¿ÐµÑÑÑÑÑ Ð¿ÑиÑкоÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾Ð´ÑжаннÑ.
ÐÑÑÑа
ÐаÑÑÑнÑам з ÑÑавмами ÑкелеÑа Ð½ÐµÐ¾Ð±Ñ Ñдно повноÑÑнне Ñ Ð°ÑÑÑваннÑ. ÐÐ»Ñ Ð²ÑÐ´Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÑÑÑÐºÐ¾Ð²Ð¾Ñ Ñканини поÑÑÑбно збÑлÑÑиÑи в ÑаÑÑÐ¾Ð½Ñ ÐºÑлÑкÑÑÑÑ Ð±Ñлка Ñа калÑÑÑÑ. ÐÑодÑкÑи Ð¿Ð¾Ð²Ð¸Ð½Ð½Ñ Ð»ÐµÐ³ÐºÐ¾ заÑвоÑваÑиÑÑ.
РекомендÑÑÑÑÑÑ Ð²Ð¸ÐºÐ»ÑÑиÑи з ÑаÑÑÐ¾Ð½Ñ Ð°Ð±Ð¾ обмежиÑи ÑÐ¿Ð¾Ð¶Ð¸Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑÐ°ÐºÐ¸Ñ Ð¿ÑодÑкÑÑв:
- алкоголÑ;
- ÑÐ¾Ð»Ð¾Ð´ÐºÑ Ð³Ð°Ð·Ð¾Ð²Ð°Ð½Ñ Ð½Ð°Ð¿Ð¾Ñ;
- копÑена Ñ Ð¶Ð¸Ñна Ñжа;
- конÑеÑванÑи, ÑпеÑÑÑ.
ÐеÑеважаÑи в Ñ Ð°ÑÑÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð²Ð¸Ð½Ð½Ñ:
- ÑвÑÐ¶Ñ Ð¾Ð²Ð¾ÑÑ Ñа ÑÑÑкÑи;
- зеленÑ;
- бÑдÑ-ÑÐºÑ Ð¼Ð¾Ð»Ð¾ÑÐ½Ñ Ð¿ÑодÑкÑи;
- гоÑÑÑ Ð¸;
- м’ÑÑо Ñ Ñиба.
ÐÑийоми ÑÐ¶Ñ ÑозподÑлÑÑÑÑ Ð¿ÑоÑÑгом ÑÑÑого Ð´Ð½Ñ â 5-6 пÑийомÑв, невеликими поÑÑÑÑми. ÐеÑалÑнÑÑе пÑо пÑавилÑÐ½Ð¾Ð¼Ñ Ñ Ð°ÑÑÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑозповÑÑÑÑ ÑÐ°Ñ ÑвеÑÑ Ñ Ð²Ñдео в ÑÑй ÑÑаÑÑÑ.
ÐÑÐ´Ð¸Ð½Ñ Ð¿ÑизнаÑаÑÑÑÑÑ Ð»ÑкÑвалÑне Ñ Ð°ÑÑÑваннÑ
ФÑзÑоÑеÑапÑÑ
ФÑзÑопÑоÑедÑÑи благоÑвоÑно впливаÑÑÑ Ð½Ð° ÑÑан кÑÑÑÐºÐ¾Ð²Ð¾Ñ Ñ Ð¼’ÑÐ·Ð¾Ð²Ð¾Ñ Ñканин, полÑпÑÑÑÑÑ Ð¿ÑоÑÐµÑ Ð¼ÑкÑоÑиÑкÑлÑÑÑÑ Ñ Ð¼ÐµÑаболÑÐ·Ð¼Ñ Ð² облаÑÑÑ Ð¿Ð¾ÑкодженнÑ. Це ÑпÑиÑÑ Ð±ÑлÑÑ ÑÐ²Ð¸Ð´ÐºÐ¾Ð¼Ñ ÑÑвоÑÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÑÑÑÐºÐ¾Ð²Ð¾Ñ Ð¼Ð¾Ð·Ð¾Ð»Ñ.
Також пÑд впливом ÑÑзÑоÑеÑапевÑиÑÐ½Ð¸Ñ Ð¿ÑоÑедÑÑ Ð²ÑдбÑваÑÑÑÑÑ Ð·Ð¼ÐµÐ½ÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð°Ð±ÑÑклоÑÑÑ Ñканин, полегÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð±Ð¾Ð»Ñ.
ÐаÑÑоÑовÑÑÑÑ ÑÐ°ÐºÑ Ð¼ÐµÑодики:
- магнÑÑоÑеÑапÑÑ;
- лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð°ÑаÑÑном пÑи пеÑеломÑ;
- ÑлÑÑÑаÑÑолеÑове опÑомÑненнÑ;
- УÐЧ;
- лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð»Ð°Ð·ÐµÑом пÑÑÐ»Ñ Ð¿ÐµÑеломÑ;
- елекÑÑоÑоÑез з лÑкаÑÑÑкими пÑепаÑаÑами.
ÐпаÑаÑне лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð¿ÑоводиÑÑÑÑ ÐºÑÑÑами, може знадобиÑиÑÑ 10-15 ÑеанÑÑв. РдомаÑнÑÑ
ÑмоваÑ
можна пÑоводиÑи лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑеломÑв ÐиÑаÑоном. Це ÑÑзÑоÑеÑапевÑиÑний апаÑаÑ, дÑÑ Ñкого заÑнована на ÑÑвоÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÑбÑаÑÑÑ Ð² облаÑÑÑ Ð¿Ð¾ÑкодженнÑ. Також заÑÑоÑовÑÑÑÑÑÑ Ð»ÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ðлмагом пÑи пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ â Ñей апаÑÐ°Ñ ÑиниÑÑ Ð²Ð¿Ð»Ð¸Ð² магнÑÑним полем.
ÐаÑÐ¾Ð´Ð½Ñ Ð·Ð°Ñоби
Ðдним з наÑÐ¾Ð´Ð½Ð¸Ñ ÑпоÑобÑв полегÑиÑи бÑÐ»Ñ Ñ Ð¿ÑиÑкоÑиÑи ÑозÑмокÑÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð³ÐµÐ¼Ð°Ñоми Ñ Ð»ÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð¿’Ñвками. Ðони видÑлÑÑÑÑ ÑеÑÐ¾Ð²Ð¸Ð½Ñ Ð³ÑÑÑдин, Ñке здаÑне покÑаÑÑваÑи мÑкÑоÑиÑкÑлÑÑÑÑ Ñа ÑÑимÑлÑваÑи ÑозÑмокÑÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑинÑÑв.
ÐÑаÑе, ÑкÑо лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿’Ñвками пÑоводиÑÑÑÑ Ð¿Ñд конÑÑолем медиÑного пÑаÑÑвника. ÐекÑлÑка п’Ñвок виÑаджÑÑÑÑ Ð½Ð° облаÑÑÑ Ð¿Ð¾ÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ ÑекаÑÑÑ, поки вони напиÑаÑÑÑÑ ÐºÑов’Ñ. ÐоÑÑм ÑÑ Ð¿ÑибиÑаÑÑÑ, а лÑÐ´Ð¸Ð½Ñ Ð¿ÑопонÑÑÑÑ ÑпокÑйно полежаÑи пÑоÑÑгом пÑвгодини.
ÐÑÑÐ»Ñ ÑÑжкиÑ
ÑÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ñ Ð¿Ð¾ÐºÐ°Ð·Ð°Ð½Ð¾ ÑанаÑоÑне лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑеломÑв â гÑÑзелÑкаÑнÑ, кÑÑоÑÑи з мÑнеÑалÑними водами. ÐÑÑзелÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÑÑÐ»Ñ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ ÑпÑиÑÑ ÑозÑмокÑÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑпаÑÑниÑ
пÑоÑеÑÑв, вÑÐ´Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾Ð±ÑÑÐ³Ñ ÑÑÑ
Ñв.
СвоÑÑаÑне лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑеломÑв дозволиÑÑ ÑникнÑÑи ÑозвиÑÐºÑ Ð±Ð°Ð³Ð°ÑÑоÑ
ÑÑкладненÑ.
Источник
Найпоширенішими клінічними ознаками переломів кісток кінцівок є: біль, порушення функції, вкорочення кінцівки та її деформація, патологічна рухливість та крепітація кісткових уламків, позитивний симптом осьового навантаження. Для внутрішньосуглобових переломів характерні біль, гемартроз, дефігурація та деформація суглоба, крепітація кісткових уламків, порушення симетрії зовнішніх орієнтирів, позитивний симптом осьового навантаження.
Діагноз верифікується рентгенологічно.
Основними задачами лікування постраждалого з переломами є відновлення цілісності кістки, анатомічної форми суглоба, функції пошкодженої кінцівки та працездатності пацієнта. Для реалізації цих задач необхідно дотримуватись наступних принципів:
- • репозиція кісткових відламків;
- • відновлення довжини та осі кінцівки;
- • надійна фіксація кісткових фрагментів;
- • можливість функціонального навантаження кінцівки до завершення періоду консолідації.
Існують два основних методи лікування переломів – консервативний та оперативний.
Консервативні методи лікування переломів
Консервативних методів лише два – фіксаційний та екстензійний.
Фіксаційний метод
Суть фіксаційного методу лікування полягає в одномоментній закритій ручній репозиції кісткових фрагментів та їх утриманні (ретенції) фіксаційною пов’язкою, найчастіше гіпсовою. Закрита одномоментна ручна репозиція широко використовується при лікуванні переломовивихів у надп’ятково- гомілковому суглобі, при переломах мета-епіфіза променевої кістки тощо.
Закриту репозицію необхідно виконувати якомога раніше від моменту отримання травми, оптимальним часом є 6-12 годин, оскільки вірогідне швидке наростання набряку м’яких тканин, що ускладнює або унеможливлює цю процедуру. Репозиція кісткових фрагментів повинна бути цілком безболісною. Техніка виконання полягає в тракції по осі кінцівки, зворотному порядку виконання ручних маніпуляцій механізму, що призвів до перелому. Попадання в міжвідламкову щілину м’яких тканин (інтерпозиція), наявність гематоми, набряку м’яких тканин можуть бути причинами невдалої репозиції та неефективності фіксаційного методу лікування.
Гіпсова пов’язка вперше була застосована в 1851 році голландськими лікарями Матіссеном та Вандерлоо. Гіпсова пов’язка успішно використовується в травматологічній практиці і має ряд позитивних властивостей: рівномірно та щільно прилягає до тіла; добре утримує відламки; легко знімається.
Медичний гіпс – це сульфат кальцію, висушений при температурі 100-130 °С, що має гідрофільні властивості. Недоліками фіксації гіпсовою пов’язкою є імовірність вторинного зміщення кісткових фрагментів; імовірність здавлювання м’яких тканин набряком; наявність постфіксаційної контрактури в суміжних суглобах; можливість тромбозу глибоких та поверхневих вен. В умовах сьогодення, в клінічній практиці використовуються пов’язки із синтетичних матеріалів, проте і вони мають практично ті ж самі недоліки.
Екстензійний метод
Суть екстензійного методу лікування полягає в постійному витягненні за допомогою тягаря, що діє поступово та дозовано, долаючи м’язову рефракцію, і тим самим дозволяє усунути зміщення кісткових відламків, а отже, виконати їх непряму репозицію. Окрім того, постійним витягненням можливо утримати (здійснити ретенцію) кісткові фрагменти в необхідному положенні. Постійне витягнення розділяють на клейове, лейкопластирне, манжетне та скелетне.
Після винаходу в Америці у 1839 році липкого пластира на основі каучуку, лейкопластирне витягнення отримало широке розповсюдження. В 1907 році Steinmann оприлюднив результати лікування 160 пацієнтів з переломами стегнової кістки, провівши через виростки стегна цвях та маніпулюючи тягарем вагою 5-15 кг. Саме цей факт і є початком історії постійного скелетного витягнення. Вперше в Україні метод постійного скелетного витягнення у 1910 році впровадив К.Ф. Вегнер.
При лікуванні переломів кісток кінцівок методом постійного скелетного витягнення необхідно дотримуватись 5 основних принципів:
- 1. Витягнення повинне здійснюватись у середньофізіологічному положенні, тобто положенні кінцівки, при якому рухи в суглобах у бік згинання та розгинання однакові.
- 2. Витягнення повинне здійснюватись у стані абсолютного фізіологічного спокою. Абсолютний фізіологічний спокій – мінімальне та рівномірне напруження всіх м’язів за умови повної відсутності сили тяжіння. Проте неможливо усунути напруження в м’язах одного сегмента кінцівки, якщо не розслаблені м’язи інших сегментів.
- 3. Принцип противитягнення. Витягнення завжди здійснюється за периферійний відламок, отже, противитягнення повинне здійснюватися всією вагою (масою) тіла пацієнта. У деяких посібниках з травматологи для реалізації цього принципу рекомендовано підняття ножного кінця ліжка на 30-70 см, залежно від ваги тягаря. Проте таке положення хворого є нефізіологічним, це проявляється в порушенні венозного кровообігу, підвищенні ЦВТ, зміщенні органів черевної порожнини до діафрагми та зменшенні легеневої вентиляції.
Тому така маніпуляція неможлива у постраждали похилого і старечого віку та пацієнтів з множинними та поєднаними пошкодженнями.
- 4. Принцип зіставлення відламків. Цей принцип реалізується встановленням периферійного відламка по відношенню до осі центрального. Зміщення по ширині та під кутом усуваються за допомогою бокових петель та бокового скелетного витягнення, що особливо показано при центральних переломах вертлюгової западини.
- 5. Поступовість навантаження. Тягар збільшують дозовано на 0,5-1 кг. На 2-гу добу виконують рентгенологічне дослідження і при необхідності – корекцію стояння кісткових фрагментів продовжують до 3-х діб. Максимальний тягар (10-12% маси тіла) утримують в середньому до двох тижнів, після чого тягар зменшують до початкового. Рентгенологічний контроль виконується протягом усього періоду застосування екстензійного методу лікування, а саме – від вправлення кісткових відламків до перших ознак утворення кісткового мозоля та достатньої консолідації кісткових фрагментів.
Метод скелетного витягнення має такі переваги:
- • простота виконання;
- • нескладне технічне оснащення;
- • можливість візуального контролю за пошкодженою кінцівкою;
- • доступність застосування;
- • малотравматичність.
Значними недоліками постійного витягнення (що робить його застосування вузькообмеженим) є:
- • гіпермобільність кісткових фрагментів;
- • неможливість репозиції при наявності м’яких тканин у міжвідламковій щілині (інтерпозиція);
- • нефізіологічне положення хворого в ліжку;
- • гіподинамія;
- • гіпокінезія;
- • утруднена евакуація хворого;
- • незручність у гігієнічному туалеті;
- • вірогідність розвитку гіпостатичних ускладнень (пневмоній, пролежнів тощо);
- • значне погіршення якості життя у період лікування.
Источник