Лікування перелому верхньої щелепи

10.06.2020
0
Главная › Перелом › Лікування перелому верхньої щелепи
Лікування перелому верхньої щелепи thumbnail

Зміст

  • Причини переломів
  • Класифікація переломів
  • Симптоми при переломах
  • Діагностика перелому верхньої щелепи
  • Методи лікування переломів
    • Ліки
    • Ортопедія
    • Хірургія
  • Можливі ускладнення

З усіх видів травм один з небезпечних і важко піддаються терапії – перелом верхньої щелепи. Таке твердження обумовлено зв’язком кістки з основою черепа, а також лицьовим скелетом. На деяких ділянках з’єднань стінки тонкі, тому від травми вони пошкоджуються. Небезпека в тому, що невелика травма здатна бути причиною пошкодження важливих для життя органів черепа, включаючи мозок.

Причини переломів

Стан супроводжується травмуванням основи черепа, забоями і струсами. Причини зводяться до наступного:

  • падіння з висоти;
  • здавлювання черепа;
  • удар тупим предметом по обличчю.

Анатомія лицевого скелета являє собою три вертикально розташованих комплексу (носоверхнечелюстный, скуловерхнечелюстный, крыловерхнечелюстный) і серединну перегородочносошниковую опору. Між вертикальних комплексів проходить по горизонталі орбіта, а ще альвеолярний відросток, а з ним надбрівна дуга. Такі елементи служать підсилювачами лицьового скелета. Коли за однією з причин виникає прогин підтримуючих структур, колапс, говорять про переломі.

Траєкторія зміщення фрагментів залежить від кріплення м’язів, від сили травми, величини площі отломанного фрагмента. Кістка зміщується від удару, а донизу — від тяги м’язів. З-за медіальних м’язів фрагменти нерівномірно зміщуються донизу – задні більше, ніж передні.

Класифікація переломів

У травматології прийнято розрізняти 3 групи верхньощелепних пошкоджень:

  • Ле Фор 1. Пошкодження верхньої ділянки. Причиною стає травма орбіти, косий удар по відношенню до вертикальних структур. При ушкодженні відбувається відділення верхнечелюстно-скулового комплексу від кісток черепа, що супроводжується неврологічними симптомами;
  • Ле Фор 2. Ушкодження середньої ділянки. Причиною стає прямого удару значної сили по області носа, коли зуби зімкнуті. Причиною буде відображене поразку підборіддя, коли зуби внизу передають енергію отриманого зусилля на верхні. Травма супроводжується відділенням носової кістки і верхньощелепної кістки;
  • Ле Фор 3. Поразка нижньої ділянки. Причина – пошкодження ділянки верхньої губи при відкритих щелепах. Супроводжується відділенням нижньої ділянки щелепи від її тіла.

Симптоми при переломах

Є ряд загальних та додаткових симптомів, за якими проводять класифікацію травми. Основним, загальним для всіх ділянок є ряд ознак:

Знімок щелепи дозволяє оцінити стан кісткової тканини

  • зміна прикусу від зміщення зубів;
  • гострий больовий напад в процесі змикання щелеп;
  • атиповий контур особи;
  • атипове рух щелепи, якщо натиснути;
  • гематома;
  • кровотеча з носа, вух, рота, набряк лицевих тканин.

Іноді виникають складності з діагностикою перелому, коли змін в області обличчя немає, відсутні перераховані симптоми. Враховуючи небезпеку травми, несвоєчасна діагностика загрожує втратою часу, пізно наданою допомогою, посиленням порушень.

Діагностика перелому верхньої щелепи

Щоб виявити пошкодження, виключити його наявність, то проводять рентгенограму черепа по 2 проекціями, іноді з використанням спеціальних укладок. За результатами лікар буде оцінювати контури кісток, якщо вони порушені – діагностується перелом.

Іноді показаний рентген при зімкнутих щелепах, щоб побачити зміщення уламків, але така процедура вимагає анестезії, зниження імовірності пошкодження нервів, судинних русел.

Обов’язково ротову порожнину оглядає стоматолог, пошкоджена слизова або верхнє небо здатні вказувати на відламки кісток. Якщо діагностика дає погані результати, показано проведення КТ – докладного дослідження, чітко візуалізує пошкодження.

Методи лікування переломів

Потрібно припинити кровотечу, попередити виникнення задухи. Для цього потерпілого людини кладуть горизонтально набік (на бік ушкодження), або вниз обличчям. У такій позиції пацієнта транспортують до лікувального закладу.

Читайте также:  Чрезвертельный перелом со смещением рекомендации

При наявності ушкодження м’яких тканин на обличчі, по можливості накладають стерильну пов’язку, треба зробити холодний компрес, щоб зменшити біль, зупинити кровотечу. Охолоджувати ділянку травми можна не довше 20 хвилин, потім слідує перерва. Якщо застосовується лід або продукти з морозильника, їх загортають у тканину.

Якщо зсув кісток не виявлено, показана фіксація кістки пов’язкою, консервативна терапія. Харчуватися доведеться рідкими продуктами через поїльник, трубочку, щоб знизити навантаження на щелепу.

Ліки

Медикаменти призначаються з урахуванням тяжкості травми. Мова йде про анальгетиках, НПЗЗ – вони зменшать больовий синдром, поліпшать процес розсмоктування набряків. Призначають Алмирал, Ксефокам, Кеторол, Аэртал, Ревмоксикам. Самостійно приймати їх не слід, щоб уникнути ускладнень. Дозування і тривалість лікування вказує лікар.

Додатково при травмах призначають медикаменти з кальцієм, краще у поєднанні з вітаміном D для оптимального засвоєння. Курс триває, поки кістки повністю не зростуться. Поширені препарати – Структум, Кальцемін.

Локальні засоби знімають запалення, набряк, біль. Це Вольтарен, Диклак гель. Підшкірні гематоми розсмоктує Гепариновая мазь.

Серйозна травма супроводжується пошкодженням шкірних покривів та слизових. Щоб уникнути бактеріальної інфекції призначають антибіотики з широким спектром дії – Ципрофлоксацин, Цефтріаксон. Тривалість курсу залежить від індивідуального стану пацієнта. До лікування проводять тест на алергію, антибіотик вколюють внутрішньовенно, внутрішньом’язово.

Ортопедія

Суть методу зводиться до фіксації шин до зубів на нижній щелепі. Такі конструкції виготовлені з алюмінію, фіксуються зацепными петлями. Паралельно використовується гумова міжщелепна тяга. Для точного суміщення обломанных фрагментів щелепи застосовують гумову трубку. Її, як прокладку укладають між великих корінних зубів.

Консервативна терапія супроводжується планової іммобілізацією щелепи внизу з участю підборідної пращі з гіпсу і шапочки, з’єднаних гумовою тягою. По ходу лікування тяга коригується з урахуванням стану пацієнта.

Хірургія

Хірургічне лікування показано при переломах зі зміщенням, коли пошкоджена вилична дуга. В ході операції лікар поєднує відламки в правильному положенні, фіксує до неушкодженим ділянок черепа. Щоб провести остеосинтез, застосовують титанові микропластины і дротяні шви. Якщо зламаний альвеолярний відросток, його фіксують на місці серкляжной дротом.

Якщо діагностовано травми Ле Фор 2 і 3, скуловую кістку акуратно вкручують міцний титановий гвинт. Ця кістка знаходиться ближче інших до ушкодженої ділянки. Лікар виконує операцію по перехідній складці, звільняє фрагменти щелепи з тканини, встановлює титанові гвинти у вилицю і альвеолярний відросток, вибираючи прямий кут по відношенню до лінії перелому. На гвинти кріпиться дріт, її кінці скручуються, рану ушивають.

Для третього типу верхньощелепного перелому передбачений доступ через зовнішній край орбіти, де хірург відшаровує клапоть в зоні скулового відростка на лобової кістки, сюди вводить гвинт. Наступні етапи – зіставлення відламків по місцях, їх фіксація. Пару місяців буде нарощуватися кісткова мозоль.

Набряклість тканин після хірургічного втручання зберігається близько тижня, потім сходить нанівець. Гематоми розсмоктуються повільно. Важливо звертатися до лікарів раніше, циркуляція крові в області обличчя активна, кістки швидко зростаються. Якщо ігнорувати медичну допомогу, відламки зростуться неправильно, втручання буде травматичним, ніж якщо б проводилося відразу.

Можливі ускладнення

Ускладнення від верхньощелепного перелому виявляються, як відразу, так віддалено за часом. Якщо розглядати класифікацію, наведену вище, то перелом по першим двом типам ускладнюється неврологічними порушеннями, вони зберігаються довічно.

Читайте также:  Как различить перелом носа

Коли травма проходить по стінок очниці, є ризик, що упаде зір, таке пошкодження призводить до сліпоти. Ушкодження середньої ділянки верхньої щелепи супроводжується невралгією трійкового нерва.

При переломі зі зміщенням приєднується гнійне запалення, бактеріальна інфекція. Це призводить до постійного гаймориту. Багато проблем буде і з зубами – в майбутньому вірогідний пародонтит, карієс зубів, стоматит, стоматологічні проблеми. Важким ускладненням вважають посттравматичний остеомієліт через інфекції, що потрапила в перелом або з причини пізнього звертання до лікарів, поганий антисептичної обробки.

До інших ускладнень відносять асиметрію черепних кісток, викривлення рис обличчя. Такі наслідки будуть при неправильному срастании, коли фрагменти залишилися зміщеними. Це призводить до проблем з судинами і нервовими корінцями.

Ранній посттравматичний період супроводжується порушенням жування, зовнішнього дихання. При грамотній, своєчасної діагностики, дотримання рекомендацій лікаря можна одужати без особливих наслідків.

Источник

Пошкодження верхньої щелепи протікають завдяки її анатомічним особливостям дещо інакше, ніж ушкодження нижньої щелепи. Верхня щелепа являє собою нерухому кістка, міцно з’єднаних з іншими кістками лицьового скелета.
Тому при пошкодженнях верхньої щелепи слід мати на увазі не ізольований перелом щелепи, а пошкодження щелепно-лицевої ділянки, що супроводжується переломом кількох або всіх кісток лицьового скелета.
В протилежність масивної нижньої щелепи верхня щелепа є кісткою пневматизированной, що включає гайморову пазуху, приймає участь в утворенні порожнин носа і очниці і побудованої з порівняно тонких кісткових пластинок. Лише в окремих ділянках (наприклад, в області альвеолярного і скулового відростків, підочноямкового краю) є значні масиви кісткової тканини.
На верхній щелепі можна нерідко спостерігати так звані переломи, тобто утворення кісткових дефектів без порушення безперервності щелепи.
Структура верхньої щелепи також дозволяє виділити ділянки або лінії слабкого опору з найбільш частою локалізацією переломів і ділянки більш масивні і стійкі — контрфорси щелепи. Найбільш стійкими є місця відходження відростків від тіла щелепи і лінії з’єднання верхньої щелепи з іншими лицьовими кістками (носовими, скуловыми та ін). Типові лінії переломів верхньої щелепи поділяються за Фору (Le Fort) на три типи.
При першому типі (Фор I) лінія перелому проходить горизонтально на кордоні альвеолярного відростка і тіла щелепи від грушоподібної вирізки по напрямку до челюстному горба (рис. 92). Вона може вийти за межі альвеолярного відростка з переходом в області щелепного горба на крилоподібні відростки основної кістки.

лінія перелому верхньої щелепи 1 типу
Рис. 92. Лінія перелому верхньої щелепи першого типу (Фор I).

При другому типі (Фор II) пошкодження більш широко. Лінія перелому проходить поперечно в області перенісся по внутрішній стінці очниці і частково по дну орбіти і, пройшовши через подглазнічного край, спускається вниз майже вертикально по щелепно-скуловой шву і далі на альвеолярний відросток назад до крилоподібного відростка основної кістки (рис. 93). Ця форма перелому являє собою вже не ізольований перелом верхньої щелепи, так це майже завжди буває при переломах I типу, а пошкодження декількох кісток лицьового скелета, верхньої щелепи, носових кісток і частково виличної кістки. Тому при переломі II типу спостерігається більш тяжка клінічна картина і більш складний перебіг. Перелом II типу супроводжується деформацією носових частин, підочноямкового краю, пошкодженням стінок порожнини носа і гайморових пазух, нерідко серйозними кровотечами та іншими ускладненнями.

Читайте также:  Поднадкостный перелом кости у ребенка

лінія перелому верхньої щелепи другого типу
Рис. 93. Лінія перелому верхньої щелепи другого типу (Фор II).

Ще більш важкою формою пошкодження щодо поширеності ураження, клінічної картини та перебігу є перелом III типу (Фор III). У цих випадках лінія перелому спочатку збігається з лінією перелому II типу, т. е. починається з перенісся , переходить на внутрішню стінку очниці, потім проходить по дну орбіти до нижнеглазничной щілини, далі йде по лобово-скуловой шву, проходить через скуловую дугу, звідси на щелепових бугор і крилоподібні відростки клиноподібної кістки (рис. 94). Таким чином, при цьому типі перелому має місце повний відрив верхньої щелепи разом з носовими кістками, виличною кісткою і крилоподібні відростки основної кістки від основного черепа. При такому великому ушкодженні і близькості лінії перелому основи черепа не виключена можливість ушкодження основи черепа.

лінія перелому верхньої щелепи третього типу
Рис. 94. Лінія перелому верхньої щелепи третього типу (Фор III).

При переломі III типу пошкоджується ряд кісток лицьового скелета: верхня щелепа, носові кістки, лобова, вилична і основна кістки. Крім пошкодження стінок порожнини носа і гайморової пазухи, пошкоджуються також стінки очниці і нерідко очне яблуко. Клінічна картина дуже важка. Переломи можуть супроводжуватися явищами контузії або струсу мозку, а також ускладнюватися менінгітом або менингоэнцефалитом. Характерні для переломів цього типу великі крововиливи навколо очей (так званий ознака очок) і кровотечі з порожнини носа і вух.
Переломи верхньої щелепи не мають такого розмаїття форм зміщення, як переломи нижньої щелепи, що пояснюється відсутністю фактора м’язової тяги. Зміщення відламків залежить від дії та напрямки сили і впливу власної ваги відламків. Тому майже у всіх випадках перелому верхньої щелепи спостерігається опускання уламків, яке іноді поєднується з нахилом уламка всередину або ззаду. В результаті цього виникає симптом сплощення і подовження особи, характерний для різних видів перелому верхньої щелепи, особливо для переломів III типу, коли вся щелепа, яка втратила зв’язок з основою черепа, зміщується вниз разом з особовими кістками. Очі в цих випадках здаються запалими через опущення нижнеглазничного краю. Для переломів II і III типів характерний також симптом, що виражається в русі верхньої половини обличчя при змиканні щелеп.
Пошкодження носових кісток клінічно неважко встановити за наявності западання спинки носа, а також по рухливості кісткових уламків при пальпації носа.
Характерною ознакою перелому виличної кістки є сплощення або за падіння області виличної кістки і дуги, а також крововилив і біль в цій області. В окремих випадках обмежена рухливість непошкодженій нижньої щелепи також говорить про перелом виличної дуги або тіла виличної кістки, уламки якої в результаті ущемлення вінцевого відростка заважають руху щелепи. Зміщення відламків виличної кістки іноді вдається визначити і при внутрішньоротові дослідженні.
Велику допомогу в розпізнаванні переломів надає рентгенографія щелеп. Можна сказати, що цей метод дослідження має вирішальне значення головним чином при переломах нижньої щелепи. По рентгенівському знімку встановлюють не тільки наявність перелому у клінічно сумнівних випадках, але і визначають точну локалізацію, форму, напрямок лінії перелому, особливості даного пошкодження щелепи, а також ставлення лінії перелому до лунок зубів.

Источник

Предыдущая статья
Парафин после перелома лучевой
Следующая статья
Можно ли лечить перелом позвонка
© Персональный блог Марины Старковой