Лікування перелому верхньої щелепи

ÐмÑÑÑ
- ÐÑиÑини пеÑеломÑв
- ÐлаÑиÑÑкаÑÑÑ Ð¿ÐµÑеломÑв
- СимпÑоми пÑи пеÑеломаÑ
- ÐÑагноÑÑика пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð²ÐµÑÑ Ð½ÑÐ¾Ñ Ñелепи
- ÐеÑоди лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑеломÑв
- ÐÑки
- ÐÑÑопедÑÑ
- Ð¥ÑÑÑÑгÑÑ
- ÐÐ¾Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ñ ÑÑкладненнÑ
Ð ÑÑÑÑ Ð²Ð¸Ð´Ñв ÑÑавм один з небезпеÑÐ½Ð¸Ñ Ñ Ð²Ð°Ð¶ÐºÐ¾ пÑддаÑÑÑÑÑ ÑеÑапÑÑ â пеÑелом веÑÑ Ð½ÑÐ¾Ñ Ñелепи. Таке ÑвеÑÐ´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾Ð±Ñмовлено зв’Ñзком кÑÑÑки з оÑÐ½Ð¾Ð²Ð¾Ñ ÑеÑепа, а Ñакож лиÑÑовим ÑкелеÑом. Ðа деÑÐºÐ¸Ñ Ð´ÑлÑÐ½ÐºÐ°Ñ Ð·’ÑÐ´Ð½Ð°Ð½Ñ ÑÑÑнки ÑонкÑ, ÑÐ¾Ð¼Ñ Ð²Ñд ÑÑавми вони поÑкоджÑÑÑÑÑÑ. Ðебезпека в ÑомÑ, Ñо невелика ÑÑавма здаÑна бÑÑи пÑиÑÐ¸Ð½Ð¾Ñ Ð¿Ð¾ÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð°Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ð¸Ñ Ð´Ð»Ñ Ð¶Ð¸ÑÑÑ Ð¾ÑганÑв ÑеÑепа, вклÑÑаÑÑи мозок.
ÐÑиÑини пеÑеломÑв
СÑан ÑÑпÑоводжÑÑÑÑÑÑ ÑÑавмÑваннÑм оÑнови ÑеÑепа, забоÑми Ñ ÑÑÑÑÑами. ÐÑиÑини зводÑÑÑÑÑ Ð´Ð¾ наÑÑÑпного:
- падÑÐ½Ð½Ñ Ð· виÑоÑи;
- здавлÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑеÑепа;
- ÑÐ´Ð°Ñ ÑÑпим пÑедмеÑом по облиÑÑÑ.
ÐнаÑомÑÑ Ð»Ð¸Ñевого ÑкелеÑа ÑвлÑÑ ÑÐ¾Ð±Ð¾Ñ ÑÑи веÑÑикалÑно ÑозÑаÑÐ¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ ÐºÐ¾Ð¼Ð¿Ð»ÐµÐºÑÑ (ноÑовеÑÑ Ð½ÐµÑелÑÑÑнÑй, ÑкÑловеÑÑ Ð½ÐµÑелÑÑÑнÑй, кÑÑловеÑÑ Ð½ÐµÑелÑÑÑнÑй) Ñ ÑеÑÐµÐ´Ð¸Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑегоÑодоÑноÑоÑниковÑÑ Ð¾Ð¿Ð¾ÑÑ. ÐÑж веÑÑикалÑÐ½Ð¸Ñ ÐºÐ¾Ð¼Ð¿Ð»ÐµÐºÑÑв пÑÐ¾Ñ Ð¾Ð´Ð¸ÑÑ Ð¿Ð¾ гоÑизонÑÐ°Ð»Ñ Ð¾ÑбÑÑа, а Ñе алÑвеолÑÑний вÑдÑоÑÑок, а з ним надбÑÑвна дÑга. Ð¢Ð°ÐºÑ ÐµÐ»ÐµÐ¼ÐµÐ½Ñи ÑлÑжаÑÑ Ð¿ÑдÑилÑваÑами лиÑÑового ÑкелеÑа. Ðоли за однÑÑÑ Ð· пÑиÑин Ð²Ð¸Ð½Ð¸ÐºÐ°Ñ Ð¿Ñогин пÑдÑÑимÑÑÑÐ¸Ñ ÑÑÑÑкÑÑÑ, колапÑ, говоÑÑÑÑ Ð¿Ñо пеÑеломÑ.
ТÑаÑкÑоÑÑÑ Ð·Ð¼ÑÑÐµÐ½Ð½Ñ ÑÑагменÑÑв залежиÑÑ Ð²Ñд кÑÑÐ¿Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼’ÑзÑв, вÑд Ñили ÑÑавми, велиÑини плоÑÑ Ð¾Ñломанного ÑÑагменÑа. ÐÑÑÑка змÑÑÑÑÑÑÑÑ Ð²Ñд ÑдаÑÑ, а Ð´Ð¾Ð½Ð¸Ð·Ñ â вÑд ÑÑги м’ÑзÑв. Ð-за медÑалÑÐ½Ð¸Ñ Ð¼’ÑзÑв ÑÑагменÑи неÑÑвномÑÑно змÑÑÑÑÑÑÑÑ Ð´Ð¾Ð½Ð¸Ð·Ñ â Ð·Ð°Ð´Ð½Ñ Ð±ÑлÑÑе, нÑж пеÑеднÑ.
ÐлаÑиÑÑкаÑÑÑ Ð¿ÐµÑеломÑв
У ÑÑавмаÑологÑÑ Ð¿ÑийнÑÑо ÑозÑÑзнÑÑи 3 гÑÑпи веÑÑ Ð½ÑоÑÐµÐ»ÐµÐ¿Ð½Ð¸Ñ Ð¿Ð¾ÑкодженÑ:
- Ðе Ð¤Ð¾Ñ 1. ÐоÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÐµÑÑ Ð½ÑÐ¾Ñ Ð´ÑлÑнки. ÐÑиÑÐ¸Ð½Ð¾Ñ ÑÑÐ°Ñ ÑÑавма оÑбÑÑи, коÑий ÑÐ´Ð°Ñ Ð¿Ð¾ вÑдноÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ веÑÑикалÑÐ½Ð¸Ñ ÑÑÑÑкÑÑÑ. ÐÑи ÑÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÑдбÑваÑÑÑÑÑ Ð²ÑддÑÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÐµÑÑ Ð½ÐµÑелÑÑÑно-ÑкÑлового комплекÑÑ Ð²Ñд кÑÑÑок ÑеÑепа, Ñо ÑÑпÑоводжÑÑÑÑÑÑ Ð½ÐµÐ²ÑологÑÑними ÑимпÑомами;
- Ðе Ð¤Ð¾Ñ 2. УÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÑеÑеднÑÐ¾Ñ Ð´ÑлÑнки. ÐÑиÑÐ¸Ð½Ð¾Ñ ÑÑÐ°Ñ Ð¿ÑÑмого ÑдаÑÑ Ð·Ð½Ð°ÑÐ½Ð¾Ñ Ñили по облаÑÑÑ Ð½Ð¾Ñа, коли зÑби зÑмкнÑÑÑ. ÐÑиÑÐ¸Ð½Ð¾Ñ Ð±Ñде вÑдобÑажене поÑÐ°Ð·ÐºÑ Ð¿ÑдбоÑÑддÑ, коли зÑби Ð²Ð½Ð¸Ð·Ñ Ð¿ÐµÑедаÑÑÑ ÐµÐ½ÐµÑгÑÑ Ð¾ÑÑиманого зÑÑÐ¸Ð»Ð»Ñ Ð½Ð° веÑÑ Ð½Ñ. ТÑавма ÑÑпÑоводжÑÑÑÑÑÑ Ð²ÑддÑленнÑм ноÑÐ¾Ð²Ð¾Ñ ÐºÑÑÑки Ñ Ð²ÐµÑÑ Ð½ÑоÑÐµÐ»ÐµÐ¿Ð½Ð¾Ñ ÐºÑÑÑки;
- Ðе Ð¤Ð¾Ñ 3. ÐоÑазка нижнÑÐ¾Ñ Ð´ÑлÑнки. ÐÑиÑина â поÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´ÑлÑнки веÑÑ Ð½ÑÐ¾Ñ Ð³Ñби пÑи вÑдкÑиÑÐ¸Ñ ÑÐµÐ»ÐµÐ¿Ð°Ñ . СÑпÑоводжÑÑÑÑÑÑ Ð²ÑддÑленнÑм нижнÑÐ¾Ñ Ð´ÑлÑнки Ñелепи вÑд ÑÑ ÑÑла.
СимпÑоми пÑи пеÑеломаÑ
Ð ÑÑд загалÑÐ½Ð¸Ñ Ñа додаÑÐºÐ¾Ð²Ð¸Ñ ÑимпÑомÑв, за Ñкими пÑоводÑÑÑ ÐºÐ»Ð°ÑиÑÑкаÑÑÑ ÑÑавми. ÐÑновним, загалÑним Ð´Ð»Ñ Ð²ÑÑÑ Ð´ÑлÑнок Ñ ÑÑд ознак:
ÐнÑмок Ñелепи дозволÑÑ Ð¾ÑÑниÑи ÑÑан кÑÑÑÐºÐ¾Ð²Ð¾Ñ Ñканини
- змÑна пÑикÑÑÑ Ð²Ñд змÑÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð·ÑбÑв;
- гоÑÑÑий болÑовий напад в пÑоÑеÑÑ Ð·Ð¼Ð¸ÐºÐ°Ð½Ð½Ñ Ñелеп;
- аÑиповий конÑÑÑ Ð¾Ñоби;
- аÑипове ÑÑÑ Ñелепи, ÑкÑо наÑиÑнÑÑи;
- гемаÑома;
- кÑовоÑеÑа з ноÑа, вÑÑ , ÑоÑа, набÑÑк лиÑÐµÐ²Ð¸Ñ Ñканин.
ÐÐ½Ð¾Ð´Ñ Ð²Ð¸Ð½Ð¸ÐºÐ°ÑÑÑ ÑкладноÑÑÑ Ð· дÑагноÑÑÐ¸ÐºÐ¾Ñ Ð¿ÐµÑеломÑ, коли змÑн в облаÑÑÑ Ð¾Ð±Ð»Ð¸ÑÑÑ Ð½ÐµÐ¼Ð°Ñ, вÑдÑÑÑÐ½Ñ Ð¿ÐµÑеÑÐ°Ñ Ð¾Ð²Ð°Ð½Ñ ÑимпÑоми. ÐÑÐ°Ñ Ð¾Ð²ÑÑÑи Ð½ÐµÐ±ÐµÐ·Ð¿ÐµÐºÑ ÑÑавми, неÑвоÑÑаÑна дÑагноÑÑика загÑожÑÑ Ð²ÑÑаÑÐ¾Ñ ÑаÑÑ, пÑзно Ð½Ð°Ð´Ð°Ð½Ð¾Ñ Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ð³Ð¾Ñ, поÑиленнÑм поÑÑÑенÑ.
ÐÑагноÑÑика пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð²ÐµÑÑ Ð½ÑÐ¾Ñ Ñелепи
Щоб виÑвиÑи поÑкодженнÑ, виклÑÑиÑи його наÑвнÑÑÑÑ, Ñо пÑоводÑÑÑ ÑенÑгеногÑÐ°Ð¼Ñ ÑеÑепа по 2 пÑоекÑÑÑми, ÑÐ½Ð¾Ð´Ñ Ð· викоÑиÑÑаннÑм ÑпеÑÑалÑÐ½Ð¸Ñ Ñкладок. Ðа ÑезÑлÑÑаÑами лÑÐºÐ°Ñ Ð±Ñде оÑÑнÑваÑи конÑÑÑи кÑÑÑок, ÑкÑо вони поÑÑÑÐµÐ½Ñ â дÑагноÑÑÑÑÑÑÑÑ Ð¿ÐµÑелом.
ÐÐ½Ð¾Ð´Ñ Ð¿Ð¾ÐºÐ°Ð·Ð°Ð½Ð¸Ð¹ ÑенÑген пÑи зÑмкнÑÑÐ¸Ñ ÑÐµÐ»ÐµÐ¿Ð°Ñ , Ñоб побаÑиÑи змÑÑÐµÐ½Ð½Ñ ÑламкÑв, але Ñака пÑоÑедÑÑа Ð²Ð¸Ð¼Ð°Ð³Ð°Ñ Ð°Ð½ÐµÑÑезÑÑ, Ð·Ð½Ð¸Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÑмовÑÑноÑÑÑ Ð¿Ð¾ÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½ÐµÑвÑв, ÑÑÐ´Ð¸Ð½Ð½Ð¸Ñ ÑÑÑел.
Ðбов’Ñзково ÑоÑÐ¾Ð²Ñ Ð¿Ð¾ÑÐ¾Ð¶Ð½Ð¸Ð½Ñ Ð¾Ð³Ð»ÑÐ´Ð°Ñ ÑÑомаÑолог, поÑкоджена Ñлизова або веÑÑ Ð½Ñ Ð½ÐµÐ±Ð¾ здаÑÐ½Ñ Ð²ÐºÐ°Ð·ÑваÑи на вÑдламки кÑÑÑок. ЯкÑо дÑагноÑÑика Ð´Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ð³Ð°Ð½Ñ ÑезÑлÑÑаÑи, показано пÑÐ¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ ÐТ â докладного доÑлÑдженнÑ, ÑÑÑко вÑзÑалÑзÑÑ Ð¿Ð¾ÑкодженнÑ.
ÐеÑоди лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑеломÑв
ÐоÑÑÑбно пÑипиниÑи кÑовоÑеÑÑ, попеÑедиÑи Ð²Ð¸Ð½Ð¸ÐºÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð°Ð´ÑÑ Ð¸. ÐÐ»Ñ ÑÑого поÑеÑпÑлого лÑдини кладÑÑÑ Ð³Ð¾ÑизонÑалÑно набÑк (на бÑк ÑÑкодженнÑ), або вниз облиÑÑÑм. У ÑакÑй позиÑÑÑ Ð¿Ð°ÑÑÑнÑа ÑÑанÑпоÑÑÑÑÑÑ Ð´Ð¾ лÑкÑвалÑного закладÑ.
ÐÑи наÑвноÑÑÑ ÑÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼’ÑÐºÐ¸Ñ Ñканин на облиÑÑÑ, по можливоÑÑÑ Ð½Ð°ÐºÐ»Ð°Ð´Ð°ÑÑÑ ÑÑеÑилÑÐ½Ñ Ð¿Ð¾Ð²’ÑзкÑ, ÑÑеба зÑобиÑи Ñ Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ð½Ð¸Ð¹ компÑеÑ, Ñоб зменÑиÑи бÑлÑ, зÑпиниÑи кÑовоÑеÑÑ. ÐÑ Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ð¶ÑваÑи дÑлÑÐ½ÐºÑ ÑÑавми можна не довÑе 20 Ñ Ð²Ð¸Ð»Ð¸Ð½, поÑÑм ÑлÑдÑÑ Ð¿ÐµÑеÑва. ЯкÑо заÑÑоÑовÑÑÑÑÑÑ Ð»Ñд або пÑодÑкÑи з моÑозилÑника, ÑÑ Ð·Ð°Ð³Ð¾ÑÑаÑÑÑ Ñ ÑканинÑ.
ЯкÑо зÑÑв кÑÑÑок не виÑвлено, показана ÑÑкÑаÑÑÑ ÐºÑÑÑки пов’ÑзкоÑ, конÑеÑваÑивна ÑеÑапÑÑ. ХаÑÑÑваÑиÑÑ Ð´Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÑÑÑÑ ÑÑдкими пÑодÑкÑами ÑеÑез поÑлÑник, ÑÑÑбоÑкÑ, Ñоб знизиÑи наванÑÐ°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð° ÑелепÑ.
ÐÑки
ÐедикаменÑи пÑизнаÑаÑÑÑÑÑ Ð· ÑÑÐ°Ñ ÑваннÑм ÑÑжкоÑÑÑ ÑÑавми. Ðова йде пÑо аналÑгеÑÐ¸ÐºÐ°Ñ , ÐÐÐÐ â вони зменÑаÑÑ Ð±Ð¾Ð»Ñовий ÑиндÑом, полÑпÑаÑÑ Ð¿ÑоÑÐµÑ ÑозÑмокÑÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð°Ð±ÑÑкÑв. ÐÑизнаÑаÑÑÑ ÐлмиÑал, ÐÑеÑокам, ÐеÑоÑол, ÐÑÑÑал, РевмокÑикам. СамоÑÑÑйно пÑиймаÑи ÑÑ Ð½Ðµ ÑлÑд, Ñоб ÑникнÑÑи ÑÑкладненÑ. ÐозÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ ÑÑивалÑÑÑÑ Ð»ÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²ÐºÐ°Ð·ÑÑ Ð»ÑкаÑ.
ÐодаÑково пÑи ÑÑÐ°Ð²Ð¼Ð°Ñ Ð¿ÑизнаÑаÑÑÑ Ð¼ÐµÐ´Ð¸ÐºÐ°Ð¼ÐµÐ½Ñи з калÑÑÑÑм, кÑаÑе Ñ Ð¿Ð¾ÑÐ´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð· вÑÑамÑном D Ð´Ð»Ñ Ð¾Ð¿ÑималÑного заÑвоÑннÑ. ÐÑÑÑ ÑÑиваÑ, поки кÑÑÑки повнÑÑÑÑ Ð½Ðµ зÑоÑÑÑÑÑÑÑ. ÐоÑиÑÐµÐ½Ñ Ð¿ÑепаÑаÑи â СÑÑÑкÑÑм, ÐалÑÑемÑн.
ÐокалÑÐ½Ñ Ð·Ð°Ñоби знÑмаÑÑÑ Ð·Ð°Ð¿Ð°Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ, набÑÑк, бÑлÑ. Це ÐолÑÑаÑен, Ðиклак гелÑ. ÐÑдÑкÑÑÐ½Ñ Ð³ÐµÐ¼Ð°Ñоми ÑозÑмокÑÑÑ ÐепаÑÐ¸Ð½Ð¾Ð²Ð°Ñ Ð¼Ð°Ð·Ñ.
СеÑйозна ÑÑавма ÑÑпÑоводжÑÑÑÑÑÑ Ð¿Ð¾ÑкодженнÑм ÑкÑÑÐ½Ð¸Ñ Ð¿Ð¾ÐºÑивÑв Ñа ÑÐ»Ð¸Ð·Ð¾Ð²Ð¸Ñ . Щоб ÑникнÑÑи бакÑеÑÑалÑÐ½Ð¾Ñ ÑнÑекÑÑÑ Ð¿ÑизнаÑаÑÑÑ Ð°Ð½ÑибÑоÑики з ÑиÑоким ÑпекÑÑом дÑÑ â ЦипÑоÑлокÑаÑин, ЦеÑÑÑÑакÑон. ТÑивалÑÑÑÑ ÐºÑÑÑÑ Ð·Ð°Ð»ÐµÐ¶Ð¸ÑÑ Ð²Ñд ÑндивÑдÑалÑного ÑÑÐ°Ð½Ñ Ð¿Ð°ÑÑÑнÑа. Ðо лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÑоводÑÑÑ ÑеÑÑ Ð½Ð° алеÑгÑÑ, анÑибÑоÑик вколÑÑÑÑ Ð²Ð½ÑÑÑÑÑнÑовенно, внÑÑÑÑÑнÑом’Ñзово.
ÐÑÑопедÑÑ
СÑÑÑ Ð¼ÐµÑÐ¾Ð´Ñ Ð·Ð²Ð¾Ð´Ð¸ÑÑÑÑ Ð´Ð¾ ÑÑкÑаÑÑÑ Ñин до зÑбÑв на нижнÑй ÑелепÑ. Ð¢Ð°ÐºÑ ÐºÐ¾Ð½ÑÑÑÑкÑÑÑ Ð²Ð¸Ð³Ð¾ÑÐ¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ñ Ð· алÑмÑнÑÑ, ÑÑкÑÑÑÑÑÑÑ Ð·Ð°ÑепнÑми пеÑлÑми. ÐаÑалелÑно викоÑиÑÑовÑÑÑÑÑÑ Ð³Ñмова мÑжÑелепна ÑÑга. ÐÐ»Ñ ÑоÑного ÑÑмÑÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾Ð±Ð»Ð¾Ð¼Ð°Ð½Ð½ÑÑ ÑÑагменÑÑв Ñелепи заÑÑоÑовÑÑÑÑ Ð³ÑÐ¼Ð¾Ð²Ñ ÑÑÑбкÑ. ÐÑ, Ñк пÑÐ¾ÐºÐ»Ð°Ð´ÐºÑ ÑкладаÑÑÑ Ð¼Ñж Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¸Ñ ÐºÐ¾ÑÑÐ½Ð½Ð¸Ñ Ð·ÑбÑв.
ÐонÑеÑваÑивна ÑеÑапÑÑ ÑÑпÑоводжÑÑÑÑÑÑ Ð¿Ð»Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ñ ÑммобÑлÑзаÑÑÑÑ Ñелепи Ð²Ð½Ð¸Ð·Ñ Ð· ÑÑаÑÑÑ Ð¿ÑдбоÑÑÐ´Ð½Ð¾Ñ Ð¿ÑаÑÑ Ð· гÑпÑÑ Ñ ÑапоÑки, з’ÑÐ´Ð½Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð³ÑÐ¼Ð¾Ð²Ð¾Ñ ÑÑгоÑ. Ðо Ñ Ð¾Ð´Ñ Ð»ÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑÑга коÑигÑÑÑÑÑÑ Ð· ÑÑÐ°Ñ ÑваннÑм ÑÑÐ°Ð½Ñ Ð¿Ð°ÑÑÑнÑа.
Ð¥ÑÑÑÑгÑÑ
Ð¥ÑÑÑÑгÑÑне лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾ÐºÐ°Ð·Ð°Ð½Ð¾ пÑи пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ð°Ñ Ð·Ñ Ð·Ð¼ÑÑеннÑм, коли поÑкоджена вилиÑна дÑга. Ð Ñ Ð¾Ð´Ñ Ð¾Ð¿ÐµÑаÑÑÑ Ð»ÑÐºÐ°Ñ Ð¿Ð¾ÑднÑÑ Ð²Ñдламки в пÑавилÑÐ½Ð¾Ð¼Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ, ÑÑкÑÑÑ Ð´Ð¾ неÑÑкодженим дÑлÑнок ÑеÑепа. Щоб пÑовеÑÑи оÑÑеоÑинÑез, заÑÑоÑовÑÑÑÑ ÑиÑÐ°Ð½Ð¾Ð²Ñ Ð¼Ð¸ÐºÑоплаÑÑÐ¸Ð½Ñ Ñ Ð´ÑоÑÑÐ½Ñ Ñви. ЯкÑо зламаний алÑвеолÑÑний вÑдÑоÑÑок, його ÑÑкÑÑÑÑÑ Ð½Ð° мÑÑÑÑ ÑеÑклÑжной дÑоÑом.
ЯкÑо дÑагноÑÑовано ÑÑавми Ðе Ð¤Ð¾Ñ 2 Ñ 3, ÑкÑловÑÑ ÐºÑÑÑÐºÑ Ð°ÐºÑÑаÑно вкÑÑÑÑÑÑÑ Ð¼ÑÑний ÑиÑановий гвинÑ. Ð¦Ñ ÐºÑÑÑка Ð·Ð½Ð°Ñ Ð¾Ð´Ð¸ÑÑÑÑ Ð±Ð»Ð¸Ð¶Ñе ÑнÑÐ¸Ñ Ð´Ð¾ ÑÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð¾Ñ Ð´ÑлÑнки. ÐÑÐºÐ°Ñ Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ð½ÑÑ Ð¾Ð¿ÐµÑаÑÑÑ Ð¿Ð¾ пеÑÐµÑ ÑднÑй ÑкладÑÑ, звÑлÑнÑÑ ÑÑагменÑи Ñелепи з Ñканини, вÑÑановлÑÑ ÑиÑÐ°Ð½Ð¾Ð²Ñ Ð³Ð²Ð¸Ð½Ñи Ñ Ð²Ð¸Ð»Ð¸ÑÑ Ñ Ð°Ð»ÑвеолÑÑний вÑдÑоÑÑок, вибиÑаÑÑи пÑÑмий кÑÑ Ð¿Ð¾ вÑдноÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ лÑнÑÑ Ð¿ÐµÑеломÑ. Ðа гвинÑи кÑÑпиÑÑÑÑ Ð´ÑÑÑ, ÑÑ ÐºÑнÑÑ ÑкÑÑÑÑÑÑÑÑÑ, ÑÐ°Ð½Ñ ÑÑиваÑÑÑ.
ÐÐ»Ñ ÑÑеÑÑого ÑÐ¸Ð¿Ñ Ð²ÐµÑÑ Ð½ÑоÑелепного пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð¿ÐµÑедбаÑений доÑÑÑп ÑеÑез зовнÑÑнÑй кÑай оÑбÑÑи, де Ñ ÑÑÑÑг вÑдÑаÑовÑÑ ÐºÐ»Ð°Ð¿Ð¾ÑÑ Ð² Ð·Ð¾Ð½Ñ ÑкÑлового вÑдÑоÑÑка на Ð»Ð¾Ð±Ð¾Ð²Ð¾Ñ ÐºÑÑÑки, ÑÑди вводиÑÑ Ð³Ð²Ð¸Ð½Ñ. ÐаÑÑÑÐ¿Ð½Ñ ÐµÑапи â зÑÑÑÐ°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÑдламкÑв по мÑÑÑÑÑ , ÑÑ ÑÑкÑаÑÑÑ. ÐаÑÑ Ð¼ÑÑÑÑÑв бÑде наÑоÑÑваÑиÑÑ ÐºÑÑÑкова мозолÑ.
ÐабÑÑклÑÑÑÑ Ñканин пÑÑÐ»Ñ Ñ ÑÑÑÑгÑÑного вÑÑÑÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ð·Ð±ÐµÑÑгаÑÑÑÑÑ Ð±Ð»Ð¸Ð·Ñко ÑижнÑ, поÑÑм ÑÑ Ð¾Ð´Ð¸ÑÑ Ð½Ð°Ð½ÑвеÑÑ. ÐемаÑоми ÑозÑмокÑÑÑÑÑÑÑ Ð¿Ð¾Ð²ÑлÑно. Ðажливо звеÑÑаÑиÑÑ Ð´Ð¾ лÑкаÑÑв ÑанÑÑе, ÑиÑкÑлÑÑÑÑ ÐºÑÐ¾Ð²Ñ Ð² облаÑÑÑ Ð¾Ð±Ð»Ð¸ÑÑÑ Ð°ÐºÑивна, кÑÑÑки Ñвидко зÑоÑÑаÑÑÑÑÑ. ЯкÑо ÑгноÑÑваÑи медиÑÐ½Ñ Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ð³Ñ, вÑдламки зÑоÑÑÑÑÑÑÑ Ð½ÐµÐ¿ÑавилÑно, вÑÑÑÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ð±Ñде ÑÑавмаÑиÑним, нÑж ÑкÑо б пÑоводилоÑÑ Ð²ÑдÑазÑ.
ÐÐ¾Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ñ ÑÑкладненнÑ
УÑÐºÐ»Ð°Ð´Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñд веÑÑ Ð½ÑоÑелепного пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð²Ð¸ÑвлÑÑÑÑÑÑ, Ñк вÑдÑазÑ, Ñак вÑддалено за ÑаÑом. ЯкÑо ÑозглÑдаÑи клаÑиÑÑкаÑÑÑ, Ð½Ð°Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ñ Ð²Ð¸Ñе, Ñо пеÑелом по пеÑÑим двом Ñипам ÑÑкладнÑÑÑÑÑÑ Ð½ÐµÐ²ÑологÑÑними поÑÑÑеннÑми, вони збеÑÑгаÑÑÑÑÑ Ð´Ð¾Ð²ÑÑно.
Ðоли ÑÑавма пÑÐ¾Ñ Ð¾Ð´Ð¸ÑÑ Ð¿Ð¾ ÑÑÑнок оÑниÑÑ, Ñ Ñизик, Ñо Ñпаде зÑÑ, Ñаке поÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿ÑизводиÑÑ Ð´Ð¾ ÑлÑпоÑи. УÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÑеÑеднÑÐ¾Ñ Ð´ÑлÑнки веÑÑ Ð½ÑÐ¾Ñ Ñелепи ÑÑпÑоводжÑÑÑÑÑÑ Ð½ÐµÐ²ÑалгÑÑÑ ÑÑÑйкового неÑва.
ÐÑи пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð·Ñ Ð·Ð¼ÑÑеннÑм пÑиÑднÑÑÑÑÑÑ Ð³Ð½Ñйне запаленнÑ, бакÑеÑÑалÑна ÑнÑекÑÑÑ. Це пÑизводиÑÑ Ð´Ð¾ поÑÑÑйного гаймоÑиÑÑ. ÐагаÑо пÑоблем бÑде Ñ Ð· зÑбами â в майбÑÑнÑÐ¾Ð¼Ñ Ð²ÑÑогÑдний паÑодонÑиÑ, каÑÑÑÑ Ð·ÑбÑв, ÑÑомаÑиÑ, ÑÑомаÑологÑÑÐ½Ñ Ð¿Ñоблеми. Ðажким ÑÑкладненнÑм вважаÑÑÑ Ð¿Ð¾ÑÑÑÑавмаÑиÑний оÑÑеомÑÑлÑÑ ÑеÑез ÑнÑекÑÑÑ, Ñо поÑÑапила в пеÑелом або з пÑиÑини пÑзнÑого звеÑÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾ лÑкаÑÑв, поганий анÑиÑепÑиÑÐ½Ð¾Ñ Ð¾Ð±Ñобки.
Ðо ÑнÑÐ¸Ñ ÑÑÐºÐ»Ð°Ð´Ð½ÐµÐ½Ñ Ð²ÑдноÑÑÑÑ Ð°ÑимеÑÑÑÑ ÑеÑÐµÐ¿Ð½Ð¸Ñ ÐºÑÑÑок, викÑÐ¸Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ ÑÐ¸Ñ Ð¾Ð±Ð»Ð¸ÑÑÑ. Ð¢Ð°ÐºÑ Ð½Ð°ÑлÑдки бÑдÑÑÑ Ð¿Ñи непÑавилÑÐ½Ð¾Ð¼Ñ ÑÑаÑÑании, коли ÑÑагменÑи залиÑилиÑÑ Ð·Ð¼ÑÑеними. Це пÑизводиÑÑ Ð´Ð¾ пÑоблем з ÑÑдинами Ñ Ð½ÐµÑвовими коÑÑнÑÑми.
РаннÑй поÑÑÑÑавмаÑиÑний пеÑÑод ÑÑпÑоводжÑÑÑÑÑÑ Ð¿Ð¾ÑÑÑеннÑм жÑваннÑ, зовнÑÑнÑого Ð´Ð¸Ñ Ð°Ð½Ð½Ñ. ÐÑи гÑамоÑнÑй, ÑвоÑÑаÑÐ½Ð¾Ñ Ð´ÑагноÑÑики, доÑÑÐ¸Ð¼Ð°Ð½Ð½Ñ ÑекомендаÑÑй лÑкаÑÑ Ð¼Ð¾Ð¶Ð½Ð° одÑжаÑи без оÑÐ¾Ð±Ð»Ð¸Ð²Ð¸Ñ Ð½Ð°ÑлÑдкÑв.
Источник
Пошкодження верхньої щелепи протікають завдяки її анатомічним особливостям дещо інакше, ніж ушкодження нижньої щелепи. Верхня щелепа являє собою нерухому кістка, міцно з’єднаних з іншими кістками лицьового скелета.
Тому при пошкодженнях верхньої щелепи слід мати на увазі не ізольований перелом щелепи, а пошкодження щелепно-лицевої ділянки, що супроводжується переломом кількох або всіх кісток лицьового скелета.
В протилежність масивної нижньої щелепи верхня щелепа є кісткою пневматизированной, що включає гайморову пазуху, приймає участь в утворенні порожнин носа і очниці і побудованої з порівняно тонких кісткових пластинок. Лише в окремих ділянках (наприклад, в області альвеолярного і скулового відростків, підочноямкового краю) є значні масиви кісткової тканини.
На верхній щелепі можна нерідко спостерігати так звані переломи, тобто утворення кісткових дефектів без порушення безперервності щелепи.
Структура верхньої щелепи також дозволяє виділити ділянки або лінії слабкого опору з найбільш частою локалізацією переломів і ділянки більш масивні і стійкі — контрфорси щелепи. Найбільш стійкими є місця відходження відростків від тіла щелепи і лінії з’єднання верхньої щелепи з іншими лицьовими кістками (носовими, скуловыми та ін). Типові лінії переломів верхньої щелепи поділяються за Фору (Le Fort) на три типи.
При першому типі (Фор I) лінія перелому проходить горизонтально на кордоні альвеолярного відростка і тіла щелепи від грушоподібної вирізки по напрямку до челюстному горба (рис. 92). Вона може вийти за межі альвеолярного відростка з переходом в області щелепного горба на крилоподібні відростки основної кістки.
Рис. 92. Лінія перелому верхньої щелепи першого типу (Фор I).
При другому типі (Фор II) пошкодження більш широко. Лінія перелому проходить поперечно в області перенісся по внутрішній стінці очниці і частково по дну орбіти і, пройшовши через подглазнічного край, спускається вниз майже вертикально по щелепно-скуловой шву і далі на альвеолярний відросток назад до крилоподібного відростка основної кістки (рис. 93). Ця форма перелому являє собою вже не ізольований перелом верхньої щелепи, так це майже завжди буває при переломах I типу, а пошкодження декількох кісток лицьового скелета, верхньої щелепи, носових кісток і частково виличної кістки. Тому при переломі II типу спостерігається більш тяжка клінічна картина і більш складний перебіг. Перелом II типу супроводжується деформацією носових частин, підочноямкового краю, пошкодженням стінок порожнини носа і гайморових пазух, нерідко серйозними кровотечами та іншими ускладненнями.
Рис. 93. Лінія перелому верхньої щелепи другого типу (Фор II).
Ще більш важкою формою пошкодження щодо поширеності ураження, клінічної картини та перебігу є перелом III типу (Фор III). У цих випадках лінія перелому спочатку збігається з лінією перелому II типу, т. е. починається з перенісся , переходить на внутрішню стінку очниці, потім проходить по дну орбіти до нижнеглазничной щілини, далі йде по лобово-скуловой шву, проходить через скуловую дугу, звідси на щелепових бугор і крилоподібні відростки клиноподібної кістки (рис. 94). Таким чином, при цьому типі перелому має місце повний відрив верхньої щелепи разом з носовими кістками, виличною кісткою і крилоподібні відростки основної кістки від основного черепа. При такому великому ушкодженні і близькості лінії перелому основи черепа не виключена можливість ушкодження основи черепа.
Рис. 94. Лінія перелому верхньої щелепи третього типу (Фор III).
При переломі III типу пошкоджується ряд кісток лицьового скелета: верхня щелепа, носові кістки, лобова, вилична і основна кістки. Крім пошкодження стінок порожнини носа і гайморової пазухи, пошкоджуються також стінки очниці і нерідко очне яблуко. Клінічна картина дуже важка. Переломи можуть супроводжуватися явищами контузії або струсу мозку, а також ускладнюватися менінгітом або менингоэнцефалитом. Характерні для переломів цього типу великі крововиливи навколо очей (так званий ознака очок) і кровотечі з порожнини носа і вух.
Переломи верхньої щелепи не мають такого розмаїття форм зміщення, як переломи нижньої щелепи, що пояснюється відсутністю фактора м’язової тяги. Зміщення відламків залежить від дії та напрямки сили і впливу власної ваги відламків. Тому майже у всіх випадках перелому верхньої щелепи спостерігається опускання уламків, яке іноді поєднується з нахилом уламка всередину або ззаду. В результаті цього виникає симптом сплощення і подовження особи, характерний для різних видів перелому верхньої щелепи, особливо для переломів III типу, коли вся щелепа, яка втратила зв’язок з основою черепа, зміщується вниз разом з особовими кістками. Очі в цих випадках здаються запалими через опущення нижнеглазничного краю. Для переломів II і III типів характерний також симптом, що виражається в русі верхньої половини обличчя при змиканні щелеп.
Пошкодження носових кісток клінічно неважко встановити за наявності западання спинки носа, а також по рухливості кісткових уламків при пальпації носа.
Характерною ознакою перелому виличної кістки є сплощення або за падіння області виличної кістки і дуги, а також крововилив і біль в цій області. В окремих випадках обмежена рухливість непошкодженій нижньої щелепи також говорить про перелом виличної дуги або тіла виличної кістки, уламки якої в результаті ущемлення вінцевого відростка заважають руху щелепи. Зміщення відламків виличної кістки іноді вдається визначити і при внутрішньоротові дослідженні.
Велику допомогу в розпізнаванні переломів надає рентгенографія щелеп. Можна сказати, що цей метод дослідження має вирішальне значення головним чином при переломах нижньої щелепи. По рентгенівському знімку встановлюють не тільки наявність перелому у клінічно сумнівних випадках, але і визначають точну локалізацію, форму, напрямок лінії перелому, особливості даного пошкодження щелепи, а також ставлення лінії перелому до лунок зубів.
Источник