Лікування перелому гомілки

Симптоми травми

Діагностика

Перша допомога потерпілому

Терапевтичний вплив

Особливості терапії в конкретному випадку

• Проксимальная травма
• Переломи діафіза
• Травми нижньої третини гомілки

 
 
 

Перелом гомілки зустрічається в 10% випадків пошкоджень кісток скелета. Від отримання такої травми не застраховані ні дорослі, ні діти. Переломи гомілки бувають різними. Від сили і місця пошкодження залежить курс лікування.
Обов’язково потрібна тривала іммобілізація для повноцінного зрощення кісток, а потім інтенсивний курс реабілітації для відновлення функціональності кінцівки.  
 
 
 
 
 
 
 

Загальні відомості про пошкодження

Гомілку — це ділянка скелета ноги, розташований між гомілковостопним і колінним суглобами. Кістки гомілки (велика і мала гомілкові) в результаті травми можуть пошкодитися як обидві, так і окремо, хоча випадки, коли зламана тільки мала, зустрічаються досить рідко. Ступінь тяжкості ушкодження визначається по:

• ділянці перелому кістки;
• розташуванню кісткових уламків;
• силі пошкодження м’яких тканин, судин, суглобів;
• наявністю ускладнень.

На підставі зазначених ознак пацієнтові ставиться діагноз і підбирається спосіб лікування. Не можна однозначно сказати, що такий перелом простий або складний, оцінка проводиться індивідуально в кожному випадку.

Легкою формою перелому вважається пошкодження кісток тільки в області гомілки, без травмування інших кісток скелета і м’яких тканин. Важкою формою вважаються травми, отримані в результаті серйозних аварій, падіння з висоти тощо.

Класифікація переломів

Деякі види переломів гомілки
Види каліцтв класифікуються за МКБ 10 (Міжнародна класифікація хвороб). Так блок В «Травми коліна і гомілки» включає 10 розділів за видами можливих травм, а ті в свою чергу класифікуються за типами. МКБ 10 прийнята в 1999 році. А в 2015 в планах МОЗ опублікувати 11 редакцію класифікації, поки ж в практиці охорони здоров’я застосовується МКБ 10.

Поодинокі і множинні переломи

Вид травми залежить від кількості уламків кістки. Якщо розрив відсталих тканин виявлено тільки в одному місці, тобто є два вільних кінця — то це одиничний. Множинний — порушення цілісності кістки в декількох місцях.

Прямий, косою і спіралевидні перелом

Визначення виду залежить від характеру лінії зламу:

• рівно поперек — прямий перелом кісток гомілки;
• по діагоналі — косою;
• нерівна лінія зламу — спіралевидні.

Рівний і осколковий

У першому випадку краю відламків мають однакову лінію розлому, яку можна акуратно підпиляти. З оскольчатим видом перелому складніше, так як відламки мають нерівні злами, зубчасті, різної форми і довжини.

Перелом гомілки зі зміщенням і без

Зсув визначається характером розташування уламків відносно один одного. Якщо краї кістки легко поєднуються і утворюють кістку, то це без зміщення. Зміна положення уламків відносно один одного і неможливість легкого з’єднання кінців говорить про зміщення. Щоб відновити цілісність кістки, для початку відламки слід повернути на місце, і тільки після цього краю з’єднуються.

Закритий, відкритий і внутрішньосуглобової переломи

Відкритий і закритий перелом

Закритий перелом гомілки характеризується відсутністю ушкоджень м’яких тканин шкірного покриву, тканини м’язів пошкоджені помірно, відламки залишаються в товщі. У разі відкритої форми на місці зламу спостерігається рана, кровотеча, відламки визирають назовні.

Внутрішньосуглобове і позасуглобовий

У першому випадку спостерігається пошкодження колінного або гомілковостопного суглоба, такий вид травми вважається важким. Позасуглобовий перелом характеризується тільки зламом кісток гомілки.  
 
 

Пошкодження однієї або обох гомілкових кісток, злами на верхній, середній або нижній третині

Кістки мають певну форму: на кінцях потовщення (епіфізи), довга частина — диафиз. Ділянки ближче до колінного суглобу називаються проксимальними, ближче до стопи — дистальними. У проксимальній зоні є два виросту-виростка, які утворюють колінний суглоб, до них кріпляться зв’язки.
У даній категорії є свої підкласи:

• ушкодження проксимальної частини (верхня третина гомілкових кісток);
• ушкодження діафіза (середня третина);
• ушкодження дистальної частини (нижня третина).

Перші два види вважаються важкою формою перелому, тому що пов’язані з травмою гомілковостопного або колінного суглобів.

Симптоми травми

Залежно від місця локалізації зламу симптоматика може відрізнятися. Однак можна виділити кілька проявів, властивих для таких травм. Слід зазначити:

• сильний біль;
• набряклість м’яких тканин;
• зміна кольору шкіри;
• неможливість спертися на забиту кінцівку;
• при тому, що промацує ноги чується хрускіт кісток через тертя уламків;
• втрата функціональності кінцівки;
• на нозі утворилася шишка через зміщення уламків;
• візуальне подовження або вкорочення кінцівки;
• зяюча рана з стирчать осколками;
• розрив малогомілкового нерва характеризується В «свісаніемВ» стопи;
• розрив кровоносних судин супроводжується блідістю або синюшністю.

І все ж в окремих випадках спостерігаються й інші ознаки.

Проксимальний перелом:

• нога зігнута в колінному суглобі;
• зміщення гомілки назовні або всередину;
• пошкоджені виростків деформуються, під колінним суглобом утворюється шишка;
• при тому, що промацує відчувається локальний біль;
• шум при терті уламків;
• рухливість надколінка;
• рухливість коліна при вирівнюванні ноги;
• скутість рухів кінцівкою;
• часткова втрата функціональності.

Травмування діафіза:

• найсильніша біль;
• набряклість;
• посиніння шкірного покриву;
• деформування гомілки;
• відхилення стопи назовні;
• прослуховується хруст уламків;
• неможливість спертися на кінцівку при травмі великогомілкової кістки;
• надлом малогомілкової — спиратися на ногу можливо.

Дистальний перелом:

• нестерпний біль;
• набряклість кінцівки;
• неприродний поворот стопи;
• повна відсутність опори на ногу.

Діагностика

Наявність ознак перелому — перший крок діагностики. Поставити більш точний діагноз, визначивши характер травми, можна тільки після рентгенографії, МРТ або комп’ютерної томографії. У випадках, коли виникає підозра на пошкодження внутрішньої структури колінного суглоба, проводиться артроскопія (хірургічне дослідження стану суглоба).  
 
 

Перша допомога потерпілому

Іммобілізація перелому гомілки
Найперше, що потрібно зробити, накласти шину, щоб зафіксувати місце перелому щоб уникнути можливих ускладнень. Шину потрібно використовувати в будь-якому випадку, іммобілізірующую пристосування можна зробити з підручних засобів. Транспортування потерпілого особливо з осколкової травмою повинна проводитися дуже акуратно, щоб не спровокувати відкриту форму перелому. При кровотечі слід накласти джгут.
Потерпілому можна допомогти знеболюючим. Забезпечити умови спокою хворій нозі. Обов’язково викликати швидку.  
 
 

Терапевтичний вплив

Залежно від характеру отриманої травми переломи гомілки лікуються по-різному. Однак можна виділити кілька обов’язкових заходів. Головні цілі будь-якого лікування перелому гомілки — знизити біль, відновити цілісність кісток, повернути функціональність кінцівки.

Медики проводять такі процедури:

• Репозиція уламків. Проводиться вручну одномоментно під місцевим наркозом, за допомогою скелетного витягнення або хірургічним шляхом. Оперативні заходи потрібно при відкритій формі або якщо інші способи репозиції не дали результату.
• Фіксація відламків. Для цього використовуються різні пристосування: гвинтові хворі, петлі, пластини, спиці і так далі.
• Знерухомлення кінцівки. Для цього використовують шину, гіпсову лонгету, компресійно-дистракційний апарат. Іммобілізація триває кілька тижнів або навіть місяців. Знімати шину не можна до тих пір, поки не утвориться кісткова мозоль, тобто, поки кісткові тканини не відновляться.

Вибір методики і матеріалів залежить від характеристик травми. Зауважимо, що в період лікування переломів гомілки неефективні терапевтичні заходи замінюються іншими.

Особливості терапії в конкретному випадку

Пацієнту, що надійшов на лікування, в місце травми відразу вводять препарат, заспокійливий біль. Потім береться пункція суглоба і видаляється скупчилася в ньому рідина.

Проксимальная травма

Закрита без зміщення форма іммобілізірующую мінімум на 30 днів у гіпсі. Після зняття гіпсової шини призначається курс інтенсивної фізіотерапії для відновлення функціональності кінцівки. Десь через 2-25 місяця після травми ноги настане повне одужання.
Пошкодження зі зміщенням вимагає більше зусиль. Проводиться репозиція уламків, а гіпсовий лангет носиться 15-2 місяці. У разі використання методу скелетного витягування іммобілізація триває місяць-два. Тільки після цього використовується туга перев’язка або гіпсова лангету. Таке лікування триває як мінімум 90 днів.
Останнім часом частіше застосовується гвинтовий або пластинковий апарат Ілізарова. Гіпсова іммобілізація тут не потрібно.

Переломи діафіза

Доставленого в лікарню пацієнтові з травмою гомілки знімають тимчасову шину, проводять діагностику. При переломах великогомілкової або обох кісток ноги з’єднання уламків проводиться під місцевою анестезією, щоб не відчувалася біль. Гіпсовий фіксатор від середини стегна до кінчиків стопи носиться до 90 днів. Але після такої іммобілізації спостерігається значна тугоподвижность суглобів коліна і стопи. Сьогодні частіше вдаються до використання стрижневих апаратів.
Складні пошкодження однієї або обох кісток спочатку місяць лікуються методом скелетного витягування, а після цього ще два з половиною місяці носиться гіпс майже на всю ногу. В період реабілітації пересуватися пацієнт може тільки з тростиною або милицями. Повне відновлення настане не раніше, ніж через півроку.

Травми нижньої третини гомілки

Це важка форма травми нижньої кінцівки. З’єднання уламків відбувається хірургічним шляхом. Фіксуються частини спицями, пластинками або болтами. Обов’язково на місяць-півтора накладається V-подібний гіпс (від середини гомілки до пальців). Якщо присутня велика набряклість, ногу спочатку укладають на шину Белера з системою скелетного витягування, поки все не зійде, і тільки після цього гіпсують.
Усунення пошкодження головки великогомілкової кістки проводиться оперативно. Потім 30 днів скелетного витягування і ще мінімум 90 днів в гіпсовому В «чобітки». Витягування потрібно для того, щоб суміщені кісточки правильно зрослися. Одужання настає через півроку. Проте профілактики потрібно продовжувати ще кілька місяців.  
 
 

 
 
 
Притупляти біль допомагає відповідне медикаментозне лікування. А після зняття гіпсових пов’язок у всіх без винятку випадках призначається комплекс реабілітаційних заходів:

• масаж;
• лікувальна фізкультура;
• розтирання;
• фізіотерапія;
• спеціальне дієтичне харчування.

Будь-яке каліцтво заподіює людині страждання. А якщо травмовані нижні кінцівки, то це може привести до більш серйозних наслідків — часткової або повної втрати можливості ходити. Ні в якому разі не варто займатися самолікуванням, якщо після травми ноги виникли підозри на перелом. Тільки вчасно надана кваліфікована допомога дозволить, в прямому і переносному сенсі, поставити пацієнта на