Компресійний перелом хребта лфк

ЛФК, фізіотерапія і масаж при компресійному переломі хребта – три головних складових системи реабілітації постраждалих. Завдяки їм вдається усунути результати тривалої нерухомості, підтримувати м’язи в тонусі і зберегти гнучкість хребта.
В чому особливість компресійного перелому хребта
Компресійний перелом хребта відбувається не від удару по хребетному стовпа, а від його стиснення. При такій травмі хребець не стільки ламається, скільки деформується. Його передня пластинка ламається, в результаті чого хребець сплющується, стає клиновидним, а вище знаходиться хребець зміщається вперед і вниз.
Компресійний перелом більше характерний для поперекового або нижнегрудного відділу хребта, в залежності від характеру травми. Якщо сила удару припала на ноги чи сідниці (наприклад, при приземленні після стрибка), то страждає поперековий відділ, а якщо на голову або шию (як при пірнанні вниз головою), то нижній грудній. При значних деформаціях задня частина хребця вдавлюється в хребетний канал, здавлюючи або навіть пошкоджуючи спинний мозок.
Найчастіше, якщо деформація незначна, хребець продовжує виконувати свої функції, і людина може навіть не підозрювати про травму, особливо якщо у нього вже є інші проблеми з хребтом.
Періоди лікувальної фізкультури при компресійному переломі
Якщо деформація хребта не перевищує третини його висоти, то такі травми можна лікувати консервативними методами. В такому лікуванні велике значення мають ортопедичні заходи. Вони спрямовані на додання тілу хворого оптимального положення.
Пацієнта треба покласти на ліжко, обов’язково жорстку. Сама постіль повинна перебувати під ухилом, з таким розрахунком, щоб голова лежачого людини перебувала на 0,4–0,6 м вище рівня ніг. Хворого пропущеними під мишки спеціальними ременями прикріплюють до узголів’я ліжка, а для розвантаження напруги в хребті під шию або поперек підкладають ватно-марлеві валики. Таке положення тіла дозволяє максимально розвантажити вісь хребта і допомагає розтягнути передню поздовжню зв’язку. Все це сприяє розтягуванню хребців у хребетному стовпі, зменшуючи тим самим їх здавлювання.
При компресійних травмах хребта ЛФК складається з 4-х періодів. Кожен з цих періодів має певні завдання.
Періоди
Цілі занять
1-й період триває перші тиждень–півтора після отриманої травми.
Головною метою ЛФК в цей період є поліпшення самопочуття травмованого і максимальне збереження його працездатності м’язів.
2-й період протікає близько місяця після отриманої травми.
Основною метою ЛФК стає стимулювання кровообігу в травмованому місці, що дозволяє максимально прискорити процеси регенерації, вироблення т. н. м’язового корсета і підготовку хребта до більш інтенсивного режиму руху. Зазвичай в середині другого періоду хворому дозволяють лягти на живіт, що дає можливість додати в ЛФК вправи з цього вихідного положення.
3-й період подальшого відновлення рухливості.
Мета ЛФК – подальше відновлення рухливості хребців. У цей час збільшується інтенсивність і тривалість занять ЛФК. В гімнастичний комплекс починають вводити вправи з обтяженням, а також деякі елементи вправ з посиленням, щоб сприяти подальшому зміцненню його м’язів.
4-й період – з моменту відновлення самостійного руху хворого фактично до повного його одужання.
Комплекс гімнастичних вправ спрямований на відновлення повної рухливості хребта, закріплення порушених через травми навичок руху та вироблення правильної постави.
Під час занять відбувається плавний перехід до повної осьовому навантаженні травмованого хребта.
Особливості ЛФК на початковому етапі
Основу ЛФК в початковому періоді складають різні дихальні вправи, а також загальнорозвиваюча гімнастика дрібних і середніх груп м’язів і суглобів. Самостійно активно рухати ногами в цей час можна виключно в полегшеному варіанті, не відриваючи стопи від ліжка. І обов’язково по черзі, оскільки навіть при простім піднятті прямої ноги довгі м’язи спини відчувають напругу, небезпечне для травмованого больовим синдромом. Підняття одночасно обох прямих ніг категорично заборонено, оскільки це рух у декілька разів збільшує навантаження на передні відділи хребців, постраждалих від компресії.
Проводять ЛФК в цей період виключно індивідуально і обов’язково під безпосереднім контролем лікаря. Одне заняття триває від 10 до 15 хв. Вправи підбираються такі, щоб їх можна було виконувати, лежачи на спині.
Основний упор в 1-му періоді робиться на почергові ковзаючі рухи стопами ніг по площині ліжка. Також показаний своєрідний «місток». Під час його виконання хворий, спираючись на лопатки і стопи, піднімає на кілька секунд таз.
Перший період вважається завершеним, коли хворий може підняти вгору під кутом 45 градусів пряму ногу, не відчуваючи болю в травмованому місці.
Комплекс вправ у другому відновлювальному періоді
На цьому етапі відбувається поступове збільшення загального навантаження на організм. Для цього тривалість занять поступово збільшують з 10-15 до 20-25 хв. Також поступово ускладнюють виконувані вправи і збільшують число повторів.
Основу ЛФК в цей час становлять статичні та динамічні вправи для рук, а також зміцнюють вправи для м’язів спини і черевного преса. Щоб створити комфортні умови для відновлення пошкоджених хребців, упор робиться на виконання різноманітних вправ на прогинання хребта в грудному і поперековому відділі. Виконання таких вправ сприяє похиле положення ліжка, оскільки воно здатне передати значну частину тяжкості піднесеного тулуба залишилися лежати на ліжку іншими частинами тіла, для яких поверхня ліжка служить упором.
Разом з вправами на прогинання хребта у цьому періоді практикуються і вправи для зміцнення м’язів спини і черевного преса. Допускаються також активні рухи відірваними від площини ліжка ногами. Але вони повинні обов’язково виконуватися з перемінним чергуванням ніг.
Коли хворий у змозі підняти одночасно обидві ноги під кутом 45 градусів, не відчуваючи при цьому русі болю, можна переходити до третього періоду ЛФК.
Лікувальна гімнастика в третьому періоді
В 3-му періоді йде підготовка травмованого хребта до поступового переходу на осьову навантаження. В цей час до старих вправ можна додавати вправи з вихідних положень на четвереньках і на колінах. Перше положення дозволяє вигинати шийний і поперековий відділи хребта, зменшуючи його загальну навантаження.
Друге призначене для поступової адаптації тіла до вертикального положення. При виконанні вправ з цього положення тулуб потрібно трохи відхиляти назад, щоб центр ваги доводився на область не передніх, а задніх відділів хребців. На початковому етапі роботи з цього вихідного положення обов’язково потрібно дотримуватися руками за спинку ліжка.
Обидва ці вихідні положення дають можливість виконувати вправи для зміцнення м’язів спини і всього тулуба, а також вправи на координацію рухів. В основному це легкі нахили тулуба вперед, назад і в сторони, які до середини 3-го періоду замінюються на невеликі пересування рачки, а на завершальному його етапі – і на колінах.
В цьому періоді вже можна виконувати вправи з одночасним відривом обох ніг від площини ліжка. Хоча піднімати прямі ноги вгору під кутом 90 градусів до лежачого тілу все ж ще не рекомендується. З положення лежачи на спині гімнастику можна робити на горизонтально опущеною ліжка.
Для виконання вправ з вихідного положення лежачи на животі здійснюють корекцію тіла, підкладаючи під груди марлево-ватний валик (т. зв. гиперекстензионная поза).
Заключний період лікувальної фізкультури
Починається він, коли хворий може самостійно стати на ноги. На початковому етапі цих занять хворому потрібно навчитися правильно вставати. Робити це потрібно з положення «на животі», оскільки положення «сидячи» для хворого все ще залишається під забороною. З цього положення потрібно зрушити до краю ліжка, спертися об підлогу однією ногою, потім, використовуючи силу рук, випрямити тулуб і опустити з ліжка, іншу ногу.
У цьому періоді поступово ЛФК вводяться вправи, що виконуються з положення стоячи. Спочатку це нескладна гімнастика: легкі нахили назад, повільні перекати стопи з носка на п’ятку і назад, почергове відведення ніг в сторони. По мірі зміцнення хребта й відновлення рухових навичок комплекс урізноманітнюють більш складними вправами: напівприсіданнями з прямою спиною, активними рухами в гомілковостопному суглобі, а також заняттями біля гімнастичної стінки або з різними гімнастичними предметами.
Надалі хворому дозволяють здійснювати піші прогулянки, поступово збільшуючи їх тривалість. Коли хворий через 1,5–2 години такої прогулянки не відчуває навіть найменшого дискомфорту в травмованій ділянці хребта, йому дозволяють приймати сидяче положення.
Компресійний перелом хребта – травма дуже серйозна, і до її лікування потрібно підходити відповідально. Комплекс вправ для кожного періоду лікування повинен підбирати виключно лікар, виходячи з тяжкості травми та загального фізичного стану хворого. Також завжди слід пам’ятати, що лікування не закінчується моментом виписки з лікарні.
Регенерація ушкоджених відділів хребта триває не менше 10-12 місяців, і весь цей час потрібно строго дотримуватися приписи лікаря. Тільки в цьому випадку можливе повне відновлення працездатності зламаних хребців.
Источник
Компресійний перелом – важка і досить поширена травма хребта, що виникає при його різкому стисненні і згинанні одночасно. Перелом хребця – одна з основних причин виникнення болю у спині, які можуть тривати постійно протягом довгого періоду.
В групу ризику по отриманню компресійного перелому хребта входять представники старшого покоління (після 50 років) при незвичному фізичному навантаженні або заняттях яким-небудь екстремальним видом спорту, а також молоді люди при нетиповому падінні навіть з невеликої висоти. Для правильної діагностики причини болю в спині, що має тимчасовий зв’язок з травмою або падінням, рекомендується не тягнути час, а прислухатися до рекомендації лікаря пройти інструментальне обстеження. Це дозволить своєчасно розпочати лікування та отримати найкращий результат у більш короткі терміни, уникнувши можливих ускладнень.
В результаті специфічного навантаження тіла і тиск на диски одного або декількох хребців істотно зростає. При цьому передня частина хребця зазвичай «сплющується», набуває клиноподібну форму. Крім того зменшується висота хребетного стовпа, що призводить до тяжких наслідків.
При компресійних переломах грудного і поперекового відділу хребта пошкоджуються м’які тканини, що оточують судини і нерви. Але найсерйознішою з травм хребта вважається перелом шийних хребців, наслідки якої можуть бути самими важкими та небезпечними для життя потерпілого.
Компресійний перелом 1 і 2 поперекового хребця, а також 11 і 12 хребців грудного відділу зазвичай отримують в момент автомобільної аварії або при падінні з висоти. Наголошується, що при цьому може постраждати як один та більше хребців.
Подібного роду травми також досить поширені серед літніх людей, кістки стають крихкими внаслідок розвитку остеопорозу. У цьому випадку компресійний перелом не менш небезпечний і виступає в якості ускладнення основного захворювання.
Переломи хребта, при яких спинний мозок не був пошкоджений, прийнято ділити на 3 ступені:
- перша – при якій висота хребця зменшується менш ніж наполовину;
- друга – при якій ця висота зменшується наполовину;
- третя – при якій фіксується значне скорочення висоти хребця – більше 50 %.
Відзначається, що біль при переломі хребців, вже ослаблених іншими захворюваннями, зазвичай незначнbq і часто ігнорується постраждалими, які часто вважають за краще не звертатися за допомогою до лікарів, що може мати негативні наслідки.
Не завжди враховується, що при переломі ознакою ураження нервових структур може бути не біль, а характерні неврологічні симптоми (слабкість м’язів, оніміння в руках або ногах тощо)
Симптоми компресійного перелому
До найбільш поширеним ознаками такого перелому хребта відносяться:
- гострий біль у спині, як під час отримання травми, так і відразу після неї;
- біль у спині, віддає в руки або ноги;
- відчуття оніміння і слабкість в кінцівках;
- обмеженість у рухах хребта;
- хворобливі відчуття при натисканні на ділянки уздовж осі хребта;
- болі в животі оперізуючого характеру;
- швидка втомлюваність та загальна слабкість;
- утруднене дихання.
Діагностика
Перш, ніж поставити діагноз і прийняти рішення щодо майбутнього лікування, лікар може призначити пройти комплекс діагностичних процедур:
- Рентгенографія хребта (прямі і бічні проекції) – для виявлення пошкодженого хребця.
- Комп’ютерна томографія (КТ) – для більш детального вивчення структури пошкодженого хребця. Паралельно з КТ іноді проводять мієлографію, що дає можливість оцінити стан спинного мозку в області травми.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – для визначення наявності пошкоджень нервових структур хребетного стовпа.
- Денситометрія – рекомендована для всіх жінок старше 50 років для своєчасної діагностики розвитку остеопорозу.
- Неврологічний огляд – для перевірки функцій нервових корінців, периферичних нервів і спинного мозку.
Наслідки компресійного перелому хребта
Настільки серйозна травма грудного і поперекового відділу хребта згодом може привести:
- до нестабільності хребців на травмованій ділянці;
- стенозу хребетного каналу;
- різних неврологічних розладів;
- розвитку посттравматичного остеохондрозу і радикуліту (якщо нервові корінці продовжують відчувати тиск з боку ушкодженого хребця).
- кіфотичної деформації (не фізіологічний вигин хребетного стовпа назад в області грудей) або іншим скривленням хребта;
- парезів і паралічу кінцівок (при компресійному переломі в області грудного або поперекового відділу, коли хребець чинить тиск на спинний мозок).
До більш поширених відносяться компресійні переломи в області шиї (перелом 4, 5 або 6 хребця), одержувані нещасливими нирцями при ударі головою об дно. Внаслідок, так званої “травми водолаза” ці люди ризикують отримати, як мінімум, сегментарную нестабільність, а як максимум – миттєву смерть.
Переломи в області грудного відділу майже завжди бувають наслідком прямої травми. Так як при переломі 7 грудного хребця людина часто відчуває сильний, але цілком терпимий біль, рідко звертається за медичною допомогою, сподіваючись що “саме пройде”. В результаті розвивається ряд ускладнень, які потребують більш серйозної терапії.
Вчасно розпочате лікування переломів 12 хребця грудного відділу і 1-2 хребців поперекового (що несуть основне навантаження при травмі) дозволяє уникнути небезпечних ускладнень, якщо при цьому вдалося уникнути травмування спинного мозку.
При “вдавлюванні” тіла хребця в хребетний канал існує велика ймовірність розвитку парезів або паралічів кінцівок.
Слід зазначити, що зменшення розміру одного з хребців внаслідок травми практично завжди призводить до таких наслідків, як дегенеративні зміни нервових закінчень в області пошкодження і хронічний больовий синдром.
Лікування компресійних переломів
Подібні переломи лікують хірургічним або, що частіше, безопераційним консервативним способом. При відсутності показань для хірургічного втручання процес лікування зазвичай обмежується фіксацією ушкодженого відділу хребта, тривалим (до декількох тижнів) і суворим постільним режимом, прийомом знеболюючих ліків, а в подальшому носінням спеціального корсета.
Після відновлення пошкодженого хребця, зняття гіпсу і початку перших спроб пересуватися приступають до реабілітаційних заходів. Це необхідно, так як під час перебування без руху м’язи спини (м’язовий корсет) сильно слабшають і вже не можуть належним чином підтримувати хребет.
Лікувальний курс підбирається індивідуально залежно від віку пацієнта, специфіки перенесеної травми і можливих ускладнень. Лікувальний курс може включати такі процедури:
- Голковколювання.
- Медикаментозна блокада суглобів і хребта, що застосовується для купірування больового синдрому.
- Фізіотерапевтичне та медикаментозне лікування – комплекс заходів, що поєднує блокади, крапельниці і фізіотерапію.
В результаті лікування у пацієнтів знімається біль у спині, хребці повертаються в нормальне положення, поступово відновлюється рухливість і природні вигини хребта, в області травми нормалізується кровообіг і обмін речовин.
Реабілітація
По завершенню лікувального курсу лікар рекомендує пацієнту комплекс вправ ЛФК, які виконуються під наглядом фахівця в умовах реабілітаційного центру, а також ті, що пацієнт може робити самостійно в домашніх умовах.
Слід пам’ятати, що будь-які фізичні навантаження допускається застосовувати не раніше, ніж через чотири місяці після травми. Крім того, протягом півроку пацієнту бажано уникати тривалого сидіння. Переніс травму і пройшов курс лікування протягом року повинен також періодично відвідувати лікаря, для контролю його стану і отримання необхідних консультацій.
Крім лікувальної фізкультури відчутну користь принесуть і такі методи фізіотерапії, як масаж і голкотерапія. Завдяки їм ефективніше проходить процес відновлення кісткової тканини і чутливості нервових волокон.
На жаль, не завжди ускладнення компресійного перелому піддаються лікуванню консервативними методами. Лікар може призначити операцію у випадках нестабільного перелому хребта або при загрозі розвитку неврологічних ускладнень. Після хірургічного лікування пацієнту необхідно пройти індивідуальний курс реабілітації.
Причини компресійних переломів
Причиною компресійного перелому може бути:
- падіння або стрибок з висоти;
- травма, отримана внаслідок автомобільної аварії;
- слабкість хребця або остеопороз;
- професійна або спортивна травма.
Компресійний перелом внаслідок остеопорозу досить часто зустрічається у жінок віком старше 80 років, у багатьох з яких є ознаки остеопорозу. При цьому захворюванні щільність кісток зменшується, через що вони можуть не витримувати навіть звичайне навантаження. Наприклад, отримати такий перелом можна навіть послизнувшись на вулиці або при падінні зі стільця.
Наявність злоякісних пухлин – ще одна причина компресійних переломів хребта.
Профілактика
Щоб уникнути таких серйозних травм рекомендується:
- включати в свій раціон продукти з кальцієм, що сприяють зміцненню кісток, такі як сир, сир, сметана, риба, томати, мигдаль, волоські горіхи, зернові, банани, зелень;
- не забувати гуляти в сонячну погоду і їсти продукти, що містять вітамін D (яйця, кунжут) і цинк (боби, морепродукти, печінка);
- зміцнювати кістки за допомогою занять плаванням, танцями, фітнесом, бігом;
- кожен рік після 50 років проходити діагностику стан кісток;
- відмовитися від поганих звичок у вигляді куріння та вживання алкогольних напоїв;
- звести до мінімуму або зовсім відмовитися від вживання газованих напоїв, кави, міцного чаю, маргарину і майонезу.
Літнім людям при перших проявах розвитку остеопорозу слід своєчасно приймати заходи по боротьбі з цією недугою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЧОМУ БОЛИТЬ СПИНА: 10 ПРИЧИН ТА ШЛЯХІВ ВИРІШЕННЯ
Источник