Компресійний перелом
Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 7 сентября 2016;
проверки требуют 9 правок.
Снятие шлема с мотоциклиста после аварии — медицинский алгоритм, описывающий действия двух работников скорой помощи при возможном повреждении позвоночника на языке ДРАКОН[1]
Перелом позвоночника — патологическое состояние, возникающее в ходе нарушения анатомической целостности костей позвоночника. Происходит под воздействием силы, вызывающей резкие и чрезмерные сгибания позвоночника или при непосредственном воздействии силы (травма). Все переломы позвоночника можно разделить на ряд групп в зависимости от положения перелома и его характера:[2]
- Перелом шейного отдела позвоночника
- Переломы тел грудных и поясничных позвонков
- Перелом грудного отдела позвоночника
- Перелом поясничного отдела позвоночника
- Перелом крестца
- Перелом копчика
- Переломы поперечных отростков позвонков — чаще всего происходят в поясничной области
- Переломы остистых отростков позвонков — встречаются редко
- Компрессионный перелом позвоночника
- Клиновидный перелом
Повреждения нижнего шейного отдела позвоночника[править | править код]
В этой части рассмотрены повреждения, которые чаще всего отмечаются на уровне с C3 до C7 позвонков.
Причины повреждений[править | править код]
Классификация C. Argenson и соавторы[править | править код]
Группа исследователей под руководством С. Argenson в 1997 году, ретроспективно изучив 306 тяжёлых повреждений нижнего шейного отдела позвоночника, произошедших у 255 пациентов госпиталя Университета г. Ниццы (Франция), предложила классификацию повреждений, основанную на направлении действия травмирующей силы. В каждой из предложенных классификационных групп повреждения расположены в порядке увеличения тяжести повреждений.[3]
Компрессионные повреждения[править | править код]
A. Клиновидные компрессионные переломы тел позвонков
B. Взрывные переломы тел позвонков
C. Оскольчатые переломы тел позвонков по типу «висящей капли»
Флексионно-дистракционные повреждения[править | править код]
А. «Хлыстовые» повреждения
В. Тяжёлые перерастяжения
С. Двухсторонний переломовывих позвонков
- Флексионный
- Экстензионный
Ротационные повреждения[править | править код]
A. Односторонний перелом суставного отростка
B. Отрывной перелом суставной колонны
C. Односторонний вывих позвонка
Переломы в грудопоясничном переходе позвоночника[править | править код]
Причины возникновения[править | править код]
Переломы в грудном и поясничном отделах позвоночника обычно вызваны высокоэнергетической травмой, такой как:
- травма при дорожно-транспортном происшествии;
- травма, полученная при падении с высоты (2-3 метра), называемая, кататравмой;
- спортивные травмы;
- криминальные травмы, такие как огнестрельное ранение;
Переломы позвоночника не всегда могут быть вызваны высокоэнергетической травмой. К примеру, люди, страдающие остеопорозом, опухолью позвоночника и другими патологиями, снижающими прочность костной ткани, могут получить перелом какого-либо позвонка при обычной для них ежедневной активности.[4]
Классификация AO/ASIF[править | править код]
Данная классификация предложена коллективом авторов во главе с F. Magerl. Эта швейцарская система классификации перелом в грудопоясничном переходе остаётся основной для практического применения во всем мире. Согласной неё, переломы позвонков подразделяются на три главные группы, в зависимости от механизма повреждения.
итак выделяют три главных типа переломов тел грудных и поясничных позвонков:
- Флексионное повреждение (Тип А по Magerl et al.), возникающее при аксиальной компрессии тела позвонка и сгибании позвоночника;
- Экстензионное повреждение (Тип B по Magerl et al.), возникающее при аксиальной дистракции и разгибании в позвоночнике;
- Ротационное повреждение (Тип C по Magerl et al.), включающее в себя либо компрессионное, либо экстензионное повреждение позвонка, сочетающееся с ротацией по оси.[5]
Задний связочный комплекс остаётся интактным. Повреждение дужки, если присутствует, представлено всегда вертикальным расколом пластинки или остистых отростков. Однако, волокна конского хвоста выступают через прорыв вне твёрдой мозговой оболочки и могут быть ущемлены в переломе наружной пластинки. Верхний, нижний и боковой варианты происходят при взрывных переломах с частичным расколом. В боковых переломах со значительным ангулированием фронтальной пластины может присутствовать дистрактивное повреждение на выпуклой стороне Частота возникновения неврологических повреждений высока и возрастает значительно от подгруппы к подгруппе (от A3.1 до A3.3).
Тип В. Повреждения передних и задних элементов с дистракцией.[править | править код]
Общие характеристики. Основной критерий — поперечный разрыв одной или обеих позвоночных колонн. Флексия-дистракция становятся причиной заднего разрыва и растяжения (группы В1 и В2), и гиперэкстензия с переднезадним скручивания или без него влечёт за собой передний разрыв и растяжение (группа ВЗ).
В повреждениях В1 и В2 переднее повреждение может происходить через диск или перелом типа А тела позвонка. Более серьёзные повреждения В1 и В2 могут затронуть мышцы разгибатели спины и их фасцию. Таким образом, задний разрыв может распространиться в подкожные ткани.
Смещённый вывих в сагиттальном направлении может присутствовать, и если не виден на рентгенограммах, нужно иметь в виду потенциал для сагиттального смещения. Степень нестабильности колеблется от частичной до полной.
Группа В1. Повреждения с преобладанием связочного заднего разрыва.[править | править код]
Главный признак — это разрыв заднего связочного комплекса с двусторонним подвывихом, вывихом или фасеточным переломом. Заднее повреждение может сочетаться либо с поперечным разрывом диска или переломом типа А тела позвонка. Чистые флексии-подвывихи нестабильны только при флексии и скручивании. Повреждения В1 сочетаются с нестабильным компрессионным переломом типа А тела позвонка. Частое возникновение неврологического дефицита и/или фрагментов тела позвонка, смещённых в позвоночный канал.
Группа В2. Остистый задний разрыв.[править | править код]
Основной критерий — это поперечный разрыв задней колонны через нижнюю пластинку и педикулы или перешеек. Межостистые и надостистые связки порваны. Как в группе В1 задние повреждения могут сочетаться либо с поперечным разрывом диска или с переломом типа А тела позвонка. Однако, не существует повреждения в рамках переломов типа А, которое соответствовало бы поперечному перелому обеих колонн. За исключением поперечного двухколонного перелома, степень нестабильности наряду с частотой возникновения неврологического дефицита несколько выше, чем при повреждениях В1.
Группа ВЗ. Передний разрыв диска.[править | править код]
В редких случаях гиперэктензионных повреждений поперечное повреждение начинается в передней части и может ограничиться передней колонной или продвинуться назад. Переднее повреждение всегда происходит через диск. В большинстве случаев заднее повреждение представлено переломами суставных отростков, нижней пластинки или pars interarticularis. Сагиттальный смещённый вывих не редкость при таких повреждениях. Переднее смещение может произойти при повреждениях типа В3.1. и В3.2., тогда как задний вывих характерен для подгруппы ВЗ. З.
Тип С: Повреждения передних и задних элементов с ротацией.[править | править код]
Общие характеристики включают повреждение обеих колонн, вывих с ротацией, разрыв всех связок дисков, переломы суставных отростков, перелом поперечных отростков, боковое повреждение кортикальной пластинки, асимметричные повреждения позвонка, переломы дужек.
Группа С1. Тип А с ротацией.[править | править код]
Эта группа содержит ротационные, клинообразные, с раскалыванием и взрывные переломы. В типе А с ротацией одна боковая стенка позвонка часто остаётся интактной. Как уже отмечалось, может произойти сагиттальный раскол вместе с взрывным ротационным переломом вследствие осевого скручивания. Отделение позвонка представляет собой многоуровневое корональное повреждение с расколом. При этом повреждении позвоночный канал может быть расширен в месте перелома.
Группа С2. Тип В с ротацией.[править | править код]
Наиболее часто встречающиеся повреждения С2 — это различные варианты флексии-подвывиха с ротацией.
Группа СЗ. Ротационные повреждения со скручиванием.[править | править код]
По мнению авторов классификации, косые переломы ещё более нестабильны, чем переломы в виде поперечного среза. Однако, переломы в виде поперечного среза более опасны для спинного мозга из-за среза в горизонтальном плане.
Стабильность переломов[править | править код]
R. Louis в 1985 году предложил следующие определения.
Стабильность позвоночника это свойство, благодаря которому элементы позвоночника сохраняют свои нормальные анатомические взаимоотношения во всех физиологических положениях позвоночника.
Нестабильность, или потеря стабильности, это патологический процесс, который может привести к смещению позвонков, превышающему физиологические пределы.[6]
F. Denis предложил трехколонную концепцию строения позвоночника, согласно которой определял стабильность повреждения.
Автор выделил три опорные колонны:
- Переднюю
- Среднюю
- Заднюю
Передняя опорная колонна состоит из:
- передней продольной связки
- Передняя половина тел позвонков и межпозвонковых дисков.
Средняя опорная колонна позвоночника включает:
- заднюю продольную связку
- заднюю половину тел позвонков и межпозвонковых дисков.
Задняя опорная колонна позвоночника включает в себя следующие элементы:
- поперечные отростки позвонков
- остистые отростки позвонков
- ножки дужек позвонков
- ламинарные части дужек позвонков
- фасеточные суставы
- межостистые связки
- надостистые связки
- жёлтые связки
Изолированные повреждения только передней или задней опорной колонны являются стабильными и, как правило, требуют консервативного лечения. Нестабильными являются повреждения одновременно передней и средней или средней и задней опорных колонн и требуют хирургического лечения, также как и крайне нестабильные повреждения, затрагивающие все три опорные колонны позвоночника. См. источник (на англ. яз.)
Терапия[править | править код]
Тяжёлая травма позвоночника, осложнённая повреждением спинного мозга в виде его компрессии, размозжения, частичным или полным разрывом, ведёт к глубокой инвалидизации пострадавших. По различным данным частота этого вида травмы варьируется от 11 до 112 человек на 100 000 жителей, причём её последствия проявляются вялым или спастическим параличом, парезом конечностей и дисфункцией тазовых органов. Использование современных препаратов ноотропного, холиномиметического, сосудорасщиряющего действия, кортикостероидов, блокаторов цикло-оксигеназы-1, различных регуляторных пептидов, переносчиков кислорода в ткани и т.д. — не всегда позволяет добиться возвращения утраченных функций спинного мозга. Применение методов электростимуляции мышц конечностей и стимуляции функций тазовых органов для предотвращения развития в них нейродистрофических изменений после травмы также позволяет достигнуть лишь некоторого ослабления клинических проявлений. Развившиеся в результате травмы параличи и органные дисфункции обычно остаются резистентными к применяемым лечебным воздействиям[7].
Примечания[править | править код]
- ↑ Неотложная медицинская помощь. Материалы курса.. — Литва: Центр исследования кризисов, Каунасский медицинский университет, 2012. — 265 с. — в разделе «Иммобилизация позвоночника» — C. 86-87.
- ↑ Проф. А. И. Арутюнов, кандидат медицинских наук Н. Я. Васин и В. Л. Анзимиров. Справочник по клинической хирургии / Проф. В.И. Стручкова. — Москва: Медицина, 1967. — С. 234. — 520 с. — 100 000 экз.
- ↑ Classification of lower cervical spine injuries / C. Argenson, F. Peretti, A. Ghabris et al. // European Journal of Orthopaedic Surgery and Traumatology. — 1997. — Vol. 7. — N. 4. — P. 215—229
- ↑ Fractures of the Thoracic and Lumbar Spine — AAOS
- ↑ Классификация Magerl et al. (на англ. яз.)
- ↑ Spinal stability as defined by the three-column spine concept / R. Louis // Anat Clin. — 1985. — Vol 7. — P 33 — 42
- ↑ Станков Д.С., Катунян П.И., Крашенинников М.Е., Онищенко Н.А. НЕЙРОТРАНСПЛАНТАЦИЯ В ЛЕЧЕНИИ ТРАВМЫ СПИННОГО МОЗГА // Вестник трансплантологии и искусственных органов. — 2003. — № 1. — С. 44-52. — ISSN 1995-1191.
Источник
Компресійний перелом – важка і досить поширена травма хребта, що виникає при його різкому стисненні і згинанні одночасно. Перелом хребця – одна з основних причин виникнення болю у спині, які можуть тривати постійно протягом довгого періоду.
В групу ризику по отриманню компресійного перелому хребта входять представники старшого покоління (після 50 років) при незвичному фізичному навантаженні або заняттях яким-небудь екстремальним видом спорту, а також молоді люди при нетиповому падінні навіть з невеликої висоти. Для правильної діагностики причини болю в спині, що має тимчасовий зв’язок з травмою або падінням, рекомендується не тягнути час, а прислухатися до рекомендації лікаря пройти інструментальне обстеження. Це дозволить своєчасно розпочати лікування та отримати найкращий результат у більш короткі терміни, уникнувши можливих ускладнень.
В результаті специфічного навантаження тіла і тиск на диски одного або декількох хребців істотно зростає. При цьому передня частина хребця зазвичай «сплющується», набуває клиноподібну форму. Крім того зменшується висота хребетного стовпа, що призводить до тяжких наслідків.
При компресійних переломах грудного і поперекового відділу хребта пошкоджуються м’які тканини, що оточують судини і нерви. Але найсерйознішою з травм хребта вважається перелом шийних хребців, наслідки якої можуть бути самими важкими та небезпечними для життя потерпілого.
Компресійний перелом 1 і 2 поперекового хребця, а також 11 і 12 хребців грудного відділу зазвичай отримують в момент автомобільної аварії або при падінні з висоти. Наголошується, що при цьому може постраждати як один та більше хребців.
Подібного роду травми також досить поширені серед літніх людей, кістки стають крихкими внаслідок розвитку остеопорозу. У цьому випадку компресійний перелом не менш небезпечний і виступає в якості ускладнення основного захворювання.
Переломи хребта, при яких спинний мозок не був пошкоджений, прийнято ділити на 3 ступені:
- перша – при якій висота хребця зменшується менш ніж наполовину;
- друга – при якій ця висота зменшується наполовину;
- третя – при якій фіксується значне скорочення висоти хребця – більше 50 %.
Відзначається, що біль при переломі хребців, вже ослаблених іншими захворюваннями, зазвичай незначнbq і часто ігнорується постраждалими, які часто вважають за краще не звертатися за допомогою до лікарів, що може мати негативні наслідки.
Не завжди враховується, що при переломі ознакою ураження нервових структур може бути не біль, а характерні неврологічні симптоми (слабкість м’язів, оніміння в руках або ногах тощо)
Симптоми компресійного перелому
До найбільш поширеним ознаками такого перелому хребта відносяться:
- гострий біль у спині, як під час отримання травми, так і відразу після неї;
- біль у спині, віддає в руки або ноги;
- відчуття оніміння і слабкість в кінцівках;
- обмеженість у рухах хребта;
- хворобливі відчуття при натисканні на ділянки уздовж осі хребта;
- болі в животі оперізуючого характеру;
- швидка втомлюваність та загальна слабкість;
- утруднене дихання.
Діагностика
Перш, ніж поставити діагноз і прийняти рішення щодо майбутнього лікування, лікар може призначити пройти комплекс діагностичних процедур:
- Рентгенографія хребта (прямі і бічні проекції) – для виявлення пошкодженого хребця.
- Комп’ютерна томографія (КТ) – для більш детального вивчення структури пошкодженого хребця. Паралельно з КТ іноді проводять мієлографію, що дає можливість оцінити стан спинного мозку в області травми.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – для визначення наявності пошкоджень нервових структур хребетного стовпа.
- Денситометрія – рекомендована для всіх жінок старше 50 років для своєчасної діагностики розвитку остеопорозу.
- Неврологічний огляд – для перевірки функцій нервових корінців, периферичних нервів і спинного мозку.
Наслідки компресійного перелому хребта
Настільки серйозна травма грудного і поперекового відділу хребта згодом може привести:
- до нестабільності хребців на травмованій ділянці;
- стенозу хребетного каналу;
- різних неврологічних розладів;
- розвитку посттравматичного остеохондрозу і радикуліту (якщо нервові корінці продовжують відчувати тиск з боку ушкодженого хребця).
- кіфотичної деформації (не фізіологічний вигин хребетного стовпа назад в області грудей) або іншим скривленням хребта;
- парезів і паралічу кінцівок (при компресійному переломі в області грудного або поперекового відділу, коли хребець чинить тиск на спинний мозок).
До більш поширених відносяться компресійні переломи в області шиї (перелом 4, 5 або 6 хребця), одержувані нещасливими нирцями при ударі головою об дно. Внаслідок, так званої “травми водолаза” ці люди ризикують отримати, як мінімум, сегментарную нестабільність, а як максимум – миттєву смерть.
Переломи в області грудного відділу майже завжди бувають наслідком прямої травми. Так як при переломі 7 грудного хребця людина часто відчуває сильний, але цілком терпимий біль, рідко звертається за медичною допомогою, сподіваючись що “саме пройде”. В результаті розвивається ряд ускладнень, які потребують більш серйозної терапії.
Вчасно розпочате лікування переломів 12 хребця грудного відділу і 1-2 хребців поперекового (що несуть основне навантаження при травмі) дозволяє уникнути небезпечних ускладнень, якщо при цьому вдалося уникнути травмування спинного мозку.
При “вдавлюванні” тіла хребця в хребетний канал існує велика ймовірність розвитку парезів або паралічів кінцівок.
Слід зазначити, що зменшення розміру одного з хребців внаслідок травми практично завжди призводить до таких наслідків, як дегенеративні зміни нервових закінчень в області пошкодження і хронічний больовий синдром.
Лікування компресійних переломів
Подібні переломи лікують хірургічним або, що частіше, безопераційним консервативним способом. При відсутності показань для хірургічного втручання процес лікування зазвичай обмежується фіксацією ушкодженого відділу хребта, тривалим (до декількох тижнів) і суворим постільним режимом, прийомом знеболюючих ліків, а в подальшому носінням спеціального корсета.
Після відновлення пошкодженого хребця, зняття гіпсу і початку перших спроб пересуватися приступають до реабілітаційних заходів. Це необхідно, так як під час перебування без руху м’язи спини (м’язовий корсет) сильно слабшають і вже не можуть належним чином підтримувати хребет.
Лікувальний курс підбирається індивідуально залежно від віку пацієнта, специфіки перенесеної травми і можливих ускладнень. Лікувальний курс може включати такі процедури:
- Голковколювання.
- Медикаментозна блокада суглобів і хребта, що застосовується для купірування больового синдрому.
- Фізіотерапевтичне та медикаментозне лікування – комплекс заходів, що поєднує блокади, крапельниці і фізіотерапію.
В результаті лікування у пацієнтів знімається біль у спині, хребці повертаються в нормальне положення, поступово відновлюється рухливість і природні вигини хребта, в області травми нормалізується кровообіг і обмін речовин.
Реабілітація
По завершенню лікувального курсу лікар рекомендує пацієнту комплекс вправ ЛФК, які виконуються під наглядом фахівця в умовах реабілітаційного центру, а також ті, що пацієнт може робити самостійно в домашніх умовах.
Слід пам’ятати, що будь-які фізичні навантаження допускається застосовувати не раніше, ніж через чотири місяці після травми. Крім того, протягом півроку пацієнту бажано уникати тривалого сидіння. Переніс травму і пройшов курс лікування протягом року повинен також періодично відвідувати лікаря, для контролю його стану і отримання необхідних консультацій.
Крім лікувальної фізкультури відчутну користь принесуть і такі методи фізіотерапії, як масаж і голкотерапія. Завдяки їм ефективніше проходить процес відновлення кісткової тканини і чутливості нервових волокон.
На жаль, не завжди ускладнення компресійного перелому піддаються лікуванню консервативними методами. Лікар може призначити операцію у випадках нестабільного перелому хребта або при загрозі розвитку неврологічних ускладнень. Після хірургічного лікування пацієнту необхідно пройти індивідуальний курс реабілітації.
Причини компресійних переломів
Причиною компресійного перелому може бути:
- падіння або стрибок з висоти;
- травма, отримана внаслідок автомобільної аварії;
- слабкість хребця або остеопороз;
- професійна або спортивна травма.
Компресійний перелом внаслідок остеопорозу досить часто зустрічається у жінок віком старше 80 років, у багатьох з яких є ознаки остеопорозу. При цьому захворюванні щільність кісток зменшується, через що вони можуть не витримувати навіть звичайне навантаження. Наприклад, отримати такий перелом можна навіть послизнувшись на вулиці або при падінні зі стільця.
Наявність злоякісних пухлин – ще одна причина компресійних переломів хребта.
Профілактика
Щоб уникнути таких серйозних травм рекомендується:
- включати в свій раціон продукти з кальцієм, що сприяють зміцненню кісток, такі як сир, сир, сметана, риба, томати, мигдаль, волоські горіхи, зернові, банани, зелень;
- не забувати гуляти в сонячну погоду і їсти продукти, що містять вітамін D (яйця, кунжут) і цинк (боби, морепродукти, печінка);
- зміцнювати кістки за допомогою занять плаванням, танцями, фітнесом, бігом;
- кожен рік після 50 років проходити діагностику стан кісток;
- відмовитися від поганих звичок у вигляді куріння та вживання алкогольних напоїв;
- звести до мінімуму або зовсім відмовитися від вживання газованих напоїв, кави, міцного чаю, маргарину і майонезу.
Літнім людям при перших проявах розвитку остеопорозу слід своєчасно приймати заходи по боротьбі з цією недугою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЧОМУ БОЛИТЬ СПИНА: 10 ПРИЧИН ТА ШЛЯХІВ ВИРІШЕННЯ
Источник