Клінічна картина при переломах

Клиническими признаками перелома кости являются боль, отечность тканей, патологическая подвижность и крепитация костных отломков, нарушение функции, когда образовывается смещения отломков — деформация конечности. Для внутрисуставных переломов, кроме перечисленного, характерны гемартроз (кровоизлияние в сустав), а при смещении отломков изменение взаимоотношений опознавательных точек (костных выступов).

Для открытых переломов, вместе с всеми клиническими признаками переломы со смещением отломков, непременно наличие перфорация кожных покровов, артериальное, венозное, смешанное или капиллярное кровотечение, выраженное в разной степени. Сломанная кость может быть обнажена на большом или маленьком протяжении. Общее состояние пострадавших, при изолированных переломах, как правило, удовлетворительное. При множественных, сочетанных, открытых переломах общее тяжелое состояние пострадавших часто сопровождается травматическим шоком.

При переломе со смещением отломков наблюдается вынужденное, порочное положение конечности, деформацию с нарушением ее оси, припухлость, кровоподтек. При пальпации определяют резкую локальную болезненность, патологическую подвижность и крепитацию костных отломков. Нагрузка вдоль оси поврежденной конечности вызывает резкое усиление боли в зоне перелома. Можем также наблюдать укорочение конечности (изредка ее удлинение). Нарушение правильного расположения костных выступов — анатомических ориентиров кости определяют при пальпации. Около- или внутрисуставные переломы сопровождаются сглаживанием контуров сустава, увеличением его в объеме из-за гемартроза (скопления крови в его полости).

Активные движения в суставе могут отсутствовать или быть резко ограничены из-за боли. Попытка пассивных движений также усиливает боль или сопровождается не свойственными данному суставу патологическими движениями. При переломах без смещения отломков и вколоченных переломах некоторые клинические симптомы могут отсутствовать. Например, при вколоченных переломах шейки бедра пациенты могут даже передвигаться с нагрузкой на конечность, что приводит к смещению отломков и превращению вколоченного перелома в невколоченный.

В детском и юношеском возрасте можно наблюдать особые виды переломов, называемые эпифизеолизом и апофизеолизом, — соскальзывание (смещение) эпифизов (апофизов) костей по линии неокостеневшего росткового хряща. Разновидностью таких переломов является остеоэпифизеолиз, при котором линия перелома проходит также через хрящ, но частично переходит и на кость. При подобном переломе возможно повреждение росткового хряща, в результате чего его преждевременное замыкание, что может привести в последующем к укорочению и деформации конечности.

К примеру, остеоэпифизеолизы дистального конца лучевой кости могут стать причиной отставания ее в росте и развитию лучевой косорукости. У детей кость покрыта плотной и сравнительно толстой надкостницей. В связи с этим нередко возникают поднадкостничные переломы по типу «зеленой ветки», при которых нарушается целостность кости, а надкостница не повреждается. Переломы у детей, особенно верхней конечности, часто сопровождаются значительным отеком мягких тканей.

Более частым видом повреждения опорно-двигательного аппарата у лиц пожилого и старческого возраста являются переломы костей, которые возникают на фоне инволютивного, сенильного остеопороза, сопровождающегося повышенной ломкостью и хрупкостью кости. У лиц старших возрастных групп чаще всего наблюдаются переломы в зоне метафизов длинных трубчатых костей, где остеопороз намного более выражен, например переломы шейки и вертельной области бедра, хирургической шейки плечевой кости, лучевой кости в типичном месте, компрессионные переломы тел позвонков. Переломы очень часто возникают в результате небольшой травмы — простом падении дома или на улице. У лиц пожилого и старческого возраста они срастаются в основном в такие же сроки, как и у лиц среднего возраста, однако образующаяся костная мозоль больше хрупка и обладает сниженной прочностью.

Осложнения: При закрытых переломах в некоторых случаях развивается некроз кожи в результате прямой травмы или давления отломков кости изнутри (чаще всего на голени). В результате закрытый перелом может превратиться через несколько дней в открытый (так называемый вторично-открытый перелом). Скопление гематомы в субфасциальном пространстве при закрытых переломах костей часто вызывает развитие субфасциального гипертензионного синдрома с расстройством кровообращения и иннервации дистальных отделов конечности по причине сдавления сосудисто-нервного пучка. Субфасциальный гипертензионный синдром, сдавление или повреждение магистрального сосуда отломком кости могут привести к развитию гангрены конечности, тромбозам венозных и артериальных сосудов, недостаточности кровоснабжения конечности, фолькманновской контрактуре, а при повреждении нервов к параличам, парезам. При закрытых переломах редко бывает нагноение гематомы.

При открытых переломах более частыми осложнениями могут стать поверхностное или глубокое нагноение раны, остеомиелит, значительно реже развивается анаэробная инфекция. У больных с множественными, сочетанными повреждениями и открытыми переломами вместе с шоком возможно развитие жировой эмболии. При переломах, сопровождающихся длительным раздавливанием конечности, может наблюдаться синдром «длительного сдавления» при сочетанном повреждении магистральных сосудов развивается анемия. К поздним осложнениям переломов относят неправильное сращение отломков, замедленное сращение, несросшиеся переломы и ложные суставы. Нередко переломы осложняются синдромом Зудека. При около- и внутрисуставных переломах более частыми осложнениями являются образование гетеротопических параартикулярных оссификатов, посттравматический деформирующий артроз, контрактуры, посттравматический отек.

Источник

Клинические признаки, наблюдающиеся при переломах, разделяют на местные и общие. Из общих явлений может наблюдаться травматический шок (коллапс), а при всасывании продуктов распада поврежденных тканей — интоксикация, которая проявляется нарушением функции почек, повышением температуры тела и другими симптомами.

В диагностике переломов решающую роль играют местные симптомы — боль, деформация, нарушение функции, подвижность в месте перелома, укорочение конечности, кровоизлияние и крепитация костных отломков. Ненормальная подвижность и крепитация отломков в месте перелома являются достоверными, остальные — косвенными признаками переломов.

N. В. Проводя обследование пострадавших с подозрением на перелом, все манипуляции выполняйте особенно осторожно, бережно. Грубое выполнение манипуляций не только усиливает страдания пациента, но и чревато грозными осложнениями (шок, кровотечение, пневмоторакс и др.)!

1. Боль появляется сразу в момент травмы, ее интенсивность зависит главным образом от дислокации костных отломков, степени повреждения надкостницы, нервов и других мягких тканей, величины гематомы. Боли усиливаются при движениях, а в состоянии полного покоя они могут значительно уменьшиться, даже исчезнуть. При подозрении на перелом необходимо обследование конечности по всей ее длине. При пальпации области перелома кости больной ощущает сильные боли. Болевые ощущения усиливают различные активные движения конечности (поднятие, вращение и т. д.). Существует и т. н. непрямая боль. Например, при переломе ребер во время легкого сжатия грудной клетки больной ощущает боль не в месте сжатия, а на месте перелома ребер; постукивание по подошве вдоль длинника голени вызывает боль в месте перелома костей голени, а не в стопе.

2. Деформация в месте перелома вызвана смещением костных отломков. Деформация при разных видах и локализациях переломов бывает различна. Ее легче выявить при сравнительном осмотре симметричных — травмированной и здоровой — частей тела. Деформация на месте перелома может нарастать во время активных или пассивных движений.

3. Нарушения функции более или менее выражены при всех видах переломов, однако они более характерны для переломов длинных трубчатых костей и менее характерны для переломов плоских костей, а также для вколоченных переломов.

4. Ненормальная п о д в и ж ность — прямой признак перелома — наиболее характерен для переломов длинных трубчатых костей (особенно плечевой и бедренной). Она сравнительно редко наблюдается при переломах плоских и коротких костей и отсутствует при вколоченных переломах.

5. У к о р о ч е н и с к о н е ч н о с т и развивается в результате тяги спастически сократившихся мышц, что вызывает смешение

костных отломков, чаще в продольном направлении (небольшое укорочение может отмечаться и при вколоченных переломах). Абсолютное укорочение конечности определяется при измерении сантиметровой лентой расстояния между опознавательными точками (костными выступами) на здоровой и больной конечностях, учитывая положение их осей.

При определении анатомической (истинной) длины плеча измеряют расстояние от большого бугорка плечевой кости до локтевого отростка, предплечья — от локтевого отростка плеча до шиловидного — локтевой, кости, бедра — от вершины большого вертела до суставной щели коленного сустава, голени — от суставной щели коленного сустава до наружной лодыжки. Сумма данных посегментного измерения позволяет при сопоставлении больной и здоровой сторон установить анатомическое укорочение (удлинение) конечности.

Относительную (функциональную) длину верхней конечности определяют путем измерения от плечевого отростка лопатки и до кончика III пальца по прямой линии, нижней — от передней верхней ости подвздошной кости до стопы.

6. Припухлость и кровоизлияние в месте перелома порой бывают весьма значительными. При переломе плечевой кости кровоизлияние в окружающие ткани составляет от 0,5—0,75 л, а бедренной достигает 1,5—2 л. Если кровоизлияние расположено глубоко, оно становится заметным лишь через несколько часов и даже дней. При сильно выраженной припухлости в верхнем слое кожи иногда возникают пузыри.

7. Крепитация (костный хруст) — прямой признак перелома — выявляется при движении пораженной конечности и обусловлена трением костных отломков. Специально вызывать крепитацию и проверять ее наличие не следует, ибо это усиливает боль, увеличивает смещение костных отломков и может стать причиной травмирования близлежащих кровеносных сосудов и нервов.

Решающее значение для топической диагностики перелома имеет рентгенография.

Источник

Види перелому кісток фото

Переломом називають порушення цілісності кістки, яке виникло під впливом травмуючих факторів. Види переломів класифікуються за кількома ознаками, залежно від яких і буде обрана правильна тактика надання першої допомоги потерпілому і подальше лікування.

Зміст статті

Класифікація переломів
- За характером розлому кістки
Види переломів трубчастих кісток
- За ступенем пошкодження кістки
Симптоми та клінічна картина переломів
Діагностика переломів
Можливі ускладнення переломів

Класифікація переломів

Залежно від причини виникнення порушення цілісності кістки переломи бувають:

травматичні – трапляються в результаті різкого удару по кістки, невдалого падіння, ДТП;
патологічні – виникають при незначному впливі на кістку і найчастіше пов’язані з порушенням кальцієво-фосфорного обміну та іншими захворюваннями, що призводять до крихкості кісткової тканини.

В залежності від тяжкості ушкодження переломи кісток бувають:

відкритими – коли зламана кістка прориває собою м’які тканини і випирає назовні, ця травма супроводжується кровотечею, часто небезпечним для життя;
закритими – характеризуються пошкодженням цілісності кістки без травмування м’яких тканин.

Важливо! Відкриті переломи супроводжуються у хворого не тільки масивним кровотечею, але і вираженим больовим синдромом, тому перш ніж приступати до надання першої допомоги, місце травми необхідно знеболити або дати потерпілому анальгетик перорально. В іншому випадку у людини може розвинутися больовий шок.

Відкриті переломи вважаються первісно інфікованими і вимагають обов’язкового введення потерпілому сироватки проти правця і подальшого проведення курсу антибактеріальної терапії.

За характером розлому кістки

За характером перелому кістки

Залежно від характеру порушення цілісності кістки переломи бувають:

поперечні;
косі;
компресійні;
скалкові;
розтрощення;
гвинтоподібні;
роздроблені.

По стабільності кістки розрізняють переломи:

без зміщення;
зі зміщенням – зустрічаються найчастіше і викликані рефлекторним скороченням м’язів під час розлому кістки.

Перелом пальця зі зміщенням
Перелом пальця без зміщення

Важливо! Зміщення кістки може відбутися також в результаті неправильно наданої невідкладної допомоги потерпілому або спробі його транспортувати до лікарні, не зафіксувавши пошкоджену кістку. Це ускладненням вкрай небезпечно, так як при зміщенні розламана кістка може пошкодити собою великі кровоносні судини або нервові закінчення, а також із закритого перелому перетворитися на відкритий, якщо порушиться цілісність шкіри.

Види переломів трубчастих кісток

У своєму анатомічному будову трубчаста кістка складається з епіфізів – «головки» кістки, розташовані з обох сторін, метафизов – місце переходу з головки кістки до її тіла (у дітей в цьому місці хрящова тканина) і діафіза – тіла кістки.

Залежно від місця локалізації травми перелом трубчастої кістки, може бути:

эпифизарным;
метафизарным;
диафизарным.

За ступенем пошкодження кістки

Залежно від ступеня пошкодження кістки перелом, може бути:

повним – роз’єднання кістки на 2 або більше частин, в залежності від складності травми;
неповним – освіта в кістки тріщини або надлому з одного боку, при цьому вона з’єднана з другої сторони.

Особливим видом неповного перелому є поднадкостнічний – коли кістка зламана, а периост залишається неушкодженим. Такі переломи ще називають «за типом зеленої гілки», вони найчастіше зустрічаються у дітей.

Симптоми та клінічна картина переломів

Основні види переломів характеризуються приблизно однаковою симптоматикою. Клініка переломів може трохи відрізнятися, в залежності від тяжкості травми і місця її локалізації, але в цілому виділяють загальні ознаки, які зустрічаються при будь-якому вигляді порушення цілісності кістки:

патологічна рухливість пошкодженої кістки;
крепітація – похрускування або скрип при пальпації або спробі ворушіння кінцівкою;
деформація кінцівки у місці перелому;
біль;
обмеження рухливості кінцівки;
набряк тканин і почервоніння шкіри в місці травми;
утворення гематоми під шкірою у місці травми.

Деформація кінцівки при переломі
Гематома під шкірою
Крепітація кістки при пальпації ноги

Крепітація, деформація і патологічна рухливість кістки є абсолютними ознаками перелому, при їх виявленні можна з упевненістю ставити потерпілому діагноз. Однак не при всіх видах перелому ці ознаки можуть бути головними, іноді домінують зовсім інші симптоми.

Наприклад, пошкодження цілісності великогомілкової кістки супроводжується сильним болем, від якої людина може втратити свідомість або у нього розвивається шоковий стан. При компресійному переломі хребта в місці локалізації травми хворий може не відчувати болю, зате його чутливість кінцівок буде порушена і в кінчиках пальців виникає «відчуття повзання мурашок».

При переломі зі зміщенням обов’язково буде добре помітна деформація кінцівки і її різка болючість, обмеження рухливості.

Діагностика переломів

Для діагностики перелому потерпілому в обов’язковому порядку призначають рентген. Знімок найчастіше роблять в кількох проекціях, що дозволяє лікарю краще розглянути травму і прийняти адекватні заходи у її лікуванні.

При осколкових переломах або роздроблених поряд з рентгеном потерпілому призначають комп’ютерну томографію, а при підозрі на порушення цілісності великих кровоносних судин або спинного мозку обов’язковим дослідженням є МРТ. На відео у цій статті ви можете побачити, як проводять діагностику та диференціацію переломів і як лікар надає допомогу потерпілому.

Можливі ускладнення переломів

При несвоєчасно наданої допомоги людині з переломом або неправильних діях під час транспортування потерпілого збільшується ризик розвитку серйозних ускладнень:

Ускладнення переломуЯк проявляється і що відбуваєтьсяКровотечаЦе ускладнення характерно для закритого і відкритого перелому. Всередині кістки проходять кровоносні судини, які розриваються при переломі і їхній вміст виливається в оточують кістку ділянки. Залежно від тяжкості перелому і місця локалізації травми крововтрата може стати для потерпілого смертельно небезпечною, особливо якщо в момент розлому кістки була пошкоджена артерія або віденьЖирова емболіяНайчастіше розвивається при переломах трубчастих кісток, роздробленні кістки, переломах тазу. Клінічно це ускладнення проявляється ураження легенів і головного мозку. У потерпілого виникає задишка, синюшність шкіри, напади задухи, менінгеальні симптоми, парези і паралічі, порушення ковтальної функції. Подібного ускладнення можна уникнути, якщо правильно і своєчасно надати людині допомогу до приїзду бригади швидкої допомогиКомпартмент-синдромСтан, що характеризується підвищенням тиску всередині фасциальной сумки, в результаті чого розвивається кисневе голодування і наступних некроз м’язів та нервових закінчень. Дане ускладнення характеризується сильним болем, не купірується навіть наркотичними анальгетикамиБольовий шокРозвивається в результаті пошкодження великої кістки у тому випадку, якщо постраждалому вчасно не ввели аналгезуючий препарат. Больовий шок спочатку характеризується підвищеною збудливістю нервової системи, суетливостью і балакучістю пацієнта, артеріальний тиск у нього злегка підвищений, він наполегливо вимагає знеболюючого засобу. Потім це стан різко змінюється апатією пацієнта, його пульс стає слабким, тиск знижується, на шкірі виступає холодний піт, потерпілий може заснути або втратити свідомості, частота серцевих скорочень у нього сповільнюється, дихання стає слабким і поверхневим.

Важливо! Больовий шок у потерпілого може стати причиною летального результату, якщо вчасно не вжити заходів. Щоб уникнути розвитку цього ускладнення потрібно спочатку знеболити і тільки потім приступати до зупинки кровотечі і фіксації зламаної кінцівки (ця інструкція обов’язкова для виконання, її недотримання – це часто ціна життя людини).

Якщо є підозра на перелом хребта у людини, то до приїзду швидкої допомоги його можна пересувати або намагатися транспортувати. Це може призвести до паралічу і навіть смерті. Залежно від тяжкості переломів відео в даній статті вам покаже, як правильно надавати невідкладну допомогу і транспортувати постраждалого в лікарню.

Источник