Клінічна діагностика перелому

Стаття розповідає про те, як визначити перелом хребців. Коротко описані методи діагностики і лікування. Травма хребта в 60% випадків призводить до інвалідності. Щоб знизити ризик цього, необхідно своєчасно надати допомогу потерпілому. Симптоми перелому хребта іноді бувають прихованими, тому травму розпізнати досить складно.

Вираженість симптомів залежить від характеру травми

Зміст статті

• Причини
• Клінічна картина
  • У дітей
• Діагностика
• Лікування
  • Перша допомога
  • Основне лікування
  • Реабілітація

Причини

Основними причинами є:

• удар головою, наприклад, про воду при пірнанні з великої висоти;
• падіння з висоти, або невдале приземлення на ноги при стрибку;
• удар важким предметом в область спини;
• ДТП.

При деяких захворюваннях кісток спостерігаються патологічні переломи, які можуть залишитися непоміченими.

Клінічна картина

Ознаки перелому хребта розрізняються в залежності від локалізації пошкоджених хребців і обсягу пошкодження.

Таблиця. Прояви травми.

Вона носить завзятий характер і іноді стає нестерпним при пальпації. Біль може іррадіювати в нижні або верхні кінцівки, область тазу, живота.

На місці перелому утворюється гематома або припухлість. Помітно викривлення хребта. Обмеження рухливості обумовлено болем, м’язовим спазмом, пошкодженням зв’язок.

Спостерігається розлад чутливості, змінюються тонус мускулатури і функції органів малого тазу. Відсутність безумовних рефлексів говорить про пошкодження мозку.

Симптоматика може розрізнятися в залежності від рівня ушкодження. Про це розповість фахівець у відео в цій статті.

Існують так звані «безсимптомні» переломи. Найчастіше вони трапляються у літніх людей при наявності якого-небудь хронічного захворювання кісток. В основному це компресійні типи пошкодження, виявляються випадково, під час звернення до лікаря з скаргами на радикуліт або грижу хребта.

Ознаки перелому хребта у дітей дещо відрізняються від симптоматики у дорослої людини.

У дітей

Ознаки перелому хребта у дитини не зовсім такі, як у дорослих. Це пов’язано з особливостями будови дитячого скелета. Тіла хребців дитини містять більшу кількість хрящової тканини, тому вони більш еластичні.

Міжхребцеві диски є хорошими амортизаторами, які захищають тіла хребців від зовнішнього впливу. Тому у дітей зустрічаються, як правило, неускладнені переломи. Основний симптом — біль, вона інтенсивна тільки в момент травми, потім стає менш вираженою або пропадає зовсім.

Так само, як і у дорослих пацієнтів, на шкірі дитини при огляді виявляються садна і гематоми, спостерігається обмеження рухливості. Але ці прояви зникають на 2-3 добу лікування.

Головна відмінність симптоматичної картини у дітей полягає в тому, що дитина, отримавши травму, знаходиться в шоковому стані і не розуміє, що відбувається. Він може кілька днів не відчувати жодних симптомів.

Так як хребет дитини гнучкий, серйозні травми у дітей зустрічаються рідко

Діагностика

Так як ознаки перелому хребців не завжди очевидні, потрібно проведення діагностичних досліджень. Оглянувши пацієнта, лікар може припустити перелом.

Для підтвердження діагнозу проводиться апаратне дослідження:

• рентген — основний метод, що виявляє локалізацію і вид перелому (на фото);
• МРТ — застосовують при травмуванні м’яких тканин;
• КТ — призначається для діагностики пошкодження спинного мозку.

Іноді вимагається застосування пункції або мієлографії для дослідження спинномозкової рідини.

Перелом тіла 6 хребця

Лікування

Якщо у людини виявляються симптоми переломів хребта, він потребує невідкладного надання медичної допомоги. В неускладнених випадках дотаточно консервативного лікування.

Терапевтичний курс включає в себе прийом медикаментів, іммобілізацію, апаратне витягування, якщо це необхідно. Пацієнт повинен знаходитись на постільному режимі. У більш важких випадках потрібне хірургічне втручання.

Перша допомога

Надання першої допомоги починається вже на місці події. Найчастіше її роблять люди без спеціальної освіти.

Інструкція з надання допомоги потерпілому проста і може бути виконана не фахівцями:

• викликати бригаду швидкої допомоги;
• укласти потерпілого на підлогу або дошку;
• підкласти під передбачувану область перелому валик з тканини;
• зафіксувати шию, незалежно від того, який відділ постраждав;
• якщо постраждалий у свідомості — знеболити, давши лікарський засіб в максимально допустимій дозі;

Якщо травма викликала зупинку серця і дихання — провести реанімаційні заходи, чергуючи масаж серця і штучне дихання.

Важливо! Не можна пересувати потерпілого, саджати його, намагатися нагодувати або напоїти. Так само заборонено самостійно вправляти хребет. Правильно надана допомога дуже важлива в перші хвилини після травмування. Ціна зволікання висока, нею може виявитися людське життя.

Основне лікування

Симптоми і лікування при переломі хребта повинні відповідати один одному. Тактика лікування визначається тяжкістю травми.

При неускладнених пошкодженнях людини зазвичай лікують функціональним методом. Для цього потерпілого укладають на твердий щит, під фізіологічні вигини спини підкладають валики. У такому положенні людина знаходиться до місяця.

Якщо ж є ускладнені ушкодження хребців, краще проводити лікування оперативним методом. Зруйновані ділянки кістки видаляють, а інші хребці скріплюють металоконструкціями.

Реабілітація

Реабілітація після перелому хребта потребує багато часу і терпіння, людина відновлюється після травми протягом року.

До основних методів реабілітації відносять:

• лікувальну фізкультуру;
• масаж;
• фізіотерапію;
• носіння корсетів;
• лікування в профільних санаторіях і на курортах.

Період реабілітації дуже важливий, так як дозволяє відновити функції хребта і дозволити пацієнтові перейти до звичного способу життя.

Лікувальна фізкультура — один з основних методів реабілітації

Основні симптоми перелому хребта, їх вираженість залежать від особливостей травми. З урахуванням цього проводиться лікування.

Найпоширенішими клінічними ознаками переломів кісток кінцівок є: біль, порушення функції, вкорочення кінцівки та її деформація, патологічна рухливість та крепітація кісткових уламків, позитивний симптом осьового навантаження. Для внутрішньосуглобових переломів характерні біль, гемартроз, дефігурація та деформація суглоба, крепітація кісткових уламків, порушення симетрії зовнішніх орієнтирів, позитивний симптом осьового навантаження.

Діагноз верифікується рентгенологічно.

Основними задачами лікування постраждалого з переломами є відновлення цілісності кістки, анатомічної форми суглоба, функції пошкодженої кінцівки та працездатності пацієнта. Для реалізації цих задач необхідно дотримуватись наступних принципів:

• • репозиція кісткових відламків;
• • відновлення довжини та осі кінцівки;
• • надійна фіксація кісткових фрагментів;
• • можливість функціонального навантаження кінцівки до завершення періоду консолідації.

Існують два основних методи лікування переломів – консервативний та оперативний.

Консервативні методи лікування переломів

Консервативних методів лише два – фіксаційний та екстензійний.

Фіксаційний метод

Суть фіксаційного методу лікування полягає в одномоментній закритій ручній репозиції кісткових фрагментів та їх утриманні (ретенції) фіксаційною пов’язкою, найчастіше гіпсовою. Закрита одномоментна ручна репозиція широко використовується при лікуванні переломовивихів у надп’ятково- гомілковому суглобі, при переломах мета-епіфіза променевої кістки тощо.

Закриту репозицію необхідно виконувати якомога раніше від моменту отримання травми, оптимальним часом є 6-12 годин, оскільки вірогідне швидке наростання набряку м’яких тканин, що ускладнює або унеможливлює цю процедуру. Репозиція кісткових фрагментів повинна бути цілком безболісною. Техніка виконання полягає в тракції по осі кінцівки, зворотному порядку виконання ручних маніпуляцій механізму, що призвів до перелому. Попадання в міжвідламкову щілину м’яких тканин (інтерпозиція), наявність гематоми, набряку м’яких тканин можуть бути причинами невдалої репозиції та неефективності фіксаційного методу лікування.

Гіпсова пов’язка вперше була застосована в 1851 році голландськими лікарями Матіссеном та Вандерлоо. Гіпсова пов’язка успішно використовується в травматологічній практиці і має ряд позитивних властивостей: рівномірно та щільно прилягає до тіла; добре утримує відламки; легко знімається.

Медичний гіпс – це сульфат кальцію, висушений при температурі 100-130 °С, що має гідрофільні властивості. Недоліками фіксації гіпсовою пов’язкою є імовірність вторинного зміщення кісткових фрагментів; імовірність здавлювання м’яких тканин набряком; наявність постфіксаційної контрактури в суміжних суглобах; можливість тромбозу глибоких та поверхневих вен. В умовах сьогодення, в клінічній практиці використовуються пов’язки із синтетичних матеріалів, проте і вони мають практично ті ж самі недоліки.

Екстензійний метод

Суть екстензійного методу лікування полягає в постійному витягненні за допомогою тягаря, що діє поступово та дозовано, долаючи м’язову рефракцію, і тим самим дозволяє усунути зміщення кісткових відламків, а отже, виконати їх непряму репозицію. Окрім того, постійним витягненням можливо утримати (здійснити ретенцію) кісткові фрагменти в необхідному положенні. Постійне витягнення розділяють на клейове, лейкопластирне, манжетне та скелетне.

Після винаходу в Америці у 1839 році липкого пластира на основі каучуку, лейкопластирне витягнення отримало широке розповсюдження. В 1907 році Steinmann оприлюднив результати лікування 160 пацієнтів з переломами стегнової кістки, провівши через виростки стегна цвях та маніпулюючи тягарем вагою 5-15 кг. Саме цей факт і є початком історії постійного скелетного витягнення. Вперше в Україні метод постійного скелетного витягнення у 1910 році впровадив К.Ф. Вегнер.

При лікуванні переломів кісток кінцівок методом постійного скелетного витягнення необхідно дотримуватись 5 основних принципів:

• 1. Витягнення повинне здійснюватись у середньофізіологічному положенні, тобто положенні кінцівки, при якому рухи в суглобах у бік згинання та розгинання однакові.
• 2. Витягнення повинне здійснюватись у стані абсолютного фізіологічного спокою. Абсолютний фізіологічний спокій – мінімальне та рівномірне напруження всіх м’язів за умови повної відсутності сили тяжіння. Проте неможливо усунути напруження в м’язах одного сегмента кінцівки, якщо не розслаблені м’язи інших сегментів.
• 3. Принцип противитягнення. Витягнення завжди здійснюється за периферійний відламок, отже, противитягнення повинне здійснюватися всією вагою (масою) тіла пацієнта. У деяких посібниках з травматологи для реалізації цього принципу рекомендовано підняття ножного кінця ліжка на 30-70 см, залежно від ваги тягаря. Проте таке положення хворого є нефізіологічним, це проявляється в порушенні венозного кровообігу, підвищенні ЦВТ, зміщенні органів черевної порожнини до діафрагми та зменшенні легеневої вентиляції.

Тому така маніпуляція неможлива у постраждали похилого і старечого віку та пацієнтів з множинними та поєднаними пошкодженнями.

• 4. Принцип зіставлення відламків. Цей принцип реалізується встановленням периферійного відламка по відношенню до осі центрального. Зміщення по ширині та під кутом усуваються за допомогою бокових петель та бокового скелетного витягнення, що особливо показано при центральних переломах вертлюгової западини.
• 5. Поступовість навантаження. Тягар збільшують дозовано на 0,5-1 кг. На 2-гу добу виконують рентгенологічне дослідження і при необхідності – корекцію стояння кісткових фрагментів продовжують до 3-х діб. Максимальний тягар (10-12% маси тіла) утримують в середньому до двох тижнів, після чого тягар зменшують до початкового. Рентгенологічний контроль виконується протягом усього періоду застосування екстензійного методу лікування, а саме – від вправлення кісткових відламків до перших ознак утворення кісткового мозоля та достатньої консолідації кісткових фрагментів.

Метод скелетного витягнення має такі переваги:

• • простота виконання;
• • нескладне технічне оснащення;
• • можливість візуального контролю за пошкодженою кінцівкою;
• • доступність застосування;
• • малотравматичність.

Значними недоліками постійного витягнення (що робить його застосування вузькообмеженим) є:

• • гіпермобільність кісткових фрагментів;
• • неможливість репозиції при наявності м’яких тканин у міжвідламковій щілині (інтерпозиція);
• • нефізіологічне положення хворого в ліжку;
• • гіподинамія;
• • гіпокінезія;
• • утруднена евакуація хворого;
• • незручність у гігієнічному туалеті;
• • вірогідність розвитку гіпостатичних ускладнень (пневмоній, пролежнів тощо);
• • значне погіршення якості життя у період лікування.