Клінічна діагностика перелому
Б о л ь. Ощущение боли появляется у пострадавшего сразу же после травмы. Боль уменьшается спустя некоторое время после травмы, если поврежденная конечность находится в состоянии покоя, и вновь усиливается при изменении положения органа (движение больной конечности, дыхательные движения при переломе ребер, нагрузка на кость по ее оси). Характер болевых ощущений зависит от степени повреждения костей и окружающих зону перелома тканей. Пальпация зону перелома всегда сопровождается усилением боли – это является диагностическим признаком перелома кости. Однако следует помнить, что боль не всегда абсолютный признак перелома, так как она является и признаком повреждения мягких тканей – ушиба, растяжения, разрыва и т.д.
Нарушение функции органа, как правило, возникает при переломе костей. Однако этот симптом, так же как и боль, бывает и при повреждении мягких тканей. При различных переломах нарушение функции органа может иметь различную степень выраженности. Иногда нарушение функции органа почти не выражено (при переломе малоберцовой кости), в других случаях этот клинический признак настолько ярко выражен, что является главным симптомом перелома (невозможность встать на ноги при переломе бедра, большеберцовой кости).
Деформация органа в зоне перелома его кости (искривление оси конечности, укорочение длины конечности) всегда указывает на наличие перелома. Однако надо помнить, что этот симптом не всегда бывает выражен и его отсутствие вовсе не означает отсутствие перелома кости. В то же время не следует забывать, что деформация органа (конечности) может быть связана с изменением мягких тканей в области повреждения (отек тканей за счет кровоизлияния в них).
Подвижность, изменение оси кости на ее протяжении являются абсолютными признаками перелома. Они бывают хорошо выражены при диафизарных переломах длинных трубчатых костей, и менее выражены при переломах плоских и коротких костей. Подвижность костных отломков отсутствует при вколоченных переломах.
Крепитация считается абсолютным признаком перелома. Этот признак появляется при попытке сместить костные отломки в противоположных направлениях – возникает шум трения концов отломков. Следует отметить, что выявлять этот симптом надо с большой осторожностью, так как грубое его выявление может привести к смещению костных отломков и повреждению рядом лежащих органов и тканей.
Осложненные переломы сопровождаются появлением клинических признаков, характерных для повреждения расположенных в зоне перелома органов (нарушение функции нижних конечностей при переломе позвоночника с повреждением спинного мозга, ишемия тканей при повреждении крупного сосуда сместившимися костными отломками и пр.).
Диагностика перелома основывается на следующих моментах:
1)тщательное изучение анамнеза развития патологического процесса;
2) выявление специфических симптомов перелома с помощью физических методов исследования – осмотра и пальпации;
3) обязательное применение рентгеновского метода исследования
Анамнез. При опросе пострадавшего или сопровождающих его лиц надо выяснить обстоятельства травмы, ее механизм; изучить характер ощущений, испытываемых пострадавшим; узнать о поведении пострадавшего после травмы.
Осмотр и пальпация. Проводя осмотр пострадавшего с травмой, необходимо полностью открыть поврежденную часть тела (органа), а лучше раздеть его полностью. При повреждении парных органов осмотр их должен производиться с обязательным сравнением здорового и поврежденного органа.
При выполнении пальпации для установления места локализации перелома надо помнить, что пальпировать лучше одним пальцем, так как при пальпации несколькими пальцами среди большой площади повреждения мягких тканей в области перелома трудно выделить локализацию места перелома. Для места локализации перелома характерно наличие наибольшей болезненности среди всего болезненного участка.
Проводя обследование пострадавшего с травмой, очень важно помнить, что переломы костей могут сочетаться с повреждениями органов, находящихся в непосредственной близости к месту перелома. Поэтому всегда надо обращать внимание на все симптомы, которые выявляются у пострадавшего, и не забывать выявлять симптомы, которые должны быть при повреждении соседних органов (выявление симптомов перитонита при переломе костей таза, гемо- или пневмоторакса при переломе ребер).
Рентгеновское исследование должно быть обязательным методом исследования пострадавшего не только с подозрением на перелом кости, но и при наличии явных признаков перелома. Это исследование надо выполнять и после проведения лечебного мероприятия, поскольку оно поможет определить правильность выполненного лечения.
Основным рентгенологическим признаком перелома кости является наличие линии перелома (плоскости перелома в рентгеновском изображении) или смещение костных отломков. Последний признак считается абсолютным признаком перелома.
Рентгенографию кости для выявления перелома в ней следует выполнять обязательно в двух проекциях – прямой и боковой. Нарушение этого правила может привести к ошибкам в диагнозе.
Источник
СÑаÑÑÑ ÑозповÑÐ´Ð°Ñ Ð¿Ñо Ñе, Ñк визнаÑиÑи пеÑелом Ñ ÑебÑÑв. ÐоÑоÑко опиÑÐ°Ð½Ñ Ð¼ÐµÑоди дÑагноÑÑики Ñ Ð»ÑкÑваннÑ. ТÑавма Ñ ÑебÑа в 60% випадкÑв пÑизводиÑÑ Ð´Ð¾ ÑнвалÑдноÑÑÑ. Щоб знизиÑи Ñизик ÑÑого, Ð½ÐµÐ¾Ð±Ñ Ñдно ÑвоÑÑаÑно надаÑи Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ð³Ñ Ð¿Ð¾ÑеÑпÑломÑ. СимпÑоми пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ñ ÑебÑа ÑÐ½Ð¾Ð´Ñ Ð±ÑваÑÑÑ Ð¿ÑÐ¸Ñ Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ð¼Ð¸, ÑÐ¾Ð¼Ñ ÑÑÐ°Ð²Ð¼Ñ ÑозпÑзнаÑи доÑиÑÑ Ñкладно.
ÐиÑаженÑÑÑÑ ÑимпÑомÑв залежиÑÑ Ð²Ñд Ñ Ð°ÑакÑеÑÑ ÑÑавми
ÐмÑÑÑ ÑÑаÑÑÑ
- ÐÑиÑини
- ÐлÑнÑÑна каÑÑина
- У дÑÑей
- ÐÑагноÑÑика
- ÐÑкÑваннÑ
- ÐеÑÑа допомога
- ÐÑновне лÑкÑваннÑ
- РеабÑлÑÑаÑÑÑ
ÐÑиÑини
ÐÑновними пÑиÑинами Ñ:
- ÑÐ´Ð°Ñ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ð¾Ñ, напÑиклад, пÑо Ð²Ð¾Ð´Ñ Ð¿Ñи пÑÑÐ½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð· Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¾Ñ Ð²Ð¸ÑоÑи;
- падÑÐ½Ð½Ñ Ð· виÑоÑи, або невдале пÑÐ¸Ð·ÐµÐ¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð° ноги пÑи ÑÑÑибкÑ;
- ÑÐ´Ð°Ñ Ð²Ð°Ð¶ÐºÐ¸Ð¼ пÑедмеÑом в облаÑÑÑ Ñпини;
- ÐТÐ.
ÐÑи деÑÐºÐ¸Ñ Ð·Ð°Ñ Ð²Ð¾ÑÑваннÑÑ ÐºÑÑÑок ÑпоÑÑеÑÑгаÑÑÑÑÑ Ð¿Ð°ÑологÑÑÐ½Ñ Ð¿ÐµÑеломи, ÑÐºÑ Ð¼Ð¾Ð¶ÑÑÑ Ð·Ð°Ð»Ð¸ÑиÑиÑÑ Ð½ÐµÐ¿Ð¾Ð¼ÑÑеними.
ÐлÑнÑÑна каÑÑина
Ðзнаки пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ñ ÑебÑа ÑозÑÑзнÑÑÑÑÑÑ Ð² залежноÑÑÑ Ð²Ñд локалÑзаÑÑÑ Ð¿Ð¾ÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð¸Ñ Ñ ÑебÑÑв Ñ Ð¾Ð±ÑÑÐ³Ñ Ð¿Ð¾ÑкодженнÑ.
ТаблиÑÑ. ÐÑоÑви ÑÑавми.
Ðона ноÑиÑÑ Ð·Ð°Ð²Ð·ÑÑий Ñ Ð°ÑакÑÐµÑ Ñ ÑÐ½Ð¾Ð´Ñ ÑÑÐ°Ñ Ð½ÐµÑÑеÑпним пÑи палÑпаÑÑÑ. ÐÑÐ»Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ðµ ÑÑÑадÑÑваÑи в Ð½Ð¸Ð¶Ð½Ñ Ð°Ð±Ð¾ веÑÑ Ð½Ñ ÐºÑнÑÑвки, облаÑÑÑ ÑазÑ, живоÑа.
Ðа мÑÑÑÑ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ ÑÑвоÑÑÑÑÑÑÑ Ð³ÐµÐ¼Ð°Ñома або пÑипÑÑ Ð»ÑÑÑÑ. ÐомÑÑно викÑÐ¸Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ ÑебÑа. ÐÐ±Ð¼ÐµÐ¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÑÑÑ Ð»Ð¸Ð²Ð¾ÑÑÑ Ð¾Ð±Ñмовлено болем, м’Ñзовим Ñпазмом, поÑкодженнÑм зв’Ñзок.
СпоÑÑеÑÑгаÑÑÑÑÑ Ñозлад ÑÑÑливоÑÑÑ, змÑнÑÑÑÑÑÑ ÑонÑÑ Ð¼ÑÑкÑлаÑÑÑи Ñ ÑÑнкÑÑÑ Ð¾ÑганÑв малого ÑазÑ. ÐÑдÑÑÑнÑÑÑÑ Ð±ÐµÐ·ÑÐ¼Ð¾Ð²Ð½Ð¸Ñ ÑеÑлекÑÑв говоÑиÑÑ Ð¿Ñо поÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ð·ÐºÑ.
СимпÑомаÑика може ÑозÑÑзнÑÑиÑÑ Ð² залежноÑÑÑ Ð²Ñд ÑÑÐ²Ð½Ñ ÑÑкодженнÑ. ÐÑо Ñе ÑозповÑÑÑÑ ÑÐ°Ñ ÑвеÑÑ Ñ Ð²Ñдео в ÑÑй ÑÑаÑÑÑ.
ÐÑнÑÑÑÑ Ñак Ð·Ð²Ð°Ð½Ñ Â«Ð±ÐµÐ·ÑимпÑомнÑ» пеÑеломи. ÐайÑаÑÑÑÑе вони ÑÑаплÑÑÑÑÑÑ Ñ Ð»ÑÑнÑÑ Ð»Ñдей пÑи наÑвноÑÑÑ Ñкого-небÑÐ´Ñ Ñ ÑонÑÑного Ð·Ð°Ñ Ð²Ð¾ÑÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÐºÑÑÑок. РоÑÐ½Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ð¼Ñ Ñе компÑеÑÑÐ¹Ð½Ñ Ñипи поÑкодженнÑ, виÑвлÑÑÑÑÑÑ Ð²Ð¸Ð¿Ð°Ð´ÐºÐ¾Ð²Ð¾, пÑд ÑÐ°Ñ Ð·Ð²ÐµÑÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ лÑкаÑÑ Ð· ÑкаÑгами на ÑадикÑлÑÑ Ð°Ð±Ð¾ гÑÐ¸Ð¶Ñ Ñ ÑебÑа.
Ðзнаки пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ñ ÑебÑа Ñ Ð´ÑÑей деÑо вÑдÑÑзнÑÑÑÑÑÑ Ð²Ñд ÑимпÑомаÑики Ñ Ð´Ð¾ÑоÑÐ»Ð¾Ñ Ð»Ñдини.
У дÑÑей
Ðзнаки пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ñ ÑебÑа Ñ Ð´Ð¸Ñини не зовÑÑм ÑакÑ, Ñк Ñ Ð´Ð¾ÑоÑÐ»Ð¸Ñ . Це пов’Ñзано з оÑобливоÑÑÑми бÑдови диÑÑÑого ÑкелеÑа. ТÑла Ñ ÑебÑÑв диÑини мÑÑÑÑÑÑ Ð±ÑлÑÑÑ ÐºÑлÑкÑÑÑÑ Ñ ÑÑÑÐ¾Ð²Ð¾Ñ Ñканини, ÑÐ¾Ð¼Ñ Ð²Ð¾Ð½Ð¸ бÑлÑÑ ÐµÐ»Ð°ÑÑиÑнÑ.
ÐÑÐ¶Ñ ÑебÑÐµÐ²Ñ Ð´Ð¸Ñки Ñ Ñ Ð¾ÑоÑими амоÑÑизаÑоÑами, ÑÐºÑ Ð·Ð°Ñ Ð¸ÑаÑÑÑ ÑÑла Ñ ÑебÑÑв вÑд зовнÑÑнÑого впливÑ. Ð¢Ð¾Ð¼Ñ Ñ Ð´ÑÑей зÑÑÑÑÑÑаÑÑÑÑÑ, Ñк пÑавило, неÑÑÐºÐ»Ð°Ð´Ð½ÐµÐ½Ñ Ð¿ÐµÑеломи. ÐÑновний ÑимпÑом â бÑлÑ, вона ÑнÑенÑивна ÑÑлÑки в Ð¼Ð¾Ð¼ÐµÐ½Ñ ÑÑавми, поÑÑм ÑÑÐ°Ñ Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð²Ð¸ÑÐ°Ð¶ÐµÐ½Ð¾Ñ Ð°Ð±Ð¾ пÑÐ¾Ð¿Ð°Ð´Ð°Ñ Ð·Ð¾Ð²ÑÑм.
Так Ñамо, Ñк Ñ Ñ Ð´Ð¾ÑоÑÐ»Ð¸Ñ Ð¿Ð°ÑÑÑнÑÑв, на ÑкÑÑÑ Ð´Ð¸Ñини пÑи оглÑÐ´Ñ Ð²Ð¸ÑвлÑÑÑÑÑÑ Ñадна Ñ Ð³ÐµÐ¼Ð°Ñоми, ÑпоÑÑеÑÑгаÑÑÑÑÑ Ð¾Ð±Ð¼ÐµÐ¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÑÑÑ Ð»Ð¸Ð²Ð¾ÑÑÑ. Ðле ÑÑ Ð¿ÑоÑви зникаÑÑÑ Ð½Ð° 2-3 Ð´Ð¾Ð±Ñ Ð»ÑкÑваннÑ.
Ðоловна вÑдмÑннÑÑÑÑ ÑимпÑомаÑиÑÐ½Ð¾Ñ ÐºÐ°ÑÑини Ñ Ð´ÑÑей полÑÐ³Ð°Ñ Ð² ÑомÑ, Ñо диÑина, оÑÑимавÑи ÑÑавмÑ, Ð·Ð½Ð°Ñ Ð¾Ð´Ð¸ÑÑÑÑ Ð² ÑÐ¾ÐºÐ¾Ð²Ð¾Ð¼Ñ ÑÑÐ°Ð½Ñ Ñ Ð½Ðµ ÑозÑмÑÑ, Ñо вÑдбÑваÑÑÑÑÑ. ÐÑн може кÑлÑка днÑв не вÑдÑÑваÑи Ð¶Ð¾Ð´Ð½Ð¸Ñ ÑимпÑомÑв.
Так Ñк Ñ ÑÐµÐ±ÐµÑ Ð´Ð¸Ñини гнÑÑкий, ÑеÑÐ¹Ð¾Ð·Ð½Ñ ÑÑавми Ñ Ð´ÑÑей зÑÑÑÑÑÑаÑÑÑÑÑ ÑÑдко
ÐÑагноÑÑика
Так Ñк ознаки пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ñ ÑебÑÑв не завжди оÑевиднÑ, поÑÑÑбно пÑÐ¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´ÑагноÑÑиÑÐ½Ð¸Ñ Ð´Ð¾ÑлÑдженÑ. ÐглÑнÑвÑи паÑÑÑнÑа, лÑÐºÐ°Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ðµ пÑипÑÑÑиÑи пеÑелом.
ÐÐ»Ñ Ð¿ÑдÑвеÑÐ´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´ÑÐ°Ð³Ð½Ð¾Ð·Ñ Ð¿ÑоводиÑÑÑÑ Ð°Ð¿Ð°ÑаÑне доÑлÑдженнÑ:
- ÑенÑген â оÑновний меÑод, Ñо виÑвлÑÑ Ð»Ð¾ÐºÐ°Ð»ÑзаÑÑÑ Ñ Ð²Ð¸Ð´ пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ (на ÑоÑо);
- ÐРТ â заÑÑоÑовÑÑÑÑ Ð¿Ñи ÑÑавмÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼’ÑÐºÐ¸Ñ Ñканин;
- ÐТ â пÑизнаÑаÑÑÑÑÑ Ð´Ð»Ñ Ð´ÑагноÑÑики поÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñпинного мозкÑ.
ÐÐ½Ð¾Ð´Ñ Ð²Ð¸Ð¼Ð°Ð³Ð°ÑÑÑÑÑ Ð·Ð°ÑÑоÑÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÑнкÑÑÑ Ð°Ð±Ð¾ мÑÑлогÑаÑÑÑ Ð´Ð»Ñ Ð´Ð¾ÑлÑÐ´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÑÐ¿Ð¸Ð½Ð½Ð¾Ð¼Ð¾Ð·ÐºÐ¾Ð²Ð¾Ñ ÑÑдини.
ÐеÑелом ÑÑла 6 Ñ ÑебÑÑ
ÐÑкÑваннÑ
ЯкÑо Ñ Ð»Ñдини виÑвлÑÑÑÑÑÑ ÑимпÑоми пеÑеломÑв Ñ ÑебÑа, вÑн поÑÑебÑÑ Ð½ÐµÐ²Ñдкладного Ð½Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼ÐµÐ´Ð¸ÑÐ½Ð¾Ñ Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ð³Ð¸. РнеÑÑÐºÐ»Ð°Ð´Ð½ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð²Ð¸Ð¿Ð°Ð´ÐºÐ°Ñ Ð´Ð¾ÑаÑоÑно конÑеÑваÑивного лÑкÑваннÑ.
ТеÑапевÑиÑний кÑÑÑ Ð²ÐºÐ»ÑÑÐ°Ñ Ð² Ñебе пÑийом медикаменÑÑв, ÑммобÑлÑзаÑÑÑ, апаÑаÑне виÑÑгÑваннÑ, ÑкÑо Ñе Ð½ÐµÐ¾Ð±Ñ Ñдно. ÐаÑÑÑÐ½Ñ Ð¿Ð¾Ð²Ð¸Ð½ÐµÐ½ Ð·Ð½Ð°Ñ Ð¾Ð´Ð¸ÑиÑÑ Ð½Ð° поÑÑÑлÑÐ½Ð¾Ð¼Ñ ÑежимÑ. У бÑлÑÑ Ð²Ð°Ð¶ÐºÐ¸Ñ Ð²Ð¸Ð¿Ð°Ð´ÐºÐ°Ñ Ð¿Ð¾ÑÑÑбне Ñ ÑÑÑÑгÑÑне вÑÑÑÑаннÑ.
ÐеÑÑа допомога
ÐÐ°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑÑÐ¾Ñ Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ð³Ð¸ поÑинаÑÑÑÑÑ Ð²Ð¶Ðµ на мÑÑÑÑ Ð¿Ð¾Ð´ÑÑ. ÐайÑаÑÑÑÑе ÑÑ ÑоблÑÑÑ Ð»Ñди без ÑпеÑÑалÑÐ½Ð¾Ñ Ð¾ÑвÑÑи.
ÐнÑÑÑÑкÑÑÑ Ð· Ð½Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ð³Ð¸ поÑеÑпÑÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð¿ÑоÑÑа Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ðµ бÑÑи виконана не ÑÐ°Ñ ÑвÑÑми:
- викликаÑи бÑÐ¸Ð³Ð°Ð´Ñ ÑÐ²Ð¸Ð´ÐºÐ¾Ñ Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ð³Ð¸;
- ÑклаÑÑи поÑеÑпÑлого на пÑÐ´Ð»Ð¾Ð³Ñ Ð°Ð±Ð¾ доÑкÑ;
- пÑдклаÑÑи пÑд пеÑедбаÑÑÐ²Ð°Ð½Ñ Ð¾Ð±Ð»Ð°ÑÑÑ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ð²Ð°Ð»Ð¸Ðº з Ñканини;
- заÑÑкÑÑваÑи ÑиÑ, незалежно вÑд Ñого, Ñкий вÑддÑл поÑÑÑаждав;
- ÑкÑо поÑÑÑаждалий Ñ ÑвÑдомоÑÑÑ â знеболиÑи, давÑи лÑкаÑÑÑкий заÑÑб в макÑималÑно допÑÑÑимÑй дозÑ;
ЯкÑо ÑÑавма викликала зÑÐ¿Ð¸Ð½ÐºÑ ÑеÑÑÑ Ñ Ð´Ð¸Ñ Ð°Ð½Ð½Ñ â пÑовеÑÑи ÑеанÑмаÑÑÐ¹Ð½Ñ Ð·Ð°Ñ Ð¾Ð´Ð¸, ÑеÑгÑÑÑи маÑаж ÑеÑÑÑ Ñ ÑÑÑÑне Ð´Ð¸Ñ Ð°Ð½Ð½Ñ.
Ðажливо! Ðе можна пеÑеÑÑваÑи поÑеÑпÑлого, ÑаджаÑи його, намагаÑиÑÑ Ð½Ð°Ð³Ð¾Ð´ÑваÑи або напоÑÑи. Так Ñамо забоÑонено ÑамоÑÑÑйно впÑавлÑÑи Ñ ÑебеÑ. ÐÑавилÑно надана допомога дÑже важлива в пеÑÑÑ Ñ Ð²Ð¸Ð»Ð¸Ð½Ð¸ пÑÑÐ»Ñ ÑÑавмÑваннÑ. ЦÑна зволÑÐºÐ°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¸Ñока, Ð½ÐµÑ Ð¼Ð¾Ð¶Ðµ виÑвиÑиÑÑ Ð»ÑдÑÑке жиÑÑÑ.
ÐÑновне лÑкÑваннÑ
СимпÑоми Ñ Ð»ÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñи пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ñ ÑебÑа Ð¿Ð¾Ð²Ð¸Ð½Ð½Ñ Ð²ÑдповÑдаÑи один одномÑ. ТакÑика лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°ÑаÑÑÑÑÑ ÑÑжкÑÑÑÑ ÑÑавми.
ÐÑи неÑÑÐºÐ»Ð°Ð´Ð½ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð¿Ð¾ÑкодженнÑÑ Ð»Ñдини зазвиÑай лÑкÑÑÑÑ ÑÑнкÑÑоналÑним меÑодом. ÐÐ»Ñ ÑÑого поÑеÑпÑлого ÑкладаÑÑÑ Ð½Ð° ÑвеÑдий ÑиÑ, пÑд ÑÑзÑологÑÑÐ½Ñ Ð²Ð¸Ð³Ð¸Ð½Ð¸ Ñпини пÑдкладаÑÑÑ Ð²Ð°Ð»Ð¸ÐºÐ¸. У ÑÐ°ÐºÐ¾Ð¼Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð»Ñдина Ð·Ð½Ð°Ñ Ð¾Ð´Ð¸ÑÑÑÑ Ð´Ð¾ мÑÑÑÑÑ.
ЯкÑо ж Ñ ÑÑÐºÐ»Ð°Ð´Ð½ÐµÐ½Ñ ÑÑÐºÐ¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ
ÑебÑÑв, кÑаÑе пÑоводиÑи лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¾Ð¿ÐµÑаÑивним меÑодом. ÐÑÑÐ¹Ð½Ð¾Ð²Ð°Ð½Ñ Ð´ÑлÑнки кÑÑÑки видалÑÑÑÑ, а ÑнÑÑ Ñ
ÑебÑÑ ÑкÑÑплÑÑÑÑ Ð¼ÐµÑалоконÑÑÑÑкÑÑÑми.
РеабÑлÑÑаÑÑÑ
РеабÑлÑÑаÑÑÑ Ð¿ÑÑÐ»Ñ Ð¿ÐµÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ñ ÑебÑа поÑÑебÑÑ Ð±Ð°Ð³Ð°Ñо ÑаÑÑ Ñ ÑеÑпÑннÑ, лÑдина вÑдновлÑÑÑÑÑÑ Ð¿ÑÑÐ»Ñ ÑÑавми пÑоÑÑгом ÑокÑ.
Ðо оÑÐ½Ð¾Ð²Ð½Ð¸Ñ Ð¼ÐµÑодÑв ÑеабÑлÑÑаÑÑÑ Ð²ÑдноÑÑÑÑ:
- лÑкÑвалÑÐ½Ñ ÑÑзкÑлÑÑÑÑÑ;
- маÑаж;
- ÑÑзÑоÑеÑапÑÑ;
- ноÑÑÐ½Ð½Ñ ÐºÐ¾ÑÑеÑÑв;
- лÑкÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð² пÑоÑÑлÑÐ½Ð¸Ñ ÑанаÑоÑÑÑÑ Ñ Ð½Ð° кÑÑоÑÑÐ°Ñ .
ÐеÑÑод ÑеабÑлÑÑаÑÑÑ Ð´Ñже важливий, Ñак Ñк дозволÑÑ Ð²ÑдновиÑи ÑÑнкÑÑÑ Ñ ÑебÑа Ñ Ð´Ð¾Ð·Ð²Ð¾Ð»Ð¸Ñи паÑÑÑнÑÐ¾Ð²Ñ Ð¿ÐµÑейÑи до звиÑного ÑпоÑÐ¾Ð±Ñ Ð¶Ð¸ÑÑÑ.
ÐÑкÑвалÑна ÑÑзкÑлÑÑÑÑа â один з оÑÐ½Ð¾Ð²Ð½Ð¸Ñ Ð¼ÐµÑодÑв ÑеабÑлÑÑаÑÑÑ
ÐÑÐ½Ð¾Ð²Ð½Ñ ÑимпÑоми пеÑÐµÐ»Ð¾Ð¼Ñ Ñ ÑебÑа, ÑÑ Ð²Ð¸ÑаженÑÑÑÑ Ð·Ð°Ð»ÐµÐ¶Ð°ÑÑ Ð²Ñд оÑобливоÑÑей ÑÑавми. Ð ÑÑÐ°Ñ ÑваннÑм ÑÑого пÑоводиÑÑÑÑ Ð»ÑкÑваннÑ.
Источник
Найпоширенішими клінічними ознаками переломів кісток кінцівок є: біль, порушення функції, вкорочення кінцівки та її деформація, патологічна рухливість та крепітація кісткових уламків, позитивний симптом осьового навантаження. Для внутрішньосуглобових переломів характерні біль, гемартроз, дефігурація та деформація суглоба, крепітація кісткових уламків, порушення симетрії зовнішніх орієнтирів, позитивний симптом осьового навантаження.
Діагноз верифікується рентгенологічно.
Основними задачами лікування постраждалого з переломами є відновлення цілісності кістки, анатомічної форми суглоба, функції пошкодженої кінцівки та працездатності пацієнта. Для реалізації цих задач необхідно дотримуватись наступних принципів:
- • репозиція кісткових відламків;
- • відновлення довжини та осі кінцівки;
- • надійна фіксація кісткових фрагментів;
- • можливість функціонального навантаження кінцівки до завершення періоду консолідації.
Існують два основних методи лікування переломів – консервативний та оперативний.
Консервативні методи лікування переломів
Консервативних методів лише два – фіксаційний та екстензійний.
Фіксаційний метод
Суть фіксаційного методу лікування полягає в одномоментній закритій ручній репозиції кісткових фрагментів та їх утриманні (ретенції) фіксаційною пов’язкою, найчастіше гіпсовою. Закрита одномоментна ручна репозиція широко використовується при лікуванні переломовивихів у надп’ятково- гомілковому суглобі, при переломах мета-епіфіза променевої кістки тощо.
Закриту репозицію необхідно виконувати якомога раніше від моменту отримання травми, оптимальним часом є 6-12 годин, оскільки вірогідне швидке наростання набряку м’яких тканин, що ускладнює або унеможливлює цю процедуру. Репозиція кісткових фрагментів повинна бути цілком безболісною. Техніка виконання полягає в тракції по осі кінцівки, зворотному порядку виконання ручних маніпуляцій механізму, що призвів до перелому. Попадання в міжвідламкову щілину м’яких тканин (інтерпозиція), наявність гематоми, набряку м’яких тканин можуть бути причинами невдалої репозиції та неефективності фіксаційного методу лікування.
Гіпсова пов’язка вперше була застосована в 1851 році голландськими лікарями Матіссеном та Вандерлоо. Гіпсова пов’язка успішно використовується в травматологічній практиці і має ряд позитивних властивостей: рівномірно та щільно прилягає до тіла; добре утримує відламки; легко знімається.
Медичний гіпс – це сульфат кальцію, висушений при температурі 100-130 °С, що має гідрофільні властивості. Недоліками фіксації гіпсовою пов’язкою є імовірність вторинного зміщення кісткових фрагментів; імовірність здавлювання м’яких тканин набряком; наявність постфіксаційної контрактури в суміжних суглобах; можливість тромбозу глибоких та поверхневих вен. В умовах сьогодення, в клінічній практиці використовуються пов’язки із синтетичних матеріалів, проте і вони мають практично ті ж самі недоліки.
Екстензійний метод
Суть екстензійного методу лікування полягає в постійному витягненні за допомогою тягаря, що діє поступово та дозовано, долаючи м’язову рефракцію, і тим самим дозволяє усунути зміщення кісткових відламків, а отже, виконати їх непряму репозицію. Окрім того, постійним витягненням можливо утримати (здійснити ретенцію) кісткові фрагменти в необхідному положенні. Постійне витягнення розділяють на клейове, лейкопластирне, манжетне та скелетне.
Після винаходу в Америці у 1839 році липкого пластира на основі каучуку, лейкопластирне витягнення отримало широке розповсюдження. В 1907 році Steinmann оприлюднив результати лікування 160 пацієнтів з переломами стегнової кістки, провівши через виростки стегна цвях та маніпулюючи тягарем вагою 5-15 кг. Саме цей факт і є початком історії постійного скелетного витягнення. Вперше в Україні метод постійного скелетного витягнення у 1910 році впровадив К.Ф. Вегнер.
При лікуванні переломів кісток кінцівок методом постійного скелетного витягнення необхідно дотримуватись 5 основних принципів:
- 1. Витягнення повинне здійснюватись у середньофізіологічному положенні, тобто положенні кінцівки, при якому рухи в суглобах у бік згинання та розгинання однакові.
- 2. Витягнення повинне здійснюватись у стані абсолютного фізіологічного спокою. Абсолютний фізіологічний спокій – мінімальне та рівномірне напруження всіх м’язів за умови повної відсутності сили тяжіння. Проте неможливо усунути напруження в м’язах одного сегмента кінцівки, якщо не розслаблені м’язи інших сегментів.
- 3. Принцип противитягнення. Витягнення завжди здійснюється за периферійний відламок, отже, противитягнення повинне здійснюватися всією вагою (масою) тіла пацієнта. У деяких посібниках з травматологи для реалізації цього принципу рекомендовано підняття ножного кінця ліжка на 30-70 см, залежно від ваги тягаря. Проте таке положення хворого є нефізіологічним, це проявляється в порушенні венозного кровообігу, підвищенні ЦВТ, зміщенні органів черевної порожнини до діафрагми та зменшенні легеневої вентиляції.
Тому така маніпуляція неможлива у постраждали похилого і старечого віку та пацієнтів з множинними та поєднаними пошкодженнями.
- 4. Принцип зіставлення відламків. Цей принцип реалізується встановленням периферійного відламка по відношенню до осі центрального. Зміщення по ширині та під кутом усуваються за допомогою бокових петель та бокового скелетного витягнення, що особливо показано при центральних переломах вертлюгової западини.
- 5. Поступовість навантаження. Тягар збільшують дозовано на 0,5-1 кг. На 2-гу добу виконують рентгенологічне дослідження і при необхідності – корекцію стояння кісткових фрагментів продовжують до 3-х діб. Максимальний тягар (10-12% маси тіла) утримують в середньому до двох тижнів, після чого тягар зменшують до початкового. Рентгенологічний контроль виконується протягом усього періоду застосування екстензійного методу лікування, а саме – від вправлення кісткових відламків до перших ознак утворення кісткового мозоля та достатньої консолідації кісткових фрагментів.
Метод скелетного витягнення має такі переваги:
- • простота виконання;
- • нескладне технічне оснащення;
- • можливість візуального контролю за пошкодженою кінцівкою;
- • доступність застосування;
- • малотравматичність.
Значними недоліками постійного витягнення (що робить його застосування вузькообмеженим) є:
- • гіпермобільність кісткових фрагментів;
- • неможливість репозиції при наявності м’яких тканин у міжвідламковій щілині (інтерпозиція);
- • нефізіологічне положення хворого в ліжку;
- • гіподинамія;
- • гіпокінезія;
- • утруднена евакуація хворого;
- • незручність у гігієнічному туалеті;
- • вірогідність розвитку гіпостатичних ускладнень (пневмоній, пролежнів тощо);
- • значне погіршення якості життя у період лікування.
Источник